ECOIMPACT at OSENU

Glossary

А
АБІОТИЧНІ ФАКТОРИ сукупність речовин, умов, явищ, процесів середовища зовнішнього неорганічного походження, які помітно чи латентно (приховано) впливають на життєдіяльність організмів. А. ф. поділяють на хімічні (хімія атмосфери, водойм, ґрунту), фізичні, кліматичні (сонячна радіація, [температура], вологість, барометричний тиск повітря, опади, вітер тощо), ґрунтові (фіз. і хім. склад, агрогідрологічні властивості ґрунту тощо) та орографічні і географічні (рельєф, [ландшафт]). А. ф. зумовлюють розподіл, поширення, інтенсивність діяльності організмів по земній кулі за співвідношеннями їх потреб із кліматичними умовами. А. ф. зумовлюють структуру, чисельність (біомасу) і продуктивність популяцій, агробіогеоценозів, [агроекосистем]. Атмосферні та грунтові А. ф. в агроекосистемах визначаються як агрометеорологічні фактори [16; 164, с.3-23].
АБСОЛЮТНА ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ син.: парціальний тиск водяної пари – вміст маси водяної пари в одиниці об'єму вологого повітря, в г/м3 [131; 238]
АБСОЛЮТНА МАСА НАСІННЯ син.: маса 1000 насінин – фізичний показник якості зерна урожаю і посівного матеріалу. Визначається масою 1000 насінин в г за умовної стандартної вологості, відображає вплив агрометеорологічних умов на [структуру урожаю] зернових культур за її оцінки [228, т.1; 141]
АБСОЛЮТНИЙ МАКСИМУМ найбільше значення метеорологічної величини серед усіх, що спостерігались за визначений період спостережень в певній місцевості [238; 131]
АБСОЛЮТНИЙ МІНІМУМ найменше значення метеорологічної величини серед усіх, що спостерігались за визначений період спостережень у певній місцевості [238; 131].
АВІАЦІЙНЕ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ один із методів збору експериментальних даних про вплив агрометеорологічних умов на стан с.-г. посівів, угідь (перезимівлю сільськогосподарських культур, [ріст рослин], розвиток рослин, [урожайність сільськогосподарських культур]), стан ґрунтів на великих площах та ін. агрометеорологічних об’єктів. А. а. о. виконується з борту літака, гелікоптера за візуальними або інструментальними дистанційними методами за спеціально розробленою програмою: наслідки А. а. о. надають принципово нову і додаткову агрометеорологічну інформацію консультаційного чи управлінського характеру, в порівнянні із наземними агрометеорологічними спостереженнями А. а. о. відрізняються від наземних методів визначенням структури і кольору поверхні рослинного покриву на площі поля, збором великого обсягу вихідної інформації із визначеною вірогідністю, значною оперативністю. А. а. о. особливо важливі в екстремальних умовах, викликаних дією стихійних гідрометеорологічних явищ на с.-г. виробництво. Висвітлює властивості території, що не охоплені наземними агрометеорологічними спостереженнями. А. а. о. іноді суміщають з автомаршрутними агрометеорологічними обстеженнями та із матеріалами супутникової метеорології [153, с. 104-115; 194]
АВТОМАТИЗОВАНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА сукупність засобів і об'єктів комп’ютерної технології опрацювання великих інформаційних масивів з певною, чітко визначеною метою. Складається із бази даних, [банку даних], пакету прикладних програм, інколи з бази знань та із експертних систем. Напр., складовою А. і. с. є автоматизоване робоче місце агрометеоролога – АРМ агрометеоролога [251, т.1; 94]
АГРЕГАТ ҐРУНТОВИЙ природна відокремлена частка ґрунтового утворення, поєднання елементарних часток або мікроагрегатів. А. г. утворюється за процесами злипання, склеювання внаслідок фізичної, хімічної, фізико-хімічної і біологічної взаємодії ґрунту із атмосферними процесами і [атмосферними явищами], з ґрунтовим розчином, за життєдіяльності тварин, що мешкають в ґрунті та кореневої системи рослин. А. г. поділяються за будовою на прості (із елементарних часток) і складні (із мікроагрегатів); за формою – на вуглуваті, пластинчасті, круглі і неправильної форми; за розміром у діаметрі: брили – понад 10 мм, грудки – 0,25-10 мм (макроагрегати), пил – менше 0,25 мм (мікроагрегати) [220; 18, т.2; 97]
АГРЕГУВАННЯ засіб узагальнення однорідних властивостей об’єкту, процесу, явища. Полягає у поєднанні, збільшенні переважно кількісних за визначеним переліком ознак на відміну від генералізації. За принципами моделювання А. є перетворенням вихідної моделі на модель із меншою кількістю змінних та обмежень – у агреговану модель, яка узагальнює опис у порівнянні із вихідним станом, але дозволяє зосередитись на провідних властивостях. А. широко застосовується у гідрометеорологічному забезпеченні сільськогосподарського виробництва при переході від даних агрометеорологічних спостережень на окремих гідромететеорологічних станціях до середніх районних чи обласних значень і ін. [125; 72; 49]
АГРОБІОЦЕНОЗ угруповання живих організмів, штучно створене людиною з метою одержання біологічної продукції, складова агробіогеоценозу. Частинами А. є агрофітоценоз (посіяні чи насаджені рослини та бур’яни), супутні йому мікроорганізми і тварини. А., на відміну від природних біоценозів, відзначається незначною екологічною стійкістю, але високою урожайністю сільськогосподарських культур одного або декількох обраних видів рослин. Склад А. регулює людина [54; 215; 45, т.1]
АГРОБІОГЕОЦЕНОЗ сукупність біогенних і абіотичних компонентів нестійкої, переважно одновидової агроекосистеми, штучно створеної людиною для отримання біологічної продукції (див. біологічна продуктивність). Із біогенних компонентів А. вміщує агробіоценоз та основну його частину – агрофітоценоз із агрофітопопуляцією. Абіотичні компоненти А. складають вода, приземний шар атмосфери, ґрунт та ін. А., на відміну від природних біогеоценозів, обмежено здатний до саморегуляції процесів енерго- і масообміну, що забезпечують відносну сталість структури і біомаси. А. властиві різкі зміни цих ознак, які без збереження і підтримки їх людиною швидко призводять до його занепаду, руйнації з наступним самовідновленням за іншим складом, структурою і біомасою. Підтримання А. на достатньому рівні біологічної продуктивності досягається запровадженням систем землеробства, підбором біологічних груп сільськогосподарських культур, відповідними агрофітотехнологіями із притаманими їм системами живлення, насінництва, меліорації, боротьби із шкодочинними компонентами та ін. заходами. Всі вони істотно залежать від агрометеорологічних умов та від агрокліматичних ресурсів [54; 215; 117, c.121-136]
АГРОГІДРОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ науковий засіб поділу території за визначенням провідних агрогідрологічних властивостей ґрунту та типів водного режиму ґрунту. Виділяє їх відмінності між зонами та враховує внутрішню схожість ґрунтів за генетико-морфологічними характеристиками (генетичний тип, різновиди механічного складу, щільність грунту, [вологоємність грунту] тощо). Виконується за сукупністю принципів поділу ґрунтів за згаданими ознаками і за особливостями водного балансу ґрунту [66, с.33, 41; 155, с.81-88; 95]
АГРОГІДРОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ син.: водно-фізичні властивості ґрунту – сукупність ознак ґрунту, які визначають фізичні механізми рухливості та доступності рослинам ґрунтової вологи. Вміщують фізичні (питома маса ґрунту, [щільність грунту], [вологоємність грунту] і теплоємність грунту, структура тощо) і генетико-морфологічні (потужність або глибина генетичних горизонтів, механічний склад, будова, включення, новоутворення) характеристики. А. в. г. визначаються вологістю в'янення, [найменшою вологоємністю гнуту], повною вологоємністю, щільністю ґрунту тощо [95; 26; 187, т.1]
АГРОГІДРОЛОГІЯ розділ метеорології сільськогосподарської, що вивчає стан, агрогідрологічні властивості грунту та [водний режим ґрунту] с.-г. ланів, угідь, агроландшафтів у їх взаємозв’язку з метеорологічними умовами, об'єктами і процесами с.-г. виробництва [52]
АГРОЕКОСИСТЕМА спеціалізована екосистема, будь-яка сукупність біогенних і абіотичних компонентів агроландшафту, що має с.-г. використання. А. може складати як окремий агробіогеоценоз так і їх сполучення: споріднені лани, пасовища, сади, рілля і т. ін. Осередком А. є зміст головного об’єкту с.-г. виробництва – польова культура, [сівозміна], сукупність польових, кормових, або інших сівозмін і т. ін.[54; 183]
АГРОКЛІМАТИЧНА ЗОНА основна таксономічна одиниця поділу території за принципами агрокліматичного районування на географічній карті. А. з виділена за ознаками забезпеченості потреб с.-г. виробництва сонячною радіацією, теплом і вологою та умовної однорідності ґрунтового покриву і природної рослинності. А. з. поділяють на агрокліматичні райони [45, т.1; 67]
АГРОКЛІМАТИЧНА КАРТА див. Карта агрокліматична.
АГРОКЛІМАТИЧНА ОЦІНКА ТЕРИТОРІЇ система спеціалізованих засобів та наслідки визначення змісту і розподілу агрокліматичних умов певної території з чітко зумовленою прикладною метою стосовно їх використання у с.-г. виробництві. Базується на методах оцінки агрокліматичних ресурсів, засобах агрокліматичного районування, способах і прийомах визначення сприятливості клімату об’єктам, технологіям і системам за ознаками плідності клімату тощо [49, 66, 117]
АГРОКЛІМАТИЧНЕ РАЙОНУВАННЯ науково обґрунтований поділ території на відмінні за родовими ознаками і внутрішньо однорідні агрокліматичні зони та райони за сукупністю агрокліматичних ресурсів та за ступенем забезпеченості ними потреб об’єктів с.-г. виробництва. Розрізняють А. р. загальне планетарне та регіональне за агрокліматичними показниками, спеціалізоване, часткове, групове, стосовно окремого об'єкту за його властивостями і потребами тощо. А. р. обґрунтовує вплив клімату на особливості розташування, розподілу об’єктів, спеціалізації с.-г. виробництва, систем землеробства та їх ланок, проведення меліоративних заходів, застосування агрофітотехнологій, інтенсивних технологій тощо [45, т.1; 117; 4]
АГРОКЛІМАТИЧНИЙ АТЛАС географічний атлас із систематизованим тематичним зібранням карт агрокліматичних. Вони відображають основні агрокліматичні умови території за розподілом агрокліматичних ресурсів, забезпеченням ними певних потреб об'єктів, систем [землеробства] у вигляді агрокліматичного районування [4; 12]
АГРОКЛІМАТИЧНИЙ ДОВІДНИК спеціалізоване видання, що систематизує і узагальнює інформацію про агрокліматичні умови, [агрокліматичні ресурси] тощо стосовно певної території і визначеного інтервалу часу. Може бути багатоцільове, науково спрямоване, науково-виробниче, довідкове або змішане за цими ознаками. Першим в світі (1937) видано "Мировой агроклиматический справочник" за авторством та редакцією Г.Т. Селянінова. В Україні видані А. д. обласні (1953-1956), районні (1985-1988), в цілому по державі (1993-1995). В них систематизована інформація агрометеорологічних щорічників за даними [спостережень] гідрометеорологічних станцій та узагальнення по областям за єдиними макетами, методиками і структурою. За змістом, цільовим призначенням, можливостями використання від зазначених А. д. істотно відрізняються "Краткий агроклиматический справочник Украины" (1976) і "Справочник агронома по сельскохозяйственной метеорологии" (1986) [136; 117; 239]
АГРОКЛІМАТИЧНИЙ ІНДЕКС див. агрокліматичний показник.
АГРОКЛІМАТИЧНИЙ ПОКАЗНИК син.: агрокліматичний індекс – умовна величина оцінки клімату, пов'язана з властивостями с.-г. об'єктів. А. п. поділяють на загальні, спеціалізовані, групові, об’єктові, одномірні та багатомірні. Загальним є А. п., який враховує біологічні властивості рослин – термічні рівні початку, активної вегетації чи її припинення, світлові ознаки початку і закінчення вегетаційного періоду або репродуктивного, значення чинників атмосферного зволоження щодо певних рівнів активності життєдіяльності та ін. Спеціалізований А. п. враховує біологічні властивості рослин окремих біологічних груп с.-г. культур – ранніх ярих, теплолюбних, озимих і т. ін. або господарську типізацію культур. Об’єктовий А. п. визначає потреби польової культури, [агрофітотехнологій] до агрокліматичних умов і агрокліматичних ресурсів та ступінь їх забезпеченості. Одномірний А. п. врахувує реакцію с.-г. об’єктів на зміну значень окремої метеорологічної величини [температура повітря] або температури ґрунту, [вологість повітря], пряма сонячна радіація, [кількість опадів], швидкість вітру тощо). Багатомірні А. п. визначають ступінь реагування об’єктів с.-г. виробництва на поєднання двох (ГТК Селянінова) чи декількох агрометеорологічних величин [коефіцієнт продуктивності польової культури] за тривалості сонячного сяйва, температури повітря, кількості опадів, вологості ґрунту тощо). До багатомірних А. п. числові характеристики належать світло-, тепло- і вологозабезпеченості об'єкту чи території, що відображають потреби рослин або їх реакцію на відповідні умови. А. п. використовують для визначення агрокліматичних ресурсів, [агрокліматичного районування], агрокліматичної оцінки території. [45, т.1; 117]
АГРОКЛІМАТИЧНИЙ РАЙОН таксономічна одиниця агрокліматичного районування, виділена в межах агрокліматичної зони за деталізованими видовими ознаками кліматичних та агрокліматичних умов, [агрокліматичних ресурсів], що визначають відмінності клімату і пов’язаних із ними особливостей с.-г. виробництва [45, т.1; 4; 117]
АГРОКЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ кількість речовини і енергії клімату, що може бути використана об'єктами землеробства чи галуззю в цілому для отримання с.-г. продукції. А. р. складаються із сукупності середніх багаторічних значень метеорологічних величин: кількості енергії сонячної радіації, тепла, вологи, їх сполучення, кількості снігу, льоду і ін. Вони зумовлюють обсяги і якість продукції галузей с.-г. виробництва, структуру систем землеробства, [агроекосистем], просторовий розподіл видів культур, агрофітотехнологій тощо. Визначною особливістю А. р. є їх здатність відновлюватись. Повне уявлення про А. р. відтворюється за статистичними засобами інтегрального розподілу агрокліматичних показників, яке визначається у вигляді забезпеченості. А. р. є одним із провідних понять агрокліматичного районування [45, т.1; 75]
АГРОКЛІМАТИЧНІ УМОВИ обчислені за визначений період середні багаторічні значення сукупності агрометеорологічних умов на певній території [52]
АГРОКЛІМАТОЛОГІЯ розділ метеорології сільськогосподарської, що вивчає вплив клімату і його змін на с.-г. виробництво. Досліджує агрокліматичні умови, вивчає агрокліматичні ресурси, опрацьовує загальне і спеціалізоване агрокліматичне районування та пропонує засоби адаптивних стратегій за [агрокліматичними ресурсами] і знешкодження негативного впливу клімату на землеробство [45, т.1; 52; 67]
АГРОЛАНДШАФТ син.: ландшафт сільськогосподарський – територіальна природно-антропогенна система, створена освоєнням і сталим с.-г. використанням первинного природного або зміненого людиною ландшафту географічного. А. може створювати відокремлену агроекосистему або їх сукупність. На значній частині А. природна рослинність замінена агрофітоценозами, які можуть складати окремі угіддя, сівозміни або їх сукупність. В А. докорінно змінено рослинний світ, відчутно ґрунтовий покрив, мікрорельєф, [мікроклімат], режим поверхневих і ґрунтових вод, набули розвитку ерозія грунту, [дефляція], вторинне засолення і заболочування тощо [45, т.1; 183]
АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ система лісогосподарських заходів, спрямованих на поліпшення грунтово-гідрологічних умов і мікроклімату території. Метою А. є наближення їх до потреб рослин в сівозмінах, [агроладшафтах] насадженням полезахисних лісосмуг, закріпленням пісків, схилів і ін. Є однією із умов знешкодження пилових бур, [суховіїв], ерозії ґрунту [45, т.1; 250; 3, с.73-85]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА ВЕЛИЧИНА кількісна характеристика агрометеорологічних умов, [агрометеорологічних факторів] або інших ознак, що відображає взаємодію атмосфери і підстильної поверхні з об'єктами та процесами землеробства, рослинництва за допомогою агрометеорологічних показників. А. в. є наслідком спеціалізованого обробітку, систематизації, узагальнення і агрегування результатів агрометеорологічних спостережень. Становить зміст інформації агрометеорологічної. Використовується в дослідженнях умов росту рослин і розвитку рослин, формування їх продуктивності. У розробці агрометеорологічних прогнозів тощо. До А. в. належать температура повітря і вологість повітря в поєднанні з даними фенологічних спостережень, кількість атмосферних опадів за міжфазний період або за вегетаційний цикл, інтенсивність фотосинтетичної активної радіації, запаси продуктивної вологи ґрунту під певною культурою і т. ін. До узагальнених А. в. відносяться середні значення, статистичні параметри сукупності об'єктів, дані оцінки урожайності за певних агрометеорологічних умов, до ідеалізованих – оптимуми, біологічні екстремуми, коефіцієнти продуктивності тощо. А. в. є неперервними (в певних межах можуть приймати будь-які значення) і дискретними (змінюються переривчасто, напр., густота стояння рослин і ін.). Середні значення дискретних А. в. мають характер неперервних [69; 213; 18]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА МЕРЕЖА система пунктів агрометеорологічних спостережень як сукупності гідрометеорологічних станцій, [агрометеорологічних станцій], постів, гідрометеорологічних обсерваторій, засобів агрометеорологічних обстежень і ін., розташована за відповідними науковими засадами [52; 154, с.44-61]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ спеціалізована оперативно-виробнича установа, що відтворює первинну інформацію агрометеорологічну, здійснює гідрометеорологічне забезпечення і гідрометеорологічне обслуговування с.-г. підприємств та виконує спостереження за програмами наукових агрометеорологічних досліджень [45, т.1]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА СТРАТЕГІЯ АДАПТАЦІЇ землеробства до коливань погоди і змін клімату див. Адаптивні стратегії – сукупність принципів, правил, засобів, що дозволяє вибір альтернативного рішення із їх інформаційної множини про оптимальні агрофітотехнології за наслідками агрометеорологічних досліджень. За цим вибором визначається мінімізація розбіжностей між потребами об’єктів х0 і рівнем агрометеорологічних умов (х), що склалися. А. с. а. у спрощеному вигляді описується виразом , де Opt – алгоритм оптимального рішення стосовно системи Y; Q – критерій оптимізації системи Y; extr – процедура екстремизації; F(x-x0) – модель впливу розбіжностей між ознаками середовища х та потребами системи х0 на критерій Q. Критерій оптимізації Q визначається за співвідношенням де у – один із рівнів альтернативного рішення; Y – біологічний, економічний чи інший потенціал системи. А. с. а. має на меті максимізацію доходів окремо за стратегіями максимізації врожаю, мінімізації природних втрат чи оптимізації енерговитрат або за їх сукупністю. Їх вибір становить зміст А. с. а. Провідним засобом розв’язку А. с. а. є математичні моделі “погода-урожай”. А. с. а. охоплюється процедурами стратегії адаптації за агрокліматичними ресурсами [223; 74]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА спеціалізоване гідрометеорологічне забезпечення с.-г. виробництва, що вміщує агрометеорологічне обслуговування і агрометеорологічні послуги. Провадиться за програмою А. з. з., яка визначає види, форми, періодичність надання інформації агрометеорологічної, перелік її споживачів тощо. Започатковане в Україні 1919р. Нині здійснює його національна гідрометеорологічна служба. [155, с.37-49; 154, с.62-72; 90]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ спеціалізований вид гідрометеорологічного обслуговування користувача інформацією агрометеорологічною і іншими послугами за плату на договірних засадах [90; 155, с.37-49]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ форма узагальнення регулярної інформації агрометеорологічної, періодичне спеціалізоване видання. Містить відомості про стан об’єктів агрометеорологічних спостережень і вплив на них агрометеорологічних умов, прогноз останніх на даній території, а також рекомендації про використання агрометеорологічної інформації [52; 135]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ ПОКАЗНИК узагальнена або ідеалізована кількісна чи якісна характеристика агрометеорологічних факторів і агрометеорологічних умов за принципами паралельних (спряжених) агрометеорологічних спостережень, [агрегування], генералізації тощо. Відображає певні риси взаємодії об'єктів с.-г. виробництва і ознак атмосфери, [підстильної поверхні] або їх разом. Напр., сума ефективних температур, [вологість в'янення], фотосинтетична активна радіація і ін. [52; 153, с.26-46]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ ПОСТ спеціалізований пункт агрометеорологічних спостережень за скороченою програмою в порівнянні з агрометеорологічною станцією. На А. п. відзначають атмосферні явища, [опади], [температуру повітря], [фенофази] на с.-г. полях, в окремих випадках – вологість грунту, [температуру грунту], промерзання грунту та відтавання ґрунту. А. п. працює під методичним керівництвом гідрометслужби. Матеріали спостережень А. п. використовують безпосередньо у господарствах при плануванні і уточненні строків і способів виконання операцій агрофітотехнології. Їх узагальнюють у агрометеорологічних щорічниках та у агрокліматичних довідниках [45; 135]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ДАНІ наведені у формалізованому або неформалізованому вигляді факти про об’єкти, їх стан, явища, процеси фізичного, морфологічного, біологічного, екологічного та ін. характеру. А. д. одночасно описують сумісний стан атмосфери, [ґрунту], сільськогосподарських культур і ін. об'єктів у їх взаємозв'язку і взаємодії, як єдиної системи. У формалізованому вигляді А. д. є впорядковані або невпорядковані послідовності літер, знаків, чисел, що пов'язані між собою певними відношеннями, в т. ч. як графіки, криві, схеми, карти, наведені за ознаками часу і простору. У неформалізованому вигляді А. д. надані як окремі слова, набори слів, фраз, текстів, малюнків, знімків, звуків і т. ін. з нечітко визначеними відношеннями між ними. А. д. є основою інформації агрометеорологічної, за якою складають агрометеорологічні телеграми, агрометеорологічні бюлетені, довідки, агрометеорологічні прогнози, [агрометеорологічні щорічники], довідники тощо. А. д. отримують за наслідками агрометеорологічних спостережень і наукових досліджень [206; 155, с.37-49; 154, с.44-61]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ОБСТЕЖЕННЯ сукупність принципів і методів отримання експериментальних агрометеорологічних даних. спеціальними засобами. Використовуються за системою положень визначення невисвітлених ознак впливу агрометеорологічних факторів, агрометеорологічних умов і явищ на стан с.-г. об'єктів на зазначеній території у певний час. А. о. вміщують організаційні, наукові, методичні, оперативно-виробничі положення і дії, передбачені заздалегідь складеною програмою. Здійснюються з метою систематичного чи епізодичного вивчення нових, невідомих або невисвітлених регулярними засобами ознак і властивостей об'єктів агрометеорологічних спостережень чи досліджень, та їх розподілу в просторі. Способи здійснення А. о. вміщують наземне. А. о., авіаційне А. о., супутникове А. о. До методів А. о. належать візуальні оглядові та інструментальні вимірювальні засоби. Вони засновані, насамперед, на принципах наземних спряжених агрометеорологічних спостережень. Поряд з цим, у згаданих способах А. о. використовують власні методи, попередньо експериментально обґрунтовані, а також А. о. експериментального характеру, спрямовані на розробку нової методики. Проводяться за етапами, типами, територією і засобами. Зазвичай науково-дослідні і оперативно-виробничі А. о. суміщують на етапі збору матеріалів, але обробіток їх проводиться роздільно за власними програмами. За завданнями агрометеорологічного забезпечення А. о. виконують за відсутності або недостатньої щільності стаціонарної мережі агрометеорологічних спостережень, за необхідності отримання додаткової інформації агрометеорологічної, задля оцінки впливу стихійних гідрометеорологічних явищ на об'єкти землеробства тощо [153, с.104-115; 44, с. 120-131; 155, с.81-88; 218, с.86-92]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ПОСЛУГИ вид гідрометеорологічної діяльності, спрямований на залучення юридичних і фізичних осіб, як одноразових або постійних клієнтів отримання фахових виробничих, методичних, консультаційних, наукових і інших послуг. Їх метою може бути визначення впливу >i>агрометеорологічних умов на об'єкти землеробства, більш повне і глибоке використанняінформації агрометеорологічної, агрокліматичної та іншої гідрометеорологічної в наслідках господарської, комерційної, страхової, банківської, керівної, наукової та інших видів діяльності, оцінка і дослідження можливого рівня продуктивності біологічної за існуючих гідрометеорологічних умов тощо [90; 154, с.62-72]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ПРОГНОЗИ науково обґрунтовані передбачення про можливий стан, динаміку агрометеорологічних факторів, [агрометеорологічних умов] і об’єктів, в майбутньому, про очікувані строки здійснення певних процесів, про вплив гідрометеорологічних умов на об'єкти с.-г. виробництва. А. п. розділяються на фенологічні, вологості ґрунту, продуктивності, урожайності сільськогосподарських культур, умов і строків проведення операцій агрофітотехнології, ушкодження посівів несприятливими агрометеорологічними явищами, площ з різним станом посівів і т. ін. Ґрунтуються на вивченні механізмів і закономірностей впливу агрометеорологічних факторів і умов на стан і розвиток об'єктів с.-г. виробництва. За завчасністю А. п. розділяються на декадні, довгострокові (на 1-2 місяці), сезонні (до 3 місяців), міжсезонні (3-6 місяців). Справджуваність А. п. перевищує, як правило, 70% [52; 193; 155, с.37-49; 163, с.3-21]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ науково обґрунтована система принципів, засобів, прийомів, методів і правил одночасного сумісного визначення ознак стану агроекологічних об’єктів, атмосфери, підстильної поверхні в агроекосистемах. Головними об’єктами є рослини, ґрунт, агрофітопопуляції та параметри технологічних операцій. А. с. фіксують значення показників росту рослин, розвитку рослин, продуктивності, біомаси, урожайності сільськогосподарських культур тощо. Провідними є принципи спряженості, репрезентативності та якості агрометеорологічних спостережень. За принципом спряженості А. с. проводяться спільно, паралельно та сполучено. Спільні А. с. виконуються в одному і тому ж місці і в один і той же час - на полі; паралельно - в один і той же час на об'єктах, що розташовані поряд або на деякій відстані - на полі і на метеорологічному майданчику; сполучено - в один і той же час на віддалених один від одного цих об'єктах. Систему А. с. складають методи спостережень стандартних метеорологічних, фенологічних, за станом рослин в посівах (густота стояння рослин, густота стеблостою, висота рослин, пошкодженістю посівів несприятливими агрометеорологічними явищами, хворобами і шкідниками, забур’яненістю поля, структурою урожаю тощо), за вологістю ґрунту в шарах до 1 чи 1,5 м, за висотою снігового покриву і температурою ґрунту на глибині залягання вузла кущіння, за глибиною промерзання ґрунту і ін. За програмами експедиційних досліджень і агрометеорологічних обстежень до А. с. можуть залучатись методи мікрокліматичних, фітокліматичних, радіаційних, теплобалансових, воднобалансових спостережень, за диференціацією конусу наростання, за масою, за площею листків та ін. А.с. здійснюються візуальними та інструментальними способами контактного і зорового засобів на згаданих принципах. Наслідки А. с. Систематизують у польових книжках та узагальнюють у формі таблиць агрометеорологічного бюлетеня, довідки, агрометеорологічного щорічника, агрокліматичного довідника, агрокліматичного атласу тощо [141; 155, с.37-49; 218, с. 86-92]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ cукупність агрометеорологічних факторів, поєднаних одночасним різностороннім впливом на рослинні організми і інші об'єкти с.-г. виробництва у певному місці за визначений інтервал часу [52; 135]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ група абіотичних факторів (атмосферних, грунтових), що визначають умови життєдіяльності, продуктивності, структури і поширення окремих с.-г. об'єктів (рослин, популяцій сільськогосподарських культур, [ґрунтів], ланів, угідь), їх сукупності (сівозмін) за особливостями метеорологічних величин та застосуванням агрофітотехнологій. Відображаються за агрометеорологічними даними у систематизованому, узагальненому та ідеалізованому вигляді засобами агрегування і генералізації, визначають закономірності взаємозв’язків агроекосистеми та її об’єктів [16; 164, с.3-22]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ЩОРІЧНИКИ систематизована, науково обґрунтована збірка зведень про агрометеорологічні умови за періоди вегетації, перезимівлі сільськогосподарських культур у певному році на відповідній території за даними агрометеорологічних спостережень [гідрометеорологічних станцій], постів. Вміщують агрометеорологічні дані з окремих метеорологічних величин за декади, дати настання фаз розвитку вирощуваних культур, значення вологості ґрунту, тощо. А. щ. є виробничим виданням наслідків праці гідрометслужби з питань агрометеорології, [агрогідрології] по областям, агрокліматичним зонам України. Використовуються у прогностичній, науковій роботі в галузях народного, сільського господарства [155; с.37-135]
АГРОМЕТЕОРОЛОГІЯ розділ метеорології сільськогосподарської, що вивчає метеорологічні, кліматичні і гідрологічні умови в їхньому взаємозв'язку з об'єктами і процесами с. - г. виробництва. Основні напрями досліджень: фізичні, фізіологічні, екологічні механізми та закономірності впливу агрометеорологічних факторів, [агрогідрологічних властивостей грунтів], [агрокліматичних умов] на стан, розвиток рослин і продуктивність агрофітопопуляцій, [агроекосистем], ґрунтових відмінностей, агроландшафтів; на мікроклімат, [фітоклімат] с. - г. угідь на суходолі, на зрошених, осушених землях. За наслідками цих досліджень здійснюється розробка нових і вдосконалення існуючих методів агрометеорологічних прогнозів, вимірювальних засобів, методів [агрометеорологічних спостережень] і агрометеорологічних обстежень в наземних, авіаційних і космічних умовах. Опрацьовується теорія та методи агрометеорологічного забезпечення землеробства, оцінки його економічної ефективності, тощо. А. тісно пов'язана з біологією, фізикою атмосфери, [кліматологією], із агрономічними науками, математичною статистикою, математичним моделюванням, інформатикою тощо [45, т.1; 52; 161, с.3-32]
АГРОТЕХНІКА технологія землеробства, [система] заходів вирощування сільськогосподарських культур, спрямованих на одержання запланованих урожаїв сільськогосподарських культур та підвищення родючості ґрунту за місцевими агрокліматичними ресурсами, досягненнями науки, техніки і передового досвіду. Складається із сукупності агрофітотехнологій, є невід’ємною частиною зональної системи землеробства, щорічно пов’язана із агрометеорологічними умовами. [89; 228 т.1; 152, с.32-44; 217, с.86-94]
АГРОФІТОПОПУЛЯЦІЯ сукупність рослин одного, рідше – двох чи більше видів польових культур в агрофітоценозі, що є предметом вирощування і отримання рослинної продукції с.-г. виробництва. За недотриманням правил агрофітотехнології А. вміщує також бур’яни, які істотно порушують її склад, структуру, зменшують біологічну продуктивність, вносять певні зміни у фітоклімат. А. є провідним об’єктом агрометеорологічних спостережень [74; 71]
АГРОФІТОТЕХНОЛОГІЯ син.: технологія вирощування с.-г. культур – технологічний процес цілеспрямованого формування агрофітоценозу протягом всього вегетаційного циклу для вирощування можливого рівня урожайності в агрометеорологічних умовах поточного року. А. складається з системи технологічних операцій (обробіток ґрунту після збирання попередника та перед сівбою польових культур; сівба; догляд за посівами; збирання тощо). Вони виконуються на встановленому технологічному рівні (мінімальний, середній, максимальний) відповідно обраному технологічному типу (посушливий, достатнього або надмірного зволоження і т. п.), з урахуванням місцевих поточних агрометеорологічних умов [152, с.32-44; 217, с.86-94]
АГРОФІТОЦЕНОЗ домінуюча рослинна популяція (агрофітопопуляція) чи заздалегідь визначена їх сукупність в складі компонентів агробіоценозу і агробіогеоценозу, що створена та регулюється людиною. А. складають культурні рослини та бур'яни, які в онтогенезі формують структуру посіву, [архітектоніку рослинного покриву]. Остання разом з агрометеорологічними умовами утворює ґрунтовий клімат (педоклімат), фітоклімат, режим ґрунтового живлення, мікрофлору та інші компоненти А. [183; 215; 134]
АДАПТАЦІЯ властивість пристосування організмів та технічних систем до мінливих умов середовища Спрямована на досягнення оптимуму стану суб’єктів чи об’єктів в цілому, окремих функцій зовнішніх або їх процесів за значної мінливості зовнішніх ознак середовища. Розрізняють біологічну адаптацію та кібернетичну адаптацію [142, 206, 215, 251]
АДАПТАЦІЯ БІОХІМІЧНА один із типів екологічної пластичності організмів за їх здатності цілеспрямовано змінювати метаболічну активність і швидкість біохімічних реакцій. За їх рівнями процеси життєдіяльності відповідно забезпечують виконання провідних функцій організму, незважаючи на істотні неадекватні зміни деяких факторів оточуючого середовища. За А. б. відбувається модифікування типів молекул у відповідній системі; змінюється кількість або концентрація основних макромолекул; здійснюється активна регуляція функцій макромолекул. Швидкість А. б. визначається місцем та ієрархією механізмів метаболічної регуляції. За відповідних агрометеорологічних умов А. б. викликає зміну оптимальних значень кількості опадів, [вологості ґрунту] та ін. [215; 91, c.3-22]
АДАПТАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА один із типів екологічної пластичності організмів, здатність генотипів змінюватися, спадково пристосовуватись до мінливих умов середовища, закріплюючи ці зміни в генетичному коді. А. г. передається наступним поколінням і утворює адаптовані до місцевих умов популяції  екотипи [16; 215]
АДАПТАЦІЯ МОРФОЛОГІЧНА один із типів екологічної пластичності організмів, популяцій, їх видів пристосовувати зовнішні форми до мінливих умов середовища. Вміщує перебудову форми, розмірів клітин, тканин і всього організму, а затим і обсягу популяції за зміною провідникових і асиміляційних тканин, розмірів тіла і співвідношення його органів. Відзначається на крайніх рядках рослин в кожному полі та поблизу полезахисних лісових смуг як т. з. Закон Зеленського або крайовий ефект [215, c.571; 215; 114; 218, c.86-92]
АДАПТАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНА один із типів екологічної пластичності організмів, популяцій, видів. Їх здатність за мінливих умов середовища змінювати та пристосовувати інтенсивність і спрямованість фізіолого-біохімічних процесів, підвищувати рівень стійкості до факторів середовища. За тривалості та повторюваності цих змін А. ф. може мати циклічний характер і ставати більш-менш сталою або зворотною. За сукупністю фізіолого-біохімічних змін, тривалістю, частотою і циклічністю чинників, що їх викликають, А. ф. може визначатись як індивідуальна, видова, популяційна. Індивідуальна А. ф відбувається впродовж одного вегетаційного циклу. Вміщує формування умовних рефлексів і більш складних стереотипів за дії агрометеорологічних факторів на дорослий організм. Проявляється скороченням тривалості генеративного періоду, зменшенням висоти рослин, розмірів листків, [колосу], колосків, зерна за дії суворості посухи і ін. але в наступному поколінні може не відзначатись. Видова А. ф. є спадково закріпленою за динамікою адаптації морфологічної та сталістю фізіологічних процесів за відповідних ритмів протягом декількох вегетаційних циклів виду в онтогенезі рослин. Адаптація] популяційна виникає в процесі формування популяцій в стало змінених умовах життєдіяльності і становить основу адаптації генетичної [215; 16]
АДАПТИВНІ СТРАТЕГІЇ засіб дослідження операцій, за яким низка стратегій визначається у процесі вирішення задачі на основі накопичення нової інформації про можливі результати певних варіантів вирішення. Сукупність А. с. поєднана у стратегії адаптації за агрокліматичними ресурсами та подана у агрокліматичній класифікації систем землеробства [125; 170, с.94-111]
АДВЕКЦІЯ перенос повітря і його властивостей в горизонтальній площині з відмінними від місцевих значеннями: температури, вологості, тиску і ін. [238]
АДСОРБЦІЙНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ властивість ґрунту утримувати міцно зв’язану (адсорбовану) вологу, яка знаходиться під безпосередньою дією сорбційних сил на відміну від крихкотілої вологи зв’язаної в ґрунті. Найбільша кількість води, яку ґрунт фізично може міцно зв’язати поверхнею ґрунтових часток молекулярними силами за адсорбцією становить максимальну А. в. г. [241]
АДСОРБЦІЯ поглинання поверхневим шаром рідини чи твердого тіла (адсорбенту) будь-якої речовини (адсорбату) із газоподібного середовища або із розчину. А. зумовлена неврівноваженими силами міжмолекулярної взаємодії. Вони пов'язують молекули в рідинах і деяких кристалах та проявляються в поведінці дуже стиснутих газів. А. характеризують кількістю речовини, увібраної одиницею площі поверхні адсорбенту. Величина А. залежить від природи адсорбенту, температури, властивостей і концентрації адсорбованої речовини. А. сприяє здатності ґрунту вбирати молекули газів, рідин або їх пари, мікроорганізми. Вона зумовлює поглинання пароподібної вологи із повітря частками ґрунту і забезпечує максимальну гігроскопічність ґрунту [16; 241; 220]
АЕРАЦІЯ ҐРУНТУ газообмін ґрунтового повітря з [атмосферою]. За А. г. відбувається збагачення ґрунтового повітря киснем, а діяльного шару атмосфери – вуглекислим газом. А. г. є необхідною умовою підвищення родючості ґрунту, регулюється обробітком грунту, [меліорацією] і ін. заходами, що поліпшують структуру ґрунту [18, т.1; 220]
АЕРОБНИЙ ПРОЦЕС грунтовий мікробіологічний процес розкладання органічної речовини до повної мінералізації з утворенням солей за сталої аерації ґрунту. Переважна частина цих солей розчиняється у воді і доступна рослинам. А. п. відбувається за участю аеробних бактерій, максимальна активність яких забезпечується оптимальними газообміном і вологістю ґрунту. [Ущільнення ґрунту] і порушення співвідношення між кількістю повітря та вологи пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів і послаблюють А. п. [18, т.2; 172, с.150-166]
АЕРОПОНІКА син.: повітряна культура – вирощування рослин без ґрунту або без його замінника. Забезпечення рослин поживними речовинами здійснюється періодичним обприскуванням коренів відповідним розчином [16; 121]
АКЛІМАТИЗАЦІЯ процес і ознаки адаптації біологічної рослин і тварин, пристосування організмів до нових умов існування. За них протягом життєдіяльності створюються життєздатні нащадки. А. за біологічних властивостей рослин здійснюється під впливом кліматичних умов, ґрунту, складу мікрофлори. За А. тварин до згаданих факторів додаються наявність конкурентів із корму, сезонних сховищ, хижаків і збудників хвороб. А. супроводжується зміною параметрів кривої толерантності ([екологічних екстремумів], [оптимумів екологічних], [інтервалу толерантності]) та онтогенетичної кривої [16; 199; 150, c.86-87]
АКЛІМАЦІЯ ознака адаптації морфологічної рослин і тварин, їх властивість періодичного пристосування до мінливих умов середовища (звільнення дерев від листя восени в помірних широтах, загущення та зміна кольору пір’я у птахів, шерсті у тварин з настанням холодів, зменшення їх площі і маси що охолоджується, випромінювання тощо). На кривій толерантності А. супроводжується періодичною зміною фізіологічного оптимуму і [екологічних екстремумів]. Відображається їх динамікою на онтогенетичній кривій [186, c.204; 150, c.86; 71]
АКТИВНА ТЕМПЕРАТУРА умовний термічний показник активної вегетації більшості сільськогосподарських культур. Визначається як середня добова позитивна температура повітря між датами її переходу через 10°С навесні і восени. Зумовлює ареали поширення природної і культурної рослинності. Використовується для оцінки і співставлення теплових ресурсів територій та визначення теплозабезпеченості їх і с.-г. культур в різні періоди, як агрокліматичний показник і [агрометеорологічний показник] [238; 131]
АКТИВНИЙ ВПЛИВ НА ХМАРИ сукупність засобів цілеспрямованої штучної зміни властивостей хмар за допомогою хімічних речовин (реагентів) з метою збільшення позитивного ефекту від градобиття, [туманів] та інших ознак погоди та зменшення шкоди від небезпечних явищ. За А. в. на х. кількість опадів може зростати порівнянно з сезонною нормою у зимовий період на 15-20%, у літній - на 15-30% [45, т.1; 238]
АЛЬБЕДО умовний показник кількості відбитої енергії сонячної радіації від підстильної поверхні у вигляді відношення її інтенсивності до сумарної радіації в долях одиниці або у % [131; 238]
АМПЛІТУДА різниця між максимальним і мінімальним значеннями метеорологічної величини, [агрометеорологічної величини], що періодично змінюються протягом певного періоду [18, т.2; 238]
АНАБІОЗ стан умовного спокою організму, за якого не визначаються видимі ознаки життєдіяльності. А. – одна із форм пристосування організмів (адаптації фізіологічної) до несприятливих умов середовища (зміни температури, вологості, наявності або відсутності елементів живлення і т. ін.). За агрометеорологічних умов А. у зимуючих культур відзначається між датами припинення вегетації та відновлення вегетації [16; 141]
АНАЕРОБНИЙ ПРОЦЕС грунтовий мікробіологічний процес гниття наявної в ґрунті [біомаси] за нестачі кисню з утворенням напіврозкладеної органічної речовини. Здійснюється як денітрифікація анаеробними мікроорганізмами при послабленій аерації ґрунту, внаслідок значних щільності грунту і [вологості ґрунту] [18, т.2; 26]
АНАЛІЗ ҐРУНТУ – сукупність методів дослідження складу, фізичних, хімічних, біологічних властивостей Mi>ґрунту. Вміщує А. г. агрегатний (в т. ч. структурний), гранулометричний (механічний), раціональний (дійсний, фазовий), седиментаційний та ін. Наслідки А. г. опрацьовують статистичними методами та визначенням динаміки властивостей для дослідження єдиного ґрунтоутворювального процесу, системи відновлення і підвищення родючості ґрунту [220]
АНЕМОФІЛІЯ див. запилення вітром
АНТИЦИКЛОН син.: область високого тиску – баричне утворення, область підвищеного тиску в атмосфері на рівні моря, умовно відокремлена на синоптичній карті замкненими концентричними ізобарами та відповідним розподілом вітру. В центральній частині А. знаходиться максимум атмосферного тиску, часто спостерігається штиль. Лінійні розміри А. можуть досягати декількох тисяч кілометрів. Тривалість існування окремого А. - декілька діб, а іноді і тижнів. Низхідний рух повітря відбувається за годинниковою стрілкою у Північній півкулі. Погода в А. переважно малохмарна, ясна, суха, з відсутністю опадів, вихолодженням земної поверхні взимку і прогріванням влітку. А. зимою та навесні викликають різкі похолодання, пилові бурі, а влітку призводять до посухи, [суховіїв] тощо, що негативно впливає на стан і розвиток рослин [238]
АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ КЛІМАТУ зміни мікроклімату, місцевого та глобального клімату за наслідками стихійної господарської діяльності суспільства. Зумовлені порушеннями природної ландшафтно-екологічної і атмосферної рівноваги довкілля та штучною зміною властивостей атмосфери. Остання відбувається за істотних змін структури підстильної поверхні і властивостей високих шарів атмосфери. Вони спричинені наслідками деградації поверхні Землі: її ерозії, руйнівної зміни вертикальної і горизонтальної структури, утворення штучних, метеорологічно активних осередків підстильної поверхні, зменшенням площі лісів, розорюванням земель, зрошенням, [осушенням]. За неоптимальної технологічної і господарської діяльності ці заходи охоплюють значні площі і призводять до спустелювання, посилення посушливості, збільшення повторюваності стихійних гідрометеорологічних явищ тощо. Інтенсивна індустріалізація всіх галузей господарства – розвиток промисловості і енергетики, створення великих агропромислових комплексів, неоптимальне застосування добрив і засобів захисту рослин, урбанізація поселень, виникнення потужної розгалуженої транспортної інфраструктури тощо – напрацьовують в надмірній кількості невластиві атмосфері газові складові її забруднення. Вони призводять до виникнення парникового ефекту атмосфери. Сукупно наслідки зміни властивостей підстильної поверхні і атмосфери зумовлюють перерозподіл складових радіаційного, теплового і водного балансів системи Земля – атмосфера, водного і газового обміну з атмосферою [223; 19; 238]
АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ див. фактори антропогенні
АРЕАЛ частина земної поверхні, в межах якої розповсюджені таксономічні групи живих організмів (види, роди і ін.), схожі типи суспільства, об’єктів і схожі умови. Основний засіб вивчення А. – картографування [183; 16]
АРІДНИЙ КЛІМАТ сухий клімат із значним нестатком атмосферного зволоження, що визначається істотним надлишком випарності над кількістю опадів, тривалою відсутністю дощів, значною інсоляцією і т. ін.. В А. к. розповсюджена рослинність арідна. А. к. оцінюється за індексами арідності, [індексами сухості], коефіцієнтами атмосферного зволоження [238; 215]
АРІДНІСТЬ син.: посушливість – тривала відсутність дощів (бездощів’я), властивість клімату окремих територій, за якої кількість випарованої вологи переважає її надходження. Кількісно визначається за показниками атмосферного зволоження оцінкою арідного клімату [238; 183]
АРХІТЕКТОНІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ сукупність узагальнених особливостей горизонтального розташування рослин на підстильній поверхні та вертикального розподілу їх органів в межах уявного об’єму ідеалізованої окремої рослини. А. р. п. поєднує ознаки густоти посіву і його ярусностігенетичних рівнів, в т.ч. шару органогенезу. Уявлення про А. р. п. випливає із архітектоніки окремого рослинного об’єкту, що вміщує сукупність характеристик, які описують фігуру, розміри, геометричну будову та зовнішню структуру його. Узагальнені за методами математичної статистики параметри архітектоніки окремих рослин створюють уявлення про архітектоніку фітопопуляції. Поєднані із статистично визначеними параметрами густоти рослин в угрупуванні, типом їх розташування і ступенем взаємного перекриття та затінення, вони створюють А. р. п. Вона є експериментальним засобом у вивченні радіаційного, вітрового, теплового режиму рослинного покриву. Разом з тим, надає уявлення про внутрішню структуру шорсткої поверхні та особливості фітоклімату, засад обґрунтування провідних операцій агрофітотехнологій. Вчення про А. р. п. опрацьоване Ю.К. Россом [191, c.314, 29, 13; 153, c.104-115; 179]
АСИМІЛЯЦІЯ фізіологічний процес біохімічного перетворення і використання організмами неорганічних речовин, що надходять із середовища зовнішнього. А. – це синтез складних молекул із більш простих за поглинанням енергії сонячної радіації внаслідок фотосинтезу. Забезпечує побудову власного тіла організму, його ріст, розвиток, накопичення запасів речовин та енергії, – провідної властивості живої матерії. Разом із дисиміляцією є основою обміну речовин і істотно залежить від агрометеорологічних умов [16; 183; 215]
АТЛАС систематизована збірка карт, об'єднаних спільною програмою в цілісний картографічний твір з пояснювальними текстами. Напр., Атлас складових теплового і водного балансу України, [Агрокліматичний атлас] та ін. [209; 80; 4; 12]
АТЛАС ҐРУНТІВ тематична науково-довідкова збірка карт географічних з визначеним по території просторовим розподілом провідних властивостей ґрунтів за генетичним типом, механічними різновидами тощо [45, т.1]
АТЛАС СКЛАДОВИХ ТЕПЛОВОГО І ВОДНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ тематична науково-довідкова збірка карт географічних з визначеним по території України просторовим розподілом складових радіаційного, теплового і водного балансу за місяці, сезони, рік. Дозволяє оцінити значення складових та їх співвідношення в процесах притоку і витрат енергії і вологи між атмосферою та підстильною поверхнею. Вперше вміщено карти водоспоживання [сільськогосподарських культур] (озимої та ярої пшениці, кукурудзи) за міжфазні періоди в грунтово-кліматичних зонах. Надає підстави до обґрунтування, планування і розробки систем землеробства, [агрофітотехнологій], оцінки біологічної продуктивності [польових культур], а також нормативів в агрокліматичному районуванні, дослідженні питань зміни клімату тощо [12; 45, т.1]
АТМОСФЕРА повітряна, рухлива оболонка Землі, яка бере участь в її добовому і річному обертанні неоднорідна за станом, фізико-хімічними властивостями в горизонтальному і вертикальному напрямах. Простягається від поверхні Землі до висоти декількох тисяч км, поступово переходить у міжпланетний простір. Є предметом вивчення метеорології. А. поділяють на декілька основних шарів: тропосфера (до 9-17 км), стратосфера (до 50-55 км), мезосфера (до 80 - 85км), термосфера. Нижні шари тропосфери (300-2000 м) утворюють суміжний шар, або шар тертя, в якому найнижчі декілька десятків метрів виділяють у приземний шар А. Його особливості зумовлені взаємодією з підстильною поверхнею. Під впливом нерівномірного нагрівання її, загальної та місцевої циркуляцій відбувається горизонтальне розчленування А. на різнорідні за властивостями окремі повітряні маси. Вони обмежені перехідними зонами-фронтами, утворення яких у свою чергу підтримує циклонічну діяльність. А. являється середовищем існування та життєдіяльності тваринного і рослинного світу [238; 84; 13]
АТМОСФЕРНА ПОСУХА складне атмосферне явище, за яким випарність в [атмосферному зволоженні] істотно перевищує випаровування з певною повторюваністю у відповідній місцевості. А. п. утворюється за тривалого бездощового періоду та в періоди із недостатньою кількістю атмосферних опадів надмірною інсоляцією за значної температури повітря, яка зазвичай, перевищує середні багаторічні значення. Часто – густо А. п. супроводжується суховіями. За класифікацією посушливих явищ виділяють загальну та об’єктову або спеціалізовану А. п. Загальна А. п. визначається за коефіцієнтами атмосферного зволоження. Об’єктова А. п. вміщує показники критичних значень агрометеорологічних величин ([температура повітря], [кількість опадів], [дефіцит вологості повітря], [водність рослин] і ін.), що викликають адаптацію біологічну і призводять до зменшення урожаю сільськогосподарських культур. Виділяють типи А. п. за часом (весняна, літня, осіння, зимова, за теплий період і ін.), за простором (місцева, зональна, міжзональна), за збитковістю (помірна, сувора, дуже сувора). За тривалої дії А. п. викликає ґрунтову посуху [91, с.3-22; 73]
АТМОСФЕРНА ЦИРКУЛЯЦІЯ один із провідних кліматоутворювальних процесів, цілісна система переміщення мас атмосферного повітря у масштабі всієї земної кулі (загальна циркуляція атмосфери) або над частиною підстильної поверхні із особливими властивостями (місцева циркуляція атмосфери) [238; 13]
АТМОСФЕРНЕ ЗВОЛОЖЕННЯ умовна властивість атмосфери врівноважувати прибуткову і витратну частини провідних процесів вологообміну за ідеєю Г.М. Висоцького. Визначається за відношенням кількості осаджених із атмосфери опадів до фізично можливого випаровування вологи з підстильної поверхні в певній частині земної кулі за визначений проміжок часу. Виділяється за допомогою значної низки коефіцієнтів атмосферного зволоження. Поняття А. з. широко застосовується в питаннях кліматичного і агрокліматичного районування території, класифікації об'єктів рослинного світу, ґрунтів, [ландшафтів], визначення їх потреби до клімату і інших властивостей біосфери і літосфери [238; 84]
АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ суміш природних та штучних газів, що утворює земну атмосферу і становить середовище життєдіяльності організмів. За складом вміщує азот (78%), кисень (21%), аргон (0,93%), вуглекислий газ (0,03%), інші гази та водяну пару (від 0,2 до 2,6%). А. п. впливає на живі організми своїм складом, рухливістю, вологістю повітря, наявністю домішок у вигляді пилу, аерозолів, пилку і ін. За складом А. п. є джерелом постачання вуглекислого газу рослинам та кисню - іншим організмам. За рухливістю А. п. активно взаємодіє процесами газообміну із живими організмами і ґрунтом, викликає адаптацію морфологічну за сталої дії вітру, може бути шкодочинним фактором за дефляцією, [дефоліацією] і ін. Кількість вологи в А. п. зумовлює значну низку атмосферних явищ і [атмосферних процесів] - насичення його водяною парою, випаровування, [конденсацію], [опади], оптичні явища в атмосфері і ін. Воно є одним із факторів регулювання транспірації, [водності рослин], водного обміну живих організмів, їх адаптації біологічної, виживання та ін. біологічних властивостей. Природні домішки у А. п. впливають на своєрідність біогеоценозів. Антропогенні домішки викликають забруднення А. п. і відповідну негативну реакцію біоти [238; 224, c.146-150; 74]
АТМОСФЕРНЕ ЯВИЩЕ зовнішня форма відображення фізичного механізму взаємодії неоднорідних складових атмосферного повітря між собою або з підстильною поверхнею. За фізичним змістом виділяють А. я. оптичні (серпанок, гало, веселка), радіаційні (приморозки), електричні (блискавка), звукові (грім), гігротермічні (тумани, [ожеледь]), термодинамічні (шквали, [смерчі]), складні гігротермодинамічні (суховії, [посухи]) і ін. За ознаками дії визначають терміни початку і закінчення А. я., його тривалість, просторові характеристики, інтенсивність чи силу тощо. За збитковістю виділяють стихійні гідрометеорологічні явища, [різкі зміни погоди], поєднання небезпечних явищ. За специфікою впливу на господарську діяльність визначають А. я. агрометеорологічні, небезпечні для авіації, річкового, автомобільного та ін. транспорту, енергетики, будівництва, для здоров’я людини тощо [162, c. 3-10; 91, c.3-22]
АТМОСФЕРНИЙ ПРОЦЕС послідовна зміна стану атмосфери, її частини чи складових – метеорологічних об'єктів. Відбувається за системою етапів розвитку від виникнення до розпаду за певний час над визначеною частиною земної кулі, одна із провідних ознак погоди. За фізичними механізмами, сукупністю речовин та енергетичних складових, різноманітністю просторових і часових масштабів А. п. поділяються на відповідні категорії (випромінювання, циркуляція, циклогенез, енергообмін, вологообмін, випаровування, [конденсація] і т. ін.). Кожен індивідуальний етап А. п. або стану метеорологічного об'єкту може бути власним А. п., також окремий А. п. може бути етапом більш узагальненого. А. п. є фундаментальним поняттям метеорології, [агрометеорології], що відтворюється теоретичними, експериментальними засобами, методами метеорологічних і інших спостережень, космічними зйомками тощо [238; 13]
АТМОСФЕРНИЙ ТИСК тиск атмосфери на земну поверхню, на предмети, що на ній знаходяться. А. т. оцінюють масою стовпа атмосферного повітря на площі 1см2. На рівні моря А. т. в середньому врівноважується тиском стовпчика ртуті висотою 760мм. З висотою А. т. знижується. Вплив А. т. на рослини не встановлений. Зміни А. т. впливають на активність людини, тварин і комах [224; 129]
АТМОСФЕРНІ ОПАДИ син.: опади – осаджена волога в рідкому або твердому стані з атмосфери на [підстильну поверхню] та на предмети, що на ній знаходяться. З хмар А. о. випадають у вигляді дощу, [зливи], мряки, [снігу], мокрого снігу, снігової і льодової крупи, снігових зерен, граду, льодяного дощу, льодяних голок тощо. За відсутності хмар А. о. осаджуються переважно у вигляді роси. Вимірюються товщиною шару осадженої води у мм або см, узагальнюються у вигляді поля опадів [238]
Б
БАЗА ДАНИХ автоматизована система організації, зберігання і використання зібраної на технічних носіях інформації, одна з головних структурних одиниць банку даних [81; 183]
БАЗА ЗНАНЬ сукупність знань із певної галузі, організована у обчислювальних системах. Формально подана таким чином, що на її підставах можна здійснити міркування, розрахунки, оцінки, визначення наявних та латентних (прихованих у змісті бази даних) ознак досліджуваних сукупностей агрометеорологічних величин. Б. з., за класичним розумінням, поряд із експертними правилами формування висновків, відображає особливості евристичного підходу до вирішення проблем. Разом із тим, за сукупністю статистичних та динамічних ознак про властивості досліджуваного об’єкту, можуть виникати міркування, які відрізняються від оцінки, наданої визначеним експертом. Тому за змістом запропонованих даних створюються можливості корегування або навіть кардинальної зміни змісту внесених у Б. з. методів, засобів, моделей, параметрів і ін. Найбільш досконалою за сучасних умов є Б. з. заснована на [методах] агрометеорологічних спостережень, оцінок і агрометеорологічних прогнозів, які витримали виробничі випробування і рекомендовані до впровадження [142; 219; 163, с.3-21]
БАЛАНС система показників, що визначають і врівноважують ознаки стану, структури або розподілу обсягів взаємопов’язаних речовин, процесів, явищ, величин, які знаходяться у постійних змінах [18, т.1; 213; 145]
БАЛАНС РАДІАЦІЙНИЙ діяльної поверхні син. баланс променистої енергії – система взаємопов’язаних показників, що визначає розподіл потоків опромінення діяльної поверхні і випромінювання енергії сонячної радіації за одиницю часу на одиниці діяльної поверхні в дж/м2 [45, т.1; 238]
БАНК ДАНИХ син.: банк інформаційний – інформаційно-довідкова автоматизована система із надання послуг зберігання та пошуку агрометеорологічних даних певній групі користувачів за визначеною тематикою на основі організованої бази даних окремого, або декількох файлів [81; 184]
БАНК ІНФОРМАЦІЙНИЙ див. банк даних
БАРИЧНИЙ МАКСИМУМ див. антициклон.
БЕЗДОЩОВИЙ ПЕРІОД син.: період без дощу, бездощів’я – інтервал часу, в якому протягом десяти і більше днів опадів не відзначалось або добова кількість опадів не перевищувала 1мм за спостереженнями [гідрометеорологічних станцій] [134, с.41]
БЕЗМОРОЗНИЙ ПЕРІОД ознака термічного режиму сезонів з позитивною температурою у північній півкулі. Б. п. визначається, як проміжок часу між датами останнього морозу ([приморозку]) навесні і першого морозу (приморозку) восени в повітрі або на ґрунті. За щорічними даними Б. п. може відзначатись як безприморозковий період за наявності весняних і осінніх приморозків, як суто Б. п. (період з позитивною температурою) за відсутності приморозків в обох сезонах та як суміщений Б. п. (мороз навесні – приморозок восени; приморозок навесні – мороз восени). За статистичним опрацюванням згаданих ознак, без розмежування їх щорічних особливостей, виникає умовне поняття про середню багаторічну дату останнього весняного і першого осіннього приморозків. За їх різницею утворюється уявлення про умовний Б. п. середньої тривалості, або середній багаторічний чи кліматологічний Б. п. Дані про Б. п. використовуються при плануванні розміщення сільськогосподарських культур, строків польових робіт, агротехнічних заходів, тощо [238; 124; 172, с.48-67]
БЕЗПРИМОРОЗКОВИЙ ПЕРІОД син.: щорічний безморозний період – проміжок часу між останнім весняним та першим осіннім приморозком за щорічними даними. Частина вегетаційного періоду, безпечна для теплолюбних культур. Відрізняється від безморозного періоду тривалістю приморозконебезпечних періодів навесні і восени, з урахуванням їх повторюваності [214; 124; 172, с.46-67]
БІОГЕОЦЕНОЗ первинна, відносно однорідна, територіальна одиниця біосфери, складова ландшафту географічного, в якій комплекс живих і косних компонентів пов'язані між собою обміном речовин та енергії. До живих компонентів Б. відносяться автотрофні і гетеротрофні організми, до косних – приземний шар атмосфери з газовими, тепловими ресурсами, сонячна радіація, [ґрунт] з його водно-мінеральними ресурсами і частково кора вивітрювання. Зелені рослини – фітоценоз, складають основну – біомасу живої речовини в Б. Через процеси фотосинтезу, дихання вони підтримують баланс кисню і вуглекислого газу в атмосферному повітрі, а через транспірацію беруть участь у вологообігу. Товща Б. поділяється на надземну, підземну і підводну частини. Зміни Б. можуть бути короткочасні (добові, сезонні) і глибокі (перехід одного Б. в другий), повільні та швидкі в залежності від мікроклімату і [фітоклімату] [215; 184]
БІОКЛІМАТ кліматичні умови біосфери, які в сукупності визначають фізичні межі, інтенсивність процесів життєдіяльності, склад, розташування біоти – мікроорганізмів, рослин, тварин, людини. За певними ознаками в Б. виділяють мікроклімат, [фітоклімат]. Б. відображають на біокліматичних картах. [238; 184]
БІОКЛІМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ умовний показник кількості сухої речовини, яку вміщує агрофітоценоз деякої гіпотетичної багаторічної злакової трави протягом року в поточних умовах середовища зовнішнього. Застосовується в модельних розрахунках оцінки агрокліматичних ресурсів певної території [202, c.92]
БІОКЛІМАТОЛОГІЯ вчення про вплив клімату і його факторів на живі організми – їх життєві процеси і функції, про біоклімат. Входить до складу біометеорології. Розділами Б. є медична кліматологія, зоокліматологія, агрокліматологія, лісова кліматологія. Одним із засобів визначення географічних закономірностей Б. є карти біокліматичні [45, т.1; 238]
БІОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ процес пристосування організму, його окремих органів або фізіологічних функцій до мінливих умов оточуючого середовища – атмосфери, підстильної поверхні, як прояв екологічної пластичності. Остання може набути властивостей генотипічної, фенотипічної або проспективної чи преадаптації. Генотипічна Б. а. формується еволюційним пристосуванням видів, виникає і розвивається за мінливості, спадковості та природного чи штучного добору організмів під тривалим впливом домінуючих екологічних умов протягом багатьох поколінь. Вона становить зміст генетичної адаптації. Фенотипічна Б. а. популяцій здійснюється протягом вегетаційного циклу за мінливих умов, які не порушують генотипу. Вона може бути відображена як фізіологічна адаптація, морфологічна адаптація. Проспективна Б. а. місцево зосередженої сукупності організмів відбувається за тимчасових нерегулярних аномалій у середовищі протягом одного чи декількох міжфазних періодів окремого вегетаційного циклу та набуває ознак Б. а. У рослин вона є засобом, що зумовлює множину їх життєвих форм за сукупною реакцією на мінливі властивості ґрунту та клімату. Під час Б. а. організми здійснюють формування біологічної продуктивності, але її обсяги зменшуються за особливостями зміни обсягів енерго- і масообміну системи атмосфера – рослина – ґрунт і взаємодії їх складових. Б. а. є провідною ознакою толерантності у процесах пристосування організмів між оптимумами і екологічними екстремумами [16, 53, 71, 91, 127]
БІОЛОГІЧНА ГРУПА БУР’ЯНІВ поєднані види бур’янів за близькими між собою біологічними властивостями рослин: за часом сходів, тривалістю онтогенезу і вегетаційного циклу, способами розмноження, формою кореневої системи тощо. Виділяють такі Б. г. б.: паразитні, напівпаразитні, ефемери, ярі ранні, ярі пізні, зимуючі, озимі, дворічні, китицекореневі, стрижнекореневі, дернові, кореневищні, коренепаросткові, цибулинні, бульбоплідні, повзучі. Життєдіяльності кожного із них властиві відповідні агрометеорологічні умови і [агрокліматичні ресурси] [18, т.2; 199]
БІОЛОГІЧНА ГРУПА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР сукупність видів сільськогосподарських культур, поєднаних за тривалістю онтогенезу і кількістю вегетаційних циклів. Розрізняють три Б. г. с.-г. к.: однорічні, дворічні і багаторічні. У однорічних онтогенез і вегетаційний цикл співпадають і тривають від сівби до відмирання рослин в межах одного вегетаційного періоду у ярих. У озимих та дворічних рослин онтогенез і вегетаційний цикл також співпадають, але тривають в межах двох вегетаційних періодів і одного періоду анабіозу взимку. Онтогенез багаторічних рослин вміщує декілька вегетаційних циклів, кількість яких менша або співпадає з кількістю вегетаційних періодів [18, т.2; 216, с.3]
БІОЛОГІЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ див. продуктивність біологічна
БІОЛОГІЧНИЙ ГОДИННИК син.: біологічний час – ознаки здатності живих організмів реагувати на перебіг часу. Виникли за еволюційної адаптації. Полягають у підпорядкуванні ритміки біохімічних, фізіологічних, онтогенетичних процесів властивостям періодичності природних екологічних і геофізичних явищ (добових, річних, вікових і ін.) [16; 215]
БІОЛОГІЧНИЙ МАКСИМУМ УРОЖАЙНОСТІ умовний модельний показник продуктивності біологічної рослин за одним із методів [оцінки урожайності]. Б. м. у. уявляє собою добуток оптимальних значень чисельності і маси плодючих органів рослин на елементарній площі вирощування: густоти посіву та маси зернівок, коренеплодів тощо. Б. м. у. надає теоретичні засади визначення найбільшої кількості рослинної продукції за біологічних властивостей рослин незалежно від місцевих умов родючості ґрунту і [плідності клімату] [70, c.84-91]
БІОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ ТЕМПЕРАТУРИ нижня межа термічних умов активної життєдіяльності організмів. Одна із трьох кардинальних точок кривої толерантності, початок латентного інтервалу. Відзначається за ознаками росту рослин, [розвитку рослин], біологічної продуктивності і [урожайності сільськогосподарських культур]. Гармонійним є Б. м. т. щодо урожайності, інші визначають термічні межі окремих процесів (напр., фотосинтезу), ознак біологічних властивостей рослин, видів, сортів сільськогосподарських культур, їх фаз розвитку в онтогенезі. Використовується при опрацюванні методів [агрометеорологічних прогнозів], оцінки умов вегетації, [агрокліматичному районуванні] культур, визначенні пріоритетних засобів агрофітотехнологій [215; 153, с.26-46; 117]
БІОЛОГІЧНИЙ ЧАС див. біологічний годинник
БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ РОСЛИН найважливіші загальні ознаки рослин, що відрізняють їх від об'єктів неживої природи і від інших живих організмів в онтогенезі рослин, [філогенезі рослин] та в еволюції рослин. За сукупністю закономірностей вивчаються біологією розвитку рослин в загальній біології. У теорії онтогенезу, за Д.А.Сабініним головними властивостями розвитку є його багатоступеневе розчленування та багатоваріантність. Ознаки розчленування вміщують етапи вегетативного та репродуктивного періодів і міжфазних періодів, органогенезу рослин тощо та поєднуються вегетаційним циклом. Багатоваріантність визначається однорідними ознаками морфологічних, метаболічних, фізіологічних процесів, біохімічних змін тощо. Сукупність властивостей розчленування та багатоваріантності становлять наукові засади обґрунтування методів і засобів агрометеорології та агрокліматології. Б. в. р. є осередком концептуальних положень моделей фізико-статистичних, вміщені у понятті плідності клімату, охоплюють низку стандартизованих ознак виду і сорту польової культури. До них також належать біологічний максимум урожайності, часові характеристики онтогенезу – початок, закінчення та тривалість його, загальні енергетичні потреби польової культури, [потреби водоспоживання], живлення, поглинання вуглекислого газу тощо. Б. в. р. зумовлюють поділ вегетаційного циклу на однорідні міжфазні періоди і визначення потреби рослин та екологічних екстремумів. За цими ознаками опрацьовується крива толерантності, як закономірність впливу фактору життя рослин на формування продуктивності біологічної. Остання за Б. в. р. спадковості зумовлює специфічний характер розвитку у певних агрометеорологічних умовах, що поєднується формалізованими та уніфікованими засобами математичного моделювання. За Б. в. р. обгрунтовані методи агрометеорологічних спостережень, засоби агрегування, [генералізації] агрометеорологічних показників тощо. [196; 58; 119; 233, тт.1-3]
БІОМАСА кількість живої речовини окремого організму, популяції, [біоценозу] або біосфери за одиницями маси, енергії, яка припадає на одиницю поверхні або об'єму. Визначається для сирої і сухої маси. Кількість і інтенсивність її зміни характеризує біологічну продуктивність виду, екосистеми і ін. [183; 16]
БІОМЕТЕОРОЛОГІЯ наука, що вивчає загальні механізми і закономірності впливу фізичних факторів, явищ, процесів, метеорологічних величин, [атмосфери] і підстильної поверхні на стан і життєдіяльність живих організмів, в т.ч. на людину, тварини, рослини, мікроорганізми. Разом з біокліматологією надає уявлення про просторові межі, складових біосфери [215; 224]
БІОСФЕРА загальна планетарна оболонка Землі, істотно різноманітна за складом, структурою, розповсюдженням в різних її частинах. Складається із локальних, пов'язаних між собою сукупностей живих організмів – біот, продуктів їх життєдіяльності і розкладання – утилізації. Б. є особливою, живою складовою кліматичної системи, що природно вміщується в її структуру і за певних обставин змінює властивості атмосфери та верхніх частин літосфери, гідросфери і кріосфери, як підстильної поверхні. Завдяки Б. всі інші геосфери взаємопов'язані складними біологічними, геохімічними циклами міграції речовин та енергії. Початковим в цих циклах є перетворення сонячної радіації рослинами і синтез біогенних речовин – фотосинтез. До Б. відносять області життя (біогеосферу) і інші структури Землі, що генетично поєднані з живими речовинами. Б. складається із семи взаємопов'язаних складових: жива, біогенна, біокосна, косна, радіоактивна, розсіяні атоми, речовини космічного походження. Елементарна структура активної частини сучасної Б. – біогеоценоз ([екосистема]). Загальна товщина Б. досягає 40км [18, т.3; 238]
БІОТИЧНІ ФАКТОРИ син.: біогенні фактори, біологічні факториґрунтів і ін.) [183; 215]
БОГАРА землі в районах зрошуваного землеробства, на яких сільськогосподарські культури вирощуються за рахунок накопиченої вологи від осінніх та зимових атмосферних опадів без поливу [199; 228, т.1]
БОРОЗНУВАННЯ особливий захід обробітку ґрунту упоперек схилів з утворенням борозен під час оранки. Є засобом боротьби з ерозією ґрунту, сприяє збільшенню вологості ґрунту [89]
БОРОНУВАННЯ захід поверхневого обробітку грунту, за якого здійснюється розпушування і вирівнювання верхнього шару ґрунту та механічне знищення бур’янів. Зменшує шорсткість і площу поверхні та щільність грунту виораного поверхневого шару. Внаслідок цього відбувається перерозподіл складових радіаційного балансу діяльної поверхні, [теплообміну в грунтіводного балансу підстильної поверхні. Це призводить до накопичення тепла у верхній товщі ґрунту, до зменшення випаровування [ґрунтової вологи] і до посилення аерації [18, т.2; 198; 172, c.150-166; 118]
БУР ҐРУНТОВИЙ особливий пристрій для вилучення зразків ґрунту із різних шарів без порушення або з порушенням його структури. Складається з нижньої робочої частини – бурового стакану, штанги і рукоятки. На штанзі нанесені позначки, нуль шкали співпадає з нижнім рівнем бурового стакану. Відбір зразків ґрунту проводять із нижньої частини Б. г. (одна третина об'єму) [141; 220]
БУР’ЯНИ природні рослини, що пригнічують агрофітопопуляції у [агрофітоценозі]. Спільні ознаки Б. визначають за біологічною групою бур’янів. Розповсюдження Б. оцінюється під час агрометеорологічних спостережень. Ступінь пригнічення посівів сільськогосподарських культур визначається забур’яненістю поля. [18, т.2; 141]
БУФЕРНА СМУГА особливий спосіб організації горизонтальної структури агрофітоценозу, за яким смуги рослин суцільної сівби чергуються з чистим паром або з просапними культурами. Б. с. розташовують упоперек схилу або супротивно переважаючому напряму вітру у степових районах. Б. с. послаблює шкідливу дію води і вітру [18, т.2]
В
ВАГОВИЙ КОЕФІЦІЄНТ син.: коефіцієнт зваженості – умовний множник, який оцінює внесок деякої частини вагової функції для визначення частки впливу агрометеорологічного фактора у цілковитому його обсягу або у кінцевій нормі заданого типу. Використовується у моделях фізико-статистичних і ін., для оцінки внеску в урожай окремих чинників, у т. ч. тривалості міжфазних періодів у порівнянні із тривалістю вегетаційного циклу, [вологості ґрунту] окремого шару у загальну вологість тощо [130, т.1; 213; 159, c.3-12]
ВАГОВИЙ СТАКАНЧИК посудина циліндричної форми із кришкою з тонкого листового алюмінію. Використовується для зважування зразків ґрунту при визначенні вологості грунту [141]
ВАЛІДАЦІЯ перевірка відповідності отриманих експериментальних чи емпіричних даних статистичним відомостям про досліджувану систему за наслідками модельних оцінок і розрахунків, як етап верифікації [125; 219]
ВАЛОВИЙ ЗБІР умовна загальна маса господарської корисної продукції рослин, зібрана з усієї площі посіву в господарстві, районі, області, країні, на континенті, у світі. Визначається за окремими видами рослин як урожай сільськогосподарських культур, або за групами господарської типізації культур, як об'єкти господарського й статистичного обліку. Оцінюється й прогнозується за методами [агрометеорологічних прогнозів] і розрахунків [213; 165, c.3-13]
ВЕГЕТАТИВНІ ОРГАНИ частини тіла рослинного організму, що виконують основні функції живлення, сприймання сонячної радіації, обміну речовин із середовищем зовнішнім та формування фітоклімату і [архітектоніки рослинного покриву]. До В. о відносять листок, [стебло] і корінь, морфологічна і анатомічна будова яких пристосована до виконання властивих їм функцій у відповідності із динамікою агрометеорологічних умов. Вони не приймають безпосередньої участі в спороутворенні і статевому розмноженні, але за сукупністю властивостей забезпечують рівень, інтенсивність, обсяги процесів утворення репродуктивних органів. В. о. є об’єктом агрометеорологічних спостережень [16; 199; 141]
ВЕГЕТАЦІЙНИЙ БУДИНОЧОК особливий тип споруди із скляними стінами та покрівлею, приміщення якої є світлим, просторим, легко провітрюється. Призначений для проведення дослідів за методиками водних, піщаних і ґрунтових культур у вегетаційних посудинах. Наближає умови досліду до природних, але захищає рослини від дії зливи, [граду], вітру. Використовується в агрогідрології для визначення вологості сталого в'янення рослин та у дослідженні впливу агрометеорологічних факторів на ріст рослин, [розвиток рослин], продуктивність рослин [199; 141]
ВЕГЕТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД частина теплої пори року, протягом якої за екометеорологічними умовами (термічний режим, атмосферне зволоження, тривалість дня, спектральний склад і інтенсивність сонячної радіації, [вологість ґрунту] тощо) здійснюється вегетація рослин. Завдяки ботанічним властивостям, еврітермності рослин та географічним особливостям місцевості, початок і закінчення В.п. визначають за фенологічними ознаками рослин-індикаторів, за кліматологічними ознаками або за початком і закінченням польових робіт. Тривалість В.П. відображають у кількості діб. У континентальному кліматі помірних широт В.П. визначається між датами переходу температури повітря через 5С навесні і восени, у океанічному кліматі узбережжів (західних і східних за Б.П.Алісовим) – через 3С. Він обмежується датами відновлення вегетації й [припинення вегетації] природної рослинності, озимих, плодових культур. У теплолюбних культур за наявності безморозного періоду із тривалості В.П. вилучається приморозконебезпечний період. У такому випадку В.П. зменшується до безприморозкового періоду. [16; 141; 153, с.26-46]
ВЕГЕТАЦІЙНИЙ ЦИКЛ природний період в онтогенезі рослин, протягом якого за агрометеорологічних умов здійснюється життєдіяльність та відтворення одного покоління потомства. У монокарпічних рослин онтогенез і В. ц. співпадають і, зазвичай, є коротшими ніж вегетаційний період, також можуть бути обмежені безприморозковим періодом або пороговими значеннями ефективних температур чи активних температур. В озимих і дворічних рослин В. ц. поділяється на періоди літньо-осінньої вегетації, зимового спокою (анабіозу) і весняно-літньої вегетації, охоплюючи два вегетаційних періоди, обмежених датами припинення вегетації та відновлення вегетації. У полікарпічних рослин кількість В. ц. відповідає кількості плодоношень в онтогенезі. Їх вегетація щорічно відбувається протягом усього вегетаційного періоду від відновлення вегетації до припинення вегетації, обмежуючись значеннями біологічних мінімумів температури, а плодоношення – безморозним періодом. До першого плодоношення В. ц. цих рослин уміщує декілька вегетаційних періодів [216, c.3]
ВЕГЕТАЦІЯ сукупність процесів активної життєдіяльності рослин з притаманними їм ознаками росту рослин і [розвитку рослин] за біологічними властивостями рослин протягом вегетаційного циклу [183; 153, с.26-46]
ВЕРИФІКАЦІЯ процес перевірки дослідним шляхом відповідності теоретичних, модельних положень чи кількісних даних попереднім припущенням щодо їх логіки, складу, структури, поведінки тощо. За позитивних наслідків В. опрацьовують програму на мові певного алгоритму та здійснюють перевірку шляхом валідації [125; 219]
ВЕСНА син.: весняний сезон – пора року, проміжний циклічний сезон між зимою і [літом] із наростанням притоку сонячної радіації, підвищенням температури, посиленням інтенсивності атмосферних процесів. Розрізняють В: астрономічну – період між весняним рівноденням та літнім сонцестоянням (у північній півкулі – від 21 березня до 21 червня);. календарну – охоплює березень, квітень, травень у північній півкулі; кліматичну – сезон між датами стійкого переходу середньої добової температури повітря через 0°С і 15°С; фенологічну – сезон, межі якого визначаються за настанням характерних явищ (повернення з вирію птахів, розгортання листків, [цвітіння] рослин). Ознаки і строки фенологічного сезону у кожній місцевості різні. За датами настання розрізняють В. ранню, середню, пізню; за температурним режимом – теплу, помірну, холодну; за характером розвитку – дружню, звичайну і затяжну [238; 45, т.1]
ВЕСНЯНИЙ СЕЗОН див. весна
ВИГОРЯННЯ ПОСІВІВ несприятливе агрометеорологічне явище за поєднанням, як правило, тривалих атмосферної посухи і [ґрунтової посухи]. Полягає у втраті тургору, в’яненні рослин і поступовому їх засиханні за нестатком атмосферного зволоження і [вологості ґрунту], надмірної інсоляції, високої температури повітря, прискоренні процесів росту рослин. В. п. відбувається переважно на початкових фазах розвитку рослин (сходи, кущіння, вихід в трубку) за нерозвиненої кореневої системи та відносно вологої весни і раптового настання сухої і жаркої погоди. В репродуктивний період (колосіння, цвітіння і ін.) посушливі явища за В. п. викликають істотне зменшення продуктивності і урожайності сільськогосподарських культур, стерильність зерен (білоколосиця), утворення плющеного зерна [228, т.1; 73]
ВИД ҐРУНТУ одна із найбільш важливих таксономічних одиниць класифікації ґрунту. Розподіляється за ознаками розвитку ґрунтоутворюючих процесів в межах родів з визначенням механічного складу за різновидами (кількість гумусу, потужність гумусового горизонту, ступінь засоленості і ін.). Визнана Міжвідомчою комісією з номенклатури, систематизації і класифікації ґрунтів у 1958 р.. В агрометеорології В. г., як правило, визначається його механічним складом і поєднується із генетичним типом ґрунту [220; 95]
ВИДУВАННЯ ҐРУНТУ син.: дефляціяґрунту вітром значної швидкості. Відбувається здування верхнього шару ґрунту й переміщення його частинок в інші місця. За тривалої дії розповсюджується на значні території як пилова буря [132; 89; 238]
ВИДУВАННЯ ҐРУНТУ ЗИМОВЕ сезонний вид видування ґрунту сильним вітром, як одна із форм вітрової ерозії ґрунту. Відбувається взимку на вільній від снігу і рослин поверхні поля за знеструктуреного із недостатньою вологістю ґрунту [18, т.2; 89; 3, c.73-85]
ВИДУВАННЯ ПОСІВІВ неінфекційна хвороба рослин за механічними пошкодженнями, несприятливе агрометеорологічне явище, нанесення шкоди посівам пиловою бурею або сильним вітром. Визначається за типами: здування верхнього шару ґрунту разом з насінням або з нерозвиненими сходами; часткове або цілковите примусове обривання листків, їх посічення та інші істотні пошкодження пиловою бурею, як дефоліація; оголювання вузлів кущіння з відсіканням пагонів на розвинених посівах. Відзначається восени і [взимку] на безструктурних розпилених сухих ґрунтах у суху погоду [3, c.73-85; 141; 238]
ВИЛУГОВУВАННЯ ҐРУНТУ процес вимивання з ґрунту водорозчинних сполук та пересування частини колоїдів у нижні шари або в підґрунтя. В. г. відбувається під впливом низхідного току води, головним чином, в ґрунтах промивного режиму, коли надходження вологи атмосферних опадіввипаровування та транспірацію. В Україні – це вилуговувані чорноземи. Під час В. г. зменшується кількість елементів живлення рослин. В умовах засолення В. г. сприяє їх освоєнню та підвищенню родючості грунту[97; 183]
ВИМЕРЗАННЯ РОСЛИН несприятливе агрометеорологічне явище в період зимового спокою зимуючих рослин, що визначається їх внутрішнім ушкодженням або загибеллю за критичної температури вимерзання рослин або нижчої від неї на глибині залягання вузла кущіння. Визначається за зрідженістю посіву [123; 158, с.25-31; 228, т.1]
ВИМІРЮВАННЯ експериментальний засіб порівняння заданої величини із іншою, однорідною їй величиною, що визнана за одиницю. Розглядають В. інструментальне, В. графічне, В. зв’язку [234, т.2; 200; 213; 69, с.69-75]
ВИМІРЮВАННЯ ГРАФІЧНЕ знаходження числового значення вимірюваної будь-якої, а також агрометеорологічної величини у визначених одиницях виміру за розташуванням точок на графіку. Досить поширеним способом В. г. є застосування номограм сумарної повторюваності сум активних температур і ін., кількості опадів за певний період, вологості ґрунту під визначеною культурою тощо [213; 117; 56]
ВИМІРЮВАННЯ ЗВ’ЯЗКУ кількісна оцінка ступеню (тісноти) статистичного зв’язку між досліджуваними явищами або їх ознаками. Провадиться за методамитеорії кореляції [213; 69, с.69-75]
ВИМІРЮВАННЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ прямий спосіб визначення кількісного значення об’єкту спостереження за допомогою певного приладу, інструменту. В. і. – процес співставлення визначеної фізичної величини із іншою однорідною їй величиною, значення якої відоме. За наслідками В. і. отримують число, яке співпадає або певним чином відрізняється від одиниці виміру, що визначена мірою В. і. Результати В. і. вміщують розходження між об’єктом та його еталоном разом із помилками або похибками В. Вони досліджуються теорією помилок вимірювання [234, т.2; 200; 238]
ВИМОКАННЯ неінфекційна хвороба рослин за надлишком води; несприятливе агрометеорологічне явище пошкодження і загибелі посівів озимих культур і багаторічних трав від довготривалого перебування під шаром дощових і талих повеневих вод. До застою води особливо чутливі слабо розвинені посіви; частіше за все відбувається на глинистих ґрунтах [183; 123; 141]
ВИМОРОЖУВАННЯ БУР’ЯНІВ спосіб особливого використання агрометеорологічних умов [взимку] для знищення вегетативних органів розмноження багаторічних видів різних біологічних груп бур’янів на поверхні ґрунту за явищем вимерзання рослин [18, т.2; 89]
ВИПАДКОВА ВЕЛИЧИНА агрометеорологічна величина, яка може приймати одне значення із низки можливих з певною ймовірністю. В. в. може бути дискретною (приймає цілі або раціональні значення) і неперервною (з будь-як близькими можливими до істинного значеннями) [24; 213; 103]
ВИПАРНИК ҐРУНТОВИЙ пристрій для визначення витрат вологи на випаровування з поверхні оголеного чи покритого рослинами ґрунту [220]
ВИПАРНІСТЬ син.: випаровуваність, потенційне випаровування, можливе випаровування, евапотранспірація – фізично можливе випаровування вологи з підстильної поверхні за існуючих метеорологічних умов, не обмежене кількістю вологи. В. із підстильної поверхні визначається в мм шару випаруваної води за одиницю часу [238; 220]
ВИПАРОВУВАННЯ син.: фізичне випаровування – процес перетворення вологи з рідинної або твердої фази в газоподібну в атмосфері і з [підстильної поверхні]. Головними її типами є водойми, річки, поверхня ґрунту, снігового покриву, льоду, поверхня рослин, а також скупчення снігових кристалів, крапель хмар і [туману] тощо [238; 220; 84]
ВИПИРАННЯ РОСЛИН неінфекційна хвороба рослин за мінливої температури; [несприятливе агрометеорологічне явище] під час зимового спокою зимуючих рослин за обривом кореневої системи і виносом оголеного вузла кущіння із [ґрунту]. В. р. відбувається у перезволоженому, розпушеному ґрунті за багаторазових змін морозної погоди і [відлиг] [123; 228, т.1; 141]
ВИПРІВАННЯ РОСЛИН неінфекційна хвороба рослин за мінливої температури; [несприятливе агрометеорологічне явище] під час зимового спокою зимуючих, переважно перерослих, рослин за їх ушкодженням внаслідок інтенсивного дихання під значним шаром снігу та істотних витрат запасів поживних речовин. В. р. відзначається за висоти снігового покриву більше 50см, що залягає довше 3-4 декад при середній декадній температурі повітря, вищій -5°С [123; 253; 141]
ВИСНАЖЕННЯ ҐРУНТУ збіднення ґрунту на поживні речовини внаслідок довготривалого вирощування сільськогосподарських культур без внесення добрив або при недостатньому їх внесенні. В. г. значно знижує урожайність сільськогосподарських культур. [66]
ВИСОТА РОСЛИН агрометеорологічний показник визначення стану посіву польових культур і його динаміки за методикою [агрометеорологічних спостережень]. Вимірювання В. р. проводять на спостережних майданчиках. В. р. є однією із ознак структури агрофітоценозу, корелює із загальним запасом біомаси, є показником продуктивності біологічної, використовується для оцінки і прогнозів впливу агрометеорологічних умов і [агрометеорологічних факторів] на стан, продуктивність і урожайність сільськогосподарських культур [54; 141; 154, c.44-61]
ВИСОТА СНІГОВОГО ПОКРИВУ ознака стану підстильної поверхні [зимою], відстань між поверхнею снігового покриву та земною поверхнею під ним. За певною системою [вимірювання] надає уявлення про товщину шару снігу. За В. с. п. визначають запаси води в ньому при снігомірній зйомці, [сніговій меліорації] [131; 238]
ВИСУШУВАННЯ БУР’ЯНІВ спосіб особливого використання агрометеорологічних умов [літом] для знищення вегетативних органів багаторічних кореневищних бур’янів. Відбувається на поверхні ґрунту за опромінювання бур’янів прямою сонячною радіацією і [висушування рослин] у жарку погоду [18, т.2]
ВИСУШУВАННЯ РОСЛИН процес видалення вільної води із клітин рослин за підвищеної температури і пониженої вологості повітря у штучних умовах та із впливом вітру у природних умовах [228, т.1; 91, c.3-22]
ВИСЯЧА ЛЬОДОВА КІРКА див. наст
ВІДЛИГА атмосферне явище, за якого взимку [температура повітря] протягом доби досягає 0°С і вище. Відзначається між датами стійкого переходу температури повітря через 0°С восени і [весною]. За тривалої дії та частої повторюваності є [несприятливим агрометеорологічним явищем] на підстильній поверхні, призводить до утворення льодової кірки, [пучення ґрунту], випирання рослин [141; 123]
ВІДНОВЛЕННЯ ВЕГЕТАЦІЇ самовідновлення активної життєдіяльності рослин під впливом зміни агрометеорологічних умов (після сходу снігового покриву, переходу максимальної температури повітря через3-5°С). Ознаками В. в. озимих культур є з'явлення свіжої зелені, добре помітної на верхніх листках. Старі листки, що збереглися, випрямляються і стають цупкими. В південних та західних регіонах північної Євразії тимчасове В. в. спостерігається у періоди довготривалих зимових відлиг. Ознаками В. в. або початком вегетаційного періоду у плодових дерев та ягідників є набрякання бруньок після перевищення нижнього порогу ефективної температури або [активної температури]. В південних регіонах у рослин з нетривалим періодом фізіологічного спокою В. в. спостерігається навіть у зимові місяці, якщо температура повітря досягає 5°С і більше. Дата В. в. у озимих культур співпадає з початком вегетаційного періоду [141; 153, с.26-46; 123]
ВІДНОСНА ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ відношення вмісту наявної водяної пари в атмосфері до максимально можливої її кількості за даних температури і [атмосферного тиску] повітря. Річний і добовий хід В. в. п. обернено-пропорційний ходу температури повітря. Значне зниження В. в. п. і підвищення температури при наявності вітру зумовлює виникнення суховіїв [238; 45, т.1]
ВІДТАВАННЯ ҐРУНТУ складний процес переходу ґрунту від мерзлого твердого до м’якого пластичного стану. Є зворотним щодо промерзання ґрунту. Здійснюється за сукупності явищ термічного режиму, зміни фазового стану води та газообміну в діяльному шарі. Відбувається у двох напрямах. У верхніх шарах В. г. починається за посиленням надходження променистої енергії або вторгнення і тривалим знаходженням теплої повітряної маси за відлиги. У нижніх шарах В. г. відбувається за переважанням притоку тепла із глибини ґрунту над його надходженням від діяльної поверхні. За багаторазовим повторенням протягом холодного періоду В. г. є несприятливим агрометеорологічним явищем, яке викликає хвороби рослин за несприятливої температури та [хвороби рослин за механічними пошкодженнями] [25; 241; 141; 123]
ВОДНА ЕРОЗІЯ ҐРУНТУ процес руйнування (змив і розмив) ґрунтового покриву та підстильних порід потоками талих і дощових вод, переміщення продуктів руйнування та їх акумуляція. Розрізняють площинну і лінійну В. е. г. Площинною В. е. г. є порівняно рівномірний змив верхніх, найбільш родючих шарів ґрунту потоком води, яка не поглинається. Поверхня ґрунту залишається рівною або утворюються борозни глибиною декілька см і більше, які згодом перетворюються у вимоїни і в яри. Лінійна В. е. г розвивається на вузьких смугах ґрунту. На поверхні схилу утворюються вимоїни, внаслідок чого великі та цінні земельні ділянки перетворюються в непридатні землі [132; 241; 215]
ВОДНИЙ БАЛАНС система показників, що поєднує наслідки фізичних процесів вологообміну у певних середовищах, речовинах чи об’єктах за визначений відтинок часу (за добу, декаду, місяць, сезон, рік тощо). Відображає кількісне співвідношення прибуткових, витратних та акумульованих складових вологообміну. Провідними чинниками регулювання складових В. б. є теплова енергія, сила тяжіння та водоутримувальні властивості речовин і організмів. Вплив тепла викликає випаровування, транспірацію, конденсацію та швидкість пересування води. Сила тяжіння зумовлює напрям процесів пересування вологи. Водоутримувальні властивості забезпечують акумуляцію води в середовищах, речовинах та організмах. В. б. відображається рівняннями, які вміщують чисельні значення прибуткових, витратних та водоутримувальних складових відповідних середовищ, речовин та організмів у вигляді водного балансу атмосфери, водного балансу ґрунту, водного балансу підстильної поверхні, водного балансу рослин, В. б. тварин тощо [66, 71, 73, 79, 91. 97. 112, 120, 127. 134]
ВОДНИЙ БАЛАНС АТМОСФЕРИ умовний засіб поєднання сукупності процесів надходження та витрат вологи у атмосфері, як провідної системи [вологообігу]. Визначається за вологовмістом атмосфери над певною частиною земної кулі за визначений термін у вигляді алгебраїчної суми притоку водяної пари та хмар за повітряними течіями із інших регіонів, випаровуванням із [підстильної поверхні], відтоком водяної пари і хмар повітряними течіями за межі визначеної території та випаданням опадів [238; 10]
ВОДНИЙ БАЛАНС ҐРУНТУ умовний засіб визначення закономірностей розподілу прибуткових і витратних складових вологості ґрунту щодо їх поверхні або певного шару чи горизонту за деякий час у визначеній частині земної кулі. Оцінюється за рівнянням В. б. г., є науковою основою класифікації водного режиму ґрунту [220; 223; 95]
ВОДНИЙ БАЛАНС ПІДСТИЛЬНОЇ ПОВЕРХНІ взаємопов’язана сукупність процесів надходження та витрат вологи складовими підстильної поверхні і [атмосфери] за визначений відтинок часу. Вміщує складові водного балансу ґрунту, [водного балансу рослин], водного балансу водойм та інших частин кліматичної системи. Є вихідним поняттям щодо водного балансу атмосфери та [вологообігу] [163, c.20-31; 10]
ВОДНИЙ БАЛАНС РОСЛИН умовне співвідношення між процесами споживання, виділення і витрати води рослинами за певний проміжок часу у відповідності із біологічними властивостями рослин і умовами середовища зовнішнього. Надходження води відбувається через кореневу систему, поглинання листками дощових опадів або [роси], видобуванням із водяної пари повітря. Витрати води зумовлені транспірацією і [гутацією]. Порушення В. б. р. викликає водний дефіцит і призводить до в'янення рослин. В. б. р. є основою типізації водного режиму рослин [53; 238, т.3; 183]
ВОДНИЙ ДЕФІЦИТ РОСЛИН показник нестатку насиченості вільною водою клітин і тканин рослини. Визначається як різниця між повним (тургорним) і фактичним насиченням тканин рослини у відповідний час. Використовується у вигляді відносного В. д. р., має добовий і річний хід протягом онтогенезу, вікову динаміку, власні ознаки за видами рослин, суттєво залежить від агрометеорологічних умов – [температури], дефіциту вологості повітря, [відносної вологості повітря], [вологості ґрунту] та ін. Дозволяє визначати реакцію рослин на посушливі явища. Оптимальним для фотосинтезу є В. д. р. на рівні 2-3%. Різновидами В. д. р. є показники водності рослини [30, c.100-112]
ВОДНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ СНІГУ кількість води, яку можна отримати при таненні снігу на певній території за деякий час [131]
ВОДНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ послідовні закономірні зміни сукупності складових водного балансу ґрунту за окремі періоди або за весь рік в цілому в певній частині земної кулі. В. р. г. є важливою ознакою водних властивостей підстильної поверхні. Провідною ланкою В. р. г. є режим вологості ґрунту. Він визначає типи агрогідрологічного районування за класифікацією Г.М. Висоцького (за співвідношенням кількості опадів, [випаровування], стоку поверхневого, [фільтрації] та ін.). Цілковите уявлення про В. р. г. складається за сукупним розглядом всіх згаданих складових. Часткові особливості виявляються за оцінкою щорічних співвідношень між динамікою вологості ґрунту і обраних складових В. р. г. [156, c.20-31; 95]
ВОДНИЙ РЕЖИМ РОСЛИН порядок, послідовність процесів задоволення потреб рослин у воді за особливостями їх водоспоживання протягом доби і року. Добовий В. р. р. поєднує надходження, пересування, засвоєння, використання та виділення води рослинами за процесами кореневого типу, ступеню насичення клітин і тканин (водність рослин, [водний дефіцит рослин], транспірація, [гутація]). Співвідношення між цими процесами, час їх настання та інтенсивність закономірно зумовлені узгодженням біологічних властивостей рослин із місцевим кліматом, [мікрокліматом] і фітокліматом. У світлу частину доби переважаючим є процес транспірації, який перевищує швидкість всмоктування води із ґрунту кореневою системою, що викликає водний дефіцит рослин. У темну частину доби інтенсивність транспірації істотно зменшується. Всмоктування води із ґрунту переважає витрати. За надлишком її в рослинах виникає гутація. Надалі цей режим циклічно повторюється. За співвідношенням процесів водного балансу рослин із біологічними властивостями рослин та із особливостями місцевого клімату у добовому ході можуть формуватись В. р. р. оптимальний, надмірного, задовільного, недостатнього, незадовільного, згубного зволоження. Режим надмірного зволоження викликає хвороби рослин за надлишком води. Оптимальний В. р. р. задовольняє потреби рослин у воді і є основою формування біологічного максимуму урожайності. За недостатнього зволоження відбувається адаптація біологічна. Незадовільне зволоження викликає фітострес у вигляді в’янення рослин і ін. Режим згубного зволоження в межах латентного інтервалу призводить до настання анабіозу, в межах летального інтервалу – до загибелі рослин. Закономірностями річного В. р. р. формуються типи рослин за вологолюбністю і особливості річного водоспоживання: мезофіти (із поділом на вологолюбні, посухостійкі і ін., до яких належить більшість польових культур), ксерофіти, гігрофіти та ін. [199; 224; 120; 159, c. 41-53]
ВОДНІСТЬ РОСЛИН кількість вільної води, що утримують клітини і тканини рослини. Визначається як різниця між сирою біомасою органу або всієї рослини та їх сухою біомасою. Показниками В. р. є повна водність (згадана різниця за повного насичення), відносна водність та відносний тургор. Повна В. р. є фізіологічною основою вологопотреби рослин. Відносна водність уявляє собою різницю між масами сирої і сухої рослини, віднесену до маси сирої рослини. Відносний тургор становить відношення тієї ж самої різниці мас, що у відносній водності, до різниці між масами повністю насиченої водою і сухої рослини. Використовується як аналог водного дефіциту рослин, але має більш складну методику визначень [30, c.100-112; 204]
ВОДНО-ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ див. агрогідрологічні властивості ґрунту
ВОДОВІДДАЧА ҐРУНТОМ властивість ґрунту, цілком насиченого водою, звільнятись від неї за силою земного тяжіння при зниженні рівня підземних вод. Визначається різницею між повною вологоємністю грунту та [найменшою вологоємністю ґрунту], в мм шару води або м3/га [220; 241]
ВОДОМІСТКІСТЬ ҐРУНТУ див. повна вологоємність ґрунту
ВОДОПРОНИКНІСТЬ ҐРУНТУ властивість ґрунту, як пористого тіла, пропускати через себе воду. Кількісно визначається товщиною шару води, що надходить через поверхню до ґрунтового горизонту в одиницю часу [220]
ВОДОСПОЖИВАННЯ головна складова водного режиму рослин, сукупність процесів використання води рослинами в посівах сільськогосподарських культур для забезпечення їх фізіологічних функцій протягом всієї вегетації. В. с.-г. культур поділяється на загальне та власне рослин. Загальне В. с.-г. культур, як водоспоживання посівів (агробіогеоценозу), вміщує сумарне засвоєння вологи поверхнею ґрунту і [агрофітопопуляціями], що на ній розташовані. Визначається за дослідженням водного балансу ґрунту. В. власне рослин відображає водний баланс рослин і вміщує процеси надходження, пересування, засвоєння, використання та виділення води. Достатнє В. відповідає вологопотребі рослин і забезпечує утворення господарського максимуму урожайності. Ступінь незадоволення вологопотреби відповідно зменшує урожай сільськогосподарських кульутр, а значний водний дефіцит рослин спричинює в’янення рослин і втрату урожаю. В. має добовий і вегетаційний хід. Добовий хід вміщує мінімум В. вранці до сходу сонця і максимум опівдні. Вегетаційний хід В. відображається біологічною кривою у онтогенезі а також кривою толерантності В., у кожну фазу розвитку. Після сівби до з’явлення сходів В. співпадає із випаровуванням поверхні ґрунту. Від з’явлення сходів до наростання максимальної біомаси в загальному В. все більшу частку займає В. власне рослин. За повного змикання травостою В. співпадає із транспірацією. Затим біологічна крива В. спадає і наприкінці вегетаційного циклу воно наближається до випаровування з поверхні ґрунту. В. визначають за методами водного балансу. Дані про В. використовують для обґрунтування агрофітотехнологій, [систем землеробства], агрокліматичного районування, опрацювання моделей фізико-статистичних і ін. [9; 112; 159, c. 41-52]
ВОДОУТРИМУВАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ҐРУНТУ найбільша кількість води у всіх формах, яку ґрунт може утримувати після насичення до повної вологоємності грунту за умов вільного відтоку її надлишку. В. з. г. залежить від структури, складу, типу, порозності грунту і [щільності ґрунту]. В. з. г. тим вища, чим менша початкова щільність ґрунту сухого, в процесі насичення його водою вона зменшується [97, c.79]
ВОЛОГА ҐРУНТОВА вода, що знаходиться в ґрунті у молекулярній формі (Н2О) [220]
ВОЛОГА ЗВ’ЯЗАНА В ҐРУНТІ син.: волога сорбована, волога плівкова, волога орієнтована – частина вологи ґрунтової, яка знаходиться під впливом сорбційних сил. Поділяється на міцно зв’язану (адсорбовану) та крихкотіло зв’язану у декількох шарах. Найбільша кількість міцно зв’язаної вологи визначається за максимальною адсорбційною вологоємністю ґрунту [220]
ВОЛОГІСТЬ В’ЯНЕННЯ див. вологість сталого в’янення
ВОЛОГІСТЬ ҐРУНТУ вміст вологи в ґрунті за відношенням маси води до маси сухого або вологого ґрунту. Визначається у вагових відсотках до наважки ґрунту, в мм водного шару або в м3/га [141; 97]
ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ властивість атмосфери вміщувати водяну пару в повітрі, як її газову складову. Визначається вмістом (масою), тиском (пружністю) або відношенням наявної вологи в повітрі до потенційної. Описується як абсолютна вологість повітря (мм), [відносна вологість повітря] (%), дефіцит вологості повітря (мб), [точка роси], питома вологість, пружність водяної пари [238]
ВОЛОГІСТЬ РОЗРИВУ КАПІЛЯРНИХ ЗВ'ЯЗКІВ умовний показник рухливості незв’язаної води в ґрунті в межах між найменшою вологоємністю грунту і [вологою сталого в'янення рослин]. За В. р. к. з. вологопровідність ґрунту різко зменшується. Визначається у відсотках до запасів продуктивної вологи, або найменшої вологоємності [220]
ВОЛОГІСТЬ СТАЛОГО В'ЯНЕННЯ рослин син.: вологість в’янення – кількість води в ґрунті, що викликає незворотні ознаки в'янення рослин з добре розвиненою кореневою системою. В залежності від властивостей ґрунту, виду рослин та їх віку верхня межа В. с. в. становить 1.2 - 2.5 значень максимальної гігроскопічності ґрунту. Визначається у % від маси або об'єму ґрунту та у запасах вологи в ґрунті (мм) [52]
ВОЛОГІСТЬ УПОВІЛЬНЕННЯ РОСТУ РОСЛИН умовний показник взаємодії рослин із вологою ґрунтовою в інтервалі між найменшою вологоємністю і [вологістю сталого в'янення] рослин. За останньою ріст рослин швидко послаблюється. Визначається у відсотках від ваги або об'єму ґрунту. За системним підходом В. у. р. р. співпадає із певними значеннями вологості розриву капілярних зв’язків, та градаціями запасів продуктивної вологи грунту [220; 187, c.14]
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ властивість ґрунту вміщувати певну кількість води відповідної фази в залежності від фізичних сил її утримання. Фазовий стан вологи у ґрунті визначає можливості В. ґ. Найбільший перебіг характеристик В. ґ. відзначається за певного поєднання кількості рідинної та паровидної вологи. У твердому та суто паровидному станах вода істотно обмежує водні властивості ґрунту. Провідними серед фізичних сил утримання вологи у ґрунті є сили земного тяжіння, молекулярні сили капілярних механізмів пересування вологи та теплова взаємодія молекул води у обезводненому ґрунті за теорією броунівського руху. Вони зумовлюють механізми волого обміну за земним тяжінням, молекулярним, броунівським. Наведеними положеннями визначені поняття молекулярна вологоємність ґрунту, капілярна вологоємність ґрунту. За останніми розрізняють повну В. ґ., найменшу (польову) В. ґ., вологість сталого в’янення. За рівнями коливання в межах кожної групи В. ґ. приймає значення як максимальна, рівноважна, найменша або гранична. За способом визначення може бути відображена у відносних одиницях (%) щодо маси сухого ґрунту, його об'єму або відповідного виду В. ґ., а також в абсолютних одиницях товщини шару води, чи в м3/га в заданому профілі [97; 182]
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ АДСОРБЦІЙНА див. максимальна адсорбційна вологоємність ґрунту
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ КАПІЛЯРНА див. капілярна вологоємність ґрунту
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ МОЛЕКУЛЯРНА див. максимальна молекулярна вологоємність ґрунту
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ НАЙМЕНША вологоємність ґрунту, що відповідає найбільш можливому вмісту підвішеної вологи ґрунтової у відповідному шарі ґрунту за його природної будови без шаруватості і без підпирання ґрунтовими водами після стікання всієї гравітаційної вологи [220]
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ ПОВНА див. повна вологоємність ґрунту
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ ПОЛЬОВА див. В. г. найменша, В. г. польова гранична
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ ПОЛЬОВА ГРАНИЧНА є вологоємність грунту найменша після рясного природного чи штучного зволоження ґрунту та стікання гравітаційної вологи. За глибокого залягання ґрунтових вод відповідає В. г. найменшій, а за близького їх надходження – вологості грунту капілярній [220]
ВОЛОГОЄМНІСТЬ НАЙБІЛЬША див. повна вологоємність ґрунту
ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ умовне узагальнене співвідношення між наявною і потенційною або потрібною кількістю вологи в складових системи [атмосфера] – підстильна поверхня або між ними та об'єктами метеорології сільськогосподарської. В. відображає ступінь задоволення вологопотреби рослин, [вологопотреби посівів] чи території. Визначається за допомогою агрометеорологічних показників, [агрогідрологічних показників], агрокліматичних показників, які широко використовуються при агрометеорологічному забезпеченні землеробства [91, c.23-39]
ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ПОСІВІВ агрометеорологічний показник ступеню задоволення вологопотреби посівів із заданою структурою агрофітоценозу на певній площі протягом всієї вегетації, в окремі міжфазні періоди або в окремі фази розвитку рослин. Визначається за відношенням або різницею поточних і оптимальних значень вологості ґрунту, [атмосферних опадів], випарності і [випаровування] та різних сполучень цих і інших агрометеорологічних величин. В. п. закономірно змінюється протягом вегетації у зв'язку із динамікою вологопотреби рослин і режиму атмосферного зволоження та [вологості ґрунту] по агрокліматичним зонам від повного задоволення або надлишку до повного їх незадоволення. В. п. – важливий показник оптимізації агрофітотехнології шляхом регулювання водного режиму полів за допомогою типів, глибини та частоти [обробітку ґрунту] на суходолі, норми поливу чи осушування в меліоративних умовах [91, c.23-29]
ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ РОСЛИН агрометеорологічний показник задоволення безпосередньої вологопотреби рослин протягом вегетаційного циклу, в різні фази розвитку їх або за вегетаційний період. В. р. визначається за відношенням кількості вологи в ґрунті до потреби рослин у волозі. Узагальнений для агрофітопопуляції, з певною структурою агрофітоценозувологозабезпеченість посівів [91, c. 3-22; c. 23-29]
ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ТЕРИТОРІЇ агрометеорологічний показник і [агрокліматичний показник], що визначають ступінь відносного зволоження території за вегетаційний період, за рік або за інший проміжок часу. Найбільш поширеними є коефіцієнти атмосферного зволоження і серед них – гідротермічний коефіцієнт. В. т. використовується при агрокліматичному районуванні, обґрунтуванні систем землеробства і їх ланок (сівозмін, системи обробітку ґрунту тощо), меліоративних заходів (зрошування, [осушування] та ін.) [91, c. 3-22]
ВОЛОГОЗАРЯДКОВИЙ ПОЛИВ норма поливу до [сівби польових культур] для забезпечення сходів та процесів розвитку рослин на початку вегетації достатньою кількістю вологи ґрунтової. В. п. дозволяє зменшити кількість вегетаційних поливів [132]
ВОЛОГООБІГ сукупність складових кліматоутворювального процесу за постійною циркуляцією вологи між атмосферою і [підстильною поверхнею]. Вміщує процеси випаровування, [конденсації], переносу водяної пари, утворення хмар, випадання опадівстоку поверхневого]. Оцінюється за схемами В. для різних частин земної поверхні (всієї земної кулі, світового океану, частини суші) та за рівнянням водного балансу атмосфери або [підстильної поверхні] [238; 10]
ВОЛОГООБІГ ҐРУНТОВИЙ сукупність процесів надходження, переносу та віддачі вологи ґрунтової. Описується рівнянням водного балансу ґрунту [132]
ВОЛОГОПОТРЕБА ПОСІВУ сукупна кількість вологи за вологопотребою рослин та вологоємність ґрунту найменшою на вільній від рослин частині поля за різних способів сівби. Вона необхідна для отримання господарського максимуму урожайності окремого виду польової культури. Вільна від рослин частина поля, разом з фітопопуляціями утворює певний тип горизонтальної структури агрофітоценозу. Кількісно В. п. визначається показниками сумарного випаровування, оптимальних запасів вологи в ґрунті або оптимальної кількості опадів в кожний із міжфазних періодів та за весь вегетаційний цикл [91, c.3-22, 23-39]
ВОЛОГОПОТРЕБА РОСЛИН біологічна властивість рослин споживати таку кількість вологи, яка потрібна для одержання біологічного максимуму урожайності даної культури за інших оптимальних умов. Фізіологічною основою В. р. є водність рослин. В. р. закономірно збільшується після сходів, за цвітіння досягає максимуму, а затим більш інтенсивно зменшується до достигання; змінюється в залежності від біомаси і [фази розвитку]. Розрізняють загальну і локальну В. р. Загальна В. р. відображає кількість вологи, яка необхідна рослинам при оптимальних значеннях усіх факторів життя рослин і є поняттям теоретичним. Локальна В. р. відображає оптимуми вологи за енергетичних обмежень, які існують в певному широтному поясі. За визначеного способу розташування рослин при відповідному типові агрофітотехнології В. р. оцінюється як вологопотреба посіву [91, c.3-22, 23-39]
ВОЛОГОПРОВІДНІСТЬ ҐРУНТУ умовна властивість гідравлічної провідності ґрунту за особливостями механічного складу, щільності грунту і геометрії пор та за кількістю і властивостями вологи фільтрувати її з верхніх шарів в нижні. Визначається як швидкість потоку води, пропорційна коефіцієнту вологопровідності грунту і градієнту сил пересування вологи. Максимальним є значення коефіцієнту фільтрації за законом Дарсі. В агрометеорології створює засади класифікації запасів вологи в ґрунті за В. г. і доступністю їх рослинам різних видів [187]
ВУЗОЛ КУЩІННЯ морфологічна ознака фази розвитку, ділянка головного материнського пагону, від якого відокремлюються бічні пагони. З В. к. розвиваються додаткові (вузлові) корені, які утворюють основну масу кореневої системи. В. к. розташовується у ґрунті на глибині залягання вузла кущіння за спадковими властивостями і агрометеорологічними умовами ([температура грунту], [вологість ґрунту], сонячна радіація тощо). Ступінь розвитку В. к. зумовлює зимостійкість рослин, посухостійкість рослин, [урожайність сільськогосподарських культур] і інші властивості рослин [119; 123; 141]
ВЧЕННЯ ПРО КРИТИЧНІ ПЕРІОДИ сукупність емпірично доведених положень про наявність в окремі періоди росту рослин та [розвитку рослин] підвищеної чутливості біологічноїкривих толерантності обмежується досить вузький інтервал фактора для життєдіяльності. Найчастіше такі умови відзначаються під час цвітіння, утворення зав’язі. В. п. к. п. належить П.І.Броунову. Воно широко застосовується в експериментальних дослідженнях та математичному моделюванні параметрів потреби рослин. Є своєрідним виразом закону мінімуму і біологічним підґрунтям концепції критичних періодів [21, с. 332; 170, с.3; 153, с.6]
В'ЯЗКІСТЬ ҐРУНТУ здатність перезволоженого ґрунту змінювати форму без утворення розривів. Визначається, як внутрішнє тертя при спливанні ґрунту. Зворотну величину В. г. називають текучістю ґрунту [18, т.5; 220]
В'ЯНЕННЯ РОСЛИН хворобливий стан, викликаний втратою тургору клітинами всієї рослини або окремих її частин. В. р. зумовлене надмірною транспірацією, нестачею вологості ґрунту, впливом інших зовнішніх факторів (пошкодження інфекційного характеру, паразитичними мікроорганізмами, механічними і ін.) [198]
Г
ГАБІТУС зовнішній вигляд рослинного чи тваринного організму; сукупність морфоструктурних ознак, що визначають загальний тип життєвої форми і надають підстави для різноманітних класифікацій за зовнішніми ознаками (трави, чагарники, дерева тощо) [16; 215]
ГАЗООБМІН В ДІЯЛЬНОМУ ШАРІ процес вирівнювання складу, концентрації і тиску між газами ґрунтового повітря (підповерхневий діяльний шар) і атмосферного повітря ([надповерхневий діяльний шар]). Інтенсивний Г. в д. ш. відбувається за вмістом повітря у мінеральних ґрунтах 20-25%, у торф’яних – 30-40%. [26; 18, т.2]
ГАРБУЗОВІ КУЛЬТУРИ одна із біологічних груп сільськогосподарських культур, родина дводольних рослин. Більшість з них є однорічними травами з виткими лежачими або лазячими стеблами, рідко – чагарниками. Плід – ягідноподібний, зазвичай гарбуз, насіння багаточисельне з широкими м'ясистими сім'ядолями. До Г. к. належать баштанні, городні культури з їстівними соковитими плодами: дині, кавуни, огірки, гарбузи та овочеві їх різновиди: кабачки, патисони, тощо. Г. к. теплолюбні, вимогливі до родючості ґрунту, досить холодостійкі. Всі види гарбузів мають велике господарче значення. Насіння багатьох з них багате на олію, яка використовується як харчова і технічна. Деякі з Г. к. за оперативними програмами агрометеорологічного забезпечення землеробства є об'єктами агрометеорологічних спостережень і досліджень [198, т.6; 141]
ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ 1. Узагальнення, піднесення часткового до загального; підпорядкування часткових, переважно якісних явищ, загальному принципу на відміну від агрегування. Напр., поєднання сукупності суміжних періодів вегетативних фенофаз в укрупнений міжфазний період. 2. Процес відбору і узагальнення змісту карти географічної у відповідності із призначенням, масштабом і особливостями території. Полягає у визначенні на карті провідних, типових ознак об’єктів, їх характерних особливостей і взаємозв’язків [145; 209; 71]
ГЕНЕРАЛЬНА СУКУПНІСТЬ множина однорідних об’єктів за визначеними ознаками, цілковитий масив осіб певної категорії. Із них, за певними правилами виділяється підмножина, що називається вибіркою [96; 151, c.19]
ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ органи, пов'язані з функцією статевого розмноження рослин. Разом з органами вегетативного розмноження належать до репродуктивних органів [16]
ГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ОПАДІВ системний засіб розподілу атмосферних опадів за природними механізмами їх утворення. Розрізняють обложні опади, [зливи], мжичку. Обложні опади, зазвичай, утворюються хмарами висхідного сковзання – фронтальними, інколи орографічними, що зумовлені висхідним підняттям повітря по гірським схилам. Випадають переважно із високо-шаруватих та шарувато-дощових хмар (As, Ns). Зливові опади пов’язані переважно із купчасто-дощовими хмарами конвекції (Св) в середині нестійких повітряних мас, інколи із фронтальними хмарами того ж типу. Мжичка випадає із шаруватих (St) та шарувато-купчастих (Sc) хмар стійких повітряних мас. Г. к. о. є важливим засобом визначення природи опадів задля оцінки їх впливу на об’єкти під час агрометеорологічних спостережень, [агрометеорологічних обстежень] (полягання посівів, стерильність рослин, стікання зерна, череззерниця і ін.) та узагальнень наслідків наукових досліджень [238; 216, c.3-23, 228, т.3; 16]
ГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ХМАР система упорядкування різноманітних типів і форм хмар за умовами та причинами їх утворення. За класифікацією Бержерона відзначаються головні типи хмар: висхідного сковзання (фронтальні – шаруваті), конвекції (нестійких повітряних мас – купчасті), стійких мас (хвилясті). За висотою розташування в атмосфері вони поділяються на певні форми. До шаруватих відносять пір’ясто-шаруваті (Cs), високо-шаруваті (As) і шарувато-дощові (Ns). Купчасті хмари поєднують безпосередньо купчасті (Cu), купчасто-дощові (Cb) та деякі види високо-купчастих (Ac) і шарувато-купчастих (Sc). Хвилясті хмари охоплюють пір’ясто-купчасті (Cc), більшу частину видів високо-купчастих, шарувато-купчастих, шаруватих (St). Типи і форми хмар містять фізичні ознаки інтенсивності, тривалості, кількості опадів, що узагальнено у генетичній класифікації опадів. Г.к.х. має значення у висвітленні режиму опромінення рослин сонячною радіацією та у обґрунтуванні типів агрофітотехнологій [238, 72]
ГЕНЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ підстильної поверхні типізований за життєвими формами рослин, умовно визначений структурний горизонт діяльного шару [підстильної поверхні], утвореної плодовими культурами, лісовим пологом або луками. Сукупність Г. р., які циклічно змінюються протягом року, формує своєрідний фітоклімат за особливостями розташування шарів різноінтенсивного послаблення променистої енергії, інверсійного, ізотермічного та згладженого типів теплового режиму, аеродинамічних шарів за інтенсивністю турбулентного обміну тощо [179, c.8, 65-67; 115, c.132-139; 230, c.65-70]
ГЕОГРАФІЧНИЙ МАКСИМУМ УРОЖАЙНОСТІ умовний модельний показник, що відображає сполучення біологічного максимуму урожайності, [родючості ґрунту] і плідності клімату в певному місці за визначений інтервал часу. Відображає місцеві можливості забезпечувати потреби рослин за одним із методів оцінки урожайності [157, c.3-10; 216, c.24-32]
ГЕОГРАФІЧНІ ФАКТОРИ КЛІМАТУ сукупність чинників географічного середовища за місцевими ознаками кліматичної системи, що зумовлюють клімат певної території. Основними з них є географічна широта та довгота місцевості, висота над рівнем моря, розміри континентів і океанів, співвідношення площі суші та водної поверхні, орографія, віддаленість від океанів, морів, океанічні течії, особливості підстильної поверхні (ґрунтовий, рослинний, сніговий покрив, льодовий покрив). Останнім часом до Г. ф. к. приєднують антропогенні фактори [238; 74]
ГЕОТРОПІЗМ одна із форм тропізмів, властивість рослин спрямовувати напрям росту рослин і формувати вертикальне осьове положення своїх органів під впливом земного тяжіння. За позитивним Г. головний корінь росте прямо вниз. За від’ємним Г. головне стебло росте прямо вгору [16]
ГЕРБІЦИДИ хімічні речовини для боротьби з бур'янами та ін. небажаною рослинністю. Г. поділяють в залежності від дії на суцільні (уражають всі види рослин), та вибіркові (знищують тільки певні види). За способом переміщення в рослинах розрізняють контактні та системні Г. Строки, дози і форми внесення Г. визначають в залежності від ступеню забур’яненості поля, [фази розвитку] і біологічних особливостей бур'янів та сільськогосподарських культур, від агрометеорологічних умов і ін. факторів [228, т.1]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ діяльність національної гідрометеорологічної служби, ін. юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Г. д. Спрямована на здійснення спостережень за гідрометеорологічними умовами, геофізичними та атмосферними процесами, на аналіз й узагальнення отриманих даних, активних впливів на гідрометеорологічні процеси. Головною формою Г. д. є забезпечення гідрометеорологічною інформацією, [гідрометеорологічними прогнозами] і гідрометеорологічними попередженнями про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища органів державної влади, структур місцевого самоврядування, населення, а також гідрометеорологічне обслуговування зацікавлених юридичних та фізичних осіб [90]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА ІНФОРМАЦІЯ сукупність даних про фактичний стан і очікувані зміни гідрометеорологічних умов. Г. і. вміщує повідомлення про стан, процеси і явища атмосфери і [підстильної поверхні], за деякий час в певній частині земної кулі. Г. і. поділяється на типи за способами отримання (первинна – спостережна, оброблена, систематизована, перетворена – узагальнена, фондова, наукова), за функціональним змістом повідомлень (оперативна, консультативна, прогностична, кліматична, наукова) і ін. Вихідною для всіх типів є первинна Г. і., отримана внаслідок гідрометеорологічних спостережень, оброблених та проаналізованих за встановленими методиками і занесених на паперові або технічні носії інформації [223; 155, c.37-49]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ оперативно-виробнича установа, яка виконує комплексні гідрометеорологічні спостереження, систематизує і узагальнює гідрометеорологічну інформацію, здійснює методичне керівництво мережею гідрометеорологічних станцій, готує до видання матеріали гідрометеорологічних спостережень за спеціальними програмами. До завдань Г. о. може належати також гідрометеорологічне забезпечення державних установ і населення інформацією та гідрометеорологічне обслуговуванняспостереження за спеціальними програмами [238; 45, т.1]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ оперативно-виробнича установа, що здобуває первинну гідрометеорологічну інформацію про стан атмосфери і [підстильної поверхні]. За визначеними програмою, єдиною методикоюгідрометеорологічні спостереження з урахуванням географічних особливостей місцевості. Є провідною структурною одиницею національної гідрометеорологічної служби, що проводить метеорологічні та гідрометеорологічні спостереження [238; 45, т.1]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ діяльність органів національної гідрометеорологічної cлужби, спрямована на обов'язкове систематичне доведення до органів державної влади, структур місцевого самоврядування та населення гідрометеорологічної інформації загального користування, а також термінової. Види та порядок Г. з. визначаються національною гідрометеорологічною службою. Одним із них є гідрометеорологічне забезпечення сільськогосподарського виробництва [90; 223; 155, c.37-49]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА здійснення спеціалізованої гідрометеорологічної діяльності в галузі сільського господарства [системою гідрометеорологічного забезпечення сільського господарства], за допомогою засобів інформаційних технологій на наукових засадах основ гідрометеорологічного забезпечення. Поділяється на загальне та галузеве. Загальне ГМЗ СГ здійснюється на рівнях державного управління, місцевого самоврядування і населення періодичним наданням узагальненої інформації агрометеорологічної і зоометеорологічної інформації. Галузеве ГМЗ СГ спрямоване на тривале чи одноразове надання даних про вивчені властивості та закономірності впливу погоди і [клімату] на розташування, спеціалізацію, продуктивність галузей с.-г. в країні, на структури, об’єкти і системи виробництва, обсяги та якість с.-г. продукції. За змістом систем ГМЗ СГ виконується на загальному, галузевому, підгалузевому, груповому, об’єктовому рівнях. За просторовим розподілом визначає агрометеорологічні, агрокліматичні і ін. особливості систем у країні, зонального, обласного, районного, окремих господарств тощо. За часовими ознаками надає одноразову або регулярну декадну, місячну, сезонну, річну і ін. інформацію на засадах гідрометеорологічного забезпечення, [гідрометеорологічного обслуговування], гідрометеорологічних послуг [90; 155, с.37-49; 154, с.62-79]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ один із видів гідрометеорологічної діяльності, що вміщує надання користувачам за плату на договірних засадах гідрометеорологічної інформації і інших послуг. Поділяється на загальне та спеціальне Г. о. [90; 155, c.37-49; 154, c.62-79]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ один із екстрених видів гідрометеорологічної інформації, повідомлення упереджувального характеру про очікувані несприятливі або стихійні гідрометеорологічні явища. Відноситься до основних видів гідрометеорологічних прогнозів. За обсягом охоплення прогнозованого об'єкту визначає окремі, найбільш небезпечні ознаки очікуваного гідрометеорологічного явища чи процесу. Подається за відповідними схемами розповсюдження гідрометеорологічної інформації, що передбачають перелік обов'язкових адрес, час та зміст повідомлення про надходження [155, c.37-49]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ПРОГНОЗИ один із основних видів гідрометеорологічної інформації. Г. п. є об'єктивно оформленими наслідками спеціалізованої гідрометеорологічної діяльності у вигляді науково обґрунтованих суджень про можливий стану і зміни об'єктів, процесів, явищ в атмосфері і на підстильній поверхні в наступному. Можуть вміщувати дані про альтернативні шляхи їх розвитку чи терміни здійснення. Г. п. поділяються на загальні, галузеві, спеціального призначення, за термінами, просторовими особливостями, за ступенем наукової обґрунтованості тощо. Загальні прогнози погоди містять стандартизовану інформацію про гідрометеорологічні умови. За галузевим призначенням виділяють гідрологічні прогнози (річкові, морські), авіаметеорологічні, агрометеорологічні прогнози та ін. За термінами дії визначають Г. п. оперативні, короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, наддовготермінові, сезонні, міжсезонні, тощо. Значення термінів в різних галузях різниться за певними ознаками. За просторовими особливостями виділяють Г. п. регіональні, зональні, місцеві, обласні, районні, по пункту, басейну, маршруту, об’єкту тощо. За ступенем наукової обґрунтованості Г. п. розрізняють нормативні (які витримали виробничі випробування і рекомендовані, як основні), консультативні (пройшли виробничі випробування з достатнім ступенем вірогідності, але мають деякі недоліки), експериментальні (такі, що потребують натурної перевірки наукової обґрунтованості) і пошукові (ті, що визначаються як наукові гіпотези). Розробку Г. п. здійснюють оперативно-виробничі підрозділи гідрометеорологічного забезпечення [155, c.37-49; 163, с.3-21]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ один із основних видів гідрометеорологічної діяльності, що полягають в вимірюваннях інструментальних та візуальних оцінках гідрометеорологічних умов, стану атмосфери і [підстильної поверхні]. Поділяються на види: загальні (метеорологічні, аерологічні, кліматологічні), спеціальні (авіаційні, агрометеорологічні спостереження, гідрологічні, морські та ін.). Здійснюються державною системою Г. с., відомчими, спеціальними мережами як стаціонарні та в експедиціях і за зйомками. Повинні задовольняти загальним вимогам до наукових спостережень за однозначністю задуму, за системністю методів, за об'єктивністю. Виконуються системою Г. с. у відповідності з прийнятими програмами і встановленими методиками [90; 154, c.44-61; 218, c.86-92]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ сукупність ознак атмосфери, як погоди, процесів і явищ підстильної поверхні та значень їх метеорологічних величин за певний час у визначеній частині земної кулі. Поточні Г. у. спричинюють їх наступні зміни, впливають на інші об'єкти, живі організми, на середовище, на галузі економіки та викликають відповідний їх відгук [74]
ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЯ сукупність суміжних розділів метеорології, [кліматології], гідрології, [метеорології сільськогосподарської], що вивчають спільні для атмосфери та [підстильної поверхні] метеорологічні об’єкти (опади, [сніговий покрив] і ін.), процеси (випаровування, [вологість ґрунту] і ін.), явища (пилова буря, поверхневі хвилі) тощо [238; 74]
ГІДРОМЕТЦЕНТР провідна оперативно-виробнича організація в системі [національної гідрометеорологічної служби]. Головною функцією її є гідрометеорологічне забезпечення органів державної влади, структур місцевого самоврядування, населення, галузей економіки країни. До задач ГМЦ входить збір, обробка та розповсюдження гідрометеорологічної інформації, розробка та розповсюдження гідрометеорологічних прогнозів, аналіз, оцінка і прогноз агрометеорологічних умов вирощування сільськогосподарських культур, урожайності сільськогосподарських культур, аналіз гідрологічних режимів річок, водоймищ тощо [238; 90]
ГІДРОПОНІКА вирощування рослин без ґрунту, безпосередньо на водному розчині поживних речовин або на штучних замінниках ґрунту. Важливими умовами Г. є регулювання температури повітря та [вологості повітря], концентрації вуглекислого газу, періодичне зрошення поживним розчином тощо [16; 198]
ГІДРОТЕРМІЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ (ГТК) Г. Т. С е л я н і н о в а агрометеорологічний показник [атмосферного зволоження]. Визначається відношенням кількості опадів за період з середньою добовою температурою повітря вище 10°С до суми середніх добових температур за цей же період, зменшеної в 10 разів. Застосовують для оцінки агрокліматичних ресурсів, [агрокліматичного районування], агрометеорологічних умов, оцінки посушливості [238; 134, c.27; 117]
ГІДРОТРОПІЗМ одна із форм тропізмів, властивість органів рослин (особливо коренів) під час росту рослин вигинатись у напрямі більш вологої частини середовища від менш вологої [16]
ГІПСУВАННЯ ҐРУНТІВ агротехнічний захід хімічної меліорації засобом вилуговування ґрунтів і поліпшення їх фізичних, фізико-хімічних та біологічних властивостей. Строки проведення Г. г. та їх норми визначаються в залежності від типу ґрунтів та [агрометеорологічних умов]. Г. г. дозволяє підвищити урожайність сільськогосподарських культур [198, т.1]
ГІСТОГРАМА спосіб графічного зображення інтервального розподілу деякої дискретної (повторюваність) або неперервної (значення) агрометеорологічної величини та ін. Будується в прямокутній системі координат: на осі абсцис послідовно розташовують інтервали величини, на осі ординат – її повторюваність або частоту. За експериментальними даними будують ступінчастий графік видовженими прямокутниками, сукупність яких створює уявлення про розподіл досліджуваної величини пропорційно частотам [213]
ГЛИБИНА ВІДТАВАННЯ ГРУНТУ агрометеорологічний показник, що визначається як відстань від поверхні талого грунту до початку мерзлого шару після припинення промерзання грунту. Відтавання ґрунту відбувається з його поверхні і з глибини (за рахунок тепла глибоких шарів). Багаторазове підняття ґрунту при замерзанні і опускання його під час відлиги викликає пучення ґрунту та призводить до випирання рослин і розриву їх кореневої системи, що негативно впливає на перезимівлю сільськогосподарських культур і [урожай сільськогосподарських культур] [198, т.5; 123, с.86]
ГЛИБИНА ЗАГОРТАННЯ НАСІННЯ кількісний параметр головної операції агрофітотехнології – [сівби польових культур]. Визначається за відстанню між поверхнею поля після сівби та рівнем залягання насіння за післяпосівного обробітку ґрунту – розпушення боронами або ущільнення грунту котками. Є важливим фактором глибини залягання вузла кущіння та [теплообміну в грунті], вологообміну і газообміну діяльного шару, у формуванні наноклімату поля. Визначає в наступні періоди вегетаційного циклу характеристики формування урожайності сільськогосподарських культур за особливостями проходження перших етапів органогенезу. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [89; 26; 172, c.150-166; 119; 141; 166, с.34-48]
ГЛИБИНА ЗАЛЯГАННЯ ВУЗЛА КУЩІННЯ відстань від поверхні ґрунту до рівня розташування вузла кущіння у нещільно кущових і кореневищних злаків. За різних агрометеорологічних умов Г. з. в. к. становить 1-6 см. Є важливим агрометеорологічним показником [перезимівлі сільськогосподарських культур]. На Г. з. в. к. вимірюють температуру ґрунту для оцінки і агрометеорологічного прогнозу їх перезимівлі [141; 123]
ГЛИБИНА ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ кількісний параметр провідної чи додаткової технологічної операції системи [обробітку ґрунту]. Визначається за відстанню між поверхнею поля перед обробітком та рівнем заглиблення робочих органів ґрунтообробних знарядь. Поділяється за типами обробітку: поверхневий, мілкий, середній, глибокий і ін. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [89; 141]
ГЛИБИНА ПРОМЕРЗАННЯ ҐРУНТУ агрометеорологічний показник, що означує відстань від поверхні ґрунту до рівня, на якому закінчується мерзлий шар під час проникнення від’ємної температури. Г. п. г. визначається агрометеорологічними умовами і залежить від форм рельєфу, від стану поверхні ґрунту та властивостей наявного на ньому рослинного, снігового, крижаного покриву. Г. п. г. є важливим фактором перезимівлі сільськогосподарських культур, умов залягання снігового покриву, термінів, якості тв інтенсивності проведення польових робіт. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [198, Т.5; 123, c.86]
ГЛИБИНА САДІННЯ кількісний параметр головної операції агрофітотехнології – садіння польових культур, [овочевих культур] чи інших у ґрунт. Визначається за відстанню між поверхнею поля після садіння та верхнім рівнем у ґрунті висаджених вегетативних органів розмноження за післяпосівного розпушення чи ущільнення ґрунту. Г. с. – важливий фактор створення наноклімату поля під час сходів та в наступні періоди вегетаційного циклу у формуванні урожайності сільськогосподарських культур за особливостями перших етапів органогенезу. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [89; 119; 141]
ГЛИБИНА СІВБИ кількісний параметр головної операції агрофітотехнології. Визначається за відстанню між поверхнею поля перед сівбою та рівнем висівання насіння, встановленим на робочих органах знарядь сівби польових культур. Зазвичай, застосовується до сільськогосподарських культур із дрібним насінням, які висіваються на незначну глибину без застосування післяпосівних ґрунтообробних знарядь. Є засобом формування наноклімату до з’явлення сходів та об’єктом агрометеорологічних спостережень [89; 141]
ГОРИЗОНТ ГУМУСОВИЙ найбільш родюча, досить чітко виокремлена частина ґрунтового профілю, в якій зосереджена найбільша кількість гумусу. Може поділятись на підгоризонти. Є сталою особливою ознакою для генетичних типів і різновидів ґрунтів. Провідна ознака родючості ґрунту, що забезпечує живлення і урожайність сільськогосподарських культур. Формується за складом біоти під впливом клімату на певній гірській породі протягом багатьох століть [104, т.1, c.21-26]
ГОСПОДАРСЬКА ТИПІЗАЦІЯ КУЛЬТУР умовний поділ близьких між собою видів сільськогосподарських культур на типи і групи за особливостями призначення основної продукції і особливостями агрофітотехнологій. Виділяють типи польових культур, [овочевих культур], плодоягідних культур. Польові культури поділяють на групи за ознаками форми плодів і експлуатаційним призначенням та за особливостями організації структури агрофітоценозів. Вони вміщують групи зернових культур (продовольчі, фуражні), технічних культур (олійні, прядивні, цукробурякові), кормових культур (однорічні на зелений корм та на сіно, багаторічні, силосні), бульбо- і коренеплідні. За особливостями агрофітоценозів виділяють культури суцільної сівби і просапні [89; 213]
ГОСПОДАРСЬКИЙ МАКСИМУМ УРОЖАЙНОСТІ син.: статистичний максимум урожайності – умовний модельний показник оцінки урожайності за її реальним господарським потенціалом. Г. м. у. Висвітлює у порівнянні із біологічним максимумом урожайності досягнуті можливості господарювання за деякий час в отриманні можливого рівня урожайності [сільськогосподарських культур] в певному місці за відповідних соціально-економічних, організаційно-правових умов, пристосованості агрофітотехнологій до агрометеорологічних умов, [біологічних властивостей рослин], родючості ґрунту та [плідності клімату]. За аналізом і опрацюванням натурального ряду урожайності статистичними методами на відтинку в 22 роки Г. м. у. вживається, як статистичний максимум урожайності. Останній повинен мати щорічне визначення та вміщувати Г. м. у. на кінцевий реперний рік. Надання йому властивостей Г. м. у. Досягається долученням тренду урожайності [157, c.11-23; 72, c.6-10]
ГРАД атмосферні опади у вигляді твердих льодяних часток сферичної форми радіусом 1-25 мм (інколи – більше 15 см). Осаджуються в теплу пору року з потужних купчасто-дощових хмар. Шар Г. на земній поверхні може досягати висоти 20-30см. Інтенсивний Г. викликає хвороби рослин за механічними пошкодженнями, наносить збитки посівам, іноді відзначається загибель тварин [13, c.152; 141]
ГРАДАЦІЯ спосіб поступового розчленованого розташування значень змінної агрометеорологічної величини і ін. Окрема Г. уявляє собою відрізок на вісі значень змінної. Г. можуть бути рівними та нерівними за значеннями. Верхня і нижня межі Г. є граничними значеннями. Математична межа Г. – число, що знаходиться посередині між верхніми граничними значеннями даної та наступної Г. Розмір Г. – інтервал між послідовними математичними межами. Значення змінної величини поділяються на Г. задля визначення форми зв’язку, розподілу, їх закономірностей, частоти, [повторюваності], ймовірності тощо [18, т.1]
ГРАДІЄНТНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ система [методів] визначення вертикального розподілу метеорологічних величин у приземному шарі атмосфери та на підстильній поверхні – [температури повітря], вологості повітря, швидкості вітру і ін. Г. с. провадяться одночасно на декількох висотах над рівнем ґрунту, води, на різних їх глибинах. Г. с. виконуються для розрахунку складових теплового балансу, визначення особливостей мікроклімату, [фітоклімату], різноманіття агрометеорологічних умов тощо. Є експериментальними даними визначення складових і всього рівняння теплового балансу [18, т.1; 195]
ГРАДОБИТТЯ несприятливе агрометеорологічне явище, що спричинює хвороби рослин за механічним пошкодженням, [полягання рослин], знищення або ушкодження градом посівів та посадок сільськогосподарських культур. Іноді від граду гинуть домашні птахи, дрібна та навіть велика рогата худоба (особливо молодняк). Ступінь заподіяної шкоди залежить від інтенсивності і тривалості Г., розмірів, щільності і швидкості падіння градин, швидкості вітру та сили зливи, що відзначаються в цей час, а також від виду і фази розвитку рослин [141; 13, c.152; 87]
ГРАНИЧНА ПОЛЬОВА ВОЛОГОЄМНІСТЬ див. повна вологоємність
ҐРУНТ верхній тонкий шар літосфери, придатний для життя рослин, складова підстильної поверхні. Г. – особливе природно-історичне, органо-мінеральне тіло. Утворився в поверхневих шарах гірських порід на різних формах рельєфу за діяльністю живих і розкладом останків мертвих організмів у взаємодії із кліматом та природними водами. Г. складається з твердої, ріднної, газоподібної і живої частин. В твердій частині переважають мінеральні, органічні та органо-мінеральні речовини (гумус). Тверді частинки утворюють каркас ґрунтової маси, який охоплює пори (пористість грунту). Від їх об’єму залежать водно-фізичні властивості грунту і [щільність грунту]. В порах знаходиться ґрунтовий розчин і ґрунтове повітря, їх співвідношення постійно змінюється під впливом агрометеорологічних умов. Вільні від вологи пори заповнюються повітрям. Ці явища визначають повітряний режим грунту і [водний режим грунту]. Чим більше вологи, тим повільніше відбуваються газообмін між Г. і атмосферою та процеси окислення, прискорюються процеси відновлення. В порах знаходиться жива частина Г. – ґрунтові організми – безхребетні тварини (черв’яки, комахи тощо). Їх активна роль визначається формуванням Г., як біокосного, природного тіла – важливого компоненту біосфери. Переробка організмами рослинних залишок на поверхні Г. значно прискорює розклад органічних речовин і формує органо-мінеральні агрегати ґрунтові. Сукупність цих властивостей зумовлює радіаційний, тепловий, водний режим грунту, [повітряний режим грунту] і відповідні баланси Г. Добова, щорічна і вікова мінливість умов ґрунтоутворення істотно впливають на будову, властивості і склад Г. Поєднання просторової і часової мінливості факторів та процесів ґрунтоутворення зумовили різноманітність Г. в природі. Для кожного типу характерним є власний ґрунтовий профіль з особливими морфологією, хімічним складом, фізичними і біологічними властивостями. Вони розподіляються за ґрунтовими горизонтами. Г. притаманна природна і ефективна (або економічна) родючість грунту, ознаками якої є своєрідні фізичні, хімічні, біологічні властивості, що зумовлюють урожайність сільськогосподарських культур [215; 18, т.2; 104]
ҐРУНТОВА ВОЛОГА див. волога ґрунтова
ҐРУНТОВА КІРКА ущільнений сухий поверхневий шар ґрунту товщиною 3-10 см. Утворюється за стискання переважно безструктурних запливаючих ґрунтів після тривалих або зливових дощів при високій температурі ґрунту на поверхні і [температурі повітря] (в межах 25-40°С). Г. к. зумовлює в'янення рослин, істотно послаблює аерацію грунту, утруднює укорінення та живлення рослин [199; 84, с.150-166]
ҐРУНТОВА ПОСУХА один із типів класифікації посушливих явищ, що охоплюють підстильну поверхню, [біогеоценози], посіви сільськогосподарських культур, [пасовища], сіножаті, сади і ін. угіддя. Г. п. зумовлюється рівнем вологості розриву капілярних зв’язків. Цей рівень істотно не задовольняє вологопотребу рослин. Тому вони змушені використовувати механізми адаптації задля забезпечення можливості отримати потомство. Г. п. може бути поверхнева та така, що охоплює частину або весь ґрунтовий профіль. Поверхнева Г. п. визначається в орному шарі ґрунту. За суворістю вона поділяється на помірну із запасами продуктивної вологи не більше 18мм, сувору – не більше 12мм і дуже сувору – не більше 6 мм в шарі ґрунту 0-20см. Г. п. ґрунтового профілю може оцінюватись безпосередньо щодо типу ґрунту, незалежно від виду польової культури та за ознаками певного агробіогеоценозу. Г. п. стосовно типу ґрунту визначається за відношенням запасів продуктивної вологи до найменшої вологоємності грунту в шарах 0-50, 0-100, 0-150см та ін. Критерії Г. п. за цим відношенням встановлюють в залежності від мети і завдань оцінки, але не вище 0,65 згаданої вологоємності. Г. п. за ознаками агробіогеоценозу враховує тип ґрунту, його різновид та особливості водоспоживання [польової культури] чи плодової за фазою розвитку і її біомасою, зумовленою структурою агрофітоценозу. Напр., в період максимального водоспоживання озимої пшениці помірна Г. п. в метровому шарі ґрунту відзначається за запасів продуктивної вологи в Поліссі і Лісостепу не більше 110, в Степу – 60мм. Сувора Г. п. має значення межі запасів продуктивної вологи відповідно в Поліссі і Лісостепу – 70, в Степу – 30мм. Г. п. виникає за умов надмірних витрат вологості ґрунту при неоптимальних системах землеробства, [агрофітотехнології] та за тривалої дії атмосферної посухи [73, c.6-9; 91, c.3-22, 23-29]
ҐРУНТОВЕ ПОВІТРЯ газова складова ґрунту, що заповнює частину пор і пустот, не зайнятих водою. Кількість Г. п. впливає на інтенсивність просочування води внаслідок виникнення його тиску, що діє проти руху води. Г. п. має підвищений вміст вуглекислого газу і понижений вміст кисню порівняно із атмосферним повітрям за біохімічних процесів розкладу органічних речовин. Їх кількість регулюється процесами аерації ґрунту, що впливає на життєдіяльність рослин і урожайність сільськогосподарських культур [18, т.1; 26, c.835]
ҐРУНТОВИЙ МОНОЛІТ вилучений з ґрунту вертикальний зразок ґрунтового профілю із збереженою природною будовою [18, т.1; 95]
ҐРУНТОВИЙ ПРОФІЛЬ сукупність генетично поєднаних і закономірно змінюваних ґрунтових горизонтів. На них розподілена материнська гірська порода в процесі ґрунтоутворення. Г. п. починається з горизонту гумусового [220]
ҐРУНТОВИЙ РОЗРІЗ вертикальна площина ями (шурфу) від поверхні ґрунту до материнської породи, за оглядом якої проводиться опис ґрунтового профілю [220]
ҐРУНТОВИЙ СТІК умовний шар кількості води, що стікає з внутрішніх ґрунтових горизонтів за певний проміжок часу [83]
ҐРУНТОВИЙ ТЕРМОМЕТР прилад для вимірювання [температури ґрунту]. Г. т. поділяються на типи: за місцем знаходження або вимірювання (на метеорологічному майданчику, у полі), за рівнем розташування (поверхневі, в шарі ґрунту до 20см – колінчасті, витяжні грунтово-глибинні до 320см, спеціальні – на глибині залягання вузла кущіння), за принципом дії (рідинні, деформаційні, електричні, радіаційні), за способом визначення – контактні, дистанційні тощо [238; 141]
ҐРУНТОВІ ВОДИ підгрунтові безнапірні води першого від поверхні постійного водоносного горизонту. На формування і режим Г.В. впливають особливості геологічної будови, рельєф, [гідрометеорологічні фактори], рослинність та діяльність людини. Їх розподіл по території підпорядковується кліматичній зональності. Під впливом антропогенних факторів і за участю природних факторів відбуваються суттєві зміни режиму і хімічного складу Г. в., агрогідрологічних властивостей, [щільності ґрунту] тощо. Все це призводить до зниження урожайності сільськогосподарських культур. За високого стояння Г. в. істотно впливають на вологість ґрунту [45, т.1; 241]
ҐРУНТОВІ ГОРИЗОНТИ – відзначені за власними ознаками, відносно однорідні прошарки ґрунтового профілю за механічним, мінеральним, хімічним складом, структурою. Сформувалися внаслідок його природного розчленування в процесі утворення. Розташовані паралельно поверхні, відрізняються за кольором, характером новоутворень та іншими ознаками [18, т.20; 104]
ГУСТОТА ПОСІВУ провідна числова ознака щільності посіву. Визначається у кількості рослин на одиниці площі поля (шт/м2, тис/га, млн. шт/га). Г. п. - провідний агрометеорологічний показник оцінки стану посівів при проведенні агрометеорологічних спостережень в дати настання певних фаз розвитку [18, т.2; 141]
ГУСТОТА СТЕБЛОСТОЮ додаткова числова ознака щільності посіву за відомих оптимальних значень кущистості або кількості стебел в різні фенологічні фази розвитку рослин. Визначається у кількості стебел на одиниці площі (шт/м2, тис. шт/га, млн/га). Є важливим агрометеорологічним показником оцінки стану посівів при проведені агрометеорологічних спостережень [18, т.2; 141]
ГУСТОТА СТОЯННЯ РОСЛИН агрометеорологічний показник оцінки стану посівів сільськогосподарських культур при проведенні агрометеорологічних спостережень. Поєднує визначення густоти рослин і густоти стеблостою за спеціально визначеною методикою [141]
ГУТАЦІЯ один із процесів регулювання водного балансу рослин. Полягає у виділенні крапельної рідини через особливі водяні устячка, що розташовані на краях або вістрях листків. Відбувається під впливом підвищеного осмотичного тиску в коренях за недостатньої транспірації. Спостерігається вночі, вранці або за вологої атмосфери на посівах озимих культур і ін. [215; 199]
Д
ДАТА НАСТАННЯ ФАЗИ РОЗВИТКУ календарна дата, в яку за фенологічних спостережень відзначається з'явлення (початкова), або поширення (масова) відмітних морфологічних ознак рослин. У дату початку нові ознаки охоплюють не менше 10%, а в масову - не менше 50% рослин. Інколи за одностайного розвитку рослин початкова і масова Д. н. ф. р. співпадають. За наявності декількох фаз в одну і туж Д. н. ф. р. визначається фенологічний спектр [141, 244]
ДАТА СТІЙКОГО ПЕРЕХОДУ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ умовний показник стійкого початку або закінчення синоптичного, кліматичного сезону чи вегетаційного періоду, [періоду активної вегетації] в окремий рік. Визначають Д. с. п. т. п. через 0, 5, 10, 15°С за спеціальними методиками. Суму додатних відхилень порівнюють з від’ємними за періоди із щодобовими коливаннями середньої температури повітря навколо визначеної термічної межі. За домінуванням таких відхилень визначають ступінь вірогідності Д. с. п. т. п. [154, c.44-61; 56, c.15]
ДЕГРАДАЦІЯ ҐРУНТУ процеси зменшення родючості ґрунту в цілому та погіршення окремих його властивостей. Викликаються зміною природних чинників, господарською діяльністю людини чи за зрошення. Д. г. призводить до стійкої зміни механічного складу, руйнації природної структури, зменшення вмісту гумусу, зниження родючості ґрунту [220; 241]
ДЕЗИНСЕКЦІЯ комплекс заходів боротьби із комахами, які є збудниками захворювань, перенощиками хвороб домашніх, промислових тварин і людини, які наносять шкоду їм та їх продуктам. Розрізняють Д. ветеринарну, агрономічну, лісову та медичну. Д. проводиться механічними, фізичними, хімічними та біологічними методами. Застосування Д. зумовлене агрометеорологічними умовами [198, т.2]
ДЕНІТРИФІКАЦІЯ мікробіологічний процес відновлення окислених сполук азоту нітратів до нітритів газоподібного стану. Д. в ґрунті є основою анаеробного процесу ґрунтового. Її умовами є достатня кількість органічної речовини, відповідна реакція ґрунтового розчину (рH 7.0-8.2), температура 25-30°С, вологі, погано аеровані ґрунти. Призводить до зниження урожайності сільськогосподарських культур. Достатня аерація ґрунту за обробітком грунту, зменшення вологості ґрунту в певні періоди за дренажем, створення умов для кращого споживання нітратів рослинами призводить до зниження Д. [18, т.2; 220]
ДЕПРЕСИВНІСТЬ НЕСПРИЯТЛИВИХ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ одна із провідних ознак шкодочинності несприятливих агрометеорологічних явищ, за якою у їх рівнях, обсягах та тривалості дії виділяють недепресивні, депресивні та катастрофічні частини. Перша не призводить до пошкодження рослин, посівів польових культур, агроекосистем завдяки процесам адаптації. Депресивні частини викликають пошкодження, ступінь яких залежить від різниці між оптимумом агрометеорологічної величини та наближенням до одного із екологічних екстремумів цієї величини за характеристиками кривої толерантності. Катастрофічні значення Д.н.а.я. співпадають або незначно відрізняються від межі толерантності відповідного фактору Д.н.а.я. досліджується математичними методами в агрометеорології та описується певними блоками математичної моделі “погода-урожай” за впливом суховіїв, посушливих явищ, вимерзання рослин та ін. [73, 153, 162]
ДЕСИКАНТИ хімічні речовини, які використовують для підсушування рослин на кореню перед збиранням Д. послаблюють залежність урожаю сільськогосподарських культур від [агрометеорологічних умов], особливо за вологого клімату [198, т.2]
ДЕСИКАЦІЯ підсушування рослин або сім'яників перед збиранням з метою прискорення їх дозрівання. Під впливом десикантів [листки], гілки, стебла швидше висихають, без зниження урожаю та його якості. Д. прискорює дозрівання, зберігає схожість насіння та [абсолютну масу насіння]. Має значення в районах з вологим кліматом [198, т.2].
ДЕФІЦИТ ВИПАРОВУВАННЯ різниця між випарністю та [випаровуванням] за деякий час на визначеній території або в пункті. Відносний Д. в. визначається за коефіцієнтом атмосферного зволоження, певні значення якого розглядаються, як критерії атмосферної посухи [9; 112]
ДЕФІЦИТ ВОЛОГИ У ҐРУНТІ син. дефіцит вологості у ґрунті – показник різниці між найменшою вологоємністю грунту і фактичним вмістом вологи в ґрунті. Визначається в мм водного шару, або по відношенню до найменшої вологоємності у відсотках від ваги чи об'єму ґрунту [220]
ДЕФІЦИТ ВОЛОГОСТІ ҐРУНТУ див. дефіцит вологи у ґрунті
ДЕФІЦИТ ВОЛОГОСТІ ПОВІТРЯ син.: дефіцит насичення, нестаток насичення – різниця між насиченою та фактичною пружністю водяної пари у повітрі за даної температури та [атмосферного тиску]. Д. в. п. визначають у гПа, мб, мм рт. ст. [238; 84]
ДЕФЛЯЦІЯ процеси видування, обточування та шліфування гірських порід і ґрунту мінеральними частками, що пересуваються під впливом дії вітру. Д. є перенесення тонких продуктів вивітрювання ґрунту і гірських порід (пилу, піску і т. ін.), як процес розвіювання, видування ґрунту. Зумовлює дефоліацію. Викликається сильним вітром на сухих ґрунтах за низької вологості повітря у [атмосфері] [183; 3, c.73-85]
ДЕФОЛІАЦІЯ 1. Штучне знищення листків рослин хімічними або механічними засобами для поліпшення умов механізованого збирання урожаю (бавовнику, плодів у садах і т.п.). 2.Частковий або повний примусовий обрив листків, висічення або інші їх істотні ушкодження сильним вітром, пиловою бурею, [градом] і іншими стихійними гідрометеорологічними явищами. 3. Природне скидання листків рослинами, яке зумовлене утворенням окремого шару біля черешка листа під впливом змін сонячної радіації, [температури повітря], вологості повітря [215; 3, c.73-85; 53]
ДЗЕРКАЛО ҐРУНТОВИХ ВОД верхня межа безнапірних ґрунтових вод у водоносному шарі. Д. г. в. має уклін за рельєфом поверхні, що визначає напрям руху води у замкнуті понижені водозбори. Під час їх заповнення поверхня Д. г. в. займає горизонтальне положення. За дощів дуже сильних рівень Д. г. в. підвищується і на полі утворюються численні відкриті водні поверхні, під якими відбувається вимокання рослин. Все це призводить до зрідженості посівів і зменшення урожайності сільськогосподарських культур [241; 220; 45, т.1]
ДИНАМІЧНІСТЬ УРОЖАЙНОСТІ властивість рівня урожайності змінювати свої значення на тривалому відрізку часу. Д. у. вивчають за рядами динаміки, частками яких є періоди заданої тривалості (1,2,5,10 і т. д. років) з відповідним їм рівнем урожайності за однорідним рядом агрометеорологічних величин. Ряди динаміки можуть бути стаціонарними з відповідною мінливістю урожайності і нестаціонарними з трендом урожайності сільськогосподарських культур. Д. у. типізують за знаком ряду і за формою сталих змін. За знаком відрізняють Д. у. незмінну (стаціонарний ряд, застійне землеробство), висхідну (зростаючий ряд, інтенсивне землеробство), низхідну (спадаючий ряд, деградуюче землеробство). За формою Д. у. описують лінійними, параболічними, експоненційними, логістичними моделями, поліномами певного ступеня за методами середніх, найменших квадратів, ковзних середніх, графічними засобами і т. ін., як важливим засобом оцінки урожайності [163, c.22-35; 213; 252]
ДИСТАНЦІЙНІ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ МЕТОДИ сукупність спеціалізованих методів отримання агрометеорологічної інформації про об’єкти агроекосистем шляхом вимірювання, спостереження, обстеження їх ознак та властивостей на певній відстані від них без безпосередніх контактів за допомогою засобів фіксування сигналів. Останні надаються об’єктами за змістом фізичних процесів, які породжені морфологічними, фізіологічними, біологічними, структурними та іншими їх властивостями. За способами Д. а. м. виділяють візуальні, інструментальні контактні, інструментальні безконтактні та зондування. Візуальні Д. а. м. засновані на властивостях людського ока розрізняти та сприймати світлові і кольорові характеристики об’єктів на певній відстані від нього. До них належать визначення фенологічних фаз розвитку, стиглості ґрунту, несприятливих агрометеорологічних явищ тощо у агрометеорологічних спостереженнях, наземних агрометеорологічних обстеженнях, авіаційних агрометеорологічних обстеженнях. Інструментальні контактні А. а. м. поєднують встановлення контактного приладу вимірювання ознак об’єкту із передачею сигналів лініями зв’язку на певну відстань. Вони вміщують вимірювання температури ґрунту на полях, температури ґрунту на глибинах та інші. Інструментальні безконтактні Д. а. м. використовують здатність поверхні об’єктів сільськогосподарського виробництва та агроекосистем відбивати світлову енергію, що надійшла від середовища та випромінювати власну енергію відповідного спектрального складу. Інструментальні безконтактні А. а. м. здійснюють в наземних умовах та авіаційних агрометеорологічних обстеженнях за допомогою спектрофотометрів та терморадіометрів. За наслідками цих Д. а. м. отримують агрометеорологічну інформацію про стан посівів польових культур за їх фітомасою, зрідженістю, площею листкової поверхні, температурою поверхні тощо. Дистанційне зондування застосовують при проведенні супутникових агрометеорологічних обстежень [46, 76, 110, 153, 167, 168, 194]
ДИСТРОФІЧНІ ХВОРОБИ РОСЛИН один із видів неінфекційних хвороб рослин, що викликані порушенням режиму мінерального живлення – нестатком або надлишком поживних речовин, підвищеною кислотністю чи лужністю та надлишковою або недостатньою вологістю ґрунту. До Д. х. р. відносять хлороз рослин, сіру плямистість, надмірний бурхливий ріст рослин за їх вегетативними органами, пожовтіння листків внаслідок надлишку вологи в ґрунті, [вимокання], підсихання верхівки дерев за тривалого в’янення рослин та ін. [199]
ДИХАННЯ ҐРУНТУ циклічна щодобова складова аерації ґрунту, ритмічний газообмін повітрям між надповерхневим діяльним шаром [атмосфери] і підповерхневим діяльним шаром [ґрунту]. Нагріта вдень і збільшена в об’ємі частина ґрунтового повітря виділяється в атмосферу – видих. Охолоджене вночі ґрунтове повітря зменшується в об’ємі, в звільнену ним частину надходить атмосферне повітря – вдих. Після вирівнювання складу, концентрації і тиску ґрунтового повітря із атмосферним процес Д. г. відновлюється за наступним циклом [26; 18, т.2; 172, с.150-166]
ДІАПАЗОН АКТИВНОЇ ВОЛОГИ В ҐРУНТІ умовний показник вмісту вологи в певному шарі ґрунту за різницею між найменшою вологоємністю грунту та вологістю сталого в'янення рослин. Визначає найбільший можливий вміст запасів продуктивної вологи за умови глибокого залягання ґрунтових вод. Визначається у відсотках від ваги або об'єму ґрунту, в мм водного шару або в м3/га [220]
ДІЛЯНКА АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ визначена на місцевості за встановленими правилами на засадах репрезентативності ділянки спостережень частина с.-г. угіддя, агроекосистеми. Призначена для проведення регулярних агрометеорологічних спостережень за станом ґрунту, [снігового покриву] та [льодової кірки] на ньому, ростом рослин і [розвитком рослин], їх пошкодженнями, продуктивністю біологічною, урожайністю сільськогосподарських культур, термінами й параметрами операцій агрофітотехнології тощо. Д. а. с. є основним методологічним засобом отримання експериментальної агрометеорологічної інформації. Вибирається за принципами польового методу в [агрометеорології], має задовольняти функції здійснення гідрометеорологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва та проведення наукових досліджень впливу агрометеорологічних факторів і [агрометеорологічних умов] на с.-г. виробництво [141; 154, c.44-61, 62-72]
ДІЯЛЬНА ПОВЕРХНЯ провідна структурна частина підстильної поверхні, гранична зовнішня межа земної поверхні у твердих або рідинних геосферах. Д. п. відокремлює від суцільної атмосфери інші геосфери за потужністю їх діяльних шарів безпосередньо взаємодіє за фізичними і хімічними процесами сприймання, перетворення, передачі та засвоєння сонячної, теплової, кінетичної енергій, масообміну вологою, газовими та іншими складовими, фазовими перетвореннями вологи, видуванням пилових, сольових часток і ядер конденсації тощо[29, c.73; 153, c.104-115; 168, c.106-115]
ДІЯЛЬНИЙ ШАР умовний шар взаємодії атмосфери із суміжними геосферами, за процесами сприймання, перетворення, засвоєння та передачі енергії і речовин. Є провідною характеристикою підстильної поверхні із складною вертикальною і горизонтальною структурами. Д. ш. розділяється діяльною поверхню на дві різнорідні за фізичними властивостями частини – надповерхневу та підповерхневу Д. ш. Надповерхневий діяльний шар вміщує приземний шар повітря із рослинами, іншими наземними предметами та за горизонтальною структурою створює шорстку поверхню. В пустельних ландшафтах, над водоймами та в агроландшафтах за відсутності рослин над поверхнею утворюється наноклімат. За наявності рослин, відповідно до вертикальної структури фітоценозу, формується фітоклімат, із власним шаром шорсткості і [шаром витіснення]. Підповерхневий Д. ш. у твердих і рідинних оболонках земної кулі визначається за глибиною затухання річних коливань температури. У літосфері вони формують клімат ґрунту. У гідросфері Д. ш. охоплює морські течії поверхневих мас океанічної води, а в кріосфері – товщу переміщення льодових і снігових мас. Разом з діяльною поверхнею Д. ш. формує мікроклімат окремих ландшафтів і мезоклімат відмітних географічних об’єктів (системи гір, горбистий рельєф, великі лісові масиви, велике місто, значні ареали зрошених земель і осушених земель та ін.). За сукупністю метеорологічних процесів і явищ Д. ш. є найактивнішим компонентом ландшафтів географічних і антропогенних ландшафтів за обміном і трансформацією сонячної, теплової, кінетичної енергії, обміном, фазовими перетвореннями вологи, газообміном в діяльному шарі [29, c.73-74; 230, c.65-70; 153, c.104-115; 165, c.106-115; 167, c.94-98]
ДОБОВИЙ ДІЯЛЬНИЙ ШАР ПІДСТИЛЬНОЇ ПОВЕРХНІ умовна складова вертикальної структури підстильної поверхні, підповерхневий діяльний шар геосфер між діяльною поверхнею та [рівнем сталої добової температури]. У кожній із геосфер, як складовій кліматичної системи – літосфері, гідросфері, кріосфері, біосфері, Д. д. ш. п. п. має свої особливості розташування і закономірності річної динаміки. Так, у літосфері його глибина (до 40см) зумовлена типом ґрунту, видами рослин, ростом рослин і розвитком рослин природних та сільськогосподарських, рельєфом, експозицією і крутизною схилів та ін. властивостями. У гідросфері особливості Д. д. ш. п. п. пов’язані із просторовими розмірами і розташуванням водойм, властивостями води, наявністю рослинності та ін. [29, c.71, 108; 230, c.65-70; 172, c.150-166; 197; 246]
ДОБОВИЙ КЛІМАТ особливість клімату низьких широт, за якого зміна сезонів згладжена завдяки відсутності різниці між тривалістю дня і ночі протягом всього року. Кліматичний ритм зумовлений лише добовим ходом метеорологічних величин. На підвищених плато і в горах Д. к. протягом всього року супроводжується значною амплітудою [температури повітря]. У тропічних горах на значних висотах протягом року рослини зазнають впливу нічних морозів до -10С за денної температури до 30С [120, c.326-327]
ДОВІДНИК З АГРОГІДРОЛОГІЇ спеціалізоване тематичне довідково-виробниче видання, що вміщує систематизовану інформацію про агрогідрологічні властивості ґрунту за даними визначень на гідрометеорологічних станціях України із їх розподілом по областям та грунтово-кліматичних зонам. У Д. з а.. наведені дані про щільність грунту, [питому масу грунту], порозність грунту, механічний склад ґрунту; про значення видів ґрунтової вологи – зв'язаної, гігроскопічної, максимальної гігроскопічної, капілярної, гравітаційної, вологість сталого в'янення рослин та [найменшої вологоємності грунту] і [повної вологоємності грунту]. Розрахований на агрометеорологів, гідрологів, спеціалістів сільського господарства, будівельної та інших галузей народного господарства [208]
ДОЗА ДОБРИВ кількість добрива, внесеного на одиницю площі. Д. д. визначають для мінеральних – в кг/га діючої речовини – азоту, фосфору, калію або у вагових одиницях; для органічних – в т/га; для мікродобрив – у кг/га діючої речовини. Д. д. Щорічно розподіляються за агрометеорологічними умовами у [агрокліматичних зонах] [220; 172, с.3-17]
ДОЩ атмосферні опади, що випадають із хмар у рідинній фазі у вигляді крапель води різних розмірів та з різною інтенсивністю. Залежно від походження поділяється на мжичку, [обложні дощі] та зливи [238; 84]
ДОЩ ДУЖЕ СИЛЬНИЙ стихійне гідрометеорологічне явище, [атмосферні опади] в рідинній фазі у вигляді крапель води значного діаметру. Д. д. с. на рівнинній території визначається за кількістю опадів не менше 50 мм за період до 12 год., у гірських районах не менше 30мм за такий же період [99]
ДОЩОВИЙ СТІК стікання води атмосферних опадів з поверхні певної території у річки і водойми, як складова вологообміну. Може бути поверхневий (схиловий і русловий) і підземний (просочування атмосферних опадів крізь товщу ґрунту) [241]
ДОЩУВАННЯ спосіб штучного регулювання фітокліматуполиву і зрошення земель. За Д. над ділянкою вода розбризкується й осаджується у вигляді штучних опадів. Д. зволожує приземний шар атмосфери, [ґрунт] та наземну частину рослин. Дає змогу регулювати вологообіг, створює передумови впровадження інтенсивної технології тощо. Розрізняють Д. за призначенням (освіжане, зволожувальне, вологозарядкове, зволожувально-удобрювальне, промивне та ін.), за характером подачі води (звичайне, імпульсне та аерозольне) [45, т.1]
ДРАЖУВАННЯ НАСІННЯ захід передпосівної підготовки насіння до сівби шляхом покриття його захисною живильною оболонкою кулястої форми. Д. н. забезпечує більш рівномірний висів, полегшує посів мілких шорстких насінин (моркви, петрушки та інших), сприяє економії посівного матеріалу, покращує умови живлення рослин та підвищує урожай сільськогосподарських культур [199]
Е
ЕВАПОТРАНСПІРАЦІЯ див. сумарне випаровування, випарність
ЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯ вчення про походження життя, про закони історичного розвитку органічного світу. Е. в. є теоретичною основою біології та селекції, екології, [метеорології сільськогосподарської] та ін. Розвивається за досягненнями цих наук і практики с.-г. виробництва. Основні розділи Е. в.: походження життя, докази еволюції організмів, фактори еволюції (мінливість, спадковість), боротьба за існування, відбір, темп еволюції, напрями і закономірності еволюційного процесу видоутворення, органічна доцільність, прогрес і регрес, філогенез рослин і тварин, зв'язок між онтогенезом рослин і філогенезом і ін.; управління еволюцією [198, т.6]
ЕВОЛЮЦІЯ РОСЛИН незворотній процес історичного розвитку рослинного світу за природних змін, мінливості, спадковості, відбору видів рослин у складі біосфери. Закономірностями Е. р. є виникнення різноманітних адаптацій рослин до екологічних умов, зміна генетичного складу популяцій, утворення нових і відмирання існуючих видів рослин, перетворення (розвиток) структури біогеоценозів, великих екосистем і біосфери в цілому. Провідним процесом Е. р. є еволюція фітоценозів за відбором популяцій, зумовлена наступними біологічними властивостями рослин: 1. Аутотрофний тип живлення в філогенезі відбувається у відповідності з екологічними умовами через розвинуту поглинальну систему ([листки], стебла, [корені]). 2. Стале місцезнаходження із відповідними добовим і річним ходом екологічних абіотичних факторів зумовлює закономірності онтогенезу рослин, викликає послідовну зміну функцій, форми, розмірів, забарвлення окремих органів і рослини в цілому протягом року. Ці зміни відображаються сезонними явищами природи, ландшафтів географічних. За багаторазової різкої зміни екологічних умов відбуваються систематичні пошкодження, відмирання, заміна органів новими, онтогенетично більш розвиненими, адаптованими. 3. Збереження мерістематичної тканини протягом всього життя надає рослинам можливості відновлення органів, які пристосовуються до змінених екологічних умов завдяки процесам адаптації. 4. Поступова зміна екологічних умов протягом року в межах латентного інтервалу, достатньо віддаленого від екологічних екстремумів, обумовила здатність рослин до анабіозу [196; 119; 233, тт.1-3]
ЕВРІТЕРМИ організми, здатні існувати за умов істотних коливань температури [середовища зовнішнього] без застосування особливих засобів адаптації. Більшість наземних листостеблових рослин є Е. Їх здатність до життєдіяльності здійснюється в межах від –5 до 55С. Формування продуктивності відбувається в інтервалі температури від 5 до 40С, але в період утворення генеративних органів більшість з них стають стенотермами. Ступінь еврітермності визначається інтенсивністю функціонування і термічною потребою рослин [183; 120, c.295]
ЕКОЛОГІЧНА НІША сукупність умов середовища зовнішнього, яка дозволяє щонайбільше задовольняти потреби рослин і домінування окремих організмів, популяції або виду в біогеоценозі. Фізично Е. н. обмежується географічно визначеним простором, де розповсюджені організми даного виду. В с.-г. виробництві певні умови Е. н. забезпечує людина системою землеробства, [агрофітотехнологією], їх адаптацією до [агрометеорологічних умов] і агрокліматичних ресурсів [215; 153, c.26-46]
ЕКОЛОГІЧНА ПЛАСТИЧНІСТЬ просторово визначена ступінь (амплітуда) витривалості організмів, популяцій, їх видів в межах толерантності у мінливих умовах середовища зовнішнього. Між летальним інтервалом і [латентним інтервалом] Е. п. не проявляється. Зазвичай, Е. п. пов’язана зі зміною кардинальних точок протягом онтогенезу рослин внаслідок реакції організмів на сталу дію факторів середовища. Е. п. вміщує низку функціональних пристосувань у вигляді адаптації морфологічної, [адаптації фізіологічної], адаптації біохімічної, [адаптації генетичної]. Е. п. є основою часової організації процесів життєдіяльності, яку зумовлюють біологічний годинник, чергування періодів активної вегетації із періодами анабіозу та ін. [215, c.571; 16, c.376]
ЕКОЛОГІЧНА РІВНОВАГА баланс природних або змінених людиною компонентів середовища зовнішнього та ресурсів, які зумовлюють тривале (умовно нескінченне) існування відповідної екосистеми. Відзначають компонентну, територіальну та соціально-економічну Е. р. За компонентної Е. р. баланс екологічних складових досягається запровадженням штучних заходів, які доповнюють будь-які фактори із тих, що бракує (напр., полезахисні лісові смуги, меліоративні заходи). За територіальної Е. р. виникає оптимальне співвідношення ділянок інтенсивної (агроценози, урбокомплекси) та екстенсивної (випаси, природні ліси, заповідники і т. ін.) експлуатації. Останні забезпечують Е. р. великих територій. Соціально-економічна Е. р. означає розвиток природокористування у відповідності з потенціалом ресурсів регіону, в т. ч. кліматичних ресурсів, [агрокліматичних ресурсів], гідрологічних ресурсів тощо. Він забезпечує сталість екологічного балансу великих територій [215]
ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР син.: фактор екологічний - будь-який чинник біологічного чи абіотичного походження у середовищі зовнішньому, який зумовлює життєдіяльність та викликає пристосування до нього живих організмів. Останнє здійснюється в межах латентного інтервалу, розташованого між біологічним мінімумом температури і біологічним максимумом її або іншого Е. ф. Між латентним інтервалом і летальним інтервалом відсутні механізми адаптації. Е. ф. описуються складною системою їх класифікації. Вона вміщує ознаки функціонального змісту, охоплення властивостей за обсягами сукупності (індивідуальні, групові, екосистемні), за умовами дії, її інтенсивності, вибірковості організмів, часу, походження, середовища, тощо. За звуженого змісту стосовно осередку чи стрижня екосистеми Е. ф. є біоекологічним фактором. Агрометеорологічні фактори становлять частину Е. ф. агросфери за низкою ознак походження, змісту, середовищ, важливості досліджень тощо [183; 164, c.3-22]
ЕКОЛОГІЧНІ ЕКСТРЕМУМИ критичні значення факторів середовища для життєдіяльності організмів, за межами яких існування останніх стає неможливим. За допомогою кривих толерантності Е. е. становлять систему пов’язаних між собою показників певного екологічного фактору, які визначають ступінь задоволення потреб організмів за критичних рівнів. Е. е. є крайньою межею летального інтервалу відповідних умов довкілля. Е. е. обмежують латентний інтервал значеннями біологічного мінімуму і біологічного максимуму та визначають летальний інтервал згубними для організмів значеннями (напр., критична температура вимерзання рослин, [вологість в’янення] тощо). Е. е. розвитку рослин не співпадають з однойменними показниками росту рослин та продуктивності і урожайності сільськогосподарських культур за різним змістом фізіологічних процесів та особливостями механізмів реакції їх на фактори середовища зовнішнього [164, c.3-22]
ЕКОЛОГІЯ наука про взаємовідносини живих організмів і утворених ними спільнот між собою та середовищем зовнішнім від елементарного біогеоценозу, [екосистеми], до біосфери. Вивчає загальні закони функціонування екосистем різної ієрархії, їх структуру, біологічно визначені властивості середовища життєдіяльності за сукупністю екологічних факторів тощо. Надає фундаментальні наукові засади агрометеорології, [агрокліматології], агрогідрології, [зоометеорології] та ін. [215; 183; 163, c.3-21]
ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН наука про взаємовідносини рослин, рослинних угрупувань із середовищем зовнішнім їх існування і життєдіяльності, є частиною загальної екології, залучає положення ботаніки, фізіології рослин, біогеографії, біометеорології та біокліматології. За повним системним обсягом об’єктів дослідження останні охоплюються екологічною метеорологією та екологічною кліматологією. Вихідними поняттями Е. р. є окрема рослина, фітопопуляція (аутоекологія), фітоценоз, [екосистема], ландшафт (синекологія), ландшафтні зони, біосфера. Надає фундаментальні наукові засади агрометеорології, [агрокліматології], агрогідрології [16; 215; 183; 163, c.3-21]
ЕКОЛОГІЯ СИСТЕМНА сучасний напрям в екології, який широко залучає методологію загальної теорії систем, [системного підходу], системного аналізу та ін. засобів системних досліджень до вивчення екосистем, [агроекосистем]. На засадах Е. с. опрацьована екосистемна концепція [метеорології сільськогосподарської] [215; 164, c.3-22]
ЕКОНОМІЧНИЙ МІНІМУМ УРОЖАЙНОСТІ умовний показник, що визначає рівень урожайності, за якого окупуються витрати на вирощування польових культур. Е. м. у. визначається за частково несприятливих агрометеорологічних явищ в окремі періоди вегетаційного циклу, але в цілому задовільних агрометеорологічних умов. Провідні із них забезпечують завбачену мінімальну рентабельність. Е. м. у. враховує господарський максимум урожайності, оцінку агрометеорологічних умов за коефіцієнтом продуктивності польової культури, собівартість і закупівельні ціни [68, c.101-109; 72; 49, c.8]
ЕКОСИСТЕМА син. екологічна система – найбільш загальне, безрангове поняття сукупності сумісно проживаючих різноманітних організмів у поєднанні із неживими (абіотичними) компонентами оточуючого середовища. Загальними принципами визначення змісту і форми Е. є системний підхід на засадах загальної теорії систем, біоцентричне поняття Е., масштабність у ієрархії Е. Вони пов’язані між собою обміном речовин та енергії і утворюють стійку цілісність. Всеохоплюючі властивості Е. вміщують дві головні ознаки. Перша з них є відносна стійкість та автономність, здатність до самопідтримання і здійснення основних процесів життєдіяльності. Другою ознакою з неможливість приєднання сусідніх компонентів чи їх частин без порушення якісної однорідності існуючого компонента. За цими ознаками уся природа становить сукупність Е. За системним підходом здійснюється системне охоплення змісту і функцій Е. Системне уявлення про Е. зводиться до побудови її моделі. Системна організація дозволяє опанувати загальну структуру Е., їх ієрархію і особливості типів та індивідуальних Е. Головними зовнішніми ознаками Е. є її склад, структура, функціональна спрямованість живих компонентів, зміст середовища, провідні екологічні фактори, усталені механізми енерго- і масообміну між живими і неорганічними складовими, які зумовлюють трофічні зв’язки тощо. За згаданими ознаками кожну Е. від соматичних пошкоджень її стану до обсягу всієї біосфери можна класифікувати за будь-яких ознак. Іншими рисами класифікації Е. може бути середовище (атмосфера, літосфера, гідросфера, кріосфера), трофічні чи енергетичні відношення і т. ін. Загальна структура Е. складається із стрижня, осередку, периферії, оболонки, оточуючого середовища. За біоцентричним поняттям та системною організацією у загальній структурі Е. їх стрижнем є живі організми монодомінантних, олігодомінантних або полідомінантних видів. Осередок Е. створює біота. Периферію складає середовище, безпосередньо оточуюче стрижень та осередок. Вона обмежена оболонкою, яка охоплює весь простір розміщення певної Е. За оболонкою знаходиться зовнішнє середовище за змістом геосфер у складі кліматичної системи. Масштабність у ієрархії Е. зумовлена масштабністю її складових за характеристиками підстильної поверхні (типи рельєфу, їх вертикальні і горизонтальні розміри тощо), атмосфери (типи атмосферних процесів і явищ, їх обсяги, інтенсивність, системний час тощо), водного середовища та ін. [54; 183; 215]
ЕКОСИСТЕМНА КОНЦЕПЦІЯ метеорології сільськогосподарської ідеологічний напрям, сукупність принципів і методів дослідження та розвитку у метеорології сільськогосподарської за сучасних умов науково-технічного прогресу. Е. к. уявляє собою цілісну, науково обґрунтовану систему положень із організації, виконання, експериментального та теоретичного узагальнення наукових та практичних набутків. Їх застосування засноване на вивченні впливу агрометеорологічних факторів і [агрокліматичних ресурсів] та агрокліматичних умов за мінливих погоди і [клімату] на структуру, діяльність, продукцію і ефективність с.-г. виробництва. Провідною ідеєю Е. к. є системний підхід до організації і виконання експериментів та теоретичних узагальнень наслідків досліджень, створення теорії, опрацювання закономірностей і методів прогнозів. Осередком Е. к. є поняття про агроекосистему, в якому поєднані об’єкти с.-г. виробництва із головними ознаками та властивостями атмосферипідстильної поверхні] на принципах енерго- і масообміну. Останні залучені до понять погоди і клімату, які відображені відповідними ознаками агроекосистеми і можуть бути змодельовані математичними методами в агрометеорології. Е. к. є правонаступницею концепції критичних періодів. Вона засвоїла такі відмітні ознаки останньої, як польовий метод, принцип паралельних спостережень, принцип критичних періодів. Разом з тим, за Е. к. застосовуються системне охоплення, системне уявлення та системна організація досліджень із метеорології сільськогосподарської. За цими принципами визначаються засоби здобування вихідної експериментальної інформації. Вони вміщують методи наземних і дистанційних (агрометеорологічних обстежень та [супутникової метеорології], агрометеорологічних спостережень. Засоби обробітку і опрацювання цієї та теоретичної інформації засновано на створенні і використанні баз даних за принципами геоінформаційних систем та баз знань. Останні, поряд із фаховими знаннями про біологічні властивості рослин, [родючість ґрунту], плідність клімату, [системи землеробства], агрофітотехнології та ін. об’єкти, вміщують низку специфічних засобів. До них належать методи статистичного обробітку, аналізу і узагальнення однорідної агрометеорологічної інформації, методи оцінки, аналізу і узагальнення властивостей об’єктів та закономірностей їх динаміки. Такі засоби вміщують методи математичного моделювання процесів, явищ, об’єктів як простими регресійними рівняннями, засобами чисельних методів, так і методами розв’язання задач оптимального управління та ін. Головними завданнями Е. к. є опрацювання методів агрометеорологічних прогнозів, агрокліматичних оцінок та опрацювання стратегій адаптації агрометеорологічної. Найбільш повно за згаданими ознаками застосування Е. к. відображене в роботах О.Д.Сиротенка, Х.Г.Тоомінга, В.П.Дмитренка та ін. [202; 161, с.33-48, 3-22; 69; 157, c.23-33]
ЕКОСИСТЕМНИЙ ПІДХІД див. екологія системна
ЕКСПЕДИЦІЯ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА спеціальне наукове дослідження із вивчення агрометеорологічних умов, [агрометеорологічних факторів], їх впливу на стан та динаміку об’єктів с.-г. виробництва на певній території. Е. а. провадиться за особливою науковою програмою для розв’язання визначеної проблеми чи її частини, які не охоплюються іншими доступними способами (напр., дослідження теплового балансу діяльної поверхні для гідрометеорологічного обґрунтування зрошення. або наслідків перезимівлі сільськогосподарських культур за сумісною дією низьких температур та льодяної кірки, вивчення наслідків дії пилової бурі на стан ґрунту і посівів тощо). Е. а. поділяються на стаціонарні, які охоплюють один або декілька пунктів на певній території та на маршрутні, площинні тощо. За метою, змістом завдань та ін. особливостями програма Е. а. може співпадати із агрометеорологічними обстеженнями, але, зазвичай, не вміщує завдань оперативного характеру [3, c.73-85; 218, c.86-92; 44, c.120-131]
ЕКСПЕРИМЕНТ В АГРОМЕТЕОРОЛОГІЇ науковий метод пізнання закономірностей впливу агрометеорологічних умов, [агрометеорологічних факторів] на об’єкти с.-г. виробництва (польові культури, [агрофітотехнології], системи землеробства і ін.). За Е. в а. досліджується вплив атмосферних процесів та [атмосферних явищ] в умовах деякого контролю і певних меж управління (фенологічні фази розвитку рослин, наростання біомаси, [урожайність сільськогосподарських культур], водність рослин, [вологість ґрунту], випаровування, [транспірація], складові радіаційного балансу підстильної поверхні, теплового, водного балансу рослин у [агробіогеоценозах], фітоклімат, [мікроклімат], органогенез рослин, пошкодження несприятливими агрометеорологічними явищами та ін.). За попередньо визначених теоретичних засад Е. в а. переслідує експериментальну перевірку і інтерпретацію результатів певних гіпотез. За місцем здійснення виділяють Е. в а. лабораторний, у вегетаційних судинах та вегетаційних будиночках за польовим методом, в окремому пункті, за географічним методом польових досліджень, як експедицію агрометеорологічну, а також довготривалий стаціонарний Е. в а. на визначеній місцевості або на експериментальній агрометеорологічній базі чи на експериментальному метеорологічному полігоні тощо. Поділяється на якісний, вимірний, чисельний, прогнозний. Якісний Е. в а. має на меті визначити наявність або відсутність передбаченого теорією явища (напр., експериментальні дослідження наявності зв’язку комірного урожаю із гідрометеорологічними факторами). Вимірний Е. в а. переслідує мету визначити кількісні значення впливу агрометеорологічних факторів на досліджувані об’єкти (метод причащених термінів сівби, метод географічних посівів). Чисельний Е. в а. використовує дані агрометеорологічних спостережень масової мережі, агрометеорологічних обстежень, [експедицій в агрометеорології]. За цим поділом важливе значення в Е. в а. має польовий метод. Особливе положення займає прогнозний експеримент, за яким визначаються змістовні можливості, часові межі і просторові обсяги застосування принципово нових методів агрометеорологічних прогнозів. Останній може здійснюватись за використанням фондових матеріалів, а також як натурний із застосуванням оперативної інформації [230, c.31-49; 155, c.3-21;141]
ЕКСТЕНСИВНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО одна із первісних систем землеробства, яка змінила примітивну і передувала перехідній. Полягає у надмірному використанні експлуатованих земель і збільшенні обсягів с.-г. продукції за рахунок залучення нових площ с.-г. угідь. Є ознакою застійного, а частіше  деградуючого землеробства із ігноруванням можливостей використання агрокліматичних ресурсів [215; 152, c.32-44]
ЕКСТРЕМАЛЬНО-ВИСОКЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА рівень вмісту забруднюючих речовин, за недовгочасної дії яких завдаються або можуть завдатись збитки галузям економіки, здоров'ю населення, тваринному та рослинному світу. Визначається Е. в. з. п. с. за відповідними критеріями з урахуванням часу, що пройшов з моменту виникнення забруднення до його виявлення. Е. в. з. п. с. спостерігається підрозділами національної гідрометеорологічної служби, які залучені до гідрометеорологічного забезпечення [174]
ЕЛЕМЕНТАРНА АГРОЕКОСИСТЕМА див. агробіогеоценоз
ЕНЕРГЕТИЧНА ПОТРЕБА ПОЛЬО-ВОЇ КУЛЬТУРИ кількість фотосинтетичної активної радіації, яка необхідна рослинам на рівні діяльної поверхні в інтервалі довжини хвиль 380-710нм для здійснення вегетаційного циклу. Визначається за міжфазні періоди, за вегетаційний цикл або за вегетаційний період з урахуванням біологічного мінімуму температури. Е. п. п. к. використовується для оцінки енергозабезпечення порівнянням її з енергетичними ресурсами території, а також для визначення біологічної продуктивності та [географічного максимуму урожайності] даної культури [160, c.124-136; 49; 134]
ЕНЕРГО- І МАСООБМІН системи атмосфера - рослина - ґрунт сукупність наукових напрямів, принципів, математичних, фізичних, фізіологічних, ботанічних, агрономічних методів і засобів теоретичного та експериментального дослідження процесів сумісного переносу енергії і маси речовин між частинами складної дифузної системи [атмосфера] - рослина - ґрунт для визначення біологічної продуктивності. Напрями вміщують фізичний, евристичний та комбінований підходи. Провідними принципами є сумісне розв’язання балансів для всіх ланок системи: радіаційного балансу підстильної поверхні, теплового, водного балансу підстильної поверхні, сольового, газового балансів математичними методами в агрометеорології. Для спрощення балансових рівнянь застосовують поняття забезпеченості (світлом, теплом, вологою, елементами живлення, вуглекислотою тощо) та засвоюваності компонентів за рівнями потреби рослин в межах між біологічними екстремумами, а також феноменологічні рівняння. Поряд з цим використовують закони урожаю, [закони землеробства] та інші емпірично визначені положення. Вони дозволяють виявити закономірності взаємодії і сумісного впливу Е. і м. на об’єкти дослідження. Провідними теоретичними засобами є побудова інтегрально-диференційних рівнянь, чисельний аналіз, застосування багатомірного кореляційного аналізу та інших комбінованих методів математичної статистики, множинного лінійного і нелінійного регресійних методів, евристичних підходів до моделювання та ін. Серед засобів отримання експериментальних даних провідним є польовий метод. Також застосовують методи лабораторний, вегетаційних будиночків, [агрометеорологічних обстежень], агрометеорологічних спостережень, [експедицій агрометеорологічних] тощо. Е і м. є складовою частиною екосистемної концепції [143, c.10-21; 161, c.33-48]
ЕПІЗООТІЯ масове поширення інфекційної хвороби тварин на значній території або акваторії. Е. виникає від носіїв збудників хвороби  хворих чи перехворілих тварин за умов великої скупченості організмів та за природних (географічних, кліматичних, ґрунтових) особливостей і соціально-економічних зворушень. Розрізняють види Е.: за масштабами поширення (випадкові, об'єктові, місцеві та регіональні); за ступенем небезпеки (легкі, середньої тяжкості, тяжкі і надзвичайно тяжкі); за економічними збитками (незначні, середні і великі) [8; 152, c.173]
ЕПІФІТОТІЯ масове інфекційне захворювання рослин, у разі якого уражено більше 50% їх поверхні. Спричинюються паразитними грибами, бактеріями, вірусами за попереднього інфікування посівного і садибного матеріалу, тривалої дії надмірної вологості ґрунту і [вологості повітря], загущеними посівами тощо [228, т.1; 99, c.173]
ЕРОЗІЯ ҐРУНТУ процес руйнування і переміщення верхніх, найбільш родючих, шарів ґрунту. Відбувається під впливом талих та дощових вод - водна ерозія грунту, а також під дією вітру - вітрова Е. г. - дефляція, [видування ґрунту]. Водну Е. г. поділяють на лінійну (руйнування ґрунту, материнських і підстильних порід), площинну (порівняно рівномірний змив ґрунту дрібними струмками талих і дощових вод), крапельну (руйнування ґрунтових агрегатів ударами дощових крапель). Визначають природну і антропогенну Е. г. Антропогенна Е. г. є наслідком нераціональної господарської діяльності людини. Вона може бути іригаційна, за організаційними і технологічними прорахунками та за недостатньою обґрунтованістю методів [зрошення]. За Е. г. погіршуються водно-фізичні властивості грунту, механічний, хімічний склад, втрачається гумус і різко зменшується родючість ґрунту, що понижує рівень урожайності [220; 241]
ЕТАПИ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ОБСТЕЖЕНЬ розподілений у часі порядок організаційних, наукових і методичних положень та заходів, необхідних для отримання обґрунтованої надійної агрометеорологічної інформації задля досягнення мети агрометеорологічного обстеження. Е. а. о. вміщують підготовку, безпосереднє виконання, камеральне опрацювання наслідків, використання результатів, оцінку їх ефективності. Підготовка охоплює заходи розробки програми, відбору підготовлених фахівців, матеріально-технічного і фінансового забезпечення. Етап безпосереднього виконання передбачає збір матеріалів визначеними засобами, їх первинну систематизацію і обробку в польових умовах, узагальнення первісних матеріалів у вигляді звіту. Камеральне опрацювання наслідків вміщує засоби і заходи систематизації агрометеорологічних даних за визначеною метою, їх обробку, узагальнення, опрацювання підсумків, оформлення висновків. Етапи використання результатів і оцінки їх ефективності, зазвичай, не вміщують в програму агрометеорологічних обстежень і можуть бути опрацьовані іншими виконавцями [230, с.65-70; 218, с.86-92; 194]
ЕФЕКТИВНА ТЕМПЕРАТУРА агрометеорологічний показник, позитивна температура повітря або ґрунту, зменшена на значення біологічного мінімуму у визначений період розвитку рослин. Е. т. забезпечує у онтогенезі рослин їх розвиток. У більшості рослин нижня межа Е. т. коливається близько 5С, у теплолюбних вона підвищується до 8-10С. Визначається експериментальним або теоретичним шляхом. Суми ефективних температур використовують під час прогнозування термінів настання фенологічних фаз розвитку рослин, [агрокліматичного районування], визначення агрокліматичних ресурсів, теплозабезпечення культур тощо [238; 198, т.6]
ЕФЕКТИВНІ ОПАДИ частина води атмосферних опадів, що залишається у ґрунті і використовується рослинами. Визначаються за інтенсивністю опадів, [кількістю опадів], тривалістю опадів, інтенсивністю всмоктування води ґрунтом, ступенем його розпушення, щільністю грунту, видами рослин та густотою посіву, [індексом листкової поверхні] [32, c.16-23]
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОПЕРЕДНИКА один із провідних принципів формування сівозміни, як ланки системи землеробства. Властивість попередника після його збирання залишати корисні і шкідливі ознаки ґрунтового середовища для наступної культури. Е. п. може визначитись запасами продуктивної вологи, кількістю поживних речовин, післязбиральним фітосанітарним станом, кількістю рослинних решток на поверхні тощо. Е. п. умовно визначається відношенням урожайності сільськогосподарської культури після досліджуваного попередника до урожайності найбільш сприятливого попередника, або до господарського максимуму урожайності [152, c.32-44; 100, c.60-74; 89]
Ж
ЖАРКА ПОГОДА сукупність агрометеорологічних умов у теплу частину року із денними температурами повітря 30С і вище. Ж. п. несприятливо впливає на рослини і тварин внаслідок істотного перевищення температури над оптимумом агрометеорологічної величини. За таких умов на полях із сільськогосподарськими культурами застосовують спеціальні засоби догляду, прискорені поливи, а тварин на пасовищах забезпечують навісами, додатковим водопоєм, зміщують випас на ранкові і вечірні години [221; 71]
ЖАРОВИТРИВАЛІСТЬ РОСЛИН ознака жаростійкості рослин, здатність їх витримувати перегрів, підвищену температуру власних тканин. Ж. р. зумовлена адаптацією фізіологічною за підвищеної в’язкості протоплазми і значного вмісту рибонуклеїнових кислот. Підвищену Ж. р. мають сухе насіння багатьох рослин, ксерофіти, сукуленти. Ж. р. зменшується протягом вегетаційного циклу і є найменшою у критичні періоди – під час утворення пуп’янок та цвітіння. Засобами посилення Ж. р. є передпосівне закалювання проти посухи, обробіток сухого насіння розчином хлористого кальцію та ін. [198, т.2; 120; 53]
ЖАРОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН здатність рослин витримувати високі температури до межі толерантності без незворотних пошкоджень. Є ознакою їх термостійкості Ж. р. визначається за допомогою певних механізмів адаптації: механічне й морфологічне пристосування до фізичних умов, регулювання транспірації, фізіологічні пристосування тощо. Ж. р. змінюється протягом онтогенезу. Найменшою вона є під час утворення генеративних органів. За способами пристосування Ж. р. розподіляється на жаровитривалість рослин та на жаросталість рослин. Високу Ж. р. мають просо, сорго, кукурудза, бавовник, меншу – соняшник, ячмінь, пшениця, ще меншу – томати, овес, картопля [198; 120, c. 289-309; 53]
ЖАРОСТАЛІСТЬ РОСЛИН ознака жаростійкості рослин, здатність їх уникати перегріву за високих температур завдяки механізмам пристосування і адаптації морфологічної до фізичних умов середовища (зміна положення листя, їх площі, опущеність тощо), устячкового регулювання транспірації і т. ін. За Ж. р. вони поділяються на еврітерми і термофіли [198, т.2; 120]
ЖИТТЄВА ФОРМА група різних видів рослинних та тваринних організмів, споріднених схожими ознаками пристосування їх до певних екологічних умов: габітусом, анатомо-морфологічних, фізіологічних. Загальними їх властивостями є спільні риси адаптації до особливостей місцезнаходження, схожість морфологічних ознак і стратегії поведінки. За класифікацією К.Раункієра провідною ознакою Ж. ф. рослин є розташування бруньок чи верхівок пагонів відносно поверхні ґрунту (води) у несприятливу частину року (однорічники, що зимують в стадії насіння, рослини із бруньками в ґрунті, на поверхні ґрунту, поблизу над поверхнею ґрунту , дерева і чагарники із бруньками, що розташовані вище 15см поверхні ґрунту та ін.). За іншою класифікацією Ж. ф. заснована на формах росту рослин. Розрізняють дерева, чагарники, трави, ліани та ін. Ж. ф. є важливою ознакою вивчення мікроклімату та [фітоклімату] фацій, споріднених різноманітних ландшафтів, регіонів, агрокліматичних зон тощо. За типами Ж. ф. створюються рослинні різновиди структури підстильної поверхні, її діяльного шару. В них найбільш біологічно активним є шар органогенезу, в якому розташовано конус наростання [54; 16; 215; 218, c.86-92; 153, c.104-115; 230, c.65-70]
ЖИТТЄВИЙ ПРОСТІР середня площа, що припадає на одну особу даної популяції або виду в межах екологічної ніші, ділянки простору чи їх місцезнаходження. За [методикою] агрометеорологічних спостережень Ж. п. оцінюється за густотою посіву [215; 163, c.22-35, 36-47]
ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ загальна сукупність вегетаційних циклів, завершенням кожного з яких рослина досягає статевої зрілості і є здатною надавати початок наступному поколінню. Розрізняють однорічний, дворічний та багаторічний Ж. ц. рослин за кількістю вегетаційних періодів. У нижчих організмів Ж. ц. триває від одного до другого поділу, у вищих організмів – від зародження до смерті [16; 215; 71]
ЖИТТЄВІСТЬ узагальнена ознака життєздатності організму спрямовувати метаболізм, процеси росту, формоутворення, розмноження до оптимального рівня за мінливого середовища (агрометеорологічних умов та ін.) у межах толерантності за допомогою механізмів адаптації. У рослин розрізняють Ж. особи, популяції, виду, які мають відмінні толерантні інтервали щодо провідних факторів. Ж. особи оцінюється за особливостями наноклімату. Ж. популяції визначається за ознаками мікроклімату і [фітоклімату]. Ж. виду зумовлена мезокліматом, регіональним чи зональним кліматом. Ж. оцінюється інтенсивністю розмноження (урожайністю сільськогосподарських культур) та виживання нащадків, конкурентоспроможністю, пристосованістю до абіотичних факторів і ін. [54; 215; 16]
ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИЙ ПЕРІОД частина вегетаційного циклу рослин, під час якої відзначається певна частота та тривалість критичних періодів і створюються наближені до екстремальних агрометеорологічні умови. За останніх може відбуватись загибель рослин. В Україні в різних агрокліматичних зонах у озимих культур Ж. в. п. відзначається восени за атмосферної посухи і [ґрунтової посухи] та взимку за особливостями перезимівлі сільсьгосподарських культур (низькі температури, [льодова кірка] і ін.). У ярих культур Ж. в. п. співпадає із часом утворення репродуктивних органів чи формування коренеплоду [221; 71]
ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ властивість організмів зберігати життєдіяльність, власну істоту, своє існування за мінливого середовища, в т. ч. агрометеорологічних умов. Ж. поєднує анатомо-морфологічні, фізіолого-біохімічні, генетичні механізми і закономірності функціонування за відсутності їх аномалій (норми функціонування) із рефлекторно-психологічними нормативами відповідних реакцій на зміни в оточуючому середовищі. Інколи Ж. розрізняють за певними етапами життєвого циклу. Ж. популяції визначається плодючістю, тривалістю періоду розмноження та кількістю осіб, що досягли статевої зрілості [215; 183]
ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ НАСІННЯ властивість насіння польової культури та овочевої культури зберігати можливості проростання за завершеного періоду спокою насіння. Щойно зібране насіння або таке, що зразу після збирання зберігалось за низької температури, має послаблену схожість. Вона порушує вірне уявлення про Ж. н. [199]
ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ НАСІННЯ БУР’ЯНІВ властивість насіння бур’янів зберігати можливості проростання в ґрунті протягом тривалого часу за істотно мінливих агрометеорологічних умов і інших умов середовища. Визначається кількістю місяців від дозрівання до відмирання. За Ж. н. б. рослини поділяються на групи із збереженням її тривалості: 8 місяців (гречка татарська і ін.), 20 - (стоколос польовий і ін.), 32 - (стоколос житній, кульбаба звичайна і ін.), 44 - (дурман вонючий, кропива дводомна і ін.), 56 - (пирій повзучий і ін.), 68 - (волошка синя, грицики, повитиця і ін.), 80 - (осот польовий, цикорій звичайний і ін.) та більше 80 місяців (гірчак розложистий, конюшина червона, повитиця хмілевидна, подорожник великий і ін.). Ж. н. б. є важливою ознакою при визначенні забур’яненості поля під час агрометеорологічних спостережень [89; 55]
З
ЗАБРУДНЕННЯ привнесення в будь-яке середовище або виникнення в ньому нових, не властивих йому фізичних, хімічних, біологічних речовин, агентів, складових, інформації. Разом з тим З. є перебільшенням (у межах його граничних коливань) концентрації згаданих агентів із негативними наслідками над природним середнім багаторічним рівнем у зазначений час [183; 215]
ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ природне та штучне неумисне або насильницьке привнесення в атмосферне повітря невластивих йому речовин чи енергії, які змінюють звичайний стан, склад і властивості атмосфери. Розрізняють З. а. хімічне, фізичне, біологічне, теплове, радіоактивне та ін. за пилом та газовими складовими різноманітного походження (промислові, гірничорудні, побутові, пилок під час цвітіння рослин, великі тваринницькі ферми, різні способи обробітку ґрунту; розпилювання добрив та пестицидів і ін.). Формами З. а. є кислотні дощі, [пилова буря], запилення вітром, промислові викиди, газові домішки від тваринницьких ферм та ін. [45,т.2; 15]
ЗАБРУДНЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД природне та штучне неумисне або насильницьке надходження в підземні води невластивих речовин чи енергії, які істотно змінюють їх звичайний стан, склад і властивості та надають цій воді частково чи повністю непридатних якостей для використання в господарчій діяльності [99, c. 124; 183]
ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОЛЯ показник окультуреності агробіогеоценозу, за яким оцінюється кількість або маса вегетуючих бур’янів на одиниці площі поля. З. п. за наземних агрометеорологічних спостережень та аеровізуальних авіаційних агрометеорологічних обстежень визначається окомірним обліком за п’ятибальною шкалою. Дистанційними інструментальними методами З. п. оцінюється за співставленням ідентифікованих показників біомаси бур’янів і культурної рослинності. [89; 141; 194; 110]
ЗАВЧАСНІСТЬ ПРОГНОЗУ син.: період випередження прогнозу – показник часових ознак прогнозу, проміжок між моментами (кількість годин, діб, місяців) початку дії прогнозу та настанням (початком або кінцем) очікуваного стану явища, процесу (напр., фази розвитку рослин, [вологості ґрунту], посухи, [урожайності сільськогосподарських культур ]та ін.). За завчасністю прогнози поділяються на короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, сезонні, міжсезонні, кліматичні, кліматологічні і ін. [178, c. 398]
ЗАГАЛЬНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ див. максимальна капілярна вологоємність ґрунту
ЗАГАЛЬНА ПОСУХА посушливе явище, що охоплює сумісно посуху атмосферну, [ґрунтову посуху], нерідко і суховії, [висушування рослин], в’янення рослин. Зазвичай З. п. поширена на значну територію є міжзональним, довготривалим стихійним гідрометеорологічним явищем, що спричинює істотні збитки с. – г. виробництву і іншим галузям [91, c. 3-22; 73]
ЗАГАЛЬНА ЦИРКУЛЯЦІЯ АТМОСФЕРИ провідний кліматоутворювальний процес за енерго- і масообміном між складовими кліматичної системи. Є цілісною системою макромасштабних повітряних течій навколо земної кулі, які відрізняються між собою власною вихровою структурою (співвідношенням між циклонами і [антициклонами], їх розмірами, потужністю, швидкістю і напрямом переміщення тощо), напрямом і висотами руху, параметрами провідних метеорологічних величин тощо. Є головним чинником встановлення різних типів погоди [238; 19]
ЗАКОН ДАРСІ експериментально визначений фізичний принцип фільтрації рідини в пористому середовищі за умов ламінарної течії. За З. Д. швидкість фільтрації пропорційна величині п’єзомет-ричного нахилу і коефіцієнту фільтрації, має розмірність см/сек. Числове значення коефіцієнту фільтрації залежить від фізичних властивостей ґрунту, головним чином, від пористості грунту [65]
ЗАКОН ЗЕЛЕНСЬКОГО положення про вплив фітоклімату на морфологічні та фізіологічні ознаки рослин за несприятливих агрометеорологічних умов. Полягає в тому, що за фізіологічної сухості листки та інші органи у верхніх ярусах фітоценозу відрізняються від подібних органів у нижніх ярусах більш дрібноклітинною, ксероморфною структурою і більшою посухостійкістю рослин [53]
ЗАКОН КРИТИЧНИХ ПЕРІОДІВ див. принцип критичних періодів
ЗАКОН МАКСИМУМУ один із законів землеробства, згідно із яким А. Фоізіним визначена надмірна кількість доступних поживних речовин у ґрунті. Вона знижує ефективність інших поживних речовин, пригнічує рослини і зменшує урожай сільськогосподарських культур. З. м. застосований А.О. Сапегіним в першій математичній моделі урожайності сільськогосподарських культур за [законом урожаю]. В наступному З. м. поєднаний із законом мінімуму, оптимуму і максимуму [89; 198, c.3-22]
ЗАКОН МІНІМУМУ один із законів землеробства, за яким Ю.Лібіхом (1840) вперше описана залежність врожаю від елементів ґрунтового живлення за біологічними властивостями рослин. За З. м. урожай рослини залежить від того елементу живлення, який знаходиться у першому мінімумі. В наступному З. м. П.І.Броуновим був поширений на атмосферні фактори і застосований ним за принципом критичних періодів. В сучасній агрономічній літературі З. м. поєднують із законом мінімуму, оптимуму і максимуму [139; 164, c.3-22; 89]
ЗАКОН МІНІМУМУ, ОПТИМУМУ І МАКСИМУМУ один із узагальнених законів землеробства за засадами біологічних властивостей рослин. За ним визначено значення трьох кардинальних точок на кривій залежності урожаю сільськогосподарських культур від факторів середовища. Також сформульовано положення про те, що найбільший урожай можна одержати за оптимальним рівнем всіх факторів життя, які задовольняють потреби рослин. Недостатність (закон мінімуму) або надлишок (закон максимуму) будь-якого фактору пропорційно зменшують урожай. За досягненням рівнів мінімуму або максимуму факторів рослина втрачає здатність до росту і розвитку. За таким розумінням З. м. о. і м. застосований, як вихідний принцип, опрацювання математичної моделі “Погода-урожай” за змістом коефіцієнтів продуктивності польової культури стосовно відповідних агрометеорологічних факторів [164, c.3-22; 163, c.3-20; 89]
ЗАКОН НЕЗАМІННОСТІ І РІВНОЗНАЧНОСТІ ФАКТОРІВ ЖИТТЯ РОСЛИН один із законів землеробства, що відображає біологічні властивості рослин і формулює положення, за яким усі фактори життя рослин фізіологічно рівнозначні і ні один із них не може бути замінений іншим. Так, сонячна радіація не може бути замінена теплом і навпаки [164, c.3-22; 89]
ЗАКОН ОБМЕЖУЮЧИХ ФАКТОРІВ один із законів землеробства, за яким вперше В.П.Блекманом (1905) описано взаємодію факторів врожаю та зміщення оптимуму обмежуючого фактору. Якщо швидкість процесу залежить від низки окремих факторів, то її зміна визначається зміною самого повільного фактору. З. о. ф. пояснює зміни швидкості розвитку рослин і формування рівню урожайності за наявності мінімуму або надмірності певного фактора. Так, за надмірності вологи ґрунтової і нестатку елементів живлення ефективність певних заходів агрофітотехнології буде невідчутна без попереднього осушення і внесення добрив. У первісному вигляді З. о. ф. описував зміни швидкості біологічних реакцій в залежності від взаємодії світла та вуглецю. В багатьох випадках З. о. ф. необґрунтовано змішують із законом мінімуму, хоча за змістом вони істотно різняться [164, c.3-22; 89]
ЗАКОН ОПТИМАЛЬНОСТІ див. принцип оптимальності
ЗАКОН ОПТИМУМУ один з законів землеробства, за яким вперше Ю. Лібіхом (1840) описано одновершинну залежність урожаю сільськогосподарських культур від елементів живлення. З. о. відображає важливу ознаку біологічних властивостей рослин у вигляді потреби рослин, що відповідають оптимуму: урожай збільшується від мінімального до оптимального значення факторів, а потім знижується. В сучасній літературі З. о. поєднують із законом мінімуму, [законом максимуму] [139; 164, c.3-22; 89]
ЗАКОН РОСТУ одне із провідних положень закону урожаю, за яким вперше Т.В.Робертсоном (1908) математично описане зростання маси організму за часом до можливого максимального її розміру та гальмування росту рослин. Ідеологія З. р. відображає дію закону оптимуму. Застосована в опрацюванні математичних моделей продукційного процесу та математичних моделей “Погода-урожай” [164, c.3-22]
ЗАКОН СУКУПНОЇ ДІЇ ФАКТОРІВ ЖИТТЯ РОСЛИН емпірично визначений і застосований до землеробства [принцип оптимальності], за яким найбільший урожай сільськогосподарських культур можливий за наявності усіх факторів життя рослин на оптимальному рівні і в оптимальному співвідношенні одночасно. Протягом вегетації ці рівні і співвідношення закономірно змінюються у відповідності з біологічними властивостями рослин та динамікою агрометеорологічних факторів і ґрунтових умов. Виразом З. с. д. ф. ж. р. є поняття і математичні моделі біологічного максимуму урожайності, [географічного максимуму урожайності] та господарського максимуму урожайності [183; 89; 163, c.3-22]
ЗАКОН СУКУПНОЇ ДІЇ ФАКТОРІВ РОСТУ один із законів землеробства, за яким Е.А.Мітчерліх (1921) вперше математично описав вплив окремих ґрунтових елементів живлення на урожай сільськогосподарських культур з визначенням його максимуму. З. с. д. ф. р. враховує потреби рослин за [біологічними властивостями рослин]: урожай зростає із збільшенням фактора росту рослин пропорційно уже сформованій кількості його, якщо ще не досягнуто найбільш можливого рівня. З. с. д. ф. р. первісно запропонований як закон фізіологічних залежностей. В наступному він поширений на добуток факторів росту і поглиблений застосуванням закону мінімуму, оптимуму і максимуму [139; 164, c. 3-22]
ЗАКОН ТОЛЕРАНТНОСТІ концептуальний екологічний принцип, за яким відсутність чи неможливість розквіту популяції визначається нестатком або, навпаки, надлишком будь-якого із низки факторів. Рівень їх може бути наближеним до межі толерантності, що витримуються даним організмом. З. т. поєднує обмежувальний закон мінімуму Ю.Лібіха і принцип взаємодії факторів. Є одним із важливих засобів оцінки агрометеорологічних факторів. З. т. встановлено В.Шелфордом у 1913 [215; 144]
ЗАКОН УРОЖАЮ провідне положення законів землеробства, за яким А.О.Сапєгіним (1922) вперше математично визначені біологічні властивості рослин у вигляді взаємодії біомаси рослин і густоти посіву на всьому інтервалі від їх біологічного мінімуму до біологічного максимуму урожайності. В наступному, поряд із згаданими складовими урожаю сільськогосподарських культур, в математичній моделі З. у. тим же автором враховано вплив факторів середовища за законом мінімуму і [законом максимуму]. В інтерпретації М.С.Савицького З. у. широко використовується в агрометеорології за співвідношеннями густоти посіву, кущистості, кількості зерен і їх маси. В поглибленому і теоретично опрацьованому вигляді З. у. за вихідними положеннями А.О.Сапєгіна становить основу математичних моделей "Погода-урожай" [164, c.3-22]
ЗАКОНИ ЗЕМЛЕРОБСТВА сукупність емпіричних принципів, закономірностей, положень, що відображають найбільш істотні, необхідні і такі, що повторюються, зв'язки між процесами взаємодії рослин, ґрунту, [атмосфери] та впливу людини на згадані об'єкти під часвирощування сільськогосподарських культур. З. з. визначають головні теоретичні засади землеробства, як науки, і провідні принципи системи землеробства, [агрофітотехнологій] як галузі виробництва. З. з., як правило, становлять первісні теоретичні узагальнення численного експериментального матеріалу про зв'язки між ознаками продуктивності рослин чи урожаю сільськогосподарських культур і явищами, властивостями або ознаками середовища зовнішнього. За сукупністю З. з. є системою вихідних положень вивчення і застосування певних правил вирощування с.-г. культур за біологічними властивостями рослин. Провідним серед З. з. є закон урожаю, найбільш ранніми закон мінімуму, [закон оптимуму], широко вживаними – закон росту, [закон сукупної дії факторів життя] і ін. [89; 235; 164, c. 3-22]
ЗАПАЛ РОСЛИН неінфекційна хвороба рослин, [несприятливе агрометеорологічне явище]. Викликає ушкодження рослин (зерна) високими температурами за атмосферної посухи або [ґрунтової посухи] та суховію. Дія несприятливих факторів призводить до порушення водного балансу рослин, [листки] не отримують води із ґрунту, а відтягують її від колосу і [зернівок], які наливаються. Визначається за зміною зеленого кольору органів рослин, що фотосинтезують, на бурий, коричневий, зерно жовкне, біліє, утворюється щуплим, передчасно дозріває і засихає. Іноді З. р. призводить до череззерниці [198; 91, c.3-22; 73]
ЗАПАС ВОЛОГИ В ҐРУНТІ абсолютна кількість вологи в ґрунті, що міститься у визначеному шарі на певний час. Розрізняють загальний та доступний З. в. в г. [132; 220]
ЗАПАС ПРОДУКТИВНОЇ ВОЛОГИ У ҐРУНТІ провідний показник агрогідрології, який визначає кількість доступної рослинам води у будь-якому шарі ґрунту протягом вегетаційного циклу та у зимовий період. З. п. в. змінюється від вологості сталого в’янення до повної вологоємності ґрунту. Показники З. п. в. співставимі із складовими водного балансу [132, 220]
ЗАПИЛЕННЯ ВІТРОМ перехресний тип обпилювання вітром більшої частини голонасінних та покритонасінних рослин. З. в. відбувається у багатьох дерев, чагарників, трав. Квітки їх дрібні, зібрані у багатоквіткові суцвіття із великою кількістю сухого легкого пилку. Легко розхитуються вітром. Квітують до розпускання листків. За відсутності або великої швидкості вітру (> 10м/с) З. в. не відбувається зовсім або запилюється невелика кількість рослин, що призводить до зменшення урожаю сільськогосподарських культур [199]
ЗБИТКОВІ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ЯВИЩА група несприятливих агрометеорологічних явищ, що наносять незворотних і невідновлюваних збитків об'єктам с.-г. виробництва. За модельними оцінками при З. а. я. провідний агрометеорологічний фактор задовольняє не більше 40% потреби рослин, а два фактори – менше 35%. Як правило, за З. а. я. значення метеорологічних величин перевищують критичні і є близькими до біологічних екстремумів. До З. а. я. належать вимерзання рослин, [посуха атмосферна], посуха грунтова на значних площах, водна ерозія ґрунту, тощо. Подолання наслідків З. а. я. вимагає тривалого часу і значних матеріальних вкладень [91, c.3-22]
ЗБИТКОВІСТЬ НЕСПРИЯТЛИВИХ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ одна із провідних ознак шкодочинності несприятливих агрометеорологічних явищ, що зумовлює певний обсяг або рівень втрат продуктивності біологічної та урожайності сільськогосподарських культур за впливом окремого або сукупності факторів життя рослин в певні періоди їх вегетаційного циклу. За нанесеними втратами З. н. а. я. визначається їх відсутністю та ступенем слабких, помірних, істотних і катастрофічних. Числова оцінка враховує вплив окремих факторів або сукупності і залежить від їх кількості та часової тривалості дії. З. н. а. я. досліджується математичними методами в агрометеорології та описується відповідними блоками математичної моделі “погода-урожай”. Визначається відношенням отриманої урожайності сільськогосподарських культур до господарського максимуму урожайності при оцінках збитків від вимерзання рослин, вимокання, видування посівів, посушливих явищ та ін. [162, 73]
ЗВЕДЕННЯ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ систематизовані агрометеорологічні дані для поточних потреб, або для передачі споживачеві з метою агрометеорологічного забезпечення землеробства в певний період або строк спостережень [155, c.37-49]
ЗВЕДЕННЯ ШТОРМОВОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ метеорологічне зведення про імовірність виникнення стихійних гідрометеорологічних явищ. Випускається гідрометслужбою для завчасного попередження з метою уникнення збитків галузями економіки, населення тощо [131]
ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ син.: землеустрій, землевпровадженнясистема заходів щодо організації землеустрою території за особливостями географічних ландшафтів, [рельєфу], розподілу ґрунтів, водойм, полезахисних лісових смуг та ін. ознак з метою раціонального, ефективного використання, охорони землі. Є головним засобом внутрігосподарської організації території господарств. Вміщує впровадження сівозмін, впорядкування усіх ін. с.-г. угідь (сіножатей, пасовищ, садів та ін.) із врахуванням розподілу агрокліматичних ресурсів і [мікроклімату] за принципами контурно-меліоративної організації території. З. є одним із основних положень організації агрометеорологічних спостережень за польовим методом та визначення об’єктів агрометеорологічних обстежень аеровізуальними, спектрофотометричними методами і засобами супутникової метеорології [199; 227, т.2; 45, т.2,3; 135; 43, c.120-131]
ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ визначені законодавством правила, порядок, умови та форми користування земельним масивом або ділянкою, що надана фізичним або юридичним особам [228]
ЗЕМЛЕРОБСТВО провідна галузь с.-г. виробництва із вирощування продукції с.-г. рослин польових культур за науково обґрунтованими положеннями землевпорядкування, [системи землеробства], агрофітотехнологій і ін. Поділяється на рослинництво та кормовиробництво за метою використання отриманої продукції. За відповідності агрокліматичних ресурсів [потребам рослин] вирощуваних культур визначають суходільне (на богарі), зрошуване та З. на осушених землях. За цими ознаками формується відповідна структура виробничого процесу. За темпів нарощування продукції виділяють інтенсифікацію землеробства. Усі типи і способи класифікації З. поряд із особливостями агроландшафтів та [рельєфу], вміщують інформацію про [агрокліматичні умови] та агрокліматичні ресурси відповідної місцевості. Без цих ознак будь-який поділ та обґрунтування основних складових виробничого процесу З. не відповідають принципам екосистемної концепції [метеорології сільськогосподарської] і не досягають визначеної мети [228, т.2; 199; 89; 152, c.32-44]
ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ біологічна група с.-г. культур, яка надає основний продукт харчування – хліб людству, концентровані й грубі корми тваринництву та сировину галузям промисловості. До З. к. належать зернові злаки, зернові бобові та круп'яні культури. З. к. в Україні займають провідне місце за обсягом посівних площ та валовим збором зерна. Головною З. к. є озима пшениця. З. к. поділяють на хлібні (пшениця, жито, ячмінь, овес) та просовидні (просо, кукурудза, рис, сорго, чумиза) злаки. За біологічними властивостями рослин і ставленням до агрометеорологічних умов З. к. різнорідні і вимагають індивідуального опрацювання їх ознак задля фенологічних, продуктивних, урожайних і інших оцінок і прогнозів [228, т.2]
ЗЕРНІВКА нерозкривний однонасінний плід рослин родини злакових. З. бувають голими (пшениця, жито) і плівчастими (овес, просо, рис). У З. відрізняють основу, де міститься зародок і верхівку, на якій здебільшого є т. з. чубок, іноді ледве помітний (у ячменю і твердої пшениці його нема). У побуті З. називають зерном, насінням [16]
ЗЕРНОВА ОДИНИЦЯ див. одиниця зернова
ЗИМА син.: зимовий сезон – пора року, основний циклічний найхолодніший сезон в північній півкулі з відмітними ознаками за способом визначення: Астрономічна З. – період між датами зимового сонцестояння (22 грудня) та весняного рівнодення (21 березня); Кліматична З. – період між датами переходу температури повітря через 0С восени та навесні тривалістю декілька місяців; Календарна З. – у помірних широтах це умовно грудень-лютий; Фенологічна З. – період за фенологічними ознаками припинення вегетації й [відновлення вегетації] озимих культур, багаторічних трав, плодових та лісових насаджень (зимуючих рослин), із можливою наявністю несприятливих агрометеорологічних явищ [вимерзання], випрівання рослин, [випирання рослин], вимокання тощо [238; 141]
ЗИМОВЕ ПРОМЕРЗАННЯ ҐРУНТУ див. промерзання ґрунту
ЗИМОВИЙ ПЕРІОД див. зима
ЗИМОВИЙ СЕЗОН див. зима
ЗИМОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН здатність зимуючих рослин у стані анабіозу витримувати несприятливі агрометеорологічні явища [зимового періоду] без істотних ушкоджень(низька температура, [морози], що чергуються з відлигою, [льодяна кірка], випрівання рослин, [випирання рослин], вимокання і т. ін.); З. р. забезпечується поступовим входженням в глибокий спокій, адаптацією фізіологічною , тощо. З. р. зумовлена біологічними властивостями рослин і [агрометеорологічними умовами] їх осіннього загартування, скидання листків, дозрівання деревини тощо [16; 94; 123; 105; 238]
ЗИМІВЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР див. перезимівля сільськогосподарських культур
ЗЛИВА небезпечне стихійне гідрометеорологічне явище природного характеру. Сильний дощ, інтенсивність якого за 5 і більше хвилин перевищує 0,5мм/хв. Ця межа тим менша, чим більша тривалість дощу: за 30хв – 0,23мм/хв., за 60хв. – 0,20мм/хв. за 6 год. – 0,09мм/хв. і т.д. З. часто спричинюють катастрофічні наслідки: пошкоджують посіви, змивають ґрунт, викликають повені, руйнують дороги, мости і ін. [99]
ЗЛИВОВИЙ ДОЩ дуже інтенсивний короткочасний дощ. Випадає в теплий період року. З. д. інтенсивністю 0,5-1мм/хв відноситься до стихійних гідрометеорологічних явищ. Якщо шар опадів становить 30мм і більше (за 1год. і менше), то З. д. є особливо небезпечним метеорологічним явищем. З. д. завдають шкоду посівам с.-г. культур: змивають ґрунт ([водна ерозія ґрунту]), оголюють кореневу систему, порушують розвиток рослин, ушкоджують окремі їх частини і впливають на зменшення урожаю сільськогосподарських культур [132]
ЗМІНИ КЛІМАТУ зміни кліматичних умов Землі і окремих її регіонів під впливом зовнішніх і внутрішніх кліматоутворювальних факторів за тривалий період [131; 238]
ЗМІННІ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПОВІТРЯ атмосферні гази, вміст яких в повітрі на певній відстані від поверхні землі та у надповерхневому діяльному шарі помітно коливається на відміну від сталих складових частин повітря. Вони охоплюють водяну пару, вуглекислоту, аміак, озон і ін. З. с. ч. п. приймають активну участь у газообміні середовища біогеоценозів завдяки фотосинтезу, диханню рослин, їх транспірації, [диханню ґрунту] тощо [238; 220; 183; 231, c.126; 369]
ЗОНА АЕРАЦІЇ частина ґрунту, в якій відбувається газообмін в діяльному шарі, якщо вода в частині пор замінена повітрям. Знаходиться між поверхнею і межею ґрунту, що насичена вологою ґрунтовою [132]
ЗООМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ один із спеціалізованих видів гідрометеорологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, що базується на його загальних засадах та враховує особливості відповідних галузей тваринництва. З. з. вміщує підсистему зоометеорологічних спостережень та обстежень, передачі, перетворення і опрацювання наслідків спостережень і обстежень, режимних узагальнень і науково-дослідних робіт. З. з. споживачів здійснює спеціалізована система з гідрометеорологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, що враховує певні особливості галузей тваринництва. Найбільш розвинене З. з. вівчарства та оленярства, пасовищного тваринництва [155, c.37-49; 154, c. 62-72; 254; 242]
ЗООМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПАСОВИЩНОГО ТВАРИННИЦТВА одна із ланок системи [гідрометеорологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва]. Базується на зоометеорологічній інформації з оцінки умов вирощування та прогнозів урожаю пасовищних та сіяних багаторічних трав Вміщує зоометеорологічні спостереження за умовами випасу с.-г. тварин і впливу несприятливих агрометеорологічних явищ в окремі сезони року. З. о. п. т. може здійснюватись за запитом окремих споживачів, фермерів тощо [163, с.117-127; 165, с.131-138]
ЗООМЕТЕОРОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ спеціалізовані засоби отримання експериментальної інформації [методами] спостережень і [агрометеорологічних обстежень] про вплив стану атмосфери та [підстильної поверхні] на стан, процеси життєдіяльності, продуктивність, розмноження, поширення, утримання свійських тварин. Провідним принципом З. с. є паралельність, одночасність метеорологічних спостережень і спостережень та обстежень стану свійських тварин на пасовиськах, фермах тощо. Поряд із звичайними метеорологічними і зоотехнічними приладами, устаткуванням та особливими методиками їх застосування в З. с. використовують низку спеціальних засобів: маски для визначення легеневої вентиляції і вологості дихання, мікротермоопори для вимірювання температури шерсті, шкіри, фізіологічні психрометри, гігрометри; широко застосовують візуальні оцінки та ін. З. с. мають враховувати ареал поширення тварин, наявність добового ходу і ритмічність фізіологічних процесів та поведінки, сезонність, вікові і статеві особливості тварин, повноцінність харчування тощо. Наслідки З. с. узагальнюють засадами зоометеорологічного забезпечення, зоокліматичних опрацювань та в науково-дослідних роботах [155, c.37-49; 154, c.62-72; 254; 242]
ЗООМЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ окремий зоометеорологічний фактор протягом певного часу або їх сукупність на визначеній території, за яких відбувається життєдіяльність свійських тварин. З. у. є важливою характеристикою оцінки стану атмосфери і [підстильної поверхні] за співставленням із показниками стану, інтенсивності процесів життєдіяльності, продуктивності, розмноження, поширення, утримання свійських тварин. З. у. визначають на підставі опрацювання даних зоометеорологічних спостережень засобами зоометеорологічного забезпечення [155, c.37-49; 254; 242]
ЗООМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ окремі відгалужені ознаки чи властивості атмосфери та зумовлені ними характеристики підстильної поверхні в [ареалах] розповсюдження свійських тварин, які спричинюють властиві їм особливості стану, інтенсивності процесів життєдіяльності, продуктивності, розмноження, поширення, утримання цих тварин. Провідними З. ф. є складові сонячної радіації, теплового і водного режиму оточуючого середовища, вітер, несприятливі агрометеорологічні явища тощо. Експериментальні дані про З. ф. отримують за допомогою зоометеорологічних спостережень, узагальнень поточної, режимної зоокліматичної інформації. З. ф. є провідною характеристикою оцінки відповідності стану атмосфери і підстильної поверхні потребам тварин [155; c.37-49; 254; 242]
ЗООМЕТЕОРОЛОГІЯ розділ метеорології сільськогосподарської, що вивчає вплив клімату, [погоди], метеорологічних і гідрологічних факторів та умов на життєдіяльність, стан, продуктивність, розмноження, поширення, особливості утримання свійських тварин. За галузевим розподілом тваринництва найбільш розвинена З. вівчарства, пасовищно-відгонних засобів та вивчення впливу окремих шкідників (колорадський жук) на рослинні об'єкти. В інших відгалуженнях тваринництва надбання З. пов'язані із здобутками окремих дослідників. Предметом дослідження З. є, перш за все, вплив енергетики і зволоження атмосфери на теплообмін, вологообмін, стан та продуктивність тварин, наявність, повторюваність та шкодочинність несприятливих явищ погоди, особливості зоокліматичного районування тощо. Основними розділами З. є зоометеорологічні спостереження та [зоометеорологічне забезпечення], які отримують, опрацьовують та узагальнюють інформацію щодо зоометеорологічних умов і [зоометеорологічних факторів] [254; 242; 163, с.11; 91, с.3-22]
ЗРІДЖЕНІСТЬ ПОСІВУ відхилення густоти посіву від її оптимального значення в бік зменшення числа рослин на площі. Виникає за невідповідності параметрів технологічних операцій агрометеорологічним умовам під час сівби польових культур чи догляду за посівами або внаслідок дії несприятливих агрометеорологічних явищ ([вимерзання], льодова кірка, [вимокання] тощо). З. п. є оберненою величиною до щільності посіву, прямолінійно пов’язана із урожайністю сільськогосподарських культур – чим більша зрідженість посіву, тим менша урожайність [163, c.22-35, 36-47]
ЗРОШЕННЯ ланка меліоративної системи землеробства, що здійснює штучне зволоження ґрунту під сільськогосподарськими культурами шляхом подачі води з стороннього джерела (наземного або підземного) з метою забезпечення рослин вологою за їх потреби, промивання ґрунту та регулювання їх соляного режиму. Засоби З.: дощування, суцільний напуск, по борознам, крапельне, імпульсне, лиманне, тощо. Найбільш економним та ефективним методом є підгрунтове крапельне та імпульсне З. Систематичне порушення норм поливу та строків поливу, технологій, тощо при З. призводить до деградації ґрунтів, засолення поливної води і земель, до спустелювання [183]
ЗРОШУВАЛЬНА НОРМА кількість води, яку необхідно подати штучним шляхом на 1 га посівів певної сільськогосподарської культури за [вегетаційний цикл] або за вегетаційний період. Залежить від фізичних властивостей ґрунту, водопотреби рослин, кліматичних умов. Вимірюється в м3/га або мм шару (1мм - 10м3/га) [132]
І
ІЗОБАРА лінія, що з'єднує пункти з однаковими значеннями атмосферного тиску в даний момент чи у визначений період на карті або вертикальному розрізі [238; 13]
ІЗОЛІНІЯ лінія однакових значень деякої скалярної величини на карті географічній або на вертикальному розрізі. Визначає особливості просторового розподілу окремих агрометеорологічних величин, агрокліматичних ресурсів і [агрокліматичних показників] тощо [238; 13]
ІЗОПЛЕТИ один із графічних способів визначення сумісного просторово-часового розподілу будь-якої геофізичної величини. Оцінюється за лініями рівних її значень, які відкладаються у полі графіка, напр. термоізоплети, [ізоплети вологості ґрунту] тощо [238]
ІЗОПЛЕТИ ВОЛОГОСТІ ҐРУНТУ лінії з однаковою вологістю ґрунту на графіку за глибиною (вісь ординат) і часом (вісь абсцис) [220]
ІЗОТЕРМА лінія однакових значень температури на карті, картосхемі або вертикальному розрізі за певний час (добу, декаду, місяць, міжфазний, вегетаційний період, багаторічний та ін. періоди) [238]
ІЗОФЕНА лінія, що з'єднує на карті чи на вертикальному розрізі точки з одночасним з'явленням певного фенологічного явища, напр., зацвітання польової культури, [припинення вегетації] тощо [238; 244]
ІЗОХРОНА лінія, що з'єднує на карті або на вертикальному розрізі точки з одночасним настанням геофізичного явища (напр., проходження атмосферного фронту, сходження [снігового покриву], дати стійкого переходу температури повітря через 0С тощо) [238; 13; 244]
ІМЛА складне атмосферне явище у вигляді помутніння повітря завислими в ньому частками пилу, диму, газу та ін. Зазвичай видимість більше 1км. У степу нерідко зумовлена суховіями, [пиловими бурями] та ін. [238]
ІМОВІРНІСТЬ чисельна теоретична характеристика ідеальної можливості з’явлення певної події (посухи, [відлиги], приморозків, [льодяної кірки] тощо) за умов, які повторюються нескінченну кількість разів. Визначається як відношення числа випадків, "сприятливих" даній події, до загальної кількості "рівноможливих" випадків у відсотках або в долях одиниці. І. завжди не менша 0 і не більша 1. І. визначають апріорі, виходячи з фізичних міркувань. За експериментальними даними емпірична І. визначається і широко застосовується як повторюваність в розробці агрокліматичних характеристик, в агрометеорологічному забезпеченні землеробства тощо [130; 103; 124]
ІНДЕКС АРІДНОСТІ умовний показник визначення посушливих властивостей клімату – арідності за співвідношеннями річних значень між дефіцитом опадів і випарністю (І.А.Торнтвейт), між кількістю опадів і [температурою повітря] (І.А.Де Мартон), між випарністю і кількістю опадів (І.Стенц) та ін. За принципами побудови І. а. складають групу коефіцієнтів атмосферного зволоження [238; 183]
ІНДЕКС ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ умовний, агрометеорологічний показник відношення приходу фотосинтетично активної радіації (або сум температур) за період, коли поле зайнято рослинами, до тривалості вегетаційного періоду. І. в. е. р. застосовують при програмуванні урожаю сільськогосподарських культур з метою визначення можливої максимальної продукції у відповідності з біологічними потребами рослини [134]
ІНДЕКС ВИСОЦЬКОГО показник атмосферного зволоження за відношенням річної кількості атмосферних опадів до [випарності]. Змінюється від 1,3 у вологій лісовій зоні до 0.3 у сухому степу [238]
ІНДЕКС ВОЛОГОСТІ показник атмосферного зволоження. Уявляє собою відношення різниці надлишку та нестачі опадів до [випарності] за її різними значеннями. І. в. є основою класифікації клімату Торнтвейта [238]
ІНДЕКС ЛИСТКОВОЇ ПОВЕРХНІ син.: листковий індекс – умовний показник співвідношення між загальною площею поверхні всіх листків рослин на певній території та займаною цими рослинами площею. І. л. п. визначається вертикальною (архітектоніка рослинного покриву) та горизонтальною (густота посіву) структурою агрофітопопуляції або [фітоценозу]. Він є провідною ознакою фотосинтетичного потенціалу посіву. І. л. п. за біологічними властивостями рослин є динамічною ознакою, протягом вегетаційного циклу зростає від нуля (до з’явлення сходів) до найбільших значень за максимального зростання біомаси. В наступному відбувається спадання знову до нуля за сезонним ходом провідних метеорологічних величин – [сонячної радіації], температури, [вологості ґрунту], вологості повітря і ін. І. л. п. надає уявлення про розміри, розподіл асимілюючих органів рослин, їх продуктивність біологічну, стан посіву, можливості досягнення ним іологічного максимуму урожайності. За різноманітності агрометеорологічних умов у різних видів рослин у період максимального розвитку І. л. п. може становити значення 3-6 (ліси змішані, посіви сільськогосподарських культур), 8-9 (кормові культури на зелений корм) і навіть 7-11 (букові і ялинкові ліси) [215; 54; 134]
ІНДЕКС СУХОСТІ умовний показник атмосферного зволоження за співвідношенням наявної і потенційної кількості вологи в даній місцевості за певний час. За ідеєю Г.М. Висоцького визначається відношенням випаровування до [випарності]. За відсутності експериментальних даних та теоретичних розв’язань І. с. набув багатозначних типів: радіаційний І. с., І. с. Торнтвейта, індекс арідності та ін. [238]
ІНЕРЦІЙНИЙ ПРОГНОЗ один із типів гідрометеорологічних прогнозів, опрацьований на підставі припущення, що значення прогнозованої величини чи очікуваний стан атмосфери за ознаками завчасності мають бути такими, як і в попередній період, місяць, сезон або в минулому році [180, c.100]
ІНІЙ атмосферне явище, за яким внаслідок сублімації водяної пари повітря відкладається тонкий, нерівномірний шар білого кристалічного льоду на поверхні ґрунту, рослинності, гострих гранях предметів. І. утворюється за значного нічного радіаційного вихолоджування при від'ємній температурі, нижчій від температури повітря на горизонтальних або слабо похилих поверхнях. Найбільше осідання І. спостерігається на траві, поверхні листків рослин, кущів та дерев, на покрівлях тощо [238; 141; 84].
ІНСТРУКЦІЯ юридичний підзаконний акт у вигляді нормативного документу, що містить правила проведення і виконання певних робіт в організаціях та установах Національних гідрометеорологічних служб (НГМС) [93; 141; 18]
ІНТЕНСИВНА ТЕХНОЛОГІЯ система організаційно-економічних, технологічних та агрокліматичних засад, засобів і методів оптимізації умов вирощування сільськогосподарських культур на всіх етапах розвитку з метою реалізації потенціалу їх продуктивності. І. т. вміщує високе технічне оснащення виробництва, своєчасні ефективні прийоми і способи обробітку ґрунту, розташування польових культур за кращими попередниками, вирощування високоврожайних сортів, дробне внесення мінеральних добрив, інтегровану систему захисту рослин, тощо. Головними умовами І. т. є своєчасне та високоякісне виконання всіх технологічних операцій, точне дотримання норм, строків сівби польових культур і ін. операцій, у відповідності із поточними агрометеорологічними умовами [177; 55]
ІНТЕНСИВНІСТЬ ОПАДІВ кількість опадів, що випадає за одиницю часу, найчастіше за 1хв. І. о. дощових коливається від 0,5 до 1,0мм/хв., а зливових від 1,0 до 3,5 мм/хв. і більше [238]
ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА сукупність організаційно-адміністра-тивних, економічних і технологічних засобів зміни обсягу наслідків діяльності і характеру землеробства за тенденцією його розвитку у вигляді тренду продукції або тренду продуктивності. Найбільш узагальненим показником І. з. щодо окремої культури є тренд урожайності сільськогосподарської культури. За сукупним узагальненням застосовують показники валової продукції землеробства у співставимих одиницях (умовні одиниці, зернові одиниці, кормові одиниці тощо). Є три основних типи І. з.: інтенсивне, застійне та деградуюче. За інтенсивного землеробства продуктивність досліджуваного об’єкту невпинно зростає на проміжку часу, більшого за 3-5 років. За цих умов тренд урожайності є позитивним. У застійному землеробстві протягом 3-5 і більше років продуктивність, урожайність об'єкту коливається навколо деякого середнього рівня і не виявляє ознак позитивної чи негативної тенденції. У деградуючому землеробстві досить чітко визначаються ознаки зниження продуктивності, які перевищують рівень похибки розрахунків [142; 152, c.32-44; 172, c.3-18]
ІНТЕРВАЛ ТОЛЕРАНТНОСТІ діапазон витривалості, різниця між екологічними екстремумами або між межами толерантності [абіотичного фактору], за якого здійснюється життєдіяльність організму і зберігається його життєздатність. За інтенсивністю процесів життєдіяльності І. т. від межі летальних умов за екологічного мінімуму поділяється на зони витривалості (латентних умов, пригнічення, адаптації) та сприятливості по обидві сторони від оптимуму до летальних умов за екологічного максимуму [231, c.90; 164, c.3-22]
ІНТЕРЦЕПЦІЯ перехоплення атмосферних опадів кронами і трав’яною рослинністю [120]
ІНФОРМАТИКА наукова дисципліна, що вивчає склад, структуру та загальні властивості наукової інформації, а також закономірності всіх процесів її комунікації (відбір, зберігання, перетворення, передачу і використання) [94]
ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ сукупність систем технологічних складових (засобів, методів, посібників і ін.) і систем спеціалізованих операцій з отримання, опрацювання, поширення і використання загальної і спеціалізованих видів гідрометеорологічної інформації. І. т. з ГМЗ СГ виробництва вміщує низку складових. Це системи агрометеорологічних спостережень, агрогідрологічних, зоометеорологічних спостережень, як засоби здобування інформації. Наступні складові охоплюють системи збору, обробітку, узагальнення, перетворення на приступну користувачеві мову гідрометеорологічної і агрометеорологічної інформації. Особливе місце займають системи надання інформації фахівцям, підприємствам с. – г. виробництва, його органам управління, ланкам економічного і державного керівництва країною. Здійснюється системою гідрометеорологічного забезпечення сільського господарства на засадах основ гідрометеорологічного забезпечення [154, c.62-72; 155, с.37-49; 251, т.1; 94]
ІНФОРМАЦІЙНІ ПОСЛУГИ у сфері гідрометеорології послуги установ та організацій національної гідрометеорологічної служби України. Надаються згідно затверджених Кабінетом Міністрів України переліків І. п. загального користування органам державної влади, місцевого самоврядування і населенню. Іншим користувачам надаються за плату в обсягах, що відшкодовують витрати, пов'язані із задоволенням запитів, а також підготовкою спеціалізованої гідрометеорологічної інформації та інших послуг юридичним і фізичним особам на договірних засадах [176]
ІНФОРМАЦІЯ зміст повідомлення, сигналу, пам’яті, сукупність певних відомостей, даних за відображенням фактів, явищ, процесів реального світу. Є основним продуктом гідрометеорологічної діяльності [206; 137; 94]
ІНФОРМАЦІЯ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА цілеспрямовано організовані окремі повідомлення або їх система, про агрометеорологічні фактори і агрокліматичні фактори, агрокліматичні умови механізми, процеси, закономірності стану, функціонування, розвитку об'єктів гідрометеорологічного забезпечення сільського господарства. За етапами останнього І. а. поділяють на первинну за даними спостережень, накопичену, перетворену (систематизована, узагальнена), фондову тощо. За функціональними ознаками І. а. визначається як оперативна, прогностична, консультативна, режимно-довідкова, науково-дослідна. За ознаками якості в І. а. виділяють цілеспрямованість, повноту, своєчасність, дохідливість, вірогідність та ін. За формою передачі І. а. вміщується в щоденні і декадні телеграми, декадні бюлетені, щомісячники, щорічники, довідники, карти, атласи, статті, монографії та ін., в т.ч. в сучасні носії автоматизованої інформації [155, с.37-49; 137]
ІНФІЛЬТРАЦІЯ процес просочування води з земної поверхні в товщу ґрунту та породи. Процес І. складається з всмоктування і фільтрації, межею яких є момент встановлення сталої швидкості фільтрації. Чисельно І. дорівнює кількості опадів, що випали, за виключенням випаровування, [стоку поверхневого], інтерцепції та ін. Визначається за коефіцієнтом інфільтрації щодо дощової, талої, зрошуваної води тощо [220; 238]
К
КАДАСТР ВОДНИЙ систематизоване зведення відомостей про водні ресурси країни, водний режим річок, про рівні води. Охоплює ріки, озера, болота, моря, льодовики та підземні води [241; 183]
КАДАСТР ЗЕМЕЛЬНИЙ систематизоване зведення відомостей про природний, господарський та правовий стан земель в країні. К. з. вміщує дані про площі та якість земель, реєстрацію землекористування, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель. К. з. складається з великомасштабних карт та тексту, де вміщено відомості щодо обґрунтування заходів з ефективного використання земель та їх охорони [215]
КАЛЕНДАР ПОГОДИ послідовне систематичне ілюстроване зображення зміни основних метеорологічних величин на {гідрометеорологічній станції], агрометеорологічній станції, чи на [агрометеорологічному посту]. Найбільш поширеною формою К. п. є сумісний графік, де на горизонтальній осі відкладають час, а вертикальну вісь поділяють на стільки ділянок, скільки відображається метеорологічних величин. На кожній з цих ділянок у вдповідному масштабі за кожну добу або декаду відкладають значення згаданих величин і агрометеорологічних показників. До них можуть належати тривалість сонячного сяйва, [температура повітря], кількість опадів, [відносна вологість повітря], швидкість вітру, висота снігового покриву, [глибина промерзання ґрунту] або відтавання грунту взимку та ін. К. п. використовують для порівняння поточних умов даного року з середніми багаторічними, із потребою об'єктів до агрометеорологічних умов, їх впливом на динаміку розвитку рослин, на терміни виконання операцій з агрофітотехнології і ін. Доцільно відображати в К. п. особливості спеціалізації галузі для контролю і планування виробничого процесу. Їх можна подати, як середні багаторічні та найбільш ранні і пізні строки сівби, збирання, настання основних фаз розвитку [сільськогосподарських культур], початку випасу худоби, льоту бджіл, та ін. у вигляді вертикальних ліній у супроводженні середніх багаторічних та аномальних значень метеорологічних величин. К. п. розміщують в конторі господарства, бригади, а фахівці визначають його у польовому щоденнику [155; 238]
КАПІЛЯРНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ властивість ґрунту утримувати кількість вологи за силами капілярного натягнення. Значення К. в. г. змінюються в залежності від глибини розташування дзеркала ґрунтових вод. Визначається відносною кількістю води у відсотках від ваги (об'єму) сухого ґрунту або запасами продуктивної вологи грунту [241; 220]
КАРТА зменшене та генералізоване зображення земної поверхні або її частин на площині. Виконане у зазначеній картографічній проекції із системою умовних знаків стосовно розташованих об’єктів з визначеними горизонтальним та вертикальним масштабами. К. сільськогосподарської метеорології складають систему агрокліматичних К., пасовищних К., фенологічних К., біокліматичних К., географічних К., кліматичних К. тощо [209, 45, 183]
КАРТА АГРОКЛІМАТИЧНА карта географічна, змістом якої є просторовий розподіл агрокліматичних ресурсів, [агрокліматичних умов], агрокліматичних показників, [несприятливих агрометеорологічних явищ], агрокліматичне районування території країни, області, визначення агрокліматичних особливостей розміщення і вирощування сільськогосподарських культур (термінів їх вегетації, умов перезимівлі сільськогосподарських культур тощо) [18, т.1; 4]
КАРТА БІОКЛІМАТИЧНА карта географічна, відображає просторовий розподіл особливостей, ознак чи умов біоклімату. За біокліматичними показниками вони дозволяють визначати поширення організмів, кліматичні межі та потреби їх життєдіяльності, продуктивність, урожайність сільськогосподарських культур, потенціал останніх. Поширеними є карти агрокліматичні, [карти фенологічні], медикокліматичні, дендрокліматичні та ін. [18, т.1; 244; 238]
КАРТА ГЕОГРАФІЧНА образно-знакова математично визначена модель земної поверхні на площині, яка відображає розміщення, стан і ін. властивості відібраних природних і суспільних об'єктів та явищ. К. г. є важливим інформаційним засобом в галузях науки, народного господарства, навчання тощо [45, т.2; 209]
КАРТА КЛІМАТИЧНА карта географічна, що відображає просторовий розподіл кліматологічних характеристик метеорологічних величин, [атмосферних явищ], атмосферних процесів за умовний багаторічний період на певній території [238]
КАРТА ПАСОВИЩНА карта географічна, яка відображає розподіл запасів кормів на пасовищах за [сезонами] в окремому році. К. п. може бути середньою багаторічною з диференціацією за типами рослинності, що споживаються певними породами с.-г. тварин. В поєднанні з даними про агрокліматичні ресурси К. п. належить до засобів агрокліматичного обґрунтування зоометеорологічного забезпечення [221; 165]
КАРТА ФЕНОЛОГІЧНА карта географічна, яка відображає просторові особливості розподілу фенологічного об’єкту за допомогою ізоліній (ізохрон, [ізофени] – тривалості фенологічних явищ, феноаномалій біокліматичних показників тощо) [244; 238]
КАРТОГРАФІЯ галузь науки, техніки й виробництва, що охоплює розробку, вивчення та використання картографічних творів [80]
КАРТОСХЕМА син.: схематична карта - спрощена карта, зазвичай без координатної сітки. Становить умовну картографічну модель деякого явища, що відображає узагальнений просторовий його розподіл у відповідності із поставленим завданням. В агрометеорології, [агрокліматології] К. використовується в довідках, декадних бюлетенях, консультаційних узагальненнях, у матеріалах авіаційних агрометеорологічних обстежень тощо [209; 183]
КВІТКА складний репродуктивний орган покритонасінних рослин, у якому здійснюється запилення, запліднення, розвиток зародка та утворення плоду. Морфологічно К. уявляє собою спеціалізований укорочений пагін, що виходить із пазухи криючого листка. Ділянка між ним і К. становить квітконіжку (за її відсутності К. є сидячою). На осі К., що є квітколожем, розташовані всі її частини у чіткій послідовності знизу догори, кругами або за спіраллю чи ациклічно. Їх складають оцвітини (чашечка і віночок), андроцей (тичинка) і гінецей (маточка). За відсутності деяких частин К. є неповною. К. істотно відрізняється від інших органів найбільш високою чутливістю біологічною до періодичної, циклічної та випадкової зміни екологічних та агрометеорологічних умов. Під час цвітіння фітопопуляції сукупність К. утворює шар органогенезу. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [16; 199; 141]
КЕРІВНИЦТВО див. методична вказівка, посібник
КИСЛОТНІ ДОЩІ один із поширених засобів забруднення атмосфери, [опади] із хімічними домішками, осаджені на земну поверхню. До складу К. д. входять забруднюючі речовини, що перенесені в атмосфері на велику (300-400км) відстань - двоокис сірки, окиси азоту та продуктів їхнього перетворення. Ці сполуки при взаємодії з водними краплинами хмар окислюються. Кислотність опадів визначається за показником концентрації водородних іонів (рН). К. д. негативно впливають на стан екологічних систем суходолу і водойм, підвищують кислотність ґрунтів [131; 45, т.2]
КИСЛОТНІ ОПАДИ див. кислотні дощі
КІБЕРНЕТИЧНА АДАПТАЦІЯ засіб пристосування структури, параметрів технічної системи, алгоритму її функціонування, керуючих впливів тощо, спрямованих на досягнення оптимального стану чи поведінки її за початкової невизначеності мінливих зовнішніх умов, цілковито чи частково невідомих факторів, шляхом накопичення та використання інформації про попередні умови. Становить методологічні засади адаптивних стратегій та стратегій адаптації за агрометеорологічними ресурсами та ін. [16; 48, 142, 57; 251, т.1]
КІЛЬКІСТЬ ЗЕРНИН У КОЛОСІ складова частина структури урожаю, елемент продуктивності зернових колосових сільськогосподарських культур; визначається під час проведення агрометеорологічних спостережень після фази масового настання молочної стиглості [141]
КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ умовний шар води в рідинній, твердій або змішаній фазах, осаджений із атмосфери на [діяльну поверхню] в одному місці за визначений інтервал часу. На території визначається як поле опадів [84; 156, с.20-31]
КІСТЯНКА один із видів плодів соковитих рослин, що за морфологічними ознаками відрізняється тонкою шкіркою (позаплодень), соковитою (слива, вишня), сухуватою (мигдаль) або волокнистою (кокосова пальма) проміжною часткою (міжплодень) і твердою дерев’янистою однією або декількома (глід, крушина) кісточкою (середньоплодня). Є об’єктом агрометеорологічних спостережень у плодівництві, як господарсько корисний орган. У побуті К. часто називають ягодами [16; 141]
КЛАСИФІКАЦІЯ ПОСУШЛИВИХ ЯВИЩ системний засіб визначення і співставлення властивостей одного із поширених несприятливих агрометеорологічних явищ із недостатнього забезпечення водопотреби рослин за ознаками особливостей середовища, місця утворення, часу виникнення та розповсюдження, а також за силою впливу на с.-г. виробництво. Безпосередньо за змістом середовища поширення виділяють бездощовий період, суховії, посуху атмосферну, ґрунтову посуху, загальну посуху. За часом виникнення розрізняють посуху весняну, літню, осінню, суміжну весняно-літню, літньо-осінню, за теплий період та зимову. В залежності від умов утворювання вони можуть відзначатись лише як атмосферні, або лише як ґрунтові, а найчастіше – сумісні, загальні; за територією виділяють посушливі явища місцеві, зональні і міжзональні. За силою дії визначають посухи помірні, суворі, дуже суворі та катастрофічні. За К. п. я. ВМО визначають галузеві посухи: метеорологічну, гідрологічну, сільськогосподарську. Іноді до них долучають соціально-економічну, психологічну та ін. [73; 91, с.3-22; 223]
КЛІМАТ умовний багаторічний стан атмосфери і [підстильної поверхні] за сукупності у них геофізичних процесів, явищ та метеорологічних величин, узагальнених відповідним математичним методом оцінки для певної частини земної кулі [74, с.371-384]
КЛІМАТ ҐРУНТУ умовний багаторічний стан ґрунту за сукупністю фізичних явищ і метеорологічних величин в його товщі. Вони мають добовий та річний хід і пов’язані із кліматом, [агрогідрологічними властивостями грунтів], рельєфом, рослинністю, технологіями обробітку ґрунту тощо. Головними показниками, що визначають тип К. г. є температура грунту і [вологість ґрунту], ступінь аерації грунту. Ґрунтова кліматологія вивчає закономірності формування, становлення і змін, К. г., його географічний розподіл, динаміку вплив на життя рослин, технології с.-г. виробництва, шляхи регулювання тощо [216; 155, с.81-88; 172, с.150-166]
КЛІМАТИЧНИЙ ПРОГНОЗ прогноз зміни клімату на багаторічний період [238; 131]
КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ ідеалізована властивість клімату за кількістю речовини і його енергії, що важливі в різних галузях економіки. К. р. складаються із середніх багаторічних кількостей тепла та вологи, їх сполучень, кількості снігу, льоду, енергії сонячної радіації, вітру і ін. метеорологічних величин для даного місця у сезон або році. Їх визначною особливістю є здатність відновлюватись. Найбільш повне уявлення про К. р. за кожною характеристикою отримують шляхом побудови графіку інтегрального розподілу у формі забезпеченості або їх композиції. К. р. є істотною складовою агрокліматичних ресурсів [59; 74]
КЛІМАТИЧНІ ФАКТОРИ 1. Кліматоутворювальні причини чи умови – сонячна радіація, загальна циркуляція атмосфери, особливості підстильної поверхні, що поєднуються як географічні фактори клімату. 2. Окремі, істотні ознаки, властивості, кліматичні характеристики метеорологічних величин ([атмосферний тиск], температура, [опади], вітер тощо) для певного об'єкту, процесу (географічного, біологічного, виробничого тощо), які впливають на їх стан, динаміку [238; 79]
КЛІМАТОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ один із типів гідрометеорологічних прогнозів, за яким прогнозоване значення величини або очікуваний стан атмосфери чи [підстильної поверхні] приймається за середніми багаторічними значеннями або розрахунковими за трендом [180, c.100; 131; 238]
КЛІМАТОЛОГІЯ наука про клімат, його походження, генезис під взаємодією кліматоутворювальних процесів і [географічних факторів клімату], опис кліматів різних частин земної кулі, їх класифікація і розподіл, вивчення кліматів історичного і геологічного минулого, змін і прогнозу змін кліматів тощо. К. поділяють на загальну кліматологію і кліматографію, вчення про методи кліматологічної обробки даних метеорологічних спостережень. Вивчення впливу клімату на живі організми, галузі господарства тощо зосереджене в прикладних галузях К.: біокліматологія, сільськогосподарська кліматологія (агрокліматологія, зоокліматологія), медична кліматологія, будівельна кліматологія, авіаційна кліматологія тощо [238; 131]
КЛІМАТОУТВОРЮВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ сукупність загальних для кліматичної системи циклів атмосферних процесів, що визначають особливості клімату певної частини і всієї земної кулі в межах інтервалів дії центрів атмосфери, метеорологічних сезонів і метеорологічного року. Найбільш загальним, поєднуючим К. п. є циркуляція атмосфери, яку поділяють на широтний (пасати, мусони), меридіональний (дії циклонів і антициклонів), проміжний (струминні течії) обмін повітряних мас. Поряд з циркуляцією атмосфери до К. п. відносять перерозподіл і перенос в атмосфері променистої енергії сонця, як радіаційних факторів клімату, глобальні теплообмін в атмосфері, [вологообіг] та ін. під впливом географічних факторів клімату [238]
КОД АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ засіб відображення агрометеорологічної інформації за [системою] умовних позначень даних метеорологічних, гідрологічних і агрометеорологічних спостережень та [вимірювань] на гідрометеорологічній мережі для передачі інформації каналами зв'язку в центри її збору Національних гідрометеорологічних служб [162, с.3-10; 163, с.3-21; 206]
КОЕФІЦІЄНТ АТМОСФЕРНОГО ЗВОЛОЖЕННЯ умовний показник, що відображає властивості атмосфери у формуванні випаровування та [випарності] за їх співвідношенням, як дійсним та потенційним вологообміном між атмосферою і [підстильною поверхнею]. Зазвичай К. а. з. визначається відношеннями показників атмосферного зволоження за значеннями прибуткових та видаткових складових водного балансу атмосфери і водного балансу підстильної поверхні. Складність і необхідність визначення узгоджених засад теорії випаровування за різнорідних фізичних властивостей та структури підстильної поверхні (ґрунт, рослинний покрив, пустелі, водойми, сніговий покрив та льодовий покрив тощо), а також труднощі експериментальної перевірки їх, викликали значну низку підстав щодо формування структури і змісту К. а. з. Вони типізовані на геофізичні та біофізичні. У геофізичних К. а. з. для окремого пункту та території випарність та випаровування визначають за складовими радіаційного балансу, процесами дифузії водяної пари, які спрощено описують різними співвідношеннями між характеристиками температури повітря, [вологості повітря], кількості опадів, [вологості ґрунту] тощо. Їх подають індексами (індекс арідності, [індекс Висоцького], індекс вологості, [індекс сухості], радіаційний індекс сухості тощо) та коефіцієнтами (гідротермічний коефіцієнт Г.Т.Селянінова, коефіцієнти арідності, зволоження та ін.) У біофізичних К. а. з. додатково, за допомогою певних множників, умовно враховуються окремі властивості водоспоживання польової культури, пов’язані із транспірацією або випарністю. Їх визначають у формі агрокліматичних показників зволоження окремої території стосовно зернових – Г.Т.Селянінов (1958), Д.І.Шашко (1958), О.М.Алпатьєв (1964), Ю.І.Чирков (1979); цукрового буряка, соняшника – Л.С.Кельчевська, Ю.С.Мельник (1972); соняшника, льону, картоплі, коноплі, трав – В.С.Смирнова, А.Т.Нікіфорова (1976); багаторічних трав – Н.В.Гулінова (1974) та ін. К. а. з. використовуються як показники оцінки ступеню зволоження місцевості за ознаками клімату, для [агрокліматичного районування], агрокліматичної класифікації систем землеробства тощо. [45, т.1, т. 56; 112; 117; 238; ]
КОЕФІЦІЄНТ ВАРІАЦІЇ міра мінливості досліджуваної величини за обсягом сукупності, в часі або в просторі. Визначається за відношенням середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного значення. Дозволяє порівнювати між собою неспівставимі за розмірностями фактори і умови, різні періоди і території. Використовується в агрокліматичних дослідженнях, агрометеорологічному моделюванні тощо [138; 69]
КОЕФІЦІЄНТ ВОДОВІДДАЧІ показник максимальної водовіддачі за різницею між повною вологоємністю грунту та [найменшою вологоємністю грунту], віднесеною до загального об’єму ґрунту. Визначає відносну кількість вологи, яку ґрунт може вивільнити за сил тяжіння [220]
КОЕФІЦІЄНТ ВОДОСПОЖИВАННЯ умовний показник кількості води, що споживають рослини для створення одиниці продукції. Визначається за відношенням маси води, що використана на транспірацію та [випаровування з ґрунту] з площі даного поля за період вегетації [сільськогосподарської культури] або за декаду, міжфазний період тощо, до урожайності сільськогосподарських культур (усієї фітомаси) або основної продукції. У спрощеному вигляді К. в. с.-г. к. визначають за сумою запасів вологи в грунті та [кількості опадів]. Використовується для визначення водоспоживання с.-г. культур, потреб рослин у воді для отримання певного урожаю сільськогосподарських культур [66; 52]
КОЕФІЦІЄНТ ВОЛОГООБІГУ відношення загальної кількості атмосферних опадів, що випали на даній території за деякий час, до їх кількості, яка утворилася за рахунок конденсації водяної пари, принесеної повітряною масою із зовні. К. в. збільшується з віддаленням від узбережжя в глибину материка, із збільшенням площі суші, водних басейнів, лісової рослинності тощо. Для східної Європи К. в. в середньому за рік становить 1.14 і свідчить проте, що випаровування збільшує кількість опадів за рік на 14% [238; 250]
КОЕФІЦІЄНТ ВОЛОГОПРОВІДНОСТІ ҐРУНТУ умовний показник вологопровідності ґрунту за пропорційністю між швидкістю потоку води і градієнтом сил, що викликають її пересування (тиск, гідравлічний напір, потенціал ґрунтової вологи). К. в. г. залежить від вологості ґрунту: при її збільшені – зростає і досягає максимального значення в ґрунті, насиченому вологою (коефіцієнт фільтрації) [220]
КОЕФІЦІЄНТ ЗВАЖЕНОСТІ див. ваговий коефіцієнт
КОЕФІЦІЄНТ КОРИСНОЇ ДІЇ ФАР умовний показник за відношенням вмісту кількості енергії в фітомасі рослин, зосередженої за період вегетації, до кількості фотосинтетично активної радіації, що надійшла за той же період [134, c. 132]
КОЕФІЦІЄНТ МОРОЗОНЕБЕЗПЕЧНОСТІ агрометеорологічний показник шкодочинності низької температури у період перезимівлі сільськогосподарських культур. За В.М.Лічікаки К. м. р. визначається за відношенням абсолютного мінімуму [температури ґрунту] на глибині залягання вузла кущіння до [критичної температури вимерзання рослин], яка викликає загибель не менше 50% рослин. Остання визначається експериментально проморожуванням рослин у монолітах або розрахунковим шляхом [123]
КОЕФІЦІЄНТ ПЕРЕЗИМІВЛІ агрометеорологічний показник оцінки стану посіву після перезимівлі сільськогосподарської культури. Визначається за відношенням кількості живих рослин після відновлення вегетації навесні, до їх кількості перед припиненням вегетації восени. Використовуються в методах оцінки агрометеорологічних умов перезимівлі [105, c.138-144]
КОЕФІЦІЄНТ ПОГЛИНАННЯ умовний показник, що визначає кількість води, яку може поглинути сухий або насичений водою ґрунт за одиницю часу на одиницю поверхні. К. п. змінюється як за часом, так і в просторі. В процесі поглинання води ґрунтом К. п. зменшується і в кінцевому стані співпадає з коефіцієнтом фільтрації, що визначається за законом Дарсі. Значення К. п. залежать від пористості ґрунту, розміру пор, механічного складу, агротехніки тощо [97, c.31; 187, c.304]
КОЕФІЦІЄНТ ПРОДУКТИВНОСТІ ПОЛЬОВОЇ КУЛЬТУРИ агрометеорологічний показник відношення урожайності сільськогосподарських культур за фактичних (заданих) агрометеорологічних умов до максимального його значення за оптимальних умов. К. п. п. к. розділяють модельні та типізовані. Модельний К. п. п. к. визначається за рівнянням, ліва частина якого складається із зазначеного відношення, а права описується співвідношенням між заданими, оптимальними та екстремальними для певної культури значеннями агрометеорологічних факторів або інших величин. Модельні К. п. п. к. поділяються на часткові (розраховані за одним агрометеорологічним фактором - температура повітря, [опади], тривалість сонячного сяйва, [вологість ґрунту] тощо), сумісні (за двома або більше факторами) в окремі періоди, та сумарні - за весь вегетаційний цикл. Всі модельні К. п. п. к. змінюються від 0 до 1. Типізовані К. п. п. к. визначаються шляхом розподілу і систематизації даних багаторічного ряду агрометеорологічних умов за міжфазні періоди, за вегетаційний цикл, або за рік за типовими ознаками (сприятливі, посушливі, надзволожені, холодні і т.п.) з наступним статистичним їх узагальненням. Використовуються як поправочні коефіцієнти в розрахунках урожайності сільськогосподарських культур сумісно з впливом добрив і інших факторів [71; 62, c.188-189; 140]
КОЕФІЦІЄНТ СТЕБЛОВІДБОРУ агрометеорологічний показник формування продуктивного стеблостою за явищем стебловідбору у весняно-літній період вегетації [озимих культур]. Визначається відношенням кількості продуктивних стебел до їх загальної кількості в будь-який час від виходу в трубку до дозрівання зерна [105, c.91-92]
КОЕФІЦІЄНТ ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ умовний показник визначення здатності ґрунту проводити тепло. Чисельно дорівнює кількості тепла, що проходить за 1сек. через 1см2 поперечного перерізу поверхні (дж/кг-град) за градієнта температури 1С/см [238]
КОЕФІЦІЄНТ ТРАНСПІРАЦІЇ умовний показник, що відображає кількість води, використаної рослинами на утворення сухої маси за їх відношенням в певний проміжок часу (добу, декаду, міжфазний період, вегетаційний період) [198]
КОЕФІЦІЄНТ ФІЛЬТРАЦІЇ емпіричний показник швидкості фільтрації води насичених ґрунтових і підгрунтових шарів за законом Дарсі в см/сек. або см/год. [97; 241; 220]
КОЛИВАННЯ КЛІМАТУ не типізовані, періодичні, ритмічні або циклічні зміни клімату протягом певного часу, за яких відбуваються умовно повільні пересування значень кліматичних характеристик між мінімумом і максимумом [131; 238]
КОЛОС тип суцвіття злакових рослин, в якому на подовженій головній осі або на дуже короткій ніжці розміщені сидячі квітки (простий К.) або сидячі дрібні суцвіття - колоски (складний К.). Останні містять декілька квіток (суцвіття пшениці, жита, та ін. злаків) або одну квітку (ячмінь). Квітка безпосередньо вкрита нижньою і верхньою квітковими лусками. Далі розміщені 2 приквіткові плівки (лодикули), які здатні набрякати під час цвітіння, що і зумовлює розкривання квіткових лусок при достатньому зволожені ґрунту і повітря. Є важливим об'єктом агрометеорологічних спостережень [16; 228, т.2]
КОМПЕНСАЦІЙНА ТОЧКА мінімальне значення освітленості, за якого утворення і споживання кисню у рослин врівноважені за збалансованими інтенсивностями фотосинтезу і дихання внаслідок певного співпадання зовнішніх умов (кількості сумарної сонячної радіації, [температури] і ін.) [16; 215]
КОНДЕНСАЦІЯ гігротермічне атмосферне явище, за якого здійснюється зміна із паровидного стану вологи в атмосферному повітрі до рідинної чи твердої фази. К. відбувається за умови насичення чи перенасичення повітря вологою за зниження його температури до [точки роси] та наявності ядер конденсації серед ядер атмосферних. Відзначається як атмосферні опади у вигляді роси, [інею] за агрометеорологічних спостережень. Є джерелом збільшення вологості ґрунту у посушливих місцевостях із непромивним водним режимом грунту [238; 141; 95]
КОНТУРНО-МЕЛІОРАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ засіб землевпорядкування, одна із сучасних інтенсивних систем землеробства протиерозійної організації території. За нею земельний фонд господарства поділяють на три технологічні групи за крутизною схилу і еродованості грунтового покриву. Передбачає застосування енергозберігаючої і ґрунтозахисної системи [обробітку ґрунту], розташування протиерозійних посівів культур, обвалування та ін. [55, c.371-373]
КОНЦЕПЦІЯ КРИТИЧНИХ ПЕРІОДІВ ідейний напрям, заснований П.І. Броуновим; сукупність основних положень в період початкового розвитку метеорології сільськогосподарської, цілісна науково обґрунтована система поглядів (принципів, методів, напрямків) щодо організації, виконання й застосування наслідків дослідження впливу метеорологічних факторів і умов на урожайність сільськогосподарських культур і ефективність с.-г. виробництва. Відмітними ознаками К. к. п. є польовий метод в [агрометеорології], принцип паралельних спостережень, принцип критичних періодів в організації й виконанні експериментів. Ідеологія К. к. п. була панівною до середини 70-х років ХХ ст., складала і зараз складає арсенал методів агрометеорологічного забезпечення землеробства. Біологічним підґрунтям К. к. п. є закон мінімуму Ю. Лібіха. Провідним засобом математичного опрацювання матеріалів за К. к. п. є кореляційний аналіз і методологія множинної регресії. Розвиток с.-г. метеорології за К. к. п. передбачає такі напрями: польова, садова, лісова, тваринницька (бджільницька або зоо) метеорологія. Їй на зміну прийшла екосистемна концепція с.-г. метеорології [21; 161, c.3-32]
КОРІНЬ складний, один із трьох основних, вегетативний орган вищих рослин з різноманітними біологічними функціями, які зумовлюють синтетичні процеси утворення органічних речовин, побудову рослини, ріст рослин та [розвиток рослин]. Основними функціями К. є прикріплення рослин до субстрату, поглинання та забезпечення наземних органів рослин водою, мінеральними і частково органічними речовинами, нагромадження запасних речовин, вегетативне розмноження, тощо. Сукупність К. створює кореневу систему. Значна маса К. с.-г. рослин розташована в орному шарі ґрунту, в якому відчутний добовий хід температури, [вологості грунту], водяної пари, складових ґрунтового повітря [16; 212; 233, тт.1-3]
КОРМОВІ КУЛЬТУРИ група господарської типізації культур однорічних, дворічних та багаторічних рослин, що використовуються для годівлі тварин і птахів у вигляді пасовищної трави, сіна, сінного борошна, свіжої зеленої маси, силосу, сінажу, плодів, корене- та бульбоплодів, зерна, дерті тощо. К. к. поділяють на кормові трави, кормові корене- та бульбоплоди, кормові баштанні культури та лучні трави. Серед К. к. найбільшу питому вагу має кукурудза на силос та зелений корм. Значну частку К. к. становлять однорічні кормові трави. За біологічними властивостями рослин і ставленням до агрометеорологічних умов К. к. дуже різноманітні. Тому в завданнях агрометеорологічного забезпечення землеробства і тваринництва К. к. поділяють і поєднують за біологічними групами с.-г. культур [228, т.2]
КРАПЕЛЬНЕ ЗРОШЕННЯ один із штучних засобів зрошення, полягає у внутріґрунтовій подачі води та добрив невеликими порціями за допомогою точкових мікроводовипусків - крапельниць. К. з. в умовах посушливого клімату заощаджує більше 30% поливної води [132; 199]
КРИВА ТОЛЕРАНТНОСТІ графічно визначена форма залежності між наслідками фізіологічних, ростових та інших процесів формування продуктивності біологічної, [урожайності сільськогосподарських культур] у організмів в різні періоди їх життєдіяльності та рівнями, обсягом, концентрацією і ін. ознаками абіотичних факторів за ці ж періоди. К. т., зазвичай, унімодальна, має форму асиметричного дзвону. Верхівка її відповідає оптимальним умовам для даного процесу чи фактора. Початкові та кінцеві ланки (хвости) співпадають із межами толерантності, зумовленими біологічними екстремумами та завершенням їх екологічними екстремумами. Форму К. т. визначає вузький (стено – дуже гострі піки) або широкий (еврі – похилі криві з пологими вершинами) інтервал толерантності. Протягом онтогенезу на К. т. змінюються значення фізіологічного та гармонального оптимумів за біологічними властивостями рослин та за процесами адаптації, [аклімації], акліматизації. К. т. описує особливості впливу факторів чи процесів на біологічні властивості рослин та життєдіяльності організмів і надає підстави до створення моделей фізико-статистичних в [агрометеорології] [150; 153, с.26-46; 159, с.41-53]
КРИТИЧНА ТЕМПЕРАТУРА ВИМЕРЗАННЯ РОСЛИН агрометеорологічний показник рівня температури, за якого гине від вимерзання не менше 50% рослин. Застосовується для оцінки і прогнозу стану сільськогосподарських культур під час перезимівлі сільськогосподарських культур в показниках зрідженості посівів, [коефіцієнта перезимівлі] тощо [123; 158, с.25-31; 193, т.1]
КРИТИЧНИЙ ПЕРІОД частина вегетаційного циклу рослин, в якій значення агрометеорологічних факторів істотно відрізняються від оптимуму агрометеорологічної величини і наближені до межі толерантності. За цих умов ріст рослин, [розвиток рослин] пригнічені, продуктивність біологічна і [урожайність сільськогосподарських культур] зменшені. Кількісна їх оцінка визначається коефіцієнтами продуктивності польової культури. Поняття К. п., як відображення закону мінімуму, введені в метеорологію сільськогосподарську П.І. Броуновим на початку ХХ ст. і стали провідним принципом концепції критичних періодів. Визначення меж, тривалості, змісту К. п. провадиться за інтенсивністю диференціації конусу наростання на певних етапах органогенезу рослин. Найчастіше К. п. відзначається під час утворення репродуктивних органів, коли за біологічними властивостями рослин вони найбільш чутливі до абіотичних факторів [21; 119; 71]
КРУП'ЯНІ КУЛЬТУРИ біологічна група сільськогосподарських культур, з зерна яких виробляють крупу. До власне К. к. належать просо, рис, сорго, чумиза і гречка. До умовно круп'яних відносять ячмінь, овес, пшеницю, кукурудзу та горох і сочевицю. В Україні найбільше поширення мають просо (Лісостеп, Степ) і гречка (Полісся, Лісостеп), а в світовому землеробстві – рис. За біологічними властивостями рослин К. к. помітно відмінні між собою і потребують для росту рослин і [розвитку рослин] несхожих агрометеорологічних умов. Зерно К. к. містить значну кількість крохмалю, білків та небагато жирів. Просо і гречку, крім основного посіву, використовують як страхові культури для пересіву озимих і ярих хлібів та як післяжнивні. К. к. є об’єктом агрометеорологічних спостережень [228, т.2; 141]
КУЩІННЯ 1. Процес утворення бокових пагонів у злаків з бруньок головного пагону у вигляді вузла кущіння. К. залежить від сортових особливостей, глибини загортання насіння, [агрометеорологічних умов]. 2. Фенологічна фаза розвитку злакових культур після третього листка перед виходом у трубку [183; 141]
Л
ЛАБОРАТОРІЯ АГРОГІДРОЛОГІЧНА спеціалізований підрозділ гідрометеорологічної обсерваторії, який здійснює польові і лабораторні дослідження стану і динамікиагрогідрологічних властивостей ґрунтів, [ґрунтового профілю], зразків ґрунту і рослин за атестованими методиками. Аналізи вміщують морфологічний опис шарів ґрунту, визначення механічного складу, щільності грунту, загальної скважності грунту та [порозності грунту], питомої ваги, вологості сталого в'янення, [вологоємності грунту найменшої] і вологоємністі грунту повної, а також запасів продуктивної вологи грунту [208; 95]
ЛАВИНА небезпечне явище природи, маса снігу, що рухається вниз по гірському схилу. Л. може сковзати по схилу, нестись у повітрі вздовж нього, або суміщати обидва види руху. Руйнівна сила Л. утворюється рухом великої кількості снігу і повітряною хвилею, що виникає перед Л. та зветься лавинним вітром. Л. загрожує життю людей, тварин, рослин, завдає шкоди об'єктам господарювання та довкіллю [238; 99]
ЛАНДШАФТ ГЕОГРАФІЧНИЙ природний чи антропогенний територіальний або акваторіальний комплекс з генетично однорідними компонентами (однотипні геологічний устрій, рельєф, ґрунтовий покрив, водні об'єкти, біоценози, [мікроклімат]). Внутрішньоландшафтні зв'язки між компонентами здійснюються енерго- і масообміном [системи] атмосфера – рослини – ґрунт. Л. г. має свою природу, властивості, швидкість реакції на зовнішній вплив. Л. г. України за певними ознаками поділяють на класи, роди, види та інші єдності. Л. г. є перехідною таксономічною одиницею між географічною зоною і фацією. Географічні межі Л. г. визначаються різкою чи поступовою зміною провідних властивостей його компонентів, як складових підстильної поверхні Закономірності чергування Л. г. визначені періодичним законом географічної зональності А.О.Григор’єва та М.І.Будико[45, т.2; 215; 183]
ЛАТЕНТНИЙ ІНТЕРВАЛ ділянка кривої толерантності між летальним і толерантним значеннями екологічного фактора, на відрізку якої діяльність організмів не має зовнішніх ознак росту рослин чи [розвитку рослин]. Як правило, визначається у період анабіозу [53; 164, c.3-22]
ЛЕТАЛЬНИЙ ІНТЕРВАЛ ділянка кривої толерантності між екологічним екстремумом і [біологічним екстремумом] фактора середовища, на відрізку якої відбувається цілковита загибель організму [120; 164, с.3-22]
ЛИСТОК один із головних вегетативних органів вищих рослин, бокове відгалуження від пагонів. Л. виконує функції сприймання та поглинання сонячної радіації, [фотосинтезу], транспірації, [газообміну в діяльному шарі], формування фітоклімату у фітопопуляції. Л. складається із листової пластинки різноманітної форми та, часто, із черешка. За фітометричних спостережень вимірюють довжину, ширину та площу поверхні Л., що становлять параметри архітектоніки рослинного покриву. За процесами фотосинтезу, дихання, транспірації в складі біосфери Л. приймає участь у формуванні в атмосфері режимів кисню, вуглекислого газу, вологообігу. Л. за своїми параметрами і розміщенням у діяльному шарі та на площі підстильної поверхні є провідною ознакою індексу листової поверхні, [шару шорсткості], та шорсткої поверхні. Л. є об’єктом агрометеорологічних спостережень [16; 199; 191; 141]
ЛІС природно-територіальний комплекс, тип рослинного покриву Землі, що охоплює багаточисельні життєві форми рослин, серед яких домінують дерева. Вони разом з іншими рослинами (чагарниками, травами, мохом, лишайниками) знаходяться у взаємодії між собою і з середовищем зовнішнім розташування (ґрунт, підгрунття, атмосфера, поверхневі води) і складають біогеоценоз. Л., як тип рослинності, залежить від ґрунтових, кліматичних умов, ролі і участі в ньому тварин, а також людини. В свою чергу Л. значно впливає на кліматичні, ґрунтові умови, на водний режим, структуру, накопичення органічних і мінеральних речовин і на родючість ґрунту. Л. приймає участь в розподілі літніх і зимових опадів, зменшує стік поверхневий, посилює транспірацію рослин, конденсує більше водяної пари. Це підвищує повторюваність літніх опадів, створює сприятливі мікрокліматичні умови для рослин та тварин. За відповідної площі розташування Л. виконує кліматорегулюючі, грунтово-захисні, водоохоронні, водорегулюючі, оздоровчі планетарні біогеохімічні функції, створює різноманітні ландшафти від фації до великого регіону [18, т.14; 45, т.2]
ЛІСОВІ СМУГИ див. полезахисні лісові смуги
ЛІТО син.: літній сезон - пора року, основний циклічний найтепліший сезон в північній півкулі з відмінними ознаками. Астрономічне Л. - частина року між датами літнього сонцестояння (22 червня) і осіннього рівнодення (23 вересня), у південній півкулі - період від 22 грудня до 21 березня. Кліматичне Л. - частина року між датами переходу температури повітря через 15С весною та [восени]. Фенологічне Л. - період між датами коли середня температура повітря за добу становить близько 2/3 середньої температури самого теплого місяця року. Раннє Л. - час масового цвітіння лугової рослинності, насамперед злаків і початок дозрівання перших ягід. Повне Л. - час дозрівання ранніх плодів і збирання хлібів. Повне Л. закінчується дозріванням плодів горобини і початком осіннього пожовтіння листків берези, липи та в'язів. В агрометеорології Л. – це період, обмежений датами переходу температури повітря через 15С, що відповідає розпалу літа та визначає його найбільш теплу частину, яка майже на всій території України вільна навіть від легких приморозків на поверхні ґрунту. Це період активної вегетації рослин, найбільш інтенсивного проведення агротехнічних заходів догляду за посівами, збирання урожаю більшості с.-г. культур, збирання сіна тощо [238; 45, т.2]
ЛОКАЛЬНІСТЬ НЕСПРИЯТЛИВИХ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ властивість несприятливих агрометеорологічних явищ надавати шкоду рослинам, посівам польових культур, агроекосистемам на обмеженій частині певної території (поля, господарства, району . області, зони тощо). Пов’язана плямистістю атмосферних процесів і їх взаємодією із підстильною поверхнею, неоднорідністю розподілу метеорологічних величин у часі і просторі. Є ознакою шкодочинності несприятливих агрометеорологічних явищ. Визначається показником за відношенням площі пошкоджених посівів та агроекосистем до загальної облікованої площі. За просторовими ознаками відзначається місцева, зональна, міжзональна, континентальна та глобальна Л. н. а. я. Досліджується математичними методами в агрометеорології. Описується окремими блоками математичної моделі “погода-урожай” за поєднанням заданого показника із збитковістю несприятливого агрометеорологічного явища. Застосовується для визначення шкодочинності несприятливих агрометеорологічних явищ: вимерзання рослин, вимокання, впливу льодяної кірки, видування посівів, посушливих явищ, полягання посівів та ін. [162, 73]
ЛЬОДЯНА КІРКА шар льоду певної товщини на поверхні ґрунту або снігового покриву, що утворився за чергування морозів та [відлиг], рідких опадів і [туманів], надмірної сонячної радіації в [зимовий період]. На ґрунті Л. к. є притертою, на снігові - висячою. Притерта Л. к. завтовшки понад 1 см. і заляганні більше 40 днів зумовлює пошкодження або загибель рослин озимих культур. Висяча Л. к. помітної шкоди не наносить [123; 141]
ЛУБ'ЯНІ КУЛЬТУРИ умовна група господарської типізації культур, які культивують заради отримання волокна, що міститься, у луб'яному шарі кори їхніх стебел. До Л. к. відносять льон, коноплі, джут, кенаф, канатник тощо. Л. к. - основна сировина для текстильної, конопляно-джутової, канатно-мотузкової та інших галузей промисловості. За біологічними властивостями рослин і ставленням до агрометеорологічних умов Л. к. є різнорідними. Тому опрацювання і застосування їх агрометеорологічних показників має бути індивідуальним. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [199; 88; 141]
М
МАЙДАНЧИК ВОДНОБАЛАНСОВИЙ СТОКОВИЙ ділянка схилу на земній поверхні, обладнана для вимірювання стоку поверхневого і підземного. Обмежена водонепроникною стінкою, заглибленою до водоупору з метою уникнення вологообміну з оточуючою територією. За суміщенням вимірювання стоку із вивченням режимів рівня підгрунтових вод, вологості ґрунту, [опадів] та випаровування отримують повне уявлення про водний баланс ґрунту на схилі річкового водозбору [241]
МАКСИМАЛЬНА АДСОРБЦІЙНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ властивість ґрунту вбирати найбільшу кількість води, яку він фізично може міцно зв'язати поверхнею ґрунтових часток молекулярними силами за адсорбцією [241]
МАКСИМАЛЬНА ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ ҐРУНТУ властивість ґрунту утримувати найбільшу кількість паровидної води, яку він може поглинути із насиченого повітря за відносної вологості повітря 98%. Показник М. г. г. визначається у відсотках від маси сухого ґрунту [241]
МАКСИМАЛЬНА КАПІЛЯРНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ син.: вологоємність загальна, вологоємність повна капілярна - властивість ґрунту утримувати найбільшу кількість вологи за капілярними силами безпосередньо над дзеркалом ґрунтових вод [220]
МАКСИМАЛЬНА МОЛЕКУЛЯРНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ найбільший вміст вологи ґрунтової, що утримується за сил молекулярного зчеплення з поверхнею твердих часток у вигляді плівкової вологи. Остання передує капілярному підйому води над дзеркалом ґрунтових вод. Визначається у вагових, об'ємних процентах до сухого ґрунту або у вигляді запасу вологи в грунті в мм шару води [220]
МАСА 1000 НАСІНИН див. Абсолютна маса насіння
МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ В АГРОМЕТЕОРОЛОГІЇ науково обґрунтовані засоби формалізованого узагальнення абстрагованих та ідеалізованих емпіричних ознак, властивостей, закономірностей агрометеорологічних величин способами прикладної математики. Останні вміщують математичні символи, терміни, поняття, теорії на засадах її логіки і раціональних міркувань за сполученням дедуктивних та правдоподібних евристичних тверджень, непридатних з поглядів класичної математики. Експериментальною основою застосування М. м. в а. є наслідки агрометеорологічних спостережень. За їх опрацюванням формується характер математичної моделі. В ній змістом згаданих даних визначаються обсяги математичних понять, що випливають із теорій диференційного і інтегрального обчислення, наближених методів, ймовірностей, математичної статистики, випадкових процесів та ін. Відокремлене застосування певних теорій дозволило створити деякі лінійні та інші елементарні функції і регресійні моделі (фенологічні, оцінки вологості ґрунту, [урожайності сільськогосподарських культур] тощо). Сумісне використання комплексу математичних теорій за відповідним дедуктивним опрацюванням надало підстави отримати математичні моделі “погода-урожай” та ін. [130, т.3; 69; 70; 156, c.3-134 164, c.23-33]
МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ “ПОГОДА-УРОЖАЙ” система математичних співвідношень між провідними біологічними властивостями рослин і ознаками урожайності сільськогосподарських культур та визначальними для них властивостями і ознаками атмосфери та [підстильної поверхні] і метеорологічних величин. М. м. “п-у” враховують спадкові властивості рослин, характеристики родючості ґрунту і [плідності клімату] та головні риси антропогенного впливу на урожай сільськогосподарсих культур через складові систем землеробства і агрофітотехнологій. М. м. “п-у” описують процес формування урожаю сільськогосподарських культур за динамікою густоти посіву і маси продуктивного органу у продукційному процесі у відповідності із впливом провідних агрометеорологічних факторів. Розподіляються за напрямами опису формування урожаю в цілому, опису продукційного процесу та опису продуктивності біологічної агрофітоценозів у складі сівозмін. За математичними засобами виділяють динамічні, динаміко-статистичні, моделі фізико-статистичні, синоптико-статистичні та регресійні М. м. “п-у”. [251; 161, c.33-48]
МЕЖА ТОЛЕРАНТНОСТІ початковий або кінцевий рівень витривалості організму за значенням окремого абіотичного фактору, що співпадає із екологічним екстремумом на [кривій толерантності]. Між початковою і кінцевою М. т. знаходиться інтервал толерантності [221; 157, с.3-22]
МЕЛІОРАЦІЯ сукупність заходів наближення природних (ґрунтових, гідрологічних, мікрокліматичних) умов до потреб рослин, об’єктів с.-г. виробництва з метою підвищення урожайності сільськогосподарських культур. М. може змінити тепловий та водно-повітряний режими до сприятливих в ґрунті, та в приземному шарі атмосфери [198, т.3]
МЕЛІОРАЦІЯ КЛІМАТУ комплекс заходів із покращення клімату шляхом тривалої зміни властивостей підстильної поверхні або штучного втручання в атмосферні процеси за [активного впливу на хмари] на порівняно невеликих територіях. За позитивних наслідків М. к. може досягатись антропогенними змінами клімату [18, т.16; 238]
МЕЛІОРАЦІЯ СНІГОВА сукупність заходів із агротехніки та [агролісомеліорації] по оптимізації фітоклімату, [мікроклімату] ланів і агрометеорологічних умов [перезимівлі сільськогосподарських культур], [плодових культур]. Спрямована на збільшення вологи в ґрунті, покращення теплового й водного режимів грунту. М. с. за О.М. Шульгіним досягається раннім накопиченням снігового покриву, рівномірним його розподілом, регулюванням товщини снігового шару в залежності від холодостійкості зимуючих культур, їх стану та суворості зими. М. с. вміщує заходи снігозатримання, снігонакопичення, снігоущільнення [246; 105]
МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ СУПУТНИК ЗЕМЛІ штучний супутник Землі, спеціально обладнаний і виведений на навколоземну орбіту з метою отримання метеорологічної інформації. Остання вміщує дані місцевого, регіонального та планетарного масштабів про хмари і хмарний покрив, довгохвильове випромінювання земної поверхні і шарів атмосфери, відбиту сонячну радіацію. [Інформація] реєструється бортовими обчислювальними пристроями, вноситься до пам’яті із наступною передачею на земні станції. Вона використовується при опрацюванні прогнозів погоди, попереджень про стихійні гідрометеорологічні явища, в розробках заходів з охорони навколишнього середовища. Агрометеорологічна супутникова інформація дозволяє розробляти методи оцінки стану посівів с.-г. культур, прогнозів урожайності сільськогосподарських культур, оперативного гідрометеорологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва [238; 45, т.3]
МЕТЕОРОЛОГІЧНІ ВЕЛИЧИНИ ознаки метеорологічних об’єктів, які можна виміряти. М. в. поділяють на скалярні (числові – температура повітря, [вологість повітря]), векторні (числові з визначенням напряму дії – швидкість вітру), сталі або параметри – зберігають свої значення протягом певного часу (кліматологічні норми), змінні – отримують різні значення за деякий період – температура повітря протягом доби тощо. До М. в. відносяться характеристики стану атмосфери, [підстильної поверхні], їх системи, а також метеорологічних процесів і явищ, що в них відбуваються, безпосередньо спостерігаються і кількісно вимірюються чи визначаються на метеорологічних станціях. Окремі М. в. можуть визначатись за різними рівнями – середнім, максимальним, мінімальним, найбільш ймовірним, модальним тощо. М. в. охоплюють також розраховані певними засобами функції основних їх значень, напр., густина повітря, сума ефективних температур, оптимум [опадів] тощо [234, т.1, 13; 238]
МЕТЕОРОЛОГІЧНІ ОБ'ЄКТИ атмосфера в цілому, окремі її частини з особливими властивостями, атмосферні явища і [атмосферні процеси] самостійні чи сукупні речовинні і енергетичні складові атмосфери, наслідки її взаємодії з підстильною поверхнею, інші їх ознаки і властивості, що становлять предмет пізнання і практичного діяння метеорології загальної і прикладної [238; 13; 109]
МЕТЕОРОЛОГІЯ наука про атмосферу, її склад, будову, властивості та атмосферні явища, [атмосферні процеси] і метеорологічні величини. Є геофізичною наукою, вивчає зміст фізичних механізмів та їх дію, розвиток метеорологічних об’єктів у часі та просторі. За цими ознаками поєднує фізику атмосфери з фізикою підстильної поверхні, [фізикою приземного шару], фізикою примежового шару, аерологією, аерономією, фізикою вільної атмосфери, фізикою стратосфери. Умовний багаторічний стан атмосфери за узагальненням атмосферних явищ, процесів і метеорологічних величин математичними методами вивчає кліматологія. За змістовними особливостями метеорологічних об’єктів, методами їх дослідження визначились такі дисципліни як актинометрія, динамічна метеорологія, синоптична метеорологія, атмосферна оптика, атмосферна електрика, супутникова метеорологія та ін. За значенням метеорологічних об’єктів у економічних процесах та здобутках відокремилась прикладна метеорологія, яка вбирає у себе метеорологію сільськогосподарську, лісову М., медичну М., біометеорологію, авіаційну М., морську М., технічну М., промислову М., будівельну М., транспортну М. та ін. Загальні засади застосування метеорологічних знань у господарському комплексі узагальнюються у вигляді гідрометеорологічного забезпечення економіки, а ефективність такої діяльності вивчається засобами економічної метеорології. Дослідження атмосферних об’єктів провадиться експериментальними та теоретичними методами. У проваджених експериментах у М. головна роль належить методам вимірювань, спостережень та обстежень на засадах загальної теорії систем із використанням математичної статистики та синоптичних засобів. У теоретичних дослідженнях широко застосовуються засоби термодинаміки, гідродинаміки, аеродинаміки, математичне моделювання метеорологічних об’єктів від елементарних процесів радіаційного, теплового обміну, переносу вологи та ін. до взаємодії всіх складових кліматичної системи. Останнім часом поряд із пасивними почали розвиватись засоби активних експериментів (активний вплив на хмари та ін.) [234, т.3; 45; т.2]
МЕТЕОРОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА наука, що вивчає механізми і закономірності впливу різномасштабних просторово-часових метеорологічних величин, [кліматичних факторів], гідрологічних умов на об'єкти і процеси с.-г. виробництва, - розробляє засоби використання гідрометеорологічної інформації для забезпечення і підтримки діяльності с.-г. підприємств і галузей, органів державного управління. М. с. поділяється на розділи: агрометеорологія, [агрокліматологія], агрогідрологія і [клімат ґрунту], зоометеорологія, [гідрометеорологічне забезпечення] відповідних галузей. М. с. відноситься до прикладної метеорології. Разом з тим вона виконує власні цілеспрямовані фундаментальні дослідження. Основу їх створюють особливий об’єкт досліджень, виокремлені засади загальної наукової, спеціальної гідрометеорологічної і власної методології. Основний експериментальний метод дослідження М. с. - паралельні агрометеорологічні спостереження у [польовому методі] за гідрометеорологічними умовами та станом сільськогосподарських культур у різних природних зонах на мережі агрометеорологічних станцій, метеорологічних станцій. Як самостійна наукова дисципліна М. с. виникла наприкінці ХІХ ст. [161, c.3-22; 238]
МЕТОД система правил і засобів, спосіб дослідження явищ та закономірностей або практичного здійснення прийомів і процедур задля досягнення очікуваних окремих результатів. Науково обґрунтований досконалий М. має вміщувати сукупність таких властивостей: якість, детермінованість, спрямованість, результативність, плідність, надійність, економічність. Ясність М. означає ефективне розпізнавання досліджуваного об’єкту чи процесу. Детермінованість М. виключає довільність, необґрунтованість наслідків його застосування. Спрямованість М. передбачає підпорядкованість меті його застосування. Результативність М. вміщує властивості досягнути мети. Плідність М. охоплює його здатність надавати другорядні результати. Надійність М. відображає забезпечену можливість отримання пошукуваного результату. Економічність М. становить його ознаки надавати результати із найменшими витратами засобів та часу. Переважна більшість М. сільськогосподарської метеорології враховує наведені властивості М., хоча їх аналіз у літературних джерелах є дуже обмеженим [109; 235; 178]
МЕТОД ВОДНОГО БАЛАНСУ спосіб дослідження співвідношень і закономірностей між процесами приходу та витрат вологи в атмосфері і [підстильній поверхні] за визначений час в межах певної території. За М. в. б. вивчаються механізми і закономірності вологообігу атмосфери, підстильної поверхні, агроекосистем, [фітопопуляцій] і ін. У сільськогосподарській метеорології на М. в. б. засновані дослідження водоспоживання [сільськогосподарських культур], водного балансу ґрунту і ін. Практичною формою використання М. в. б. є рівняння водного балансу грунту [238; 112; 241]
МЕТОД ТЕПЛОВОГО БАЛАНСУ сукупність теоретичних і експериментальних засобів оцінки прибуткової та витратної складових теплового балансу за будь-який період в межах певної території за законом збереження енергії у формі його рівняння. За М. т. б. вивчаються механізми і закономірності теплообігу [атмосфери] і підстильної поверхні, як єдиної системи, а також енергетичні взаємодії складових кліматичної системи. На мікрокліматичному і агроландшафтному рівнях за М. т. б. обґрунтовуються меліоративні і технологічні заходи (зрошення, [осушення], способи обробітку ґрунту тощо) в окремих господарствах; на мезокліматичному - зональні агрофітотехнології, ланки систем землеробства і т. ін.; на макрокліматичному – кліматичне і агрокліматичне районування та класифікації, на глобальному - кліматична система і кліматоутворювальні процеси [238; 113]
МЕТОДИКА сукупність методів практичного опрацювання поставленої конкретної мети, запланованого завдання (спостережень, [вимірювань], оцінки, [прогнозу], режимних узагальнень, агрокліматичного районування тощо) [109; 235; 178]
МЕТОДИКИ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ УРОЖАЙНОСТІ сукупність положень (принципів, методів, моделей, показників) визначення максимально можливого і проміжного рівня урожайності [сільськогосподарських культур] за сумісним або відокремленим впливом біологічних властивостей рослин, провідних факторів і агрометеорологічних умов. Основним в М. а. о. у. є принцип максимальної продуктивності О.О. Ничипоровича за моделлю біологічної урожайності, що відображає співвідношення між приходом фотосинтетично активної радіації і її засвоєнням рослинами. Цей принцип реалізований за двома провідними методиками. Методика еталонних урожаїв за Х.Г. Тоомінгом вміщує моделі і показники потенційного урожаю сільськогосподарських культур (за приходом ФАР, біологічними властивостями рослин в ідеальних агрометеорологічних умовах), дійсно можливого урожаю (за біжучими метеорологічними і ґрунтовими умовами) і урожай в виробництві. Методика біологічного і проміжних потенціалів урожайності за В.П. Дмитренком доповнює принцип максимальної продуктивності агрономічним законом мінімуму, оптимуму і максимуму і законом незамінності і рівнозначності факторів, [екосистемною концепцією] агрометеорології і ін. Вона вміщує моделі і показники біологічного максимуму урожайності, [географічного максимуму урожайності], господарського максимуму урожайності, [економічного мінімуму урожайності]. Поряд із зазначеними принципами використовуються і різноманітні поточні М. а. о. у. для розв’язання економічних питань. М. а. о. у. є важливими засобами дослідження проблеми урожайності сільськогосподарських культур, [плідності клімату], бонітету с. –г. земель та обґрунтування практичних рекомендацій [222; 164, c.23-33]
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА син.: керівництво - один із видів нормативно-виробничого видання, що містить опис сукупності науково обґрунтованих положень, правил, процедур, із встановленими порядком, строками, вимогами виконання певних робіт гідрометеорологічного забезпечення, з чітко визначеною метою. М. в. охоплюють методи [спостережень], оцінок, прогнозів та ін. На відміну від методичних рекомендацій носить обов'язковий характер [180]
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ один із видів нормативно-виробничого видання, що містить сукупність науково обґрунтованих положень практичного використання гідрометеорологічної інформації у формі порад, побажань з агрометеорологічного забезпечення землеробства. М. р. мають факультативний характер [180]
МЕТОДОЛОГІЯ система принципів і засобів організації та опрацювання теоретичної і практичної діяльності на філософському, загальнонауковому та спеціальному рівнях. Філософська М. аналізує і синтезує загальні принципи пізнання та категоріальну структуру науки і техніки в цілому. Загальнонаукова М. опрацьовує принципи і поняття, загальні для всіх галузей науки і техніки (інформація, ймовірність, система, модель тощо). Спеціальна М. поєднує сукупність принципів і методів дослідження та процедур конкретної наукової чи технічної галузі. До системи принципів і засобів М. залучені положення теорії пізнання, логічної структури наукового знання та її динаміки, організації знань. Цим М. відрізняється від методичної діяльності, яка здійснюється за відомими методологічними рекомендаціями і методиками, довідниками, каталогами, стандартами, інструкціями і т. ін. У метеорології сільськогосподарській відчутно відрізняється М. за концепцією критичних періодів від М. екосистемної концепції [199; 235; 142]
МЖИЧКА атмосферні опади із хмар над підстильною поверхнею у вигляді дуже мілких крапель із діаметром не більше 0,5 мм. Випадає із внутрішньомасових хмар, зазвичай шаруватих, інколи із шарувато-купчастих або із тумана ([мряки]). Інколи М. співпадає із обложними опадами поблизу лінії теплого фронту. За власними розмірами краплі М. мають дуже малі швидкості падіння і тривалий час можуть знаходитись у повітрі у завислому стані. М. є наслідком безпосереднього злиття хмарних крапель без участі твердої фази у процесах їх збільшення. У переохолодженому вигляді М. може випадати при від’ємних [температурах]. Кількість опадів за М. незначна. За твердої фази і низьких від’ємних температурах М. випадає у вигляді мілких сніжинок, сніжних зернят. М. є несприятливим агрометеорологічним явищем під час цвітіння [238; 86, т.2]
МІЖНАРОДНА СИСТЕМА ОДИНИЦЬ (Сі) – уніфікована в усіх галузях науки, техніки, економіки та освіти єдина універсальна система однозначного визначення одиниць вимірювання будь-якої величини. М. с. о. прийнята XI Генеральною Конференцією міри та ваги (1960) для семи основних одиниць: метр  довжини; кілограм  маси; секунда  часу; ампер  сили струму; кельвін – термодинамічної температури і різниці температур (температурного інтервалу); кандела - сили світла; моль  кількості речовини [65; 200; 98]
МІКРОКЛІМАТ фізичний стан макродіяльної частини приземного шару атмосфери над обмеженою зовнішніми ознаками територією. Зумовлений особливостями підстильної поверхні [ландшафту географічного] (фації), напр. окремого поля, схилу, пагорба, галявини лісу, лісових смуг, берега озера, площі міста, тощо. Мікрокліматичні різновиди проявляються переважно у приземних шарах повітря і з висотою нівелюються [238; 188]
МІКРОКЛІМАТОЛОГІЯ вчення про мікроклімат, вивчає фізичні закономірності формування приземного шару атмосфери, та взаємодії його з підстильною поверхнею. За складовими радіаційного балансу атмосфери, теплового балансу, водного балансу атмосфери, за вертикальними профілями температури повітря, [вологості повітря], вітру, за розподілом температури грунту і [вологості ґрунту] тощо, досліджує вплив рельєфу, експозиції схилів, складу, обсягів, маси рослинності на складові згаданих видів балансів і на метеорологічні величини, а також природних і антропогенних ландшафтів, в т. ч. міст, на клімат. М. є основою вивчення фітоклімату [агроекосистем] [45, т.2; 188; 248]
МІКРОРЕЛЬЄФ структурна складова підстильної поверхні, невеликі форми рельєфу, утворені екзогенними (зовнішніми) процесами на поверхні макрорельєфу і мезорельєфу. Вміщують гриви, степові блюдця і поди, лійки карстові, кучугури, зсувні форми тощо. Зумовлюють особливості власного мікроклімату в макродіяльній частині приземного шару атмосфери [45, т.2; 188]
МІНЛИВІСТЬ особливість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні за біологічними властивостями рослин. В загальному вживанні означає властивість виникнення різноякісності, різноманітності об’єктів, явищ, процесів. Оцінюється мірою мінливості [16; 183; 145; 61]
МІНЛИВІСТЬ УРОЖАЙНОСТІ властивість урожайності сільськогосподарських культур змінюватись або коливатись навколо сталого рівня урожайності за певний період або на визначеній території. За часом виділяють випадковий тип змін, маятниковий і циклічний типи коливань. Випадкову М. у. оцінюють за хитливістю ряду динаміки, маятникову і циклічну – засобами автокореляції та ін. Просторову М. у. найчастіше відображають за коефіцієнтом варіації. За типами М. у. і її закономірностями визначаються особливості реакції видів і сортів польових культур на вплив природних, антропогенних факторів, [агрометеорологічних факторів] під час вирощування [152, c.32-42; 218, c.72-78; 159, c.41-52; 163, c.36-47; 252]
МІРА МІНЛИВОСТІ числова ознака мінливості, показник розсіювання значень варіаційного чи динамічного ряду (хитливість ряду динаміки) навколо середнього в абсолютних або у відносних одиницях чи у вигляді коефіцієнту варіації [138; 151; 69]
МІСЦЕВА ЦИРКУЛЯЦІЯ АТМОСФЕРИ один із кліматоутворювальних процесів за енерго- і масообміном, зумовлених особливостями підстильної поверхні серед географічних факторів клімату, поряд із притоком сонячної радіації і загальною циркуляцією атмосфери. Відображається частковою мезомасштабною або мікрокліматичною системою переміщення повітряних мас в структурі течій загальної циркуляції атмосфери. Прикладами М. ц. а. є бриз, гірсько-долинний вітер і ін. Створює особливі умови вегетації рослин [238]
МОДЕЛІ ФІЗИКО-СТАТИСТИЧНІ в агрометеорології клас моделей, на засадах прикладної математики, які вміщують математичний опис фізіологічних, біофізичних, екологічних закономірностей впливу агрометеорологічних факторів і [агрометеорологічних умов] на об’єкти с.-г. виробництва. До них належать процеси розвитку рослин, формування елементів продуктивності біологічної та [урожайності сільськогосподарських культур], склад сівозмін, структура, динаміка і показники агрофітотехнологій, [агрофітоценозів], агроекосистем, тощо. В М. ф-с. використовуються евристичні підходи до формування їх структури та функцій (фізичний аспект застосування системи біологічних, агрономічних, екологічних, фізичних та інших теоретичних положень і законів), до синтезування підмоделей та до розробки останніх за відсутності апріорної експериментальної інформації. На етапах вибору, розробки структури підмоделей, перевірки їх адекватності та застосування на основі експериментальної інформації, використовується широкий спектр математичних засобів (статистичний аспект) у вигляді методів математичної статистики, чисельного аналізу, матричної алгебри, диференційного та інтегрального обчислення тощо. Відомими є М. ф-с. О.Р.Константінова, В.Байєра, В.П. Дмитренка та ін. [251, т.1; 143; 164, c.33-50]
МОЖЛИВЕ ВИПАРОВУВАННЯ див. випарність
МОЛЕКУЛЯРНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ фізична властивість ґрунту утримувати рідинну вологу за сил молекулярного зчеплення із поверхнею твердих ґрунтових часток. За максимальним значенням М. в. г. зумовлює рівень найменшої вологоємності ґрунту у вигляді плівкової вологи. Мінімальні значення М. в. г. становлять межу вологості розриву капілярних зв’язків. Вони спонукають капілярний підйом води над дзеркалом ґрунтових вод. М. в. г. визначається суміщенням польових та лабораторних досліджень за даними запасів продуктивної вологи у ґрунті [197, 182]
МОЛОЧНА СТИГЛІСТЬ фенологічна фаза розвитку рослин на початку достигання хлібних злаків. Має такі ознаки: зернівка зеленого кольору досягає остаточної довжини, вміст зернівки набуває консистенції молокоподібної маси. Протягом М. с. в зернівках відбувається інтенсивний приріст сухої речовини, вміст води знижується до 50-60%. Окремі стебла жовтіють, нижні листки відмирають. Фаза М. с. триває 7-10, інколи 10-15 днів. Тривалість періоду М. с. і виповненість зернівки істотно залежать від агрометеорологічних умов [228, т.2; 141]
МОНОКАРПІЧНІ РОСЛИНИ рослини, які цвітуть і плодоносять в онтогенезі один раз. До М. р. належать всі однорічники із вегетаційним циклом меншим за вегетаційний період (просо, гречка), дворічники з двома вегетаційними періодами в одному вегетаційному циклі (капуста, буряк, морква), та окремі багаторічні рослини з вегетаційним циклом протягом декількох вегетаційних періодів (агава, бамбук) [228, т.2; 71, c.6; 216, c.3]
МОНОХРОМАТОР прилад, за допомогою якого здійснюється виділення вузького інтервалу довжини хвиль із спектру радіації. Розподіл радіації у спектрі провадиться за допомогою дифракційної решітки або призм у спектрофотометрі [238]
МОРОЗ атмосферне явище, за якого температура повітря утримується нижче 0С протягом всієї доби. На відміну від приморозків і [відлиги] М. зумовлений сталим похолоданням; значну небезпеку становить сильний М. [153, c.26-46; 123; 214, c.138]
МОРОЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН ознака адаптації біологічної, генетично зумовлена властивість зимуючих рослин витримувати вплив від’ємних температур із збереженням здатності до вегетації і репродукції. За типами у різних видів рослин виділяють умовні групи польових культур із слабкою (озимий ячмінь, деякі багаторічні трави), помірною (озима пшениця) і значною (озиме жито) М. р. Ступінь М. р. визначають за критичною температурою вимерзання рослин [199; 123; 14]
МРЯКА складне гігротермічне атмосферне явище за поєднанням ознак мжички і [туману] при стиканні хмар із [підстильною поверхнею]. Відзначається наявністю атмосферних опадів і горизонтальною видимістю менше 100 м [86; 229; 238]
Н
НАДПОВЕРХНЕВИЙ ДІЯЛЬНИЙ ШАР частина приземного шару атмосфери висотою від 1,5 – 2м над поверхнею ґрунту, до декількох десятків метрів. В ньому атмосферні явища, [атмосферні процеси] та метеорологічні величини безпосередньо формуються властивостями підстильної поверхні. Н. д. ш. розподіляється на мікродіяльний шар атмосфери ([наноклімат], шар шорсткості, [шар витіснення]) і макродіяльний надповерхневий діяльний шар атмосфери. В останньому формуються мікроклімат, [фітоклімат], шар макрошорсткості, шар макровитіснення [29, с.73; 179; 115; 39, с.65-70]
НАЗЕМНЕ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ один із провідних способів отримання відсутньої або додаткової агрометеорологічної інформації про вплив метеорологічних чинників атмосфери та підстильної поверхні на стан агроекосистеми, на ріст рослин і розвиток рослин. За засобами Н. а. о. поділяються на автомаршрутні, веломаршрутні, пішохідні та з використанням верхових тварин. Із метою отримання оперативної агрометеорологічної інформації у всіх Н. а. о., зазвичай, базується на методах агрометеорологічних спостережень, описаних у діючих настановах, інструкціях, правилах тощо. Найчастіше оперативні Н. а. о. здійснюють з метою визначення часу обсягів, інтенсивності та площі пошкодження посівів несприятливими агрометеорологічними явищами або висвітлення стану посівів чи агроекосистем на територіях, позбавлених системи агрометеорологічних спостережень. Автомаршрутні Н. а. о. проводяться на території одного чи декількох адміністративних районів або всієї області заздалегідь визначеним маршрутом та за сформованою програмою агрометеорологічних обстежень із вище згаданою метою. Експериментальні Н.а.о. здійснюють із метою висвітлення раніше не врахованих ознак стану посівів чи агроекосистем для обґрунтування нових методів Н.а.о. Посилання див. при статті Агрометеорологічні обстеження.
НАЙБІЛЬША ВОЛОГОЄМНІСТЬ див. повна вологоємність ґрунту
НАЙМЕНША ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ властивість ґрунту в природному стані утримувати максимально можливу кількість води після стікання гравітаційної незалежно від механізму, за умов глибокого залягання ґрунтових вод, після довготривалого дощу, штучного поливу. Н. в. г. залежить від механічного складу й будови ґрунту. Визначається у вагових або об'ємних відсотках (в мм водного стовпа) відносно сухого ґрунту [97, c.88; 220; 187, c.237]
НАНОКЛІМАТ фізичний стан мікродіяльного шару атмосфери за сукупністю атмосферних явищ, [атмосферних процесів] і метеорологічних величин, зумовлених неоднорідностями мікрорельєфу ([шар шорсткості]) і шорсткої поверхні (гребені, борозни, купини, западини, різноманіття трав’яної рослинності, ґрунтових різновидів тощо). Н. характерні горизонтальні (1-3м) і вертикальні (до 0,5м) збурення. Розрізняють Н. поля після оранки, поверхневого обробітку, культивації, боронування, [поливу], мульчування тощо. Н. формується процесами, що відбуваються на діяльній поверхні. За рухом повітря Н. може ототожнюватись із шаром шорсткості. Н. вивчається методами [градієнтних спостережень], мікрокліматології [248; 188; 172, с.150-166]
НАНОРЕЛЬЄФ структурна складова підстильної поверхні, найменші за розміром форми рельєфу, утворені екзогенними (зовнішніми) процесами (ерозійні борозни), внаслідок життєдіяльності тварин (лучні й болотні купини), антропогенних чинників (борозни і гребені на полях, ґрунтозахисні вали тощо). Зумовлює особливості наноклімату в мікродіяльному шарі атмосфери [45, т.2; 188, c. 8]
НАСТ син.: снігова кора - зледенілий шар снігу, що утворився на його поверхні внаслідок танення снігу під час відлиги або змочування дощем із наступним замерзанням, за осадженням переохолоджених опадів у вигляді дощу. Може складатись із 3-4 прошарків. Помітної шкоди посівам зимуючих сільськогосподарських культур не наносить [238; 123]
НАЦІОНАЛЬНА ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА СЛУЖБА система державних органів, підприємств, установ та організацій, що здійснюють гідрометеорологічну діяльність, забезпечують виконання комплексу робіт з проведення спостережень, збору, обробітку, передачі, зберігання й використання даних у сфері метеорології, [кліматології], геофізики атмосфери, гідрології а також базових спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища та надання відповідної інформації [90]
НЕБЕЗПЕЧНІ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ЯВИЩА група несприятливих агрометеорологічних явищ, що становлять небезпеку і наносять збитки об'єктам с.-г. виробництва. За Н. а. я. стан пошкодженого об'єкта може бути частково, або в значній мірі відновлений. До Н. а. я. відносяться всі стихійні гідрометеорологічні явища та відокремлюються неінфекційні хвороби рослин, [вимерзання рослин], садів і ягідників, випирання рослин, [випрівання посівів] взимку, посуха, градобій, приморозки, [сильні дощі], вітрова ерозія тощо. За модельними оцінками продуктивність об’єктів за окремого фактора Н. а. я. може зменшуватись на 40%, а за двох факторів  на 65% [162, c.3-10; 91, c.3-22]
НЕДОБІР ВРОЖАЮ ЗА МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ УМОВ чисельна оцінка сукупних втрат рівня урожайності [польових культур] у порівнянні з господарським максимумом урожайності за рахунок невідповідності технології вирощування і організаційно-економічних заходів поточним агрометеорологічним умовам. Визначається за відношенням отриманої урожайності сільськогосподарської культури до її господарського максимуму [72; 49]
НЕДОСТУПНА ВОЛОГА ДЛЯ РОСЛИН частина вологості ґрунту, що не може бути поглинена кореневою системою рослин для здійснення фізіологічних процесів із утворення органічних речовин. Межею вмісту Н. в. д. р. є вологість сталого в'янення. Н. в. д. р. в порівнянні з доступною, має підвищену густину і теплоємність, замерзає при більш низькій температурі, не спроможна розчиняти електроліти та інші речовини, не має електропровідності [220]
НЕСПРИЯТЛИВІ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ЯВИЩА група атмосферних явищ, що за своєю інтенсивністю, тривалістю, площею поширення, взаємодією з підстильною поверхнею та ін. ознаками порушує звичний хід процесів життєдіяльності або наносить збитки об'єктам с.-г. виробництва. За силою дії виділяють безпосередньо Н. а. я., небезпечні агрометеорологічні явища та [збиткові агрометеорологічні явища]. За природою дії у Н. а. я. виділяють фізичні (опіки сонячною радіацією, [конденсація] вологи на поверхні рослин), механічні (полягання рослин, [ерозія ґрунту], випирання рослин) і фізіологічні (вимерзання рослин, [в'янення рослин] й ін.). Безпосередня шкодочинність Н. а. я. визначається за порушенням ритміки розвитку рослин, зменшенням приросту фітомаси й ін. ознак у зв'язку з відхиленням агрометеорологічних факторів від їх оптимальних значень або від потреби рослин. Засобами протидії рослин Н. а. я. є їх адаптація, [толерантність], стійкість тощо [71; 162, c.3-10; 172, c.48-66]
НЕІНФЕКЦІЙНА ХВОРОБА РОСЛИН патологічне явище у рослин, що викликане несприятливими агрометеорологічними й іншими явищами середовища зовнішнього. За походженням Н. х. р. поділяють на такі групи: дистрофічні хвороби рослин, [хвороби рослин за несприятливої температури] і хвороби рослин за несприятливого світлового режиму, а також хвороби рослин за надлишком води, [хвороби рослин за механічними пошкодженнями], променеві хвороби рослин [198, т.4]
НОМОГРАМА графічне креслення залежності змінних, призначене для розв'язання задач обчислювального характеру, що замінює розрахунки за формулами. За способами зображення й задаванням функціональних залежностей Н. поділяють на типи: із вирівняних точок, сітчасті і транспарантні. У метеорології сільськогосподарській застосовують сітчасті Н. з визначення теплозабезпеченності, кількості опадів і ін. агрометеорологічних величин на деякій території за частину чи за весь вегетаційний цикл, за вегетаційний період [213; 56]
НОРМА ВИСІВУ показник кількості насіння польової культури, потрібної для засіву одиниці площі й забезпечення оптимальної густоти посіву. Н. в. визначають за біологічними властивостями рослин і сорту, призначенням культури, якості насіневого матеріалу, агрометеорологічними умовами тощо [198, т.2; 153, c.63-74]
НОРМА ПОЛИВУ показник провідної операції агрофітотехнології за [зрошення]. Визначає кількість води, необхідної для зволоження шару ґрунту розрахункової товщини до рівня вологопотреби рослин на 1га площі за окремого поливу. Сума Н. п. протягом передпосівного періоду і [вегетаційного циклу] складає зрошувальну норму. Н. п. залежить від властивостей, складу і типу ґрунту, [вологості грунту], глибини розрахункового шару перед поливом та [біологічних властивостей рослин] і тривалості розрахункового періоду [133, c.103; 134]
НОРМА СТОКУ середнє значення величини стоку за багаторічний період встановленої тривалості. Обчислюється шляхом осереднення річних величин стоку (норма річного стоку), за окремі місяці або інші періоди. Н. с. відображається модулем стоку, шаром стоку та середніми багаторічними витратами води за період року, для якого провадиться обчислення [241]
О
ОБ’ЄМНА ТЕПЛОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ теплоємність ґрунту, що визначається кількістю тепла, необхідного для нагрівання або охолодження одиниці об’єму сухого ґрунту на 1С. Дорівнює добутку питомої вагової теплоємності ґрунту на [щільність ґрунту] за розмірністю 4,1868103 дж/(м3град). Застосовується за вивченням агрофізичних властивостей ґрунту, теплового балансу підстильної поверхні на с.–г. угіддях, за градієнтних спостережень [220; 98]
ОБЛАСТЬ ВИСОКОГО ТИСКУ див. антициклон
ОБЛОЖНІ ОПАДИ тривалі атмосферні опади із відносно рівномірною помірною інтенсивністю у вигляді дощу або снігу. Одночасно осаджуються на значній площі, тривають безперервно чи з короткими перервами декілька годин або навіть більше доби [238]
ОБПИЛЮВАННЯ засіб боротьби із с.-г. шкідниками й хворобами шляхом нанесення на рослини порошковидних отрутохімікатів. О. застосовують для знищення бур'янів, боротьби з грибковими хворобами рослин та при дефоліації і [десикації], позакореневому підживленні рослин, зокрема, багаторічних трав. О. залежить від агрометеорологічних умов та проводиться при відсутності вітру і роси до [цвітіння] рослин (можливі обпіки квіток і отруєння бджіл) [228, т.2]
ОБРОБІТОК ҐРУНТУ основний агротехнічний захід механічної зміни природних чи штучних властивостей ґрунту робочими органами ґрунтообробних машин і знарядь задля оптимізації умов вирощування сільськогосподарських культур. За О. г. він стає пухким, посилюються волообіг, [газообмін в діяльному шарі], теплообмін між суміжними шарами, рухливість поживних речовин. Врівноважуються аеробний процес і [анаеробний процес], ґрунт очищується від бур'янів, шкідників та збудників хвороб сільськогосподарських культур тощо. Системи О. г. залежать від поточних агрометеорологічних умов і [агрокліматичних умов], ступеню окультуреності ґрунтів, видів вирощуваних культур, їх попередників і інших особливостей О.г. Розрізнюють за глибиною розпушення – основний, поверхневий та спеціальний О. г., за агрофітотехнологіями (основний, передпосівний, післяпосівний) або О. г. догляду та післязбиральний. Існують також інші системи поділу О. г. [228, т.2; 132; 152, c.32-44]
ОВОЧЕВІ КУЛЬТУРИ одна із таксономічних одиниць господарської типізації культур, головний об’єкт спрямованих систем і діяльності із вирощування овочевої рослинної продукції за провідними складовими виробничого процесу овочівництва. О. к. охоплюють в світі близько 120 їх видів. За споживчими властивостями органів О. к. поділяють на листкові (капуста, салат, шпинат, кріп, листкова петрушка і ін.), плодові (томат, огірок, гарбуз, кабачок, патисон, баклажан, перець), овочеві (горох, квасоля і ін.), цибулеві (цибуля, часник і ін.), коренеплоди (морква, столовий буряк, пастернак, петрушка, селера, ріпа, редис, редька і ін.). До О. к. відносять також картоплю та цукрову кукурудзу. За розвитком та тривалістю онтогенезу рослин поділяють на однорічні, що визрівають протягом одного вегетаційного періоду та дворічні, вегетаційний цикл яких охоплює два вегетаційних періоди О. к. є об’єктом агрометеорологічних спостережень [199; 141]
ОДИНИЦЯ ЗЕРНОВА умовний показник еквівалентного визначення обсягів різних видів продукції галузей сільського господарства, відноситься до певної площі без врахування агрокліматичних ресурсів. Визначається за співставленням середньої багаторічної урожайності сільськогосподарських культур та продукції інших галузей. Коефіцієнт переводу в О. з. становить пшениці - 1; гороху - 1,4; цукрових буряків - 0,26; соняшника – 1,47; картоплі - 0,40; овочів – 0,28; м'яса великої рогатої худоби - 8,5; риби - 6,0 і т.п. [211]
ОДНОРІДНІСТЬ РЯДУ властивість членів статистичної сукупності агрометеорологічних величин вміщувати значну кількість спільних ознак за складом об'єкту, умов і методик польового досліду, агрометеорологічних спостережень та мінливістю агрометеорологічних факторів. Навність і порушення О. р. виявляються аналізом змісту вихідних даних за згаданими ознаками, викидів динамічності ряду в часі, відхиленням полігонів розподілу від відомих законів і іншими методами [170, c.67-75]
ОЖЕЛЕДИЦЯ атмосферне явище у формі шару льоду на сильно переохолодженій земній, підстильній поверхні й предметах на них. Утворюється під час осадження мокрого снігу, [дощу], мжички або за наслідками відлиги та дощу після похолодання [238]
ОЖЕЛЕДЬ атмосферне явище у вигляді шару щільного матового або прозорого льоду на підстильній поверхні і на наземних предметах від переохолоджених крапель дощу або [мжички]. Утворюється за температури від 0 до -3С, інколи – до -16С. Товщина льоду може сягати декількох см і визначається як ожеледь сильна [238]
ОЖЕЛЕДЬ СИЛЬНА стихійне гідрометеорологічне явище у вигляді ожеледі діаметром 20мм і більше на дроті стандартного ожеледного станка. Нарощується на дротах та наземних предметах внаслідок замерзання крапель дощу, [мжички] або туману. Шар льоду великої товщини стає причиною механічного пошкодження гілок, дерев кущів, загибелі посівів сільськогосподарських культур [99]
ОЗИМІ КУЛЬТУРИ біологічна група сільськогосподарських культур у яких за біологічних властивостей рослин [вегетаційний цикл] триває два вегетаційних періоди із проходженням стадії яровизації за тривалої дії знижених температур. О. к. сіють восени. За оптимальних строків сівби вони восени вегетують близько 2 місяців, розвивають міцну кореневу систему, закінчують кущіння, посилюють стійкість рослин до низьких температур та інших несприятливих агрометеорологічних явищ [перезимівлі сільськогосподарських культур]. Часто уникають посушливих явищ навесні. Наступного літа дозрівають у липні. В Україні поширені озимі пшениця, жито, ячмінь. Вони більш врожайні ніж ярі зернові. Надають значні організаційно-господарчі переваги виконанням великого обсягу посівних робіт восени, що зменшує напругу навесні. До О. к. належать також озима віка, зимуючі форми гороху, озимий ріпак деякі форми рижію. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [228; т.2; 141]
ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ група господарської типізації культур, які вирощують для одержання рослинної олії з вмістом більше 15%. В Україні розповсюджені соняшник, рицина, льон олійний, гірчиця, озимий ріпак, мак. О. к. з високим вмістом жирної олії в насінні (бавовник, льон-довгунець, конопля, коріандр, соя, махорка, кукурудза та ін.) вирощують з іншими господарськими цілями. У них жирна олія є побічним продуктом. Насіння О. к. містить також порівняно багато білків. Відходи олійної промисловості (макуха, шроти) є цінним білковим кормом для тварин [228, т.2]
ОНТОГЕНЕЗ РОСЛИН процес індивідуального розвитку рослинного організму за спадковим кодом від моменту зародження до природної смерті, елементарна складова філогенезу, провідна ознака біологічних властивостей рослин. О. р. вміщує нарощування живої маси поділом клітин і збільшенням їх розмірів (ріст рослин) та якісні незворотні зміни клітин і організму в цілому (розвиток рослин). За Д.А.Сабініним розчленуванням на функціонально відмінні процеси в О. р. виділяють типи періодизації: вегетативного і репродуктивного розвитку; основний (ембріональний, ювенільний період, зрілості, розмноження, старіння, відмирання); за фенологічними фазами розвитку рослин; за диференціацією конусу наростання (12 етапів органогенезу рослин). Кожному етапу О. р. у згаданих типах властиві особлива морфологічна структура рослин і своєрідний метаболізм. Завдяки цьому властивості рослин, системи взаємозв'язків їх з агрометеорологічними умовами й ін., потреби рослин й агрометеорологічні оптимуми закономірно змінюються протягом вегетаційного циклу. Ці особливості становлять фундаментальні засади методів агрометеорологічних спостережень, [агрометеорологічних обстежень], математичних методів в агрометеорології, обґрунтування агрофітотехнологій і ін. [119; 54; 57, c.3-21; 164, c.3-22]
ОПАДИ АТМОСФЕРНІ син. атмосферні опадиатмосферне явище осадження вологи із хмар або із атмосферного повітря на [підстильну поверхню] за сукупності складних гігротермічних процесів конденсації, [сублімації] поряд із випаровуванням, та дії сил земного тяжіння на краплі води, кришталики льоду, хмарні елементи. О. а. із хмар розділяють на дощ, [мжичку], сніг, мокрий сніг, снігову і льодяну крупу, снігові зерна, град, льодовий дощ, льодяні голки. Безпосередньо із повітря виділяються роса, [іній]. За стикання хмар із підстильною поверхнею утворюються мряка, рідинний наліт, твердий наліт, паморозь. Осадженням на підстильну поверхню перехолодженого дощу, мжички, туману утворюється ожеледь. Кількість О. а. за деякий час на окремій частині підстильної поверхні утворює поле опадів. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [238; 45, т.2; 153, c.26-46; 190; 141]
ОПТИМУМ сукупність найбільш сприятливих умов; необхідний показник потреби рослин в закономірностях і механізмах взаємодії організму, популяції в екосистемі, [біосфері] як прояв біологічних властивостей рослин. О. визначає рівень або обсяг факторів, умов, що необхідні для повноцінних життєдіяльності, проходження біологічних процесів, біохімічних реакцій, які забезпечують процвітання, найбільшу продуктивність, здорове потомство біологічних об'єктів. За таким змістом О. застосовано в законах землеробства. О. є центральною кардинальною точкою на кривій толерантності. Суміжні з О. значення утворюють оптимальний інтервал, в динаміці вони становлять оптимальну зону кривої онтогенезу. За змістом, функціональним призначенням, застосуванням сукупність О. створюють розгалужену систему, провідним в якій, є оптимум виду [58; 144; 120; 50; 163, c. 3-47; 164, c.3-33]
ОПТИМУМ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНОЇ ВЕЛИЧИНИ син.: оптимум агрометеорологічного фактора – символ, або числовий показник сприятливих умов життєдіяльності (оптимум фітоценотичний, оптимум фізіологічний ), розвитку (оптимум фенологічний, оптимум біологічний), утворення максимальної продукції в окремий період (частковий оптимум продуктивності), за весь вегетаційний цикл (загальний оптимум продуктивності), життєздатності, життєстійкості (оптимум екологічний, [оптимум гармонійний]) рослинних організмів протягом вегетаційного циклу. Найбільш вживані фенологічний та загальний оптимуми продуктивності, які становлять параметри відповідних моделей. О. а. в. характеризує потребу об'єкта до певного фактору, як правило, співпадає з точкою максимуму на кривій продуктивності, є основним у складі кардинальних точок кривої толерантності організмів [58; 144; 50; 163, c.3-47; 164, c.3-33]
ОПТИМУМ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНОГО ФАКТОРУ див. оптимум агрометеорологічної величини
ОПТИМУМ БІОЛОГІЧНИЙ різновид оптимуму екологічного, за яким вид найбільш повноцінно відтворює біологічні властивості рослин у сукупності процесів росту рослин, [розвитку рослин], утворення біомаси на засадах задоволення потреби рослин. Визначається О. б. за співставленням ознак максимальної маси, продуктивності біологічної органів, урожайності сільськогосподарських культур, найбільш доцільної тривалості розвитку, повноцінної диференціації конусу наростання тощо із відповідними їм значеннями факторів, умов середовища. Відображається числовим значенням або відповідним інтервалом на одновершинній кривій зв'язку між показниками життєдіяльності рослин і екологічних факторів ([крива толерантності]). О. б. є узагальненим показником сукупності оптимумів фізіологічних [164, c.3-22]
ОПТИМУМ ВИДУ сукупність сприятливих умов біоти та [абіотичних факторів], за якою популяція виду відрізняється найбільшою продуктивністю біологічною за [біологічних властивостей рослин]. О. в. поділяється на оптимум фітоценотичний і оптимум екологічний. В першому, за співвідношенням біотичних чинників і міжвидовими стосунками, розрізняють О. в. аутоекологічний і О. в. синекологічний [54]
ОПТИМУМ ГАРМОНІЙНИЙ різновид оптимуму екологічного, за яким відображаються значення умов і факторів середовища, що сприяють утворенню найбільш повноцінної продукції рослин, зваженої за всіма фізіологічними механізмами. За значеннями урожайності сільськогосподарських культур співпадає із оптимумом біологічним [127; 159, с.41-53]
ОПТИМУМ ЕКОЛОГІЧНИЙ сукупність найбільш сприятливих абіотичних факторів, за яких біологічний вид досягає найкращої життєздатності до розмноження і пристосованості до середовища. За змістом закономірностей і механізмів пристосованості, як задоволення потреби рослин, в О. е. виділяють оптимум біологічний, [оптимум фізіологічний] [183; 231, c.122, 123]
ОПТИМУМ ФІЗІОЛОГІЧНИЙ різновид оптимуму біологічного, за яким відтворюються найбільш сприятливі умови задля проходження важливих фізіологічних процесів – фотосинтезу, дихання, водного режиму рослин, споживання мінеральних речовин, метаболізму тощо. О. ф. визначається за співставленням показників зазначених процесів життєдіяльності рослин з відповідними їм значеннями факторів середовища і відображається, як правило, на кривій толерантності числом або деяким інтервалом [127; 231, c.123]
ОРАНЖЕРЕЙНИЙ ЕФЕКТ див. парниковий ефект
ОРГАНОГЕНЕЗ РОСЛИН процес формування органів рослин, проміжний фізіологічний процес онтогенезу рослин. Він полягає у багаторівневій складній перебудові механізмів взаємодії системи клітина – тканина – орган від однорідних фізіологічних процесів метаболізму до якісно відмінних процесів утворення послідовно різноманітних за формою і функціями нових органів рослин. Містить 12 етапів, які за змістом і загальними ознаками форми співпадають у всіх видів рослин. Закінченням більшості етапів О. р. є з’явлення нової фенологічної фази розвитку рослин. Основною тканиною О. р. є меристема, яка під контролем спадкового коду за співставленням стану внутрішнього середовища, (ґрунту, [атмосфери]), завдяки наявності ініціальних клітин (верхівкові – апікальні меристеми кореня і пагону) забезпечують ріст органів у довжину, формування зачатків листків, бруньок і квіток – органогенел. Важливими агрометеорологічними факторами О. р. є тривалість дня та інтенсивність і спектральний склад сонячної радіації,, температура повітря, температура ґрунту, та [вологість ґрунту] і ін. Особливості етапів О. р. є ознаками у методах фенологічних прогнозів. Етапи О. р. є об’єктом спеціальних агрометеорологічних спостережень [119; 38, c.49-53; 199; 198, т.6, c.413-416;16]
ОРНИЙ ШАР ҐРУНТУ верхній шар ґрунту, на глибину якого щорічно або періодично проводиться суцільний обробіток на максимальну глибину. Чим більш потужний О. ш. г., тим сприятливіші умови складаються для росту рослин. В глибокому О. ш. г. накопичується більше вологи та поживних речовин, коренева система розвивається більш потужною і добре забезпечує рослини вологою та поживними речовинами. В О. ш. г. на ділянках агрометеорологічних спостережень систематично визначається динаміка вологості грунту та [температури грунту] [89; 141]
ОСВІТЛЕНІСТЬ поверхнева щільність ступеню випромінювання, що надходить до даної площі. Визначається відношенням світлового потоку до площі освітленої ним поверхні. За природної освітленості її повний склад вміщує пряму, розсіяну та відбиту сонячну радіацію [238; 234, т.3]
ОСНОВИ ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ сільського сподарського виробництва наукова дисципліна, розділ метеорології сільськогосподарської, що вивчає джерела, механізми і закономірності утворення, функціонування, використання і ефективності гідрометеорологічної інформації про [агрометеорологічні фактори], агрокліматичні умови, [зоометеорологічні фактори], їх вплив на діяльність галузей і об'єктів с. – г. виробництва. Науковими основами ГМЗ є інформатика, загальна теорія систем, загальні принципи і методи ГМЗ, теорія агрометеорологічних спостережень та [зоометеорологічних спостережень] і обстежень, теорія аналізу і узагальнень режимних матеріалів про умови і фактори, теорія агрометеорологічних прогнозів [спостережень] та зоометеорологічних, теорія оцінок, теорія використання і оцінки економічної ефективності гідрометеорологічної інформації. Остання вміщує поняття про особливості сільськогосподарського виробництва і його галузей, принципи і методи організації гідрометеорологічного забезпечення підприємств, галузей, органів управління, поняття про особливості гідрометеорологічної інформації (склад, структура, типи, форми і ін. спеціальні ознаки, способи її надання і застосування користувачами), принципи і методи оцінки економічної ефективності цієї інформації і ГМЗСГВ [3, c.62-72; 155, c.37-49; 135; 72]
ОСУШЕННЯ сукупність меліоративних заходів усунення або запобігання надмірному зволоженню земель, покращення водного режиму грунту, та [повітряного режиму ґрунту], підвищення родючості грунту. В основі методів О. закладені засади прискорення поверхневого стоку, зниження рівня ґрунтових вод, захист об’єктів с.-г. виробництва від затоплення або підтоплення [215]
ОТАВА трава, що відростає на луках після припинення їх пасовищного або сінокісного використання. Формування О. залежить від виду рослин, агрометеорологічних умов, фази розвитку, в яку було зібрано травостій [54; 215]
ОЦІНКА УРОЖАЙНОСТІ сукупність засобів, системи показників, процедур та наслідків якісного чи кількісного порівняння рівнів урожайності або [біологічної продуктивності] окремих сільськогосподарських культур, чи господарських типів їх груп у деякій місцевості за певний час. За якісної О. у. застосовують умовні шкали з описом ознак відносної продуктивності (напр., висока, середня, низька) або орієнтовні розрахунки в польових умовах під час господарських, статистичних, агрометеорологічних обстежень для порівняння територій і площ, особливо за впливом несприятливих агрометеорологічних явищ. За кількісної О. у. вихідну інформацію про об'єкт аналізують, систематизують і узагальнюють за спеціальними методиками. Існують господарські, статистичні, спеціальні наукові системи О. у. Господарська О. у. за даними обстежень вміщує плановий (до сівби польових культур), очікуваний (види на врожай), на кореню (перед збиранням), фактичний (після збирання – бункерний, до обробітку), амбарний (коморний) рівень урожайності. За статистичної О. у. її систематизують за категоріями господарств (приватні, фермерські, кооперативні, державні і ін.), адміністративних одиниць, країни за окремі роки і за певні періоди, з визначенням динамічності урожайності і ін. Спеціальні наукові О. у. за відповідними принципами і методами визначення рівня урожайності, [мінливості урожайності] і інших її ознак застосовують з метою дослідження властивостей певних об'єктів (сортів, культур, ґрунтів, господарської діяльності, агрофітотехнологій, [систем землеробства] і їх ланок, агрометеорологічних факторів, [плідності клімату] тощо). Розвинені методики агрометеорологічної О. у. [155, c.3-21; 163, c.22-35; 213]
П
ПАР син.: парове поле - поле сівозміни, вільне протягом певного проміжку вегетаційного періоду від [сільськогосподарських культур]. Ґрунт його утримується у пухкому і чистому від бур'янів стані засобами механічного і хімічного обробітку грунту. Є ефективним агротехнічним засобом підвищення родючості ґрунту, накопичення і збереження вологості ґрунту, збільшення урожайності сільськогосподарських культур. Призначений переважно для сівби озимих зернових. П. поділяються на групи: 1) чисті та кулісні, поширені у посушливих районах; 2) зайняті П. застосовують в умовах недостатнього зволоження або на зрошуваних землях; 3) сидеральні П. впроваджують на дерново-підзолистих, бідних органічними речовинами, ґрунтах. П. є однією із ознак агрокліматичної класифікації систем землеробства [18, т.19; 89]
ПАРАМЕТР умовна стала величина, що відрізняє елементи деякої множини об'єктів, їх системи між собою, входить у вигляді коефіцієнтів у рівняння, моделі. Визначають значення П. за методом середніх, методом найменших квадратів і ін. За гідрометеорологічного забезпечення сільського господарства, широко використовуються П. агрометеорологічні (напр., найменша вологоємність ґрунту, енергетичні ресурси фотосинтетично активної радіації, середні багаторічні дати стійкого переходу температури повітря через 0; 5; 10С тощо) [18, т.19; 20; 213]
ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ атмосфери син.: оранжерейний ефект, тепличний ефект - властивість атмосфери затримувати теплове випромінювання Землі і послаблювати променистий теплообмін з космічним простором. П. е. виникає внаслідок поглинання водяною парою та вуглекислим газом тропосфери довгохвильового випромінювання Землі та додаткового впливу на цей процес активних газових компонентів у стратосфері і мезосфері. Атмосфера пропускає сонячну радіацію, яка нагріває підстильну поверхню. Довгохвильове випромінювання останньої поглинається атмосферою. Нагріта атмосфера спрямовує зустрічне випромінювання до земної поверхні, частина якого поглинається Землею. Завдяки цьому температура земної поверхні підтримується на рівні 10-15С [238; 45, т.3]
ПАРОВЕ ПОЛЕ див. пар
ПАРОУТВОРЕННЯ 1. Процес перетворення рідини в пару за температури кипіння і певного тиску на відміну від випаровування. 2. Іноді – перетворення рідини в пар за будь-якої температури, тобто синонім випаровування [238]
ПАРЦІАЛЬНИЙ ТИСК ВОДЯНОЇ ПАРИ див. абсолютна вологість повітря
ПАСОВИЩЕ с.-г. угіддя, ділянка луків, агрофітоценозу, рослинність якого використовується для випасання худоби. П. поділяються на природні (натуральні) і сіяні (штучні). За термінами використання розрізняють сезонні (весняні, літні, осінні, зимові) і цілорічні П. Урожайність П. залежить від біологічних властивостей рослин, що домінують і від агрометеорологічних умов та тривалості вегетаційних періодів. П. є ланкою пасовищеобігу [198, т.4]
ПАСОВИЩЕОБІГ син.: пасовищезміна - система використання пасовищ з високою ефективністю. Вміщує чергування випасу худоби за роками, строки випасу, скошування трав і перерви у випасі за окремого вегетаційного періоду, доглядом за пасовищами, загінну систему пасіння, заходи догляду тощо. П. заснований на біологічних властивостях рослин та [агрометеорологічних умовах] місцевості. Порушення порядку П. негативно впливає на урожайність і ботанічний склад пасовищ [198, т.4]
ПАСОВИЩНИЙ БРАК КОРМІВ недоступність чи нестача підніжних кормів для тварин за снігових заносів, глибокого щільного снігового покриву, низької врожайності на природних пасовищах [221]
ПЕРЕГНІЙ напіврозкладені залишки рослинних та тваринних організмів і продуктів їх життєдіяльності, які зберегли структуру тканин і вміщують гумус, основні елементи живлення рослин і мікроорганізмів. П. підвищує родючість ґрунту, підсилює його біологічну активність, процеси структуроутворення [183; 132]
ПЕРЕДПОСІВНИЙ ПОЛИВ показник провідної операції агрофітотехнології за [зрошення]. Визначає кількість води, необхідної для поливу поля перед сівбою польових культур в [передпосівний період] для зволоження орного шару ґрунту. Це забезпечує одержання дружніх сходів та оптимальний розвиток рослин на початку вегетації [18, т.20]
ПЕРЕДПОСІВНИЙ ПЕРІОД відтинок часу від руйнування снігового покриву до початку сівби польових культур. За адаптованої агрофітотехнології в П. п. відбувається максимальне збереження і накопичення ґрунтової вологи, очищення поля від бур'янів, створюється вологий шар на глибині загортання насіння і ін. Його тривалість визначається агрометеорологічними умовами [18, т.20; 166, c.34-47]
ПЕРЕЗИМІВЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР син.: зимівля с. –г. культур - біологічна властивість рослин [монокарпічних рослин] з двома вегетаційними періодами в [онтогенезі] і полікарпічних рослин впадати в анабіоз у [зимовий період] в природних умовах. Важливою ознакою є зимостійкість рослин. Триває в межах від припинення вегетації до [відновлення вегетації]. За несприятливих агрометеорологічних умов відзначається зрідженістю посіву а також вимерзанням рослин і іншими неінфекційними хворобами рослин та ін. [18, т.9; 123; 14; 105]
ПЕРІОД ЗБИРАННЯ проміжок часу, протягом якого відбувається збирання урожаю сільськогосподарських культур, сіяних та лугових трав на заданій площі. Тривалість П. з. визначається датами початку (до 5% площі) і закінчення (не менше 95% площі) та залежить від агрометеорологічних умов [18, т.6; 66, c.34-47]
ПЕРІОД СПОКОЮ у рослин проміжок часу у вегетаційному циклі рослин, під час якого відбувається тимчасове або повне припинення вегетації ([анабіоз]). П. с. відзначається різким зниженням інтенсивності обміну речовин і глибокими змінами вмісту клітин. Розрізняють П. с. вимушений та органічний. Вимушений П. с. зумовлений аномальними несприятливими агрометеорологічними умовами: [посуха], висока та низька температури, нестача вологи і поживних речовин. Він переривається, коли умови стають сприятливими. Органічний або глибокий П. с. спричинюється внутрішньою ритмікою розвитку організму, зумовленою сигналами із середовища, за особливостями сезонів, припиняється лише після певних біохімічних змін у рослин. П. с. відзначається затримкою утворення насіння, бульб, цибулин, супроводжується опаданням листків [16]
ПЕРІОДИЧНІСТЬ властивість природних явищ, процесів повторювати у певні відтинки часу сукупність всіх фаз розвитку окремого із них, напр. П. плодоносіння. Найбільш поширену ознаку П. становить сезон. П. є узагальненою рисою щодо ритмічності, та первісною ознакою циклічності [16; 145]
ПИЛОВА БУРЯ атмосферне явище, виникає під дією сильного вітру (швидкість більше 12м/с), за сухого незахищеного ґрунту і посушливої погоди. Визначається розвіюванням в атмосфері знесеного вітром ґрунту, піску та пилу на значні відстані. П. б. засипають посіви, зносять поверхневий шар ґрунту, інколи разом із насінням і молодими рослинами [238; 220]
ПИЛОВА БУРЯ СИЛЬНА стихійне гідрометеорологічне явищепідстильної поверхні до значних висот в атмосфері [99]
ПИТОМА МАСА ҐРУНТУ провідна фізична властивість ґрунту за відношенням маси твердої його фази до маси води у такому ж об’ємі. П. м. г. залежить від складу і співвідношення гірських порід, на яких утворений ґрунт, та всіх біогенних факторів. Може змінюватись від 1,25 до 4,30 г/см3. П. м. г. є головною складовою, що визначає щільність ґрунту та зумовлює інші фізичні і агрогідрологічні властивості ґрунту [97, c.150; 152, c.3-15]
ПИТОМА ТЕПЛОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ вихідне поняття дослідження теплоємності ґрунту, що визначається кількістю тепла, необхідного для нагрівання або охолодження одиниці маси абсолютно сухого ґрунту на 1С в інтервалі температур від 14,5 до 15,5С. За розмірністю 1 кал/(гград) = 4,1868103 дж/(кгград.) [220; 98]
ПІДСТИЛЬНА ПОВЕРХНЯ зовнішня межа поверхні земної кулі із складною горизонтальною і вертикальною структурами, що стало взаємодіє з атмосферою, її явищами і процесами в складі ландшафтів географічних та антропогенних всіх інших геосфер кліматичної системи. Охоплює верхні шари літосфери з рослинним покриттям і іншими складовими біосфери, верхню товщу гідросфери і кріосфери. Провідними процесами є опромінення і перерозподіл сонячної та теплової енергій між приземним шаром атмосфери і поверхневими шарами геосфер, сприймання осаджених опадів, фазові перетворення вологи, трансформація кінетичної енергії повітряних мас, участь у формуванні приземних атмосферних явищ ([приморозки], суховії, [пилові бурі], ожеледь, заметілі, повені, тайфуни, згонно-нагонні явища, сезонні явища органічної природи та антропогенної діяльності тощо). Зовні обмежена діяльною поверхнею, вміщує діяльні шари [29, c.73-74; 79, с.204; 153, c.104-115]
ПЛИННІСТЬ ҐРУНТУ властивість перезволоженого ґрунту змінювати свою форму без утворення розривів під впливом власної ваги. Величина, зворотна в'язкості грунту [220; 190]
ПЛІД СОКОВИТИЙ орган покритонасінних рослин, який утворюється після запліднення, іноді – внаслідок розростання і видозміни частин квітки. Структурно містить шкірку, проміжну соковиту м’ясисту частину (яблуко, гарбузина, ягода, померанець, кістянка та насіння). Є об’єктом агрометеорологічних спостережень у плодівництві, ягідництві, овочівництві як господарсько корисний орган [16; 141]
ПЛІД СУХИЙ орган покритонасінних рослин, який утворюється після запліднення, іноді – внаслідок розростання і видозміни частин квітки. Має сухі, шкірясті чи дерев’янисті шкірку та проміжну частину (оплодень). Поділяються П. с. на розкривні (листянка, біб, стручок, коробка) і нерозкривні (горох, горішок, сім’янка, [зернівка], крилатка). Є об’єктом агрометеорологічних спостережень у [польових культур], овочевих культур, [плодових культур] [16; 141]
ПЛІДНІСТЬ КЛІМАТУ здатність атмосфери і підстильної поверхні забезпечувати можливий рівень родючості ґрунту і [урожаю сільськогосподарських культур] у відповідності з їх потребою до кліматичних ресурсів у визначеній місцевості. П. к. може бути загальною, галузевою, частковою, вузькогалузевою та об'єктовою. Загальна П. к. дозволяє оцінити економічний потенціал кліматичних ресурсів стосовно всієї галузі в показниках відносної продуктивності (зернова одиниця, обсяг енергетичних потреб польових культур і ін.). Часткова П. к. визначає можливості кліматичних ресурсів задовольняти потреби біологічних груп с. –г. культур, [господарської типізації культур] або спеціалізованих об'єктів (ланки системи землеробства, [агрофітотехнологій] тощо). Об'єктова П. к. оцінює здатність атмосфери і підстильної поверхні задовольняти потреби окремої польової культури в кліматичних ресурсах протягом її вегетаційного циклу або ротації сівозміни. П. к. об'єктова визначається модельними засобами за [методами] оцінки урожайності теоретичної (географічний максимум урожайності), практичної (господарський максимум урожайності). П. к. разом з чисельною оцінкою родючості ґрунту дозволяє визначити бонітет с. –г. земель. Часткова, загально галузева П. к. визначаються за спеціально створеними математичними моделями [75; 157, с.3-10]
ПЛОДОВІ КУЛЬТУРИ одна із таксономічних одиниць господарської типізації культур, головний об’єкт спрямованих систем і діяльності із вирощування фруктів, ягід, горіхів за провідними складовими виробничого процесу плодівництва. Охоплюють близько 200 видів рослин, в Україні понад 20. П. к. поділяють на сім’ячкові (яблуня, груша, айва і ін.), кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, персик і ін.), ягідні (смородина чорна і червона, аґрус, малина, ожина і ін.), горіхоплідні (грецький горіх, фундук, пекан, фісташка і ін.), цитрусові (апельсин, лимон, мандарин і ін.), субтропічні (гранат, інжир, фейхоа, хурма і ін.), тропічні (банан, манго, ананас, папайя і ін.). Всі П. к. багаторічні рослини листопадні або вічнозелені, вирощуються протягом багатьох вегетаційних періодів. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [199; 228, т.2; 141]
ПОВНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ син.: найбільша вологоємність, водомісткість ґрунту - властивість ґрунту за цілковитого заповнення усіх пустот та пор, утримувати в них найбільшу кількість води. Виключення становлять пори із затиснутим в них повітрям. П. в. г. охоплює всі форми ґрунтової вологи [241; 220]
ПОВНА КАПІЛЯРНА ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ див. максимальна капілярна вологоємність ґрунту
ПОВТОРЮВАНІСТЬ син.: частість - показник відносної частоти або частки явища в загальному статистичному розподілі агрометеорологічної величини, [агрокліматичних ресурсів]. Загальна сума всіх часток статистичного ряду є сумарною П. (кумулятивною). За розподілом сумарної П. по інтервалам, із визначенням накопиченої частки, становить емпіричну забезпеченість, що відображається номограмою або таблицею П. є емпіричним аналогом імовірності (емпіричною імовірністю) [213; 103; 238]
ПОВІТРЯНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ сукупність процесів зміни складу та вмісту повітря в шарах ґрунту за певний проміжок часу (добу, сезон, рік). Повітря в ґрунті знаходиться у вільному, абсорбованому і адсорбованому станах. Найбільше значення для рослин має вільне повітря, вміст якого залежить від порозності ґрунту, яка коливається від 25 до 88% у різних його типів. Об'єм заповнених повітрям пор за повної вологоємності грунту визначається повітроємністю і повітропроникністю ґрунту. П. р. г. залежить від структури і типу ґрунту, вологості грунту і [температури грунту]. Визначає газообмін в діяльному шарі між ґрунтом і атмосферою, тісно пов'язаний з аерацією ґрунту, яка забезпечує киснем насіння і кореневу систему протягом вегетації та дифузію вуглекислоти в атмосферу [238; 198, т.1]
ПОВІТРЯНО СУХА НАВАЖКА ҐРУНТУ наважка ґрунту за температури повітря та [вологості повітря] лабораторного приміщення, витримана попередньо в сушильній шафі за температури 100-105С до сталої ваги [141; 148]
ПОГЛИНАННЯ ВОЛОГИ ҐРУНТОМ процес надходження вологи з поверхні ґрунту в верхні його шари за недостатнього насичення. Відбувається під впливом гідравлічного натиску, капілярних та сорбційних сил, є початковою стадією інфільтрації. Після стабілізації швидкості надходження вологи в ґрунт П. в. г. переходить у фільтрацію [132]
ПОГОДА фізичний стан атмосфери за сукупності у ній власних процесів, явищ та метеорологічних величин в деякий час над певною частиною земної кулі [21; 13; 74]
ПОЄДНАННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ЯВИЩ одночасна дія двох чи декількох атмосферних явищ з небезпечною інтенсивністю або тривалістю на деякій території [174]
ПОЛЕ ОПАДІВ умовна поверхня, в кожній точці якої визначене, як функція цієї точки, числове значення шару води в рідкій, твердій чи змішаній фазах, осадженої із атмосфери на діяльну поверхню за деякий інтервал часу на певній частині земної кулі. У окремому пункті визначається як кількість опадів [126; 156, c.20-31]
ПОЛЕЗАХИСНІ ЛІСОВІ СМУГИ один із основних засобів агролісомеліорації, штучні лісові смуги на великих масивах території для захисту посівів сільськогосподарських культур від [несприятливих агрометеорологічних явищ]. За конструкцією розрізняють П. л. с. щільні, ажурні, продувні. Склад деревних порід та кущів визначають відповідно до грунтово-кліматичних умов. П. л. с. є осередком гніздування птахів, які, споживаючи шкідників сільськогосподарських культур, сприяють збереженню вирощуваного урожаю сільськогосподарських культур. П. л. с. створюються для подолання впливу суховіїв на [польові культури], покращення водного режиму, затримання снігу, зменшення непродуктивних витрат вологи на випаровування, для запобігання ерозії ґрунту, а також для захисту залізничних і автомобільних шляхів від снігових і піщаних заметів і т. ін. П. л. с. змінюють комплекс природних умов, пом’якшують клімат і [мікроклімат], виконують роль біологічного очисника повітря і поліпшення природного середовища [228, т.3; 18, т.14; 114]
ПОЛИВ гідромеліоративний захід, що дозволяє подати та розподілити на зрошуваній площі певну кількість води для забезпечення потреб рослин у розвитку рослин і підвищенні продуктивності біологічної. Розрізнюють П. основні та спеціального призначення. До основних П. відносять вегетаційні, вологозарядкові поливи, [передпосівні поливи], післяпосівні і посадкові. П. спеціального призначення – освіжаючі, протизаморозкові, промивні та удобрювальні [132]
ПОЛІКАРПІЧНІ РОСЛИНИ багаторічні квіткові рослини, що цвітуть і плодоносять за багатьма вегетаційними циклами у [онтогенезі рослин] на відміну від монокарпічних рослин [16; 216, c.3-23]
ПОЛЯГАННЯ ПОСІВІВ неінфекційна хвороба рослин за механічними пошкодженнями, [несприятливе агрометеорологічне явище]. За ним стеблостій нахилився на значній частині поля (не менше 10-20%) до поверхні землі під механічним впливом шкодочинних метеорологічних факторів. Після припинення їх дії він не повертається у вихідне положення. Основними причинами П. п. є сильний вітер, [град], розрідження ґрунту при поливах, тривалих дощах, [зливах]. Розрізняють стеблове і кореневе П. п., суцільне та осередкове. П. п. призводить до порушень розподілу біомаси за [архітектонікою рослинного покриву], змін фітоклімату та порушення живлення рослин, що відображається збільшенням втрат урожаю сільськогосподарських культур [228, т.3]
ПОЛЯГАННЯ РОСЛИН елементарна складова П. п., коли пошкодженість рослин є осередковою, плямистою і загальна площа поля з полеглими рослинами не перевищує 10% [228, т.3]
ПОЛЬОВИЙ МЕТОД в агрометеорології сукупність організаційних і методичних засобів отримання експериментальної агрометеорологічної інформації на [спостережній ділянці] за принципом паралельних (спряжених) агрометеорологічних спостережень. П. м. в а. охоплює одночасно спостереження за станом атмосфери, рослинністю та ґрунтом і за агротехнічними заходами, як за агроекосистемою, де головний компонент - агрофітопопуляція з властивими їй фізичними, фізіологічними, агрикультурними, економічними особливостями. П. м. в а. вміщує спостереження метеорологічні (на метеорологічному майданчику), мікрокліматичні (на даному полі), фітокліматичні (в середовищі рослин), фенологічні, за станом рослин і їх продуктивністю, над вологістю грунту і [температурою ґрунту], урожайністю сільськогоподарських культур, за [агротехнікою], пошкодженням рослин безпосередньо у полі. Принципи і методологія П. м. в а. опрацьовані П.І.Броуновим в 1892-1903 рр. і застосовуються і в сучасних умовах [21; 161, c.3-22; 217, c.86-94]
ПОЛЬОВІ КУЛЬТУРИ одна із таксономічних одиниць господарської типізації культур, головний об’єкт спрямованих систем і дій рільництва та кормовиробництва на вирощування продукції с.-г. рослин за складовими виробничого процесу землеробства. Є провідним об’єктом сівозміни, [агрофітотехнологій] та урожаю сільськогосподарських культур і [урожайності сільськогосподарських культур]. П. к. відрізняється від овочевої культури, [плодової культури] біологічними властивостями рослин, морфологічними ознаками, розташуванням за системами землекористування у господарстві, системою землеробства, системами агрофітотехнологій. Класифікуються за ознаками біологічних груп сільськогосподарських культур, за [господарською типізацією культур]. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [118; 210; 160, c.17-30; 163, c.94-111; 164, c.4]
ПОМИЛКА неправильність, некоректність, невідповідність певних дій, їх наслідків визначеному порядку, правилам. П. Э невільне, вимушене або навмисне викривлення об’єктивної реальності у формі П. репрезентативності, П. реєстрації, П. прийняття статистичної гіпотези, П. програмування, П. прогнозування і ін. П. розрахунків розглядається як похибка [61; 145; 206; 213; 69]
ПОМИЛКА АБСОЛЮТНА розходження (різниця) між величиною ознаки, показника, що визначена за методами [агрометеорологічних спостережень], агрометеорологычних обстежень і ін. засобами, та їх дійсними значеннями. За обчислень П. а. становить абсолютна величина (модуль) різниці між точним і розрахованим числом [213; 69; 63; 96]
ПОМИЛКА ВИМІРЮВАННЯ різниця між наслідком вимірювання заданого явища, величини та визнаною еталоном, репером, чи іншим символом істини, значенням досліджуваної величини. П. в. розподіляється за змістом її природи: за загальним вмістом всіх властивостей явища із визначенням параметрів статистичного розподілу (помилка середня, [помилка середня квадратична] або стандартна, середня ймовірна, дійсна чи істинна); за якістю метода вимірювання (помилка випадкова, [помилка систематична]); за якістю приладу вимірювання (інструментальна) та сукупна за ознаками організації вимірювання (помилка груба). Визначення, класифікація, методи оцінки та вимірювання П. в. вивчаються теорією помилок [17; 200; 69]
ПОМИЛКА ВИПАДКОВА розходження між визначеним певними засобами та дійсним значенням досліджуваної величини за вилученням помилки систематичної. За достатнього обсягу сукупності середнє значення П. в. наближається до нуля, а їх розподіл описується нормальним законом [213; 17; 69]
ПОМИЛКА ВІДНОСНА відношення помилки абсолютної до дійсної величини ознаки, що вивчається. Відображається у відсотках або у частках одиниці [213]
ПОМИЛКА ВІЗУАЛЬНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ розходження між ознаками визначеної заздалегідь сукупності експертних оцінок та наслідків фіксованих візуальних спостережень в різних ділянках розподілу досліджуваної величини або одна з помилок спостережень, що охоплюються візуальними методами. До них належать показники низки метеорологічних величин і [агрометеорологічних величин]: хмарність, видимість, стан поверхні ґрунту, оцінка стану посіву, зрідженість посіву, плямистість за аеровізуальних спостережень та ін. Головною особливістю П. в. с. є суб’єктивність, яка визначається за наявності помилки систематичної, притаманної певному спостерігачу. В разі її відсутності помилки випадкові досліджуваної ознаки описуються за нормальним законом розподілу за виконанням вимог щодо репрезентативності спостережень [153, с.104-115; 40, с.74-86; 155, с.3-21; 158, с.25-31; 44, с.120-131]
ПОМИЛКА ГРУБА істотні розходження між визначеним певними засобами та дійсним значенням досліджуваної величини. П. г. зумовлена недоліками організації роботи, ігноруванням різкої зміни зовнішніх умов або стану об’єкту, несправністю засобів отримання інформації, неуважністю виконавця роботи та ін. Визначення П. г. провадиться засобами спеціального аналізу процесу й наслідків отримання даних. Статистичним засобом виявлення П. г., за достатнього обсягу сукупності, є перевірка викидів за їх нормуванням критеріями середнього й середнього квадратичного відхилень. Видалення П. г. надає однорідності цій сукупності [251, c.57-66; 235; 237]
ПОМИЛКА ПРИЙНЯТТЯ СТАТИСТИЧНОЇ ГІПОТЕЗИ сукупність типів помилок за правилами перевірки статистичної гіпотези про закон розподілу генеральної сукупності за обмеженою вибіркою з неї. Поділяється на помилку першого роду та помилку другого роду [251; 126]
ПОМИЛКА ПРОГНОЗУВАННЯ дійсними даними. Поділяється на типи П. п. за вихідними даними, за моделлю прогнозу, за неузгодженням даних із різних джерел, за стратегією прогнозу. П. п. за вихідними даними зумовлена помилкою реєстрації, яка виникає за неточністю вимірювань, [спостережень], неякісністю вибірки, викривлення даних за угрупуванням, поєднанням, узагальненням тощо. П. п. за моделлю прогнозу викликана спрощенням, недосконалістю теоретичних положень, експертних оцінок і ін. емпіричних узагальнень. П. п. за неузгодженням даних із різних джерел пояснюється різноякісними методами обробітку і генералізації одноманітної вихідної інформації у різних галузях, відомствах. П. п. за стратегією прогнозування визначається невідповідним, невдалим вибором оптимістичного чи песимістичного варіанту прогнозу [125; 163, c.3-21; 70; 68, c.101-108]
ПОМИЛКА ПРОГРАМУВАННЯ оператор відображення простору функцій у числовий простір, що визначає відхилення показників якості роботи ЕОМ від заданого чи екстремального значення. За різними системами класифікації розрізняють помилки за типом операцій (арифметичні, логічні, звернення до даних, обліку між рівнями пам’яті й ін.), специфікації, проектування, відлагодження програми, тестування, супроводу тощо. За методом визначення виділяють П. п., що виявлені за аналізом та виконанням програм [213; 96; 28]
ПОМИЛКА РЕЄСТРАЦІЇ розходження між зафіксованим та дійсним значенням ознаки у одиниці реєстрації. Розподіляється на помилку вимірювання, [помилку спостережень] та помилку за спостереженням статистичним. П. р. вміщує помилку випадкову та [помилку систематичну]. Помилки випадкові виникають за збігом випадкових обставин (неуважність, випадкове неправильне положення спостерігача, описка тощо). За значного обсягу спостережень вони мають різні знаки і взаємно погашуються. Помилки систематичні зумовлені сталими односпрямованими причинами викривлення наслідків протягом періоду реєстрації, спостережень (неточність приладу, методики, стале неправильне положення спостерігача, приписки тощо) [213; 238; 69]
ПОМИЛКА РЕПРЕЗЕНТАТИВНОСТІ невідповідність певних значень даної ознаки загальному стану об’єкту; розходження між параметрами вибіркової та генеральної сукупностей. Визначення П. р. провадиться за припущення, що помилка реєстрації дорівнює нулю. П. р. розподіляється як помилка спостережень, [помилка вибірки], П. р. станції. Розділяють П. р. на випадкову та систематичну. Випадкова П. р. зумовлена недостатнім обсягом вибірки щодо мінливості ознаки чи генеральної сукупності. Систематична П. р. виникає за наслідками порушення правил спостережень, навмисного вибору одиниць генеральної сукупності, невірного чи недостатнього обґрунтування програми досліджень тощо. Систематична П. р. може надати цілковитої непридатності даним спостережень [213; 238; 69]
ПОМИЛКА СЕРЕДНЯ син.: помилка середня арифметична – середнє арифметичне із суми абсолютних значень помилок випадкових. За відсутності помилки систематичної П. с. є арифметичним і геометричним центром розподілу відхилень визначених значень досліджуваної величини від дійсних. В таких випадках її значення співпадає із нулем за достатнього обсягу сукупності. Відхилення від нульового значення П. с. свідчить про наявність помилки систематичної [69; 70, c.57-66; 17]
ПОМИЛКА СИСТЕМАТИЧНА розходження між визначеним певними засобами та дійсним значенням досліджуваної величини за наявності причин і джерел викривлення наслідків діяльності (помилка репрезентативності, [помилка реєстрації], помилка прогнозування і ін.). П. с. поділяються на постійні та односторонні. Постійні П. с. зберігають свою величину та знак у процесі отримання результатів. За виявленням вони видаляються шляхом внесення поправки на П. с. Односторонні П. с. за певних умов зберігають знак, але змінюють величину у залежності від причин, що їх викликають. Видаляють їх за наслідками спеціальних досліджень. За достатнього обсягу сукупності досліджуваної величини наявність постійної П. с. визначається тією обставиною, що середнє значення помилки випадкової відрізняється від нуля, а її розподіл може описуватись нормальним законом. За односторонніх П. с. закон розподілу стає асиметричним. Необхідність і способи видалення П. с. досліджуються за аналізом параметрів розподілу та методики, програми, правил, процедури отримання вихідної інформації [69, c.69-75; 70, c.57-66; 17; 22; 213]
ПОМИЛКА СПОСТЕРЕЖЕНЬ розходження між реальним (дійсним) значенням величини та отриманим за наслідками спостережень. Охоплюється правилами визначення представництва сукупності даних спостережень, як помилка репрезентативності або правилами фіксування ознак дійсності, як помилка реєстрації. За методом проведення спостережень поділяється на типи помилки візуальних спостережень та помилки інструментальних спостережень, як помилки вимірювань. Загальними для обох типів є помилка випадкова та помилка систематична. Оцінка їх властивостей провадиться методами математичної статистики з визначенням закону розподілу, його параметрів та із застосуванням статистичних процедур оцінки помилки прийняття статистичної гіпотези про закон розподілу, оцінки розходження середніх значень вибірки і генеральної сукупності, оцінки викидів, як засіб визначення помилки грубої та ін. [213; 238; 69]
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕСПРИЯТЛИВІ МЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ застережне повідомлення про наявні або очікувані метеорологічні умови, які викликають певну скруту або занепокоєння у відповідному стані чи діяльності об’єкту, галузі, але ще не є для них небезпечними [131]
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО ПОЄДНАННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ЯВИЩ застережне повідомлення про особливий стан атмосфери, за якого одночасно спостерігаються два або декілька небезпечних явищ. Напр. швидкість вітру > 20м/с і ожеледь; [сильні опади] і хуртовина; налипання мокрого снігу і швидкість вітру > 20м/сек. Розробка і передача П. п. п. н. я. провадяться за правилами щодо стихійних гідрометеорологічних явищ і входять в обов'язки підрозділів гідрометеорологічної служби [174]
ПОРИСТІСТЬ ҐРУНТУ син.: порозність ґрунту, скважність ґрунту - сумарний об'єм всіх пор, різноманітних за розмірами і формою проміжків між ґрунтовими частками та агрегатами, зайнятих водою або повітрям. Визначається в процентах від загального об'єму ґрунту. Розрізнюють: пористість сталої аерації грунту - та капілярної. За сталої аерації частина пор зайнята повітрям (вологість ґрунту відповідає повній вологоємності грунту). За капілярної аерації грунту - частина пор зайнята водою. За П. г. визначаються умови росту рослин, повна вологоємність ґрунту тощо [220; 132]
ПОРІВНЯННІСТЬ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ властивість даних агрометеорологічних спостережень мати спільні або однакові ознаки стану рослин. П. а. с. визначається за агрометеорологічних умов на різноманітних об’єктах дослідження (спостереження) протягом усього вегетаційного циклу за матеріалами гідрометеорологічних станцій. Останні мають бути розташовані у однорідних географічних умовах (агрокліматична зона, [агроландшафт], рельєф, [агроекосистема] тощо). П. а. с. досягається їх співставимістю на різних полях, що забезпечується однаковою методикою [спостережень], одноманітною організацією й розташуванням спостережних ділянках, однорідним складом об’єктів спостережень, одночасним провадженням їх та ін. обставинами [154, c.53-54]
ПОРОЗНІСТЬ ҐРУНТУ див. пористість ґрунту
ПОСІБНИК див. методичні рекомендації
ПОСІВНИЙ ПЕРІОД інтервал часу, протягом якого відбувається сівба на площі, відведеній під дану культуру. Початок П. п. відзначається датою засіву 1-4%, а закінчення - 97-100% площі. Різниця між цими датами становить тривалість П. п. [168, c.3-12]
ПОСУХА АТМОСФЕРНА один із типів класифікації посушливих явищ, що охоплюють атмосферу в певному місці за тривалий час. Головною ознакою П. а. в помірних широтах є істотний дефіцит випаровування. Характеризується тривалим бездощів'ям, високою температурою і низькою вологістю повітря, та підвищеною сонячною радіацією. П. а. формується за процесів добре вираженої зональної циркуляції в атмосфері (до 30%) та за блокування зонального переносу (70%). П. а. за гідротермічним коефіцієнтом (ГТК) класифікується, як помірна (ГТК – 0,7-1,0), сувора (0,5-0,7), дуже сувора (0,3-0,5) і катастрофічна (<0,3). Сувора П. а. розвивається при дефіциті атмосферних опадів за теплий період року не менше ніж 40% від норми [73; 124]
ПОСУХА ҐРУНТОВА див. ґрунтова посуха
ПОСУХОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН здатність рослин до адаптації, що дозволяє витримувати посуху атмосферну, [посуху ґрунтову], суховії завдяки наявності фізіологічних та морфологічних механізмів регулювати водоспоживання, здобувати воду та економно її витрачати. П. р. пов'язана з жаростійкістю рослин. Ступінь П. р. оцінюється співвідношенням їх продуктивності в оптимальних та посушливих умовах. П. р. змінюється протягом вегетаційного циклу. Так, посуха під час сходів різко зменшує урожай зерна, не змінюючи його якості, під час цвітіння – викликає череззерницю, під час наливу зерна – щуплість насіння тощо [53; 243; 198, т.5]
ПОСУШЛИВІ ЯВИЩА сукупність атмосферних явищ та [метеорологічних величин] і стану підстильної поверхні, які зумовлюють істотну невідповідність між потребою рослин та [водоспоживанням], радіаційним балансом діяльної поверхні, тепловим балансом живих організмів та довкілля (оточуючого середовища). П. я. зумовлені тривалим бездощів’ям, сухістю повітря, надмірними інсоляцією, притоком тепла, випаровуванням, помірним рухом повітряних мас. Класифікація посушливих явищ за середовищем утворення охоплює: атмосферну посуху, [ґрунтову посуху], суховії, [загальну посуху] та за галузевими ознаками: загальну або сукупну, метеорологічну, сільськогосподарську, гідрологічну, соціально-економічну тощо [91; 131]
ПОТЕНЦІЙНЕ ВИПАРОВУВАННЯ див. випарність
ПОТРЕБИ РОСЛИН провідна біологічна властивість рослин, спадкові ознаки необхідності та достатньості використання власних можливостей в розвитку рослин, накопиченні біомаси, формуванні повноцінних нащадків. П. р. розрізняються за низкою ознак. Так, за природою виникнення виділять фізичні, біологічні, екологічні, інформаційні. За інтенсивністю чи кількістю визначають верхній рівень - оптимум, нижній рівень - летальний інтервал, верхній і нижній рівні адаптації, стерпності, толерантності. За ступенем задоволення П. р. враховують умови оптимальні чи сприятливі, задовільні, незадовільні, дуже незадовільні, надзвичайні. Модельними засобами визначення П. р. є біологічний максимум урожайності, [географічний максимум урожайності], оптимуми агрометеорологічних факторів, продуктивності, урожайності сільськогосподарських культур, [крива толерантності], їх онтогенетичні криві. Ступінь задоволення П. р. оцінюється коефіцієнтами продуктивності польової культури за відповідного фактора чи їх сукупності, визначеними шкалами оцінки умов, моделями розвитку рослин, урожайності, сумами температур за міжфазний період, вегетаційний цикл, показниками водоспоживання тощо [184; 71; 164, с.3-22; 159, с.41-53]
ПОХИБКА незначна помилка. Застосовується переважно в методах обчислювальної математики. Становить чисельне визначення розбіжностей між наслідками розрахунків чи наближення деякої величини, точне значення якої задане іншим способом. Розподіляється на похибку розрахунків та [похибку наближення]. Іноді визначають П. абсолютну (різниця між результатом розрахунку та істинним значенням), П. відносну (відношення П. абсолютної до істинного значення) та П. систематичну (зміщення обчисленого результату від істинного значення) [28; 101; 63; 65]
ПОХИБКА НАБЛИЖЕННЯ різниця між точним і наближеним значеннями числа за наслідками наближених обчислень. Виникає під час відкидання цифр з останніх розрядів або за відкидання розрядів, що є способом округлення чисел [20, c.131; 28]
ПОХИБКА ПРОГНОЗУ один із провідних параметрів оцінки методу прогнозу, зафіксована (апостеріорна) величина відхилення значень прогнозу від дійсного стану об’єкту. Визначається як абсолютна та відносна П. п. [178]
ПОХИБКА РОЗРАХУНКІВ числове значення розбіжностей між даними, отриманими за процедурою розрахунків та точними значеннями величини. П. р. поділяється на похибку абсолютну та похибку відносну. Вони за змістом поняття та процедурою обчислення агрометеорологічних показників співпадають із помилкою абсолютною та [помилкою відносною]. Виділяють також П. прогнозу [28; 69]
ПОХИБКА СЕРЕДНЯ КВАДРАТИЧНА стандартизована міра розсіювання похибок обчислювальних засобів. Розрізняють П. с. к. х, як міру близькості точних х* і наближених х значень величин та зведених результатів спостережень або [вимірювань]. За похибки наближення, [похибки розрахунків], похибки прогнозів тощо П. с. к. визначається із врахуванням відповідних і-х ймовірностей рі за формулою . За даними спостережень, [вимірювань] П. с. к. середнього арифметичного значення х розраховується за виразом , де . За нормального закону розподілу між середньою похибкою зведеного результату і П. с. к. існує співвідношення =1,25 . П. с. к. застосовують при розробці методів агрометеорологічних прогнозів, фенологічних прогнозів, прогнозів урожайності сільськогосподарських культур і ін. [251, т.2; 213; 69; 155, c.3-21]
ПРИМОРОЗКИ син.: заморозки - короткочасні зниження температури до від'ємних значень в надповерхневому діяльному шарі повітря чи на поверхні ґрунту в період із сталою позитивною температурою. П. бувають адвективні, радіаційні та адвективно-радіаційні [45]
ПРИМОРОЗКОНЕБЕЗПЕЧНИЙ ПЕРІОД проміжок часу після дати стійкого переходу температури повітря через 10С до дати останнього приморозку навесні або від першого наприкінці літа до аналогічної дати восени. Частина вегетаційного періоду, небезпечна за термічним режимом окремим раннім та всім теплолюбним культурам. За методами кліматологічної обробки метеорологічних величин П. п. структурно входить в безморозний період. Проміжок часу між датами закінчення П. п. навесні і початку восени надає уяву про безприморозковий період [172, c.46-67]
ПРИНЦИП КРИТИЧНИХ ПЕРІОДІВ син.: Закон критичних періодів – провідне положення концепції критичних періодів про особливу чутливість біологічну рослин в окремі періоди росту рослин та розвитку рослин до певних значень факторів середовища зовнішнього (світло, тепло, волога, поживні речовини). П. к. п. застосовується в експериментальних дослідженнях та математичних розрахунках агрометеорологічних параметрів потреби рослин, наприклад до тривалості дня та ночі, температури повітря, [вологості повітря] [21, c. 39, 332; 164, c. 3-22; 221]
ПРИНЦИП ОПТИМАЛЬНОСТІ син.: закон оптимальності – фундаментальне положення загальної теорії систем, застосоване до екології ([закон оптимальності], до теорії оптимальних процесів). Визначає необхідні умови оптимальності, оптимальне значення функції, вибір оптимальних параметрів системи тощо. Полягає в тому, що розмір будь-якої системи має відповідати її функціям. З найбільшою ефективністю будь-яка система функціонує тільки за П. о. в певних просторово-часових межах. П. о. становить провідне положення в опрацюванні математичних моделей в агрометеорології [183; 251; 164, c.23-25]
ПРИПИНЕННЯ ВЕГЕТАЦІЇ істотне послаблення активної життєдіяльності рослин, перехід до стану зимового спокою (анабіозу) під впливом агрометеорологічних умов. Датою П. в. озимих зернових культур вважається день, після якого на протязі п'яти діб підряд середня добова температура повітря відзначалась нижче 5С, в південних регіонах України – нижче 3С. В зими з тривалими відлигами П. в. може відбуватись декілька разів. Для різних видів рослин в одній і тій же місцевості П. в. настає неодночасово, в залежності від біологічного мінімуму температури, зумовленою біологічними властивостями рослин [141; 71]
ПРИПУСТИМА ПОХИБКА ПРОГНОЗУ умовна апріорна величина відхилення прогнозованого значення від дійсного стану об'єкту прогнозу. П. п. п. прийнята на рівні 0.67 середнього квадратичного відхилення прогнозованого елементу [178]
ПРОГНОЗ КЛІМАТУ опис очікуваних змін клімату, відображений у вигляді нових кліматологічних норм за стандартний кліматологічний період [131; 238]
ПРОГНОЗ МІНЛИВОСТІ КЛІМАТУ опис очікуваних змін параметрів клімату, пов'язаних із зміною амплітуди кліматичних показників, їх аномалій [131; 238]
ПРОГНОЗ ПОГОДИ науково обґрунтоване передбачення майбутнього стану атмосфери за регламентованими ознаками для певної території на визначений відрізок часу [45, т.3; 238]
ПРОГНОЗ СИНОПТИЧНОГО СТАНОВИЩА передбачення майбутнього розподілу і властивостей повітряних мас, фронтів, атмосферних збурень, тощо над певною територією за деякий проміжок часу. П. с. с. є попередником прогнозу погоди у власному розумінні, тобто прогнозу метеорологічних величин [238]
ПРОГРАМА АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ОБСТЕЖЕНЬ система положень із отримання даних агрометеорологічних величин застосуванням спеціалізованих методик у просторі й часі. П. а. о. розробляють за особливих агрометеорологічних умов, за потреби систематичного вивчення нових, невідомих або невисвітлених властивостей об’єктів, в разі застосування нових засобів отримання агрометеорологічних даних тощо. Зміст П. а. о. передбачає висвітлення мети, завдань, стану питання про запропонований об’єкт, типу агрометеорологічного обстеження, переліку або обґрунтування методів досягнення мети, етапів агрометеорологічних обстежень, переліку засобів матеріально-технічного забезпечення, очікуваного результату, його форми і термінів отримання [230, c.65-70; 153, c.104-115; 218, c.86-92]
ПРОДУКТИВНА ВОЛОГА ҐРУНТУ частина вологості ґрунту, що доступна рослинам для забезпечення життєдіяльності і синтезу органічних речовин. Доступність її визначається агрогідрологічними властивостями ґрунту за [потребою рослин], залежить від фази розвитку рослин, [біомаси], стану (тургору, розвитку кореневої системи, стійкості до засух і ін.). Нижньою межею П. в. г. прийнята вологість сталого в'янення. Верхня межа оптимальних значень співпадає з найменшою польовою вологоємністю. Більша за неї до повної вологоємності грунту П. в. г. є надлишковою [220; 141]
ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЛОГІЧНА наслідок діяльності екосистем – міра потоку енергії в експлуатованій популяції. Визначається за різницею між біомасою популяції в цей і в деякий попередній час в одиницях маси або чисельності осіб. Розрізняють П. б. популяції, суспільства (напр. рослинного), екосистеми, біосфери, [продуктивність первинну] і продуктивність вторинну [54; 226, c.65; 144, c.59-60]
ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОСФЕРИ, продуктивність живої речовини загальний приріст біомаси в біосфері протягом року [215]
ПРОДУКТИВНІСТЬ ВТОРИННА біомаса, а також енергія і леткі речовини, що створені всіма гетеротрофними організмами (консументами – споживачами) на одиниці площі за одиницею часу [54; 215; 183]
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРВИННА швидкість, з якою промениста енергія засвоюється автотрофними організмами – продуцентами (гол. ч. – зеленими рослинами) в процесі фотосинтезу або хемосинтезу. П. п. та накопичується у формі органічних речовин і може бути використана у вигляді їжі іншими компонентами екосистеми. Визначається за біомасою надземних і підземних органів, а також за енергією і біомасою летких речовин з одиниці площі за одиницю часу. Поділяється на продуктивність первинну валову та [продуктивність первинну чисту] [144, c.59-60; 183]
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРВИННА ВАЛОВА, повна загальна загальна кількість продукованої під час фотосинтезу органічної речовини, вміщує також витрачену енергію на дихання рослин та леткі біогенні речовини (фітонциди і ін.) [183; 215]
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПЕРВИННА ЧИСТА швидкість накопичення органічних речовин в рослинах, за винятком частини, що використана на дихання [215; 183]
ПРОДУКТИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕЗУ 1. Інтенсивність накопичення біомаси рослинним суспільством на одиниці площі за певний час; 2. Швидкість приросту біомаси за [фотосинтезом] за добу, декаду, міжфазний період, за вегетаційний цикл. За [агрометеорологічних спостережень] умовно ототожнюється значеннями висоти рослин [215, 141]
ПРОМЕРЗАННЯ ҐРУНТУ 1. Процес фазового переходу рідинної вологи ґрунту (ґрунтового розчину, водяної пари) до твердої фази за від'ємної температури. Швидкість і глибина сезонного П. г. залежать від типу, температури, вологості ґрунту наявності або відсутності снігового покриву, рослин, їх виду і стану та ін. За значного зволоження П. г. призводить до розриву зв'язків між частинками і мікроагрегатами грунту із виникненням тріщин. Чим щільніше ґрунт, тим більших розмірів утворюється агрегат грунту під час П. г. 2. Проникнення в ґрунті нульової та від'ємної температур від поверхні до зазначеної глибини. Глибина П. г. залежить від типу, вологості та видів обробітку грунту, які зумовлюють теплоємність грунту і його температуропровідність [238; 27, c.110; 141]
ПРУЖНІСТЬ ВОДЯНОЇ ПАРИ провідна характеристика вологості повітря. Парціальний (частковий, власний) тиск водяної пари, яка у цей час міститься у повітрі. Визначається в мб або мм ртутного стовпчика [238]
ПУЧЕННЯ ҐРУНТУ збільшення об’єму ґрунту за багаторазової різкої зміни агрометеорологічних умов у холодні сезони. За відповідних вологості ґрунту і способу обробітку грунту чергування морозів із [відлигами] зумовлюють нерівномірну кристалізацію води в порах різних розмірів і по глибині. Внаслідок цього відбувається розсування ґрунтових часток і П. г. зумовлює випирання рослин. Факторами посилення П. г. є значна вологість глинистих ґрунтів і високий рівень ґрунтових вод [220; 25; 198, т.5]
Р
РАДІАЦІЙНЕ ЗАБРУДНЕННЯ антропогенний фактор [забруднення]. Полягає у збільшенні вмісту радіоактивних речовин в підстильній поверхні, в [атмосфері], воді, в продуктах харчування, харчовій сировині, кормах та в різних предметах. Він перевищує межу, встановлену стандартами, нормами і правилами радіаційної безпеки [99]
РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС АТМОСФЕРИ система показників врівноваження процесів поглинання і випромінювання променистої енергії в атмосфері за алгебраїчною сумою їх потоків. Прибуткову частину, що поглинається атмосферою, складають пряма і розсіяна сонячна радіація та довгохвильове випромінювання підстильної поверхні. Витратна частина складається із власного випромінення атмосфери в напрямку поверхні Землі та e космічний простір. Вона є більшою ніж поток ефективного випромінення внаслідок цього Р. б. а. завжди негативний [238]
РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС ПІДСТИЛЬНОЇ ПОВЕРХНІ див. баланс радіаційний діяльної поверхні
РАДІАЦІЙНИЙ ІНДЕКС СУХОСТІ М.І.БУДИКО фізично обґрунтований коефіцієнт атмосферного зволоження території за відношенням радіаційного балансу підстильної поверхні R за рік до кількості тепла Lr, яке необхідне для випаровування річної кількості опадів r на визначеній площі. За Р. і. с. визначено періодичний закон географічної зональності А.О.Григор’єва та М.І. Будико, виконана класифікація кліматів, здійснено кліматичне районування [183; 238]
РЕЖИМ ВОЛОГОСТІ ҐРУНТУ визначений одноразовий або багаторічний закономірний порядок розподілу вмісту води в ґрунті протягом окремого періоду чи всього року (річний) в цілому в певній частині земної кулі. Може розглядатись за добу, декаду, міжфазний період, вегетаційний цикл, [сезон] в окремі роки чи за багаторічний період. Р. в. г. є чутливою і найбільш вірогідною ознакою серед інших складових водного балансу ґрунту. Істотно реагує на основний обробіток ґрунту, [агрофітотехнології], водоспоживання рослин і ін. чинники. Щорічний Р. в. г. за значним впливом великої сукупності факторів є істотно мінливим. Стійкі властивості Р. в. г. виявляються за багаторічний період при відсутності різких неоднорідних змін складових водного балансу [ґрунту] [218, c. 86-92; 155, c.81-89; 156, c.20-31; 159, c.41-53]
РЕЛЬЄФ сукупність нерівностей земної поверхні за формами рельєфу, які утворюються на межі літосфери з атмосферою і гідросферою. За розмірами форм розрізняють нанорельєф, [мікрорельєф, мезорельєф, макрорельєф та мегарельєф. Є головним компонентом підстильної поверхні, який формує наноклімат, [мікроклімат] і мезоклімат. Важливими ознаками Р. є висота місцевості н. р. м., експозиція схилу щодо сторін світу та кут нахилу поверхні при здійсненні агрометеорологічних спостережень і [агрометеорологічних обстежень] [45, т.3; 157, с.94-98]
РЕПРЕЗЕНТАТИВНІСТЬ відповідність, узгодженість ознак, особливостей окремого об’єкту, низки даних тощо загальним властивостям досліджуваних об’єктів, речовин, процесів, явищ, визначальним параметрам генеральної сукупності. Розрізняють репрезентативність спостережень, [репрезентативність ділянки спостережень], репрезентативність вибірки, [репрезентативність станції]. Р. є важливою ознакою об’єктивності даних агрометеорологічних спостережень, [агрометеорологічних обстежень]. Визначається сукупністю правил та процедур за властивостями змісту, динаміки і розподілу досліджуваних величин із вилученням помилки репрезентативності. Є провідною ознакою однорідності ряду агрометеорологічних величин. У масових явищах досліджується засобами математичної статистики [18; 238; 70, c.57-66; 69; 155, c.37-49]
РЕПРЕЗЕНТАТИВНІСТЬ ВИБІРКИ властивість ознак емпіричної вибірки випадкових величин відповідати параметрам генеральної сукупності. Досліджується методами математичної статистики за оцінкою відмінності між емпіричним і теоретичним розподілами, різниці між середніми та ін. за вилученням помилки репрезентативності [151, c.19-21; 69]
РЕПРЕЗЕНТАТИВНІСТЬ ДІЛЯНКИ СПОСТЕРЕЖЕНЬ провідна вимога організації ділянки агрометеорологічних спостережень на окремому полі, пасовищі, в саду тощо за польовим методом в [агрометеорології]. Полягає у визначенні відповідності ознак цієї ділянки характеристикам рельєфу, типу і різновиду ґрунту, природної рослинності, полезахисних лісових смуг, типу і виду сівозміни, [агротехніки], як загальним властивостям обраного об’єкту агроекосистеми і довкілля. За відсутності помилки репрезентативності Р. д. с. забезпечує багаторічну репрезентативність спостережень та мінімально припустиму кількість таких ділянок задля об’єктивної просторової та часової оцінки агрометеорологічних факторів та [агрометеорологічних умов] в межах адміністративної області, агрокліматичної зони тощо [141; 155, c.37-49; 154, c.44-61, 62-72]
РЕПРЕЗЕНТАТИВНІСТЬ СПОСТЕРЕЖЕНЬ відповідність даних метеорологічних спостережень, [агрометеорологічних спостережень] визначеним типовим ознакам, властивостям, стану атмосфери, [підстильної поверхні] чи оточуючого середовища протягом періоду вимірювання у певній частині земної кулі [18, т.22; 238]
РЕПРЕЗЕНТАТИВНІСТЬ СТАНЦІЇ вимога організації агрометеорологічних спостережень, за якою їх провідні об’єкти повинні мати репрезентативність. Перелік цих об’єктів визначається програмою роботи станції. Зазвичай він вміщує метеорологічний майданчик, ділянки агрометеорологічних спостережень на ланах, пасовищах, в садах і ін. За сукупністю ознак репрезентативності ділянок спостережень і інших об’єктів оцінюється Р. с. [141; 155, c.37-49; 154, c.44-61]
РЕПРОДУКТИВНИЙ ПЕРІОД частина періоду онтогенезу, протягом якого формуються репродуктивні органи. Застосовується при типізації фенологічних фаз розвитку рослин за [агрометеорологічними умовами] [153, c.26-46; 141]
РИТМІЧНІСТЬ властивість природних явищ, процесів рівномірно чергувати визначені ознаки із певною послідовністю і закономірною частотою. Є складовою явищ періодичності [183; 18]
РІВЕНЬ СТАЛОЇ ДОБОВОЇ ТЕМПЕРАТУРИ гранична ознака нижньої межі добового діяльного шару підстильної поверхні за добовими коливаннями температури, коли їх амплітуда стає меншою похибки вимірювань. Р. с. д. т. знаходиться на глибині 25-30 см на мінеральних ґрунтах і досягає 70-100 см на торф’яних. Р. с. д. т. має річну і добову динаміку, залежить від способу обробітку ґрунту, рослинності, снігового покриву і ін. Є ознакою агрокліматичної оцінки території задля агрометеорологічної адаптації землеробства до коливань погоди і [змін клімату] Вище Р. с. д. т. знаходиться добовий діяльний шар підстильної поверхні, нижче – річний діяльний шар підстильної поверхні [238, c.423-424; 172, c.150-166; 230, c.66-70]
РІВЕНЬ СТАЛОЇ РІЧНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ гранична ознака нижньої межі річного діяльного шару підстильної поверхні за коливаннями протягом року температури відповідної геосфери (ґрунту, води, льоду і ін.). На Р. с. р. т. і нижче температура протягом всього року є незмінною. У високих широтах Р. с. р. т. починається із глибин 20-30м, у помірних – 15-20м, у тропіках – 5-10м. Вище Р. с. р. т. знаходиться річний діяльний шар [підстильної поверхні], нижче – шар сталої річної температури [238]
РІВЕНЬ УРОЖАЙНОСТІ умовний показник виміру кількості продукції сільськогосподарських культур з одиниці площі в засобах оцінки урожайності. Р. у. є ознакою, що викликає за наслідками її оцінки з'явлення інших властивостей: статистичної сталості, мінливості урожайності, емпіричного розподілу, динамічності урожайності і ін. Вихідна статистична сталість Р. у. визначається площею облікової ділянки і обсягом вибірки. Вона залежить також від агрометеорологічних умов, наявності і інтенсивності стихійних гідрометеорологічних явищ та ін. численних факторів. Емпіричний розподіл Р. у. в межах від нуля до біологічного максимуму урожайності наближається до логарифмічно нормального розподілу. За достатнього обсягу вибірки він може апроксимуватись нормальним законом. За аналізом форми і параметрів цього розподілу визначають особливості впливу агрометеорологічних факторів на Р. у. [156, c.3-13; 216, c.3-23; 164, c.23-33]
РІВНЯННЯ ВОДНОГО БАЛАНСУ ҐРУНТУ математичний вираз за системою показників приходу та витрат вологи на поверхні або у певному шарі ґрунту за будь-який проміжок часу. В залежності від мети вміщує різні складові. Провідними серед них є запаси продуктивної вологи грунту наприкінці і на початку періоду, атмосферні опади, [випаровування], поверхневий стік. Р. в. б. г. використовується в агрометеорології при вивченні водного режиму ґрунту під певною культурою, на відповідному агрофоні, за визначеною агрофітотехнологією або в сівозміні [220; 156, c.20-32]
РІВНЯННЯ ВОДНОГО БАЛАНСУ РОСЛИН алгебраїчний вираз співвідношення показників надходження, засвоєння та витрат води на рівні організмів окремих рослин або фітогеоценозів. У загальному вигляді Р. в. б. р. визначає кількість утриманої води W за різницею між її надходженням P та витратами S за виразом (1). (1) Загальні значення Р. в. б. р. за виразом (1) відображають спрямованість процесів життєдіяльності рослин: за W=0 створюється оптимальне співвідношення води в організмі для його існування, за W>0 здійснюється ріст рослини, за W<0 відбувається зневоднення, яке може призвести до загибелі. Визначення водного балансу рослин у популяціях потребує узагальнюючого поєднання даних варіаційного ряду за виразом (1) із дослідженням статистичних особливостей кожної його складової. Р. в. б. р. у фітоценозі охоплює складові водного балансу атмосфери, водного балансу ґрунту і водного балансу рослин. Воно відображається виразом , (2) де W – кількість утриманої води в рослинному фітогеоценозі, R – кількість опадів, WK, WП – запаси продуктивної вологи у ґрунті наприкінці та на початку досліджуваного періоду, Тч – кількість води, витраченої агрофітоценозом сумісно на транспірацію та фізичне випаровування, S – поверхневий стік, Ri- кількість води, що витрачена на інтерцепцію. За Р. в. б. р. визначаються толерантність та оптимум агрометеорологічної величини [66, 91, 120]
РІЗКІ ЗМІНИ ПОГОДИ атмосферні явища за зміною погодних умов, які не досягають інтенсивності стихійних гідрометеорологічних явищ, але можуть негативно вплинути на виробничу діяльність певної галузі економіки на деякій території, чи на здоров'я людини [174]
РІЛЬНИЦТВО провідна галузь рослинництва, завдання якої зосереджені на вирощуванні с.-г. продукції польових культур, [кормових культур], овочевих культур на відміну від тваринництва, що засноване на виробництві тваринної продукції. Провідними засадами Р. є землекористування, [системи землеробства], агрофітотехнології, які ґрунтуються на біологічних властивостях рослин, [родючості ґрунту] і плідності клімату та поєднуються антропогенними засобами соціально-економічного, організаційно-адміністративного та іншого характеру. Р. провідною галуззю гідрометеорологічного забезпечення сільськогоспо-дарського виробництва [227, т.3; 67; 72; 117]
РІСТ ОРГАНІЗМУ сукупність процесів індивідуальної життєдіяльності організму, пов’язаних, як правило, із збільшенням біомаси. Супроводжується також якісними змінами - диференціацією існуючих органів, новоутворенням клітин, тканин. Закономірності Р. о. і кінцеві їх розміри визначаються спадковими особливостями в онтогенезі, [філогенезі], та зовнішніми (живлення, температура, світловий режим, вологість) і внутрішніми факторами. Розрізняють ріст рослин, тварин, людини [16]
РІСТ РОСЛИН необоротне збільшення розмірів і ваги рослин протягом розвитку рослин у [вегетаційному циклі], результат взаємодії фізіолого-біохімічних процесів. Р. р. локалізується у т. з. зонах росту (меристемах) і складається з процесів поділу клітин, наступного їх збільшення і диференціації, що забезпечує спеціалізацію тканини і органів. Головними властивостями Р. р. є безперервна здатність до росту, добова і сезонна ритмічність за тривалості світлої частини доби, рівнів температури повітря і [вологості повітря], наявності і кількості поживних речовин і вологи у ґрунті та ін. агрометеорологічних факторів. Відсутність ознак Р. р. вказує на період спокою [228, т.3; 94]
РІСТ ТВАРИН один з видів росту організмів – кількісні зміни за збільшенням ваги, лінійних і об’ємних промірів тіла тварин. Особливості Р. т. залежать від спадковості, обміну речовин і енергії та переважання процесів асиміляції над процесами дисиміляції. Інтенсивність Р. т. зазвичай, визначається видом, породою, віком, статтю, нервовою та ендокринною системами, умовами годівлі (випасу), утримання, метеорологічними факторами (сонячне освітлення, температура повітря, [вологість повітря], забруднення атмосфери тощо). На відміну від росту рослин Р. т. припиняється у певному віці [228, т.3; 16]
РІЧНИЙ ДІЯЛЬНИЙ ШАР ПІДСТИЛЬНОЇ ПОВЕРХНІ умовна складова вертикальної структури підстильної поверхні, підповерхневий діяльний шар геосфер між діяльною поверхнею та [рівнем сталої річної температури]. У кожній геосфері, як складовій кліматичної системи – літосфері, гідросфері, кріосфері, біосфері, Р. д. ш. п. п. має власну потужність, зумовлену вертикальною структурою і фізичними властивостями його внутрішнього середовища [29, c.71, 108, 143; 230, c.65-70; 246, c.22]
РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТУ сукупність властивостей ґрунту безперервно забезпечувати потреби рослин вологою, ґрунтовим повітрям, поживними речовинами, які формують урожай сільськогосподарських культур. Розрізняють природну (потенційну) та ефективну (штучну) Р. г. Природна Р. г. формується віковими процесами ґрунтоутворення і визначається за природними механічними, фізичними, біохімічними, мікробіологічними та ін. властивостями ґрунту. Її ознаки поєднані у природних запасах продуктивної вологи, поживних речовин, ґрунтового повітря та інших умов життєдіяльності рослин. Ефективна Р. г. створюється поєднанням природної Р. г. та за наслідками діяльності людини засобами механічного обробітку грунту, внесення органічних і мінеральних добрив, запровадженням сівозмін і інших ланок системи землеробства, меліоративними заходами тощо. Антропогенна складова ефективної Р. г. є потужною додатковою, нестійкою і щорічно мінливою ознакою до природної Р. г. За сталого застосування протягом періоду, співставимого із тривалістю ротації сівозміни, ця [система] надає ефективній Р. г. стійких позитивних чи негативних ознак. Провідними складовими Р. г. є вміст запасів продуктивної вологи, гумусу, ґрунтового повітря і ін. [220; 132; 104]
РОЗВИТОК РОСЛИН процес формування габітусу, органів і нащадків від зародження рослини до припинення її індивідуального існування. Закономірностями Р. р. є онтогенез рослин, [філогенез рослин] і еволюція рослин у відповідності із спадковою програмою та зовнішніми, в т. ч. агрометеорологічними умовами середовища. За агрометеорологічними спостереженнями Р. р. відзначається диференціацією точок росту на кожному етапі органогенезу і зовнішньо фенологічними фазами. Можливість, швидкість Р. р. і їх габітус регулюються агрометеорологічними умовами: тривалістю дня, інтенсивністю та спектральним складом сонячної радіації, тепловим режимом, зволоженням ґрунту і повітря тощо. За перебігом агрометеорологічних факторів визначають оптимуми, біологічні екстремуми (мінімум та максимум), як агрометеорологічні показники. Закономірності Р. р. описують у вигляді математичних моделей детерміністських, фізико-статистичних та статистичних [16; 38, c.54-69; 169, c.3-23; 182, c.63; 199]
РОСА гігротермічне атмосферне явище у формі атмосферних опадів із повітря. Відзначається у вигляді крапель води на предметах підстильної поверхні, в т.ч. на рослинах і їх органах за процесів нічного вихолоджування, внаслідок конденсації. Слід відрізняти від гутації. Може бути джерелом збільшення вологості ґрунту у посушливих місцевостях із непромивним водним режимом ґрунту. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень [238; 187; 141]
РОСЛИННІСТЬ АРІДНА сукупність видів рослин, що виростають в умовах арідного клімату, коли вони відчувають нестаток вологи протягом більшої частини вегетаційного періоду. Р. а. охоплює фітоценози пустель, ксерофітні рідколісся і ін. У Р. а. виникли різні засоби адаптації до нестатку вологи. Серед них особлива фенологічна ритмічність, за якої короткий вегетаційний цикл співпадає з періодом випадання опадів, особливі морфологічні і анатомічні пристосування (редукція листків, їх опущення, утворення потужних покривних тканин і т. ін.), адаптації фізіологічні (підвищений осмотичний тиск клітинного соку, витривалість довгого в’янення тощо) [215]
С
САДІВНИЦТВО галузь сільського господарства що займається вирощуванням багаторічних культур для одержання плодів соковитих, [ягід], горіхів. Поділяється на плодівництво, виноградарство, ягідництво і декоративне С. Агрометеорологічні спостереження охоплюють фенологічні ознаки, вологість ґрунту, інколи фітоклімат [45, т.3]
САМОЗРІДЖЕННЯ явище закономірного зменшення густоти посіву протягом всього вегетаційного циклу. Зумовлене внутрішніми істотними зв’язками і взаємодією рослин в складі агрофітопопуляцій. Поряд із закономірним виділяють факторне С. Поступове зменшення густоти посіву є проявом внутрішньовидової боротьби рослин. Різке, стрибкоподібне зменшення кількості рослин у фітопопуляції чи стебловідбір є факторним С., що виникає внаслідок дії несприятливих агрометеорологічних явищ, пошкодження шкідниками, хворобами, неінфекційними хворобами рослин тощо [163, c.22-35; 105]
СВІТНІСТЬ світловий потік, що випромінює одиниця площі поверхні, яка світиться. Визначається одиницями С. люкс і фот [3]
СЕЗОН періодична частина року, яка виділена за певними однорідними (астрономічними, кліматичними, календарними) або сукупними (синоптичними, фенологічними і ін.) ознаками. Найчастіше відзначаються весна, [літо], осінь, [зима]. Провідним фактором зміни С. є співвідношення між тривалістю дня і ночі, яке зумовлює річний хід головних метеорологічних величин, розбіжності енерго- і масообміну на різних широтах, сезонні зсуви у циркуляції атмосфери, біологічні ритмічність, [циклічність] вегетації рослин, режими господарської діяльності та ін. [238; 120, c.327; 183]
СЕЗОННЕ ПРОМЕРЗАННЯ ҐРУНТУ див. промерзання ґрунту.
СЕРЕДОВИЩЕ ЗОВНІШНЄ син.: середовище оточуюче - простір, речовина, енергія, інформація, які оточують певний об’єкт, впливають на його стан, властивості і пов’язані з ним зворотними зв’язками. Є основним поняттям системи [183; 231, c.50]
СИДЕРАЦІЯ агротехнічний захід заорювання в ґрунт зеленої маси посіяних рослин – сидератів(зеленого добрива). За допомогою сидератів відбувається підвищення родючості ґрунту завдяки збагаченню його органічними та мінеральними поживними речовинами [198, т.5]
СИЛЬНА ХУРТОВИНА син.: сніговий буран, завірюха, хуга, буревій - стихійне гідрометеорологічне явище. Полягає у перенесенні снігу сильним вітром із швидкістю більше 15м/с над поверхнею землі, тривалістю більше 12 год., за низької температури. За С. х. відбувається перерозподіл висоти снігового покриву та зміна його структури. С. х. завдають значної шкоди сільському господарству - ускладнюється випас тварин на зимових пасовищах, підвіз кормів до бази їх зимівлі і ін. [99, c.178]
СИНХРОННІСТЬ син.: гомохронність, одночасність – одночасне здійснення або визначення двох чи декількох явищ, процесів, показників тощо. С. властива методам [агрометеорологічних спостережень], агрометеорологічних обстежень, що визначається як спряженість [238; 154, c.44-61]
СИСТЕМА будь-яка матеріальна, енергетична, інформаційна, концептуальна сукупність елементів, складових у вигляді осередку, який вміщений у середовищі зовнішньому, становить оболонку С. Складові С. певним чином упорядковані у деяку структуру із входом і виходом, поєднані у спільність та пов’язані між собою і зовнішнім середовищем прямими та зворотними зв’язками у часі. Є провідним поняттям системних досліджень в метеорології сільськогосподарській [164, c.3-22; 183; 251, т.2]
СИСТЕМА ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА багаторівнева сукупність адміністративно-організацій-них, оперативно-виробничих, методичних і науково-дослідних організацій та установ, що здійснюють агрометеорологічне забезпечення землеробства, і інших галузей с.-г. виробництва, зоометеорологічне забезпечення та обслуговування користувачів і замовників гідрометеорологічною інформацією задля досягнення ефективної, регулярної і безпечної діяльності галузей сільського господарства країни. С. г. м. з. с. г. вміщує підсистеми: спостережень, передачі, перетворення і опрацювання, оперативних узагальнень, прогнозування, режимних узагальнень та науково-дослідних робіт. Підсистема спостережень складається із державної мережі гідрометеорологічних станцій і [агрометеорологічних станцій] та агрометеорологічних постів, обсерваторій, відомчої мережі постів в господарствах, засобів агрометеорологічних обстежень і [супутникової метеорології]. Підсистема передачі гідрометеорологічної інформації використовує діючі державні канали зв'язку або застосовує власні спеціалізовані мережі. Підсистема перетворень і оперативних опрацювань інформації в агрометеорологічні прогнози оцінки, довідки, огляди, бюлетені і зоометеорологічні прогнози тощо складається із спеціалізованих оперативно-виробничих організацій (підрозділів), груп в Українському ГМЦ і в обласних центрах по гідрометеорології, обсерваторіях, бюро погоди, на гідрометеорологічних і агрометеорологічних станціях. Підсистема режимних узагальнень інформації про агрометеорологічні умови, агрогідрологічні, агрокліматичні умови у вигляді агрометеорологічних щорічників, довідників, баз даних складається із режимних підрозділів або груп в складі центрів з гідрометеорології, обсерваторій, гідрометеорологічних станцій. Підсистема науково-методичного забезпечення С. г. м. з. с. г зосереджена в УкрНДГМІ та використовує наслідки досліджень ОДЕКУ, національного та державних університетів тощо [154, c.62-72; 155, c.37-49; 90; 236]
СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА 1. Історично визначений спосіб встановлення співвідношення між заходами і засобами використання земельних, рослинних, агрокліматичних ресурсів у відповідній географічній зоні. Розподіляється за періодами застосування на примітивну, екстенсивну, перехідну, інтенсивну, сучасну (інтенсивну) С. з. 2. Сукупність взаємопов’язаних принципів, правил, прийомів, заходів організаційно-економічного, агротехнічного, меліоративного характеру із використання землі для виробництва с. –г. продукції, на визначеній території, за землевпорядкуванням, відтворенням і підвищенням родючості ґрунту та за наявної плідності клімату. С. з. вміщує сукупність систем організації території і здійснення виробничого процесу вирощування рослинної продукції за такими провідними ланками, як сівозміна, система основного обробітку ґрунту, система живлення, система догляду, система захисту рослин, система насінництва та ін. Засобом поєднання різнорідних ланок С. з. є агрофітотехнологія. Одним із принципів упорядкування С. з. за місцевих природних умов є агрокліматична класифікація систем землеробства [198, т.5; 89; 23; 55; 228, т.3; 72]
СИСТЕМА ОДИНИЦЬ сукупність основних і похідних одиниць вимірювання фізичних, агрометеорологічних величин та величин інших наукових галузей. Вона зведена до певного порядку у відповідності із визначеними принципами. В ній встановлюються довільно тільки незалежні одиниці, які є основними. Похідні одиниці знаходяться за цими принципами із певних співвідношень [200; 238; 98; 73]
СІВБА ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР провідна операція агрофітотехнології. Полягає в рівномірному розподілі насіння на поверхні ріллі, на встановлену глибину загортання насіння задля забезпечення майбутніх рослин оптимальною площею живлення. За термінами розрізняють види С. п. к.: весняну, осінню, літню і підзимню. Кожна з них поділяється на типи за початком: надрання, рання, середня, пізня, надпізня та на підтипи за тривалістю: надрозтягнута, розтягнута, помірна, стисла, надстисла. Метеорологічний режим під час С. п. к. має відповідати біологічним властивостям рослин. За згаданими ознаками визначаються типи агрометеорологічної спрямованості С. п. к. у природних зонах України [228, т.3; 166, c.57-80]
СІВОЗМІНА провідна структурна ланка системи землеробства. Полягає у науково-обґрунтованому послідовному розташуванні і чергуванні сільськогосподарських культур та [парів] протягом ротації на території господарства за особливостями землевпорядкування. Принципами обґрунтування чергування польових культур у С. є ступінь суміщення наступної культури із попередником за ознаками алелопатії, ступеню виносу поживних речовин і вологи із ґрунту та потенціалу агрокліматичних ресурсів. Останній має забезпечити потреби рослин протягом вегетаційного циклу. За ознаками господарської типізації культур виділяють сівозміни польові, кормові (прифермерські, лукопасовищні), овочеві та ін. за особливостями систем землеробства. Структура С. визначається спеціалізацією рослинництва. Поєднання їх ознак із умовами атмосферного зволоження в природних зонах описується агрокліматичною класифікацією сівозмін [199; 228, т.3; 117, c.124-126]
СІВОЗМІНА ПОЛЬОВА система чергування польових культур, [сівозміна], в якій більшу частину площі відводять для вирощування зернових культур, [технічних культур], картоплі. Види С. п. (зернопаропросапні, зернотрав'янопросапні, трав'янопросапні і ін.) визначають спеціалізацію виробництва. С. п. є провідною ланкою системи землеробства і об’єктом агрометеорологічних спостережень [228, т.2; 117]
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО провідна галузь економіки, що створює продукти харчування, сировину для промисловості і ін. за процесами с. –г. виробництва: вирощування сільськогосподарських культур, розведення тварин. С. г. складається із рослинництва, тваринництва, а також їх інфраструктури: засобів первинного обробітку рослинних і тваринних продуктів, якщо вони не виділились у самостійні галузі промисловості. Йому властиві сезонний характер, істотна залежність від агрокліматичних ресурсів, [агрометеорологічних умов], агрогідрологічних умов, несприятливих агрометеорологічних явищ. На значне послаблення цієї залежності спрямоване гідрометеорологічне забезпечення. Головний засіб виробництва С. г. - земля [45, т.3; 228, т.2]
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ види культурних рослин, що вирощуються людиною в штучно створених агроекосистемах для одержання рослинної продукції за допомогою агрофітотехнологій в складі галузей рослинництва. С. к. вміщують біологічні групи с.-г. культур та [господарську типізацію культур] [89]
СІМ’ЯНКА у рослин плід сухий, нерозкривний, однонасінний. Шкірка та проміжна частина не зростаються із насіниною (соняшник, череда, волошка). Є об’єктом агрометеорологічних спостережень у [землеробстві] [16; 141]
СКВАЖНІСТЬ ҐРУНТУ див. пористість ґрунту
СМЕРЧ сильний, маломасштабний вихор, який опускається з основи купчастої дощової хмари у вигляді темної воронки чи хобота. Має майже вертикальну вісь, невеликий поперечний перетин і дуже низький тиск у центральній його частині. Швидкість вітру у С. досягає 50-100 м/с, що призводить до катастрофічних руйнувань. С. наносить шкоду с. –г. посівам: викликає полягання рослин, опадання зерен, насіння, плодів, поломку гілок тощо [84; 99; 238]
СНІГ (див. снігопад, сніговий покрив) - тверді атмосферні опади, у вигляді сніжинок різних форм і розмірів при від'ємній температурі повітря. За температур, близьких до нуля С. випадає пластівцями (лапатий) [238; 132]
СНІГОВА КОРА див. наст
СНІГОВА МЕЛІОРАЦІЯ див. снігозатримання
СНІГОВА ПЛІСНЯВА неінфекційна хвороба рослин [озимих культур] у фазі сходів під час виходу їх із під снігу, що викликана сумчастим грибом навесні. Рослини озимої пшениці, жита, багаторічних трав втрачають частину ушкоджених листків, повністю гинуть та зумовлюють зрідженість посіву. Такий лан потребує пересіву на окремих ділянках. С. п. спостерігається в роки з тривалим періодом танення снігу, значною кількістю туманів та недостатньою інсоляцією, особливо за осадження снігу на непромерзлий ґрунт. Заходи боротьби з С. п.: передпосівна очистка, сортування та травлення насіння, проведення сівби польових культур в оптимальні терміни, підживлення, боронування тощо [198, т.5]
СНІГОВИЙ ПОКРИВ - шар снігу певної висоти і щільності, що утворився внаслідок снігопадів із осадженої на підстильну поверхню атмосферної вологи у твердій фазі [238; 228, т.3]
СНІГОВІ ЗАМЕТИ скупчення снігу у вигляді кучугур, переметів наметені вітром. Перегороджують шляхи, збільшують кількість снігу в понижених ділянках місцевості із залишками рослин і т. ін. Утворюються внаслідок тривалих снігопадів і [хуртовини]. Становлять небезпечні умови метеорологічного походження [238; 99; 190]
СНІГОЗАТРИМАННЯ син.: снігова меліорація - агротехнічний захід меліорації снігової за принципами оптимізації мікроклімату і [фітоклімату] на с. –г. ланах. Здійснюється за процесів затримання, більш рівномірного розподілу, накопичення маси снігового покриву за зменшенням здування його вітром. С. застосовується з метою захисту зимуючих рослин від вимерзання, збільшення запасів вологи в ґрунті, захисту ґрунту від вітрової ерозії. С. виконують механічним формуванням снігових валів за допомогою оранки або шляхом посіву високо стеблових культур широкорядним способом у вигляді куліс. Ефективність С. особливо помітна в посушливі роки [238]
СНІГОМІР ВАГОВИЙ спеціальний прилад для визначення параметрів снігового покриву на площі. Використовується під час снігомірних зйомок. Надає дані про висоту, щільність снігового покриву [141; 238; 241]
СНІГОМІРНА ЗЙОМКА спосіб визначення на місцевості розподілу висоти, щільності і запасів води у сніговому покриві. Також відзначаються товщина притертої льодяної кірки, ступінь її розповсюдження, стан поверхні ґрунту під [снігом], характер залягання і структура снігового покриву, наявність снігової кори на поверхні і в середині покриву. Результати наземних С. з. на с. –г. полях використовуються для агрометеорологічних оцінок умов перезимівлі сільськогосподарських культур [41; 238]
СНІГОМІРНА РЕЙКА спеціальний пристрій для визначення висоти снігового покриву. Дерев'яна (металева) рейка із поділами на сантиметри встановлюється в зимовий період на метеорологічному майданчику постійно. Під час проведення снігомірних зйомок на с. –г. полях для вимірювання використовується переносна С. р. [241]
СНІГОПАД процес осадження снігу із хмар. С. розрізняють за розміром сніжинок, інтенсивністю, походженням повітряних мас. За розміром сніжинок виділяють С. мілко структурний, середньо структурний, великоструктурний. За інтенсивністю розрізняють С. сталий, коливний, переривчастий. За походженням повітряних мас С. зумовлений синоптичною ситуацією і розділяється у відповідності із генетичною класифікацією опадів на обложний, зливовий та такий, що мрячить (імжить). За поєднанням різних властивостей його утворюється снігопад дуже сильний [238; 84; 190; 189]
СНІГОПАД ДУЖЕ СИЛЬНИЙ стихійне гідрометеорологічне явище, за яким відбувається інтенсивне випадання снігу у [кількості опадів], не меншій за 20 мм протягом 12 годин або менше. Призводить до значного погіршення видимості та припинення руху транспорту. Під час С. д. с. складаються несприятливі умови зимового випасу тварин, утворюються замети на дорогах, що ускладнює підвіз кормів до баз зимівлі тварин; відбувається налипання снігу на гілки рослин, які пошкоджуються та ламаються [99]
СОЛЕВИТРИВАЛІСТЬ РОСЛИН пристосованість рослин до зростання на засолених ґрунтах. За С. в. розрізняють галофіти (вміст солей у ґрунті до 2-3% є нешкідливим), глікофіти (більше 0,5% у ґрунті є вже шкідливим) та факультативні галофіти (рослини з проміжними властивостями) – бавовник, буряк, люцерна, помідори. С. р. зумовлена адаптацією фізіологічною за еволюційного розвитку. У природних умовах на засолених ґрунтах більшість рослин терпить від нестачі води (фізіологічна сухість), або живильних солей (сольове голодування) та від надлишку баластних солей [16; 121]
СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ сонячне світло за всіма властивостями випромінення Сонця, що розповсюджується у просторі як електромагнітні хвилі із швидкістю майже 300 000 км/с та проникає у земну атмосферу у вигляді променистої енергії. С. р. є головним джерелом енергії атмосферних процесів, вимірюється за її тепловою дією та визначається за потужністю на одиницю перпендикулярної променям поверхні за одиницю часу (Вт/м2хв.). Загальними властивостями С. р. є інтенсивність, спектральний склад та тривалість дії. Вони змінюються при проходженні променистої енергії через атмосферу протягом доби, року під впливом її складу, властивостей, хмарності та інших факторів. Ці зміни зумовлені поглинанням і розсіюванням С. р. атмосферними газами та зваженими у повітрі рідкими і твердими частками. Частина, що дійшла до діяльної поверхні безпосередньо від сонячного диску, становить пряму С. р., а від усього небосхилу – розсіяну С. р. Разом на горизонтальній поверхні вони утворюють сумарну С. р., яка частково відбивається діяльною поверхнею і становить відбиту С. р. у вигляді альбедо. Отримана за цим перерозподілом промениста енергія поглинається підстильною поверхнею, переходить у тепло, що нагріває поверхню Землі і повітря та у хімічну енергію за дисоціації молекул газів у високих шарах атмосфери і при розкладі вуглекислоти хлорофілом рослин під час фотосинтезу. С. р. є головним фактором, що визначає біологічні властивості рослин, [розвиток рослин], ріст рослин, стійкість, продуктивність, урожайність сільськогосподарських культур [238; 247; 119; 134]
СОНЯЧНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ див. сонячна радіація
СПЕКТРОФОТОМЕТР фотометр для вимірювання інтенсивності радіації з різною довжиною хвиль. Складається із монохроматора, на вихідній щілині якого розміщений прилад, що вимірює інтенсивність [238]
СПІКАННЯ ҐРУНТУ утворення міцної, повітряно непроникної ґрунтової кірки внаслідок різкого переходу ґрунту від зволоженого до сухого стану в процесі інтенсивного випаровування вологи за високої температури повітря і низької відносної вологості повітря [8]
СПІКАННЯ СХОДІВ неінфекційна хвороба рослин, яку викликає несприятливе сполучення екологічних факторів в т. ч., агрометеорологічних факторів. В пізніх посівах окремих культур, під дією високих температур, особливо на знеструктуреному ґрунті, утворюється ґрунтова кірка. Підсім’ядольні колінця рослин поблизу поверхні ґрунту істотно перегріваються, на них з’являється напівпрозора скловидна зона, виникає масове захворювання, сходи втрачають механічну міцність, полягають і гинуть [198, т.4, c.203]
СПОСОБИ СІВБИ агротехнічний захід розміщення рослин на площі поля і створення оптимальної густоти посіву. Переслідує мету поступового формування фітоклімату [польових культур] протягом їх вегетації, як одновидової агроекосистеми, яка здатна формувати максимальну урожайність сільськогосподарських культур. За рівнями горизонтального розміщення насіння чи посадкового матеріалу розрізняють С. с. поверхневий (за звичайних умов), бороздковий (за посушливих умов), гребеневий (за надмірного зволоження або недостатньої теплозабезпеченості). За просторовим формуванням агрофітопопуляції виділяють розкидний, рядкові і спеціальні С. с. Розкидний С. с. забезпечує випадкове розташування рослин і формування різномасштабних градієнтів факторів середовища зовнішнього у агрофітопопуляції. За рядкових С. с. рівномірно розташовують рядки і випадково – рослини в них. Найбільш поширений рядковий звичайний С. с., який створює рівномірно-випадково розподілені фактори фітоклімату у середовищі рослин. Вузькорядний С. с. зменшує сприймання сонячної радіації у вертикальному профілі травостою, підвищує вологість повітря і понижує термічний режим в ньому. Ущільнений С. с. має такі ж властивості як і вузькорядний і застосовується у овочівництві за поєднанням основної та ущільнюючої культури. Широкорядний С. с. дозволяє посилити сприймання сонячної радіації рослинами, знизити вологість повітря та підвищити температуру. Застосовують його до світлолюбних, теплолюбних і посухостійких рослин. Спеціальні С. с. сприяють розподілові згаданих ознак за біологічними властивостями рослин у конкретних агрометеорологічних умовах поточного року [199; 156, c.3-13; 191]
СПОСТЕРЕЖЕННЯ метод дослідження предметів, процесів і явищ об'єктивної дійсності у тому вигляді, в якому вони існують в природних умовах і доступні безпосередньому сприйманню людиною. Основними вимогами до наукових С. є однозначність задуму, система методів С., об'єктивність, можливість контролю за повторюваними С. або за використанням інших методів дослідження. С. в агрометеорології за відповідною програмою на заданому відтинку часу і на визначеній території відіграють роль експерименту і є підставами для отримання агрометеорологічної інформації [18; 213; 154, c.44-61]
СПОСТЕРЕЖНА ДІЛЯНКА визначена за принципами польового методу та зафіксована на місцевості частина с. –г. угіддя для здійснення регулярних агрометеорологічних спостережень. Зазвичай розташована на відстані до 5-10км від метеорологічного майданчика гідрометеорологічної станції (поста) [141; 154, c.44-61]
СТАЛІ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПОВІТРЯ атмосферні гази в сухому повітрі на певній відстані від поверхні землі, які знаходяться практично в незмінному відсотковому відношенні, на відміну від змінних складових частин повітря. До С. с. ч. п.належать азот, кисень, аргон і ін. У надповерхневому діяльному шарі, що охоплює середовище біогеоценозів, завдяки фотосинтезу, диханню рослин і ґрунтовому газообміну в діяльному шарі вміст і співвідношення С. с. ч. п. має власні закономірності добового і онтогенетичного характеру, які пов’язані також із обробітком ґрунту [238; 220; 183; 231, c.126]
СТЕБЛО один із основних вегетативних органів, осьова частина пагону вищих рослин, на якому розміщені листки, [квітки] та плоди. Складається із вузлів, ділянок, від яких відгалужуються бокові органи (гілки, листки і ін.) та із міжвузлів – ділянок між двома сусідніми вузлами. Розрізняють головне та бокові С. у трав’янистих рослин та стовбур і гілки у дерев. Головні функції С. є опірними та провідними, у багатьох рослин також є сховищем запасних поживних речовин (підземні С. у картоплі, редису, буряків і ін.). Поряд із цим С. приймає деяку участь у функціях, що належать листку. За своїми параметрами (висота, діаметр, розміщення на підстильній поверхні і ін.) формує архітектоніку рослинного покриву, в т. ч. густоту посіву, та [шар шорсткості], шорстку поверхню. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень за процедурою вимірювання висоти рослин, [зрідженості посіву] і ін. У агрофітопопуляції за закономірностями самозрідження та виникнення фітостресу відбувається стебловідбір як засіб адаптації біологічної [16; 199; 141]
СТЕБЛОВІДБІР явище формування фітопопуляцій за властивостями самозріджування. Визначається співставленням кількості пагонів із кількістю рослин (густотою посіву) або кількості продуктивних пагонів до загальної їх кількості (після колосіння) як коефіцієнт стебловідбору. Є засобом адаптації біологічної до [агрометеорологічних умов]. У озимих зернових культур етапи С. здійснюються за шести фаз: активної кущистості восени (різке зростання кількості пагонів за стабільної кількості рослин); стабільної кущистості восени (співвідношення між кількістю рослин є сталим за однакової інтенсивності їх динаміки); зимівлі (збереження на попередньому рівні або загибелі пагонів і рослин); весняної кущистості (збільшення кількості пагонів після відновлення вегетації); колосоносної кущистості (різке зменшення кількості пагонів і рослин під час колосіння); продуктивної кущистості (зменшення кількості пагонів і кількості рослин за незначними змінами кущистості). За співставленням фаз С. з агрометеорологічними факторами виникають підстави математичного моделювання густоти посіву [163, c.22-35]
СТЕНОТЕРМИ організми, що пристосовані до дуже вузьких температурних меж існування, інколи екстремальних (снігові і льодові водорості за низьких температур, синьо-зелені водорості в гейзерах). Більшість видів рослин стають вимогливими С. у період утворення генеративних органів. Вони істотно звужують температурні межі життя і [потреби рослин] до тепла під час репродуктивних процесів [120, c.295]
СТИГЛІСТЬ ҐРУНТУ фізичний стан поверхні ґрунту, придатної до виконання с.-г. робіт. Розрізнюють фізичну і біологічну С. г. Фізичну С. г. зумовлює оптимальна вологість ґрунту, за якої під впливом механічного обробітку ґрунту виникають грудочки розміром 1-10 мм. За більшим вмістом вологи ґрунт налипає на ґрунтообробні знаряддя, а за меншим  розламується на великі грудки. С. г. визначається візуально. Біологічна С. г. утворюється оптимальними для сівби і посадки рослин зволоженням і термічним режимом в добре обробленому ґрунті [18, т.24, c.306; 198, т.5, c.996]
СТИХІЙНЕ ЛИХО небезпечне стихійне явище природи руйнівного характеру, внаслідок якого виникає ушкодження компонентів довкілля, знищення об'єктів економіки або загроза життю і здоров'ю людей [99]
СТИХІЙНІ ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ЯВИЩА атмосферні явища самостійні або за взаємодією із підстильною поверхнею чи значення окремих метеорологічних величин, що становлять небезпеку для економіки і здоров'я людини. До С. г. я. належать такі, які за інтенсивністю, районами поширення, тривалістю можуть завдати значних збитків. Напр., вітер швидкістю більше 25м/с., дощ дуже сильний з [кількістю опадів] більше 50мм за 12год., крупний град діаметром окремих кульок 20мм і більше, пилова буря з швидкістю вітру 15м/с. і більше на протязі не менше 12год., приморозки із зниженням температури повітря (на поверхні ґрунту) нижче 0С у вегетаційний період; сильна спека з температурою вище 35С (> 40С в степу) тощо [174]
СТІК ПОВЕРХНЕВИЙ кількість води, що стікає по земній поверхні за деякий час (добу, місяць, рік) в мм, см чи м3/км2. С. п. поділяється на схиловий і русловий. Є складовою вологообігу [241]
СТОМЛЮВАНІСТЬ ҐРУНТУ раптове зниження родючості ґрунту і [урожайності сільськогосподарських культур] за монокультури або передчасного повернення її на одне і теж поле сівозміни. Ступінь С. г. залежить від тривалості і надмірного застосування незмінних технологій вирощування, [виснаженого ґрунту] і одноманітних умов навколишнього середовища. Вони зумовлюють нагромадження специфічних фітогенних мікроорганізмів тощо. Умовами запобігання С. г. є застосування сівозмін, систем обробітку ґрунту, підживлення, захисту рослин, адаптованих до агрометеорологічних умов [18, т.20]
СТРАТЕГІЯ АДАПТАЦІЇ ЗА АГРОКЛІМАТИЧНИМИ РЕСУРСАМИ сукупність адаптивних стратегій у вигляді правил визначення агрометеорологічної спрямованості окремих операцій чи агрофітотехнології в цілому в поточних погодних умовах за конкретний вегетаційний цикл. С. а. з. а. р. визначаються із всього можливого їх перебігу, який охоплюється агрокліматичними ресурсами. Агрометеорологічна спрямованість агрофітотехнології оцінюється засобами оптимізації урожаю сільськогосподарських культур, максимізації прибутку, мінімізації втрат, їх сукупністю тощо за допомогою математичних моделей “погода-урожай” на засадах теорії дослідження операцій. Їх зміст визначається агрометеорологічною стратегією адаптації. Поєднанням типів агрометеорологічної спрямованості агрофітотехнологій і ланок систем землеробства за зональних агрометеорологічних ресурсів є агрокліматична класифікація систем землеробства. С. а. за а. р. є одним із принципів екосистемної концепції в [гідрометеорологічному забезпеченні сільського господарства] [74; 72; 117; 251, т.2]
СТРЕС РОСЛИН див. фітострес
СТРУКТУРА АГРОФІТОЦЕНОЗУ просторове взаєморозташування частин або елементів агрофітоценозу – популяцій, окремих особин або їх частин. С. а. поділяється на горизонтальну та вертикальну. Горизонтальна С. а. відрізняється від природних фітоценозів регулярною організацією розташування агрофітопопуляцій у вигляді рядків, гнізд за способами сівби (посів рядковий, вузькорядний, широкорядний, квадратно-гніздовий і ін.). Вона визначається згаданими способами сівби і густотою рослин, які формують щільність посіву. За несприятливих агрометеорологічних умов С. а. порушується внаслідок зрідженості із зменшенням густоти рослин в рядках і за рахунок плям без рослин. Вертикальна С. а. (архітектоніка рослинного покриву) визначається висотою рослин, її однорідністю, рівняннями і щільністю розташування листків, [стебел], плодів тощо [54; 141; 154, c.44-61; 153, c.104-115]
СТРУКТУРА УРОЖАЮ розподіл елементів (складових) продуктивності рослин у певних співвідношеннях, що формують урожай сільськогосподарських культур. Головними серед них є кількість плодючих рослин на одиниці площі (густота посіву) і маса продуктивного органу (біомаса). С. у. використовується у польовому методі для аналізу впливу різноманітних умов, агрометеорологічних факторів на динаміку і формування врожаю. С. у. є вихідним поняттям в фізико-статистичних моделях урожайності. Вперше математична модель С. у. опрацьована А.А.Сапєгіним в 1922р. [156, c.3-13; 163, c.36-47]
СУБЛІМАЦІЯ гігротермічне атмосферне явище, за якого здійснюється фазове перетворення вологи повітря із паровидного стану у твердий, обминаючи рідинний. Відзначається у вигляді інею, твердого нальоту, ожеледі за наявності атмосферних опадів із повітря. В останніх випадках є об’єктом агрометеорологічних спостережень [238; 141]
СУВОРІСТЬ ЗИМИ умовний показник властивості холодного сезону, який відображає ступінь несприятливості окремих атмосферних явищ і [атмосферних процесів]. 1. Агрометеорологічний показник за П.І.Колосковим, у вигляді середньої багаторічної суми від'ємних середніх добових температур повітря, за яким виділено 7 типів зими: дуже м'яка (-500С), м'яка (-500…-1000), типово російська (-1000...-1500), більш холодна (-1500...-2000), холодна (-2000...-4000), сувора (-4000...-6000), жорстка (>-6000С). 2. Комплексний агрокліматичний показник за В.О. Моісейчик - Д.І. Дияковим, який враховує максимальну за зиму [глибину промерзання ґрунту], мінімальну температуру повітря та тривалість залягання снігового покриву. Використовується для оцінки площ загиблих посівів озимих культур. 3. За Г.Д. Ріхтером - сніжно-температурний коефіцієнт за відношенням середньої температури повітря за зиму до середньої висоти снігового покриву [108, c.42; 5, c.17; 123, c.179]
СУВОРІСТЬ ПОСУХИ ступінь шкодочинної дії посухи. Визначається модельними засобами за від’ємним відхиленням сукупності агрометеорологічних факторів від їх оптимальних значень за будь-який період вегетаційного циклу. Становить систему оцінки С. п.: помірна – сувора – дуже сувора – катастрофічна. За цими значеннями викликає відповідне зменшення продуктивності або урожайності сільськогосподарських культур [66, c.38; 73, c.9]
СУМА АКТИВНИХ ТЕМПЕРАТУР агрометеорологічний показник кількості тепла, що надає атмосфера за певний відтинок часу. Визначається сумою середніх добових позитивних температур повітря в межах між датами її переходу через 10С навесні і [восени] (активна температура). За С. а. т. визначають потребу рослин в теплі, оцінюють теплові ресурси території в цілому або за частини вегетаційного періоду, здійснюють агрокліматичне районування [52; 238; 201, c.49]
СУМА ВІД’ЄМНИХ ТЕМПЕРАТУР агрометеорологічний показник і [агрокліматичний показник] про загальну кількість холоду у зимовий період у вигляді суми середніх добових температур повітря або [температури ґрунту] нижче 0С. Використовується як показник суворості зими, для визначення критичної температури вимерзання рослин, [глибини промерзання ґрунту] тощо [123; 246]
СУМА ЕФЕКТИВНИХ ТЕМПЕРАТУР агрометеорологічний показник [потреби рослин] в певній кількості тепла для розвитку рослин за міжфазні періоди або за вегетаційний цикл. Визначається сумою щоденних різниць між середньою добовою температурою повітря і [біологічним мінімумом температури] за кожну фазу розвитку рослин певної культури [201, c.50; 52]
СУМА ПОЗИТИВНИХ ТЕМПЕРАТУР агрометеорологічний показник і [агрокліматичний показник] про кількість тепла у вигляді суми середніх добових температур вище 0С за деякий період (декаду, місяць тощо) чи за теплий період року [239; 153, c.26-46]
СУМАРНЕ ВИПАРОВУВАННЯ загальна кількість водяної пари, що надходить в атмосферу від [транспірації] рослин і фізичного випаровування з ґрунтової, водної і рослинної поверхні у вигляді умовного шару води за відповідний відтинок часу [198; 238]
СУПУТНИКОВА МЕТЕОРОЛОГІЯ розділ метеорології, що вивчає фізичний стан атмосфери, [підстильної поверхні] Землі і атмосферні явища за допомогою штучних супутників Землі (ШСЗ). Досліджує характеристики хмарного покриву, теплове випромінювання земної поверхні і хмарності, стан снігового покриву, крижаного покриву та ін. С. м. надає єдину можливість одночасного огляду явищ і вивчення закономірностей метеорологічних процесів на значних просторах до територій окремих материків і всієї земної кулі. Метеорологічна інформація з ШСЗ використовується при складанні прогнозів погоди, прогнозів урожайності сільськогосподарських культур, для попередження про стихійні гідрометеорологічні явища, розробки заходів по охороні навколишнього середовища, оцінки впливу агрометеорологічних умов на стан сільськогосподарських культур [45, т.3]
СУПУТНИКОВЕ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ сучасний перспективний спосіб отримання численної агрометеорологічної інформації методами дистанційного зондування про стан посівів сільськогосподарських культур, агроекосистем та агроландшафтів на значних площах у поєднанні із метеорологічними характеристиками атмосфери та підстильної поверхні (хмарність, опади атмосферні, температура і зволоження земної поверхні, сніговий покрив тощо). С. а. о. засновані на принципах супутникової метеорології з урахуванням біологічних, морфологічних, агрогідрологічних, агрономічних ознак і властивостей посівів сільськогосподарських культур та угідь. Засоби ідентифікації наслідків С. а. о. із наземними даними засновані на принципах наземних полігонів, розпізнавання образів у дистанційному зондуванні та трьохрівневого вертикального співставлення даних багатоспектральних зйомок. Найбільш поширеним для характеристики стану посівів є нормалізований вегетаційний індекс NDVI, що уявляє собою відношення різниці спектрофотометричних сигналів у визначених каналах до їх суми. За допомогою NDVI визначають масу рослин на посівах сільськогосподарських культур у певні періоди вегетаційного циклу та пов’язують її із урожаєм і метеорологічними умовами [46, 110]
СХЕМАТИЧНА КАРТА див. картосхема
СХОЖІСТЬ НАСІННЯ потенційна здатність насіння до проростання. Відображається відношенням кількості насінин, що проросли до їх загальної кількості. Визначається в лабораторних та польових умовах. Польова С. (фактична кількість рослин у відсотках до кількості висіяного насіння) завжди значно нижча лабораторної схожості [228, т.3]
СУХОВІЙ атмосферне явище посушливого типу за поєднанням вітру, високої температури і значного дефіциту вологості повітря, які викликають пригнічення і навіть загибель рослин. На відміну від посухи, С. є недовгочасним – триває декілька діб. Шкодочинність С. визначається за різними критеріями. Найбільш поширеним є поєднання таких величин: вітер із швидкістю більше 5м/с, відносна вологість повітря не більше 30% і температура повітря 25С і вище. За іншими критеріями враховують дефіцит вологості повітря вище 20-22мб та ін. Виділяють недепресивну тривалість С., як засіб адаптації фізіологічної [238; 73]
Т
ТАБЛИЦЯ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА

упорядкована за табличною формою система [агрометеорологічних показників]. Вони опрацьовані для запису, після первинного обробітку, наслідків агрометеорологічних спостережень за [польовим методом] на гідрометеорологічних станціях і постах. Основними є таблиці опису спостережної ділянки, запису даних паралельних метеорологічних і агрометеорологічних спостережень та із обробітку матеріалів спостережень за [вологістю ґрунту]. Т. а. є основним джерелом інформації агрометеорологічної [141; 213; 135].

ТАКСИСИ

рухові реакції організмів, зумовлені дією однобічного подразнення. Т. властиві рослинам, які здатні вільно пересуватися, деяким клітинам, окремим частинам клітини – ядру, пластидам. За властивостями подразника розрізняють хемотаксиси, фототаксиси, термотаксиси, гідротаксиси, баротаксиси. Хемотаксиси здійснюються під впливом хімічних подразнень, фототаксиси – світлових, термотаксиси – температурних, гідротаксиси – вологості, баротаксиси – механічних. Т. сприяють адаптації організмів до періодичних, циклічних та випадкових змін екологічних, в т. ч. агрометеорологічних умов. Характер Т. змінюється у залежності від стану організму та інтенсивності подразнення [16].

ТАНЕННЯ СНІГУ

процес фазового перетворення снігу і льоду, що міститься в сніговому покриві, в рідкий стан при температурі повітря вище 0С. Т. с. здійснюється внаслідок теплообміну снігового покриву із атмосферою і [підстильною поверхнею] під ним. Вживання терміну "сніготанення" – невірне [238].

ТВАРИННИЦТВО

галузь сільського господарства, яка займається розведенням, утриманням та використанням худоби, птахів і ін. с.–г. тварин для виробництва тваринницької продукції (продукти харчування, медичні препарати, сировина, корми, органічні добрива, тощо). Вміщує галузеві групи: скотарство, свинарство, вівчарство, козівництво, конярство, птахівництво, кролівництво, рибальство, бджільництво, звіроловство, тощо. Системи утримання тварин (пасовищна, стійливо-пасовищна, стійливо-лагерна) зумовлені кліматичними ресурсами, наявністю природних кормових угідь та багаторічних культурних пасовищ. Т. є об'єктом досліджень зоометеорології [228, т.3].

ТЕМПЕРАТУРА

термодинамічна величина характеристики теплового cтану речовини, пропорційна кінетичній енергії її часток. Вимірювання Т. здійснюється за певною температурною шкалою за допомогою термометру будь-якого типу [234, т.5; 238].

ТЕМПЕРАТУРА ҐРУНТУ

термічні ознаки теплового стану ґрунту на різних рівнях як підстильної поверхні, за наслідками системи [гідрометеорологічних спостережень] на метеорологічному майданчику за Т. г. Визначається як температура грунту на поверхні, [температура грунту в добовому діяльному шарі] (за колінчатими термометрами Савінова), температура грунту на глибинах. За даними агрометеорологічних спостережень визначається температура грунту на полях, [температура грунту на глибині залягання вузла кущіння], в садах та на інших с.-г. угіддях із спеціальною метою. Т. г. на його поверхні, у добовому діяльному шарі та глибинах відзначається в кожному випадку власними особливостями періодичних і неперіодичних змін та впливом випадкових факторів у часі, просторовими характеристиками, типами розподілу по глибині та ін. ознаками. Визначення і узагальнення особливостей Т. г. виконується у дослідженнях клімату ґрунту. Т. г. є важливою метеорологічною характеристикою ґрунту у процесі газообміну в діяльному шарі, вологообміну в ґрунті та у біогеоценозі за особливостями росту рослин, [розвитку рослин], продуктивності і урожайності сільськогосподарських культур [238; 172, c.150-166; 246].

ТЕМПЕРАТУРА ҐРУНТУ В ДОБОВОМУ ДІЯЛЬНОМУ ШАРІ (за колінчатими термометрами Савінова)

термічна ознака теплового стану ґрунту в шарі 0-20см за наслідками вимірювання [температури] спеціальними колінчатими термометрами Савінова на глибинах 5, 10, 15, 20см в теплу частину року. Т. г. в д. д. ш. є додатковою частиною системи [гідрометеорологічних спостережень] на метеорологічному майданчику за температурою ґрунту. Вона відзначається значними змінами в добовому ході. Амплітуда коливань та час настання максимуму і мінімуму на кожній глибині мають власні значення і різко відрізняються від подібних характеристик температури ґрунту на поверхні і [температури повітря]. За спеціальним обробітком даних вимірювань на згаданих рівнях в поєднанні із даними температури ґрунту на поверхні та температури ґрунту на глибинах відтворюють розподіл температури в ґрунтовому профілі в строки спостережень як термоізоплети. За цими даними визначаються добові і річні особливості теплообміну в ґрунті та їх вплив на газообмін, вологообмін, процеси випаровування, [конденсації] вологи і життєдіяльності організмів [172, c.150-166; 246].

ТЕМПЕРАТУРА ҐРУНТУ НА ГЛИБИНАХ

термічні ознаки теплового стану ґрунту в шарі товщею не менше 3м від його поверхні за наслідками системи [гідрометеорологічних спостережень] на метеорологічному майданчику за температурою ґрунту. Вимірюється спеціальними витяжними або дистанційними термометрами на глибинах 20, 40, 80, 160, 320см один раз щодобово протягом всього року. Ці дані у поєднанні із даними температури ґрунту на поверхні та температури ґрунту в добовому діяльному шарі дозволяють відтворити щодобовий, щодекадний, щомісячний та ін. часовий розподіл температури в ґрунтовому профілі, визначити значення і динаміку рівня сталої добової температури, [рівня сталої річної температури] та потужності добового діяльного шару підстильної поверхні і [річного діяльного шару підстильної поверхні]. За ними досліджуються особливості теплообміну в ґрунті, їх вплив на газообмін, вологообмін ґрунту, життєдіяльність організмів та на галузі економіки (сільськогосподарська, енергетична, будівельна, транспортна і ін. [238; 246; 172, c.150-166].

ТЕМПЕРАТУРА ҐРУНТУ НА ГЛИБИНІ ЗАЛЯГАННЯ ВУЗЛА КУЩІННЯ

особливий вид агрометеорологічних спостережень, призначений для контролю агрометеорологічних умов [перезимівлі сільськогосподарських культур] на окремих полях і опрацювання їх агрометеорологічних прогнозів. Т. г. н. г. з. в. к. є термічною ознакою рівня і динаміки теплового стану ґрунту на глибині 3см у посівах озимих культур, багаторічних трав тощо. Вимірювання проводяться за допомогою спеціальних пристроїв (коробка Нізенькова, термометр АМ-17 і ін.) на спостережній ділянці у полі один раз у п’ятиденку за значеннями мінімальної, поточної і максимальної температур. За співставленням їх із даними спостережень на метеорологічному майданчику та залученням організаційно-економічної інформації визначають особливості рівнів, динаміки, ступеню вимерзання рослин у господарстві, районі, області. Агрегування та [генералізація] даних спостережень мережі гідрометеорологічних станцій за спеціальними методиками надають можливості розробки агрометеорологічних прогнозів вимерзання рослин, [зрідженості посіву], перезимівлі сільськогосподарських культур, площ їх підсіву і пересіву тощо [123; 117; 14; 246].

ТЕМПЕРАТУРА ҐРУНТУ НА ПОВЕРХНІ

термічна ознака теплового стану поверхні ґрунту або [снігу], як діяльної поверхні. Є первісною ланкою системи [гідрометеорологічних спостережень] за температурою ґрунту, вимірюється спеціальними термометрами або радіометрами. Головними процесами формування Т. г. н. п. є опромінення поверхні ґрунту сонячною радіацією і перерозподіл складових радіаційного балансу діяльної поверхні та теплового балансу вдень і вночі в залежності від структури поверхні, розмірів ґрунтових часток, фізичних, хімічних, біологічних властивостей їх, наявності хмарності, вітру, рослинного покриву, снігового покриву. На Т. г. н. п. також впливають процеси адвекції, осадження рідких чи твердих опадів та ін. В залежності від згаданих чинників, їх частоти, інтенсивності, обсягів Т. г. н. п. формує специфічний наноклімат та впливає на інтенсивність випромінювання тепла в атмосферу і передачу його в глибини. Провідними часовими особливостями Т. г. н. п. є періодичні зміни за добовим і річним ходом, неперіодичні зміни за процесами адвекції, випадкові зміни за мінливої хмарності, поривчастості вітру, інтенсивності опадів тощо. За просторовими властивостями Т. г. н. п. неістотно зменшується із збільшенням широти місцевості. Визначними особливостями Т. г. н. п. є значна добова амплітуда і різкі зміни значень за мінливої погоди. Є важливою енергетичною характеристикою ґрунтового вологообміну і газообміну на рівні діяльної поверхні та провідною термічною ознакою типів обробітку ґрунту, яка формує режими згаданих процесів [238; 172, c.150-166].

ТЕМПЕРАТУРА ҐРУНТУ НА ПОЛЯХ

термічна ознака теплового стану ґрунту на поверхні чи в добовому діяльному шарі за наслідками вимірювання Т. г. н. п. особливими пристроями (термопаук, термометр – щуп, радіометр і ін.) у відповідності із спеціальними методиками. Найбільш простим є застосування термометра – щупа для разового чи протягом декади вимірювання Т. г. н. п. на глибинах 5, 10, 15, 20см після різних типів обробітку ґрунту. За спеціальними програмами вимірювання Т. г. н. п., може провадитись в агробіогеоценозах різних угідь. Вимірювання Т. г. н. п. виконувати важливо у терміни, що прийняті у найближчої гідрометеорологічної станції за принципами і методами [агрометеорологічних спостережень]. За співставленням таких даних визначаються особливості впливу на режим Т. г. н. п. способу обробітку ґрунту, росту і розвитку агрофітопопуляції, [системи] інших заходів зміни властивостей підстильної поверхні ([зрошення], осушення, мульчування, снігова меліорація тощо). Висновки із таких співставлень створюють засади наукового експериментального обґрунтування змісту заходів інтенсифікації землеробства [172, c. 150-166].

ТЕМПЕРАТУРА ПОВЕРХНІ ВОДОЙМИЩА

термічна ознака одного із видів підстильної поверхні - верхнього діяльного шару води, яка визначається спеціальними термометрами. Тепловий стан поверхні водоймища змінюється повільно завдяки значній теплоємності води, а між поверхневими та глибинними шарами відбувається інтенсивний турбулентний та конвективний теплообмін [238; 241].

ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ

термічна ознака теплового стану атмосферного повітря. Поблизу поверхні землі Т. п. вимірюється спеціальними термометрами на метеорологічному майданчику за правилами і термінами, визначеними методикою [гідрометеорологічних спостережень]. Уявлення про вертикальний розподіл Т. п. в надповерхневому діяльному шарі отримують при вивченні мікроклімату, [фітоклімату] та приземного шару атмосфери методами [градієнтних спостережень]. Розподіл Т. п. по висотам в атмосфері визначають за допомогою радіолокаційних зондів та методами супутникової метеорології. Просторовий розподіл Т. п. і його зміни оцінюють за допомогою карт кліматичних, синоптичних тощо. Провідними властивостями Т. п. є періодичні зміни за добовим і річним ходом, неперіодичні зміни за процесами адвекції, трансформація під впливом підстильної поверхні, зменшення в тропосфері із висотою і збільшенням широти і висоти місцевості. Т. п. є однією із найбільш важливих ознак агрометеорологічних умов і [агрокліматичних ресурсів]. За особливостями впливу на об’єкти с.-г. виробництва дані гідрометеорологічних спостережень за Т. п. зазнають спеціальної обробки із часового і просторового узагальнення, галузевої інтеграції, визначення сприятливих термічних умов для об’єктів та несприятливих і критичних значень. В агрометеорологічних показниках поширеними є агрегування даних про Т. п. за добу, міжфазний період, декаду та інші відтинки часу, а також просторова генералізація по території господарства, району, області. За цими способами надаються підстави для оцінки інтегрованого впливу режиму і поля Т. п. на об’єкти с.-г. виробництва при його гідрометеорологічному забезпеченні та в наукових дослідженнях. Способом загально галузевої інтеграції Т. п. є визначення сум активних температур, [ефективних температур]. У значеннях Т. п. виділяють рівні біологічного мінімуму температури. Обсяги сприятливих термічних умов за Т. п. визначають співставленням інтегрованих показників у вигляді сум добових температур із тривалістю вегетаційного циклу однорічних польових культур. Вплив ознак термічного режиму за Т. п., які викликають неінфекційні хвороби рослин за несприятливої температури, визначають засобами оцінки відповідності абсолютних екстремальних значень біологічним чи екологічним мінімуму і максимуму Т. п. Загалом дані про Т. п. в агрометеорології, [агрокліматології], зоометеорології використовують у вигляді строкових, середніх добових, екстремальних, декадних, місячних значень, сум відповідних температур, оптимумів, [біологічних мінімумів температури], екологічних екстремумів та ін. [238; 71; 117; 201; 153, c.26-46].

ТЕМПЕРАТУРА ТОЧКИ РОСИ

див. точка роси.

ТЕМПЕРАТУРНА АМПЛІТУДА БАЛАНСУ РЕЧОВИН

провідна ознака температурної потреби рослин, яка визначає термічний інтервал активної фотосинтетичної діяльності рослин і приросту сухої речовини в цілому. Температурні межі фотосинтетичного засвоєння вуглецю у більшості рослин на 5С менші за латентний інтервал. Але термічний інтервал балансу речовин і приросту сухої речовини не перевищує 10-15С внаслідок різноманітності теплових потреб різних фізіологічних процесів і органів рослин. Так, швидкий ріст пагонів відбувається в межах 10-20С (в помірній зоні від 15 до 25С, в тропіках і субтропіках від 30 до 40С), ріст коренів – за температури ґрунту, більшої за 2-5С. Добова амплітуда [температури] є сприятливою для рослин в континентальних ареалах в межах 10-15С, в помірній зоні – 5-10С, в тропіках – близько 3С [120, c.298; 159, с.26-46].

ТЕМПЕРАТУРНА ПОТРЕБА РОСЛИН

одна із провідних біологічних властивостей рослин, що висвітлює термічні межі їх функціонування і потребу рослин в теплі. Т. п. р. визначається сукупністю ознак за температурними межами життя, [температурною амплітудою балансу речовин] із оптимумом для [асиміляції] та дисиміляції, а також температурними межами і потребою репродуктивних органів. Т. п. р. відображає термічні властивості рослин в онтогенезі: оптимуми і їх динаміку, біологічні екстремуми (термічні ознаки холодостійкості рослин, [вимерзання рослин], жаростійкості рослин), поділ рослин на еврітерми та стенотерми, потребу рослин в теплі за вегетаційний цикл, за міжфазні періоди тощо. Інтегральну ознаку Т. п. р. становлять термічні кардинальні точки для урожайності за вегетаційний цикл [120, c.295-298; 71; 153, c.26-46].

ТЕМПЕРАТУРНІ МЕЖІ ЖИТТЯ

провідна ознака температурних потреб рослин у межах толерантності, що вміщує латентний інтервал та латентні межі. За наближенням до межі латентного інтервалу активні процеси життєдіяльності є зворотними, знижуються до мінімального рівня, а протоплазма впадає в стан холодового чи теплового заціпеніння. За досягнення меж летального інтервалу виникають незворотні ушкодження і життєдіяльність припиняється (вимерзання рослин і ін.) [120, c.296; 71].

ТЕМПЕРАТУРНІ МЕЖІ ПОТРЕБИ РЕПРОДУКТИВНИХ ПРОЦЕСІВ

одна із провідних ознак температурної потреби рослин в теплі під час найбільш важливих періодів розвитку рослин для збереження популяції. Протягом вегетаційного циклу в [онтогенезі рослин] виділяють три визначальних періоди для репродуктивних процесів: проростання насіння, цвітіння та дозрівання плодів і насіння. За термічними потребами під час проростання рослини поділяються на зональні групи: у тропічних умовах насіння рослин проростає за температури 15-30С; у помірній зоні – від 8 до 25С; в гірських умовах – від 5 до 30С. Рослини, які потребують яровизації насіння у набухлому стані або в процесі кущіння, переходять до утворення репродуктивних органів лише за умови дії низької температури (близько або менше 0С). Цвітіння спонукається у вузькому інтервалі низьких температур попередніх етапів органогенезу рослин, що становить видову ознаку. Разом з тим воно відбувається за досить високих значень оптимуму біологічного окремого виду. В період дозрівання рослини Т. м. п. р. п. істотно відрізняються більш високими значеннями, які визначаються біологічними оптимумами кожного виду і сорту. В цей період вплив несприятливих агрометеорологічних умов посилюється (приморозки, [жарка погода] і ін.) [120, c.298-301; 153, c.26-46].

ТЕПЛИЧНИЙ ЕФЕКТ

див. парниковий ефект.

ТЕПЛОВІ РЕСУРСИ ТЕРИТОРІЇ

агрокліматичний показник теплового потенціалу атмосфери над певною територією. Визначаються як суми позитивних температур, [суми активних температур], суми ефективних температур та суми від’ємних температур повітря за їх середніми багаторічними значеннями у відповідні періоди. Повне уявлення про Т. р. т. одержують за використанням сумарної (інтегральної) повторюваності сум у формі номограм забезпеченості або інтегральних функцій розподілу [59; 60, c.12; 56].

ТЕПЛОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ

фізична властивість ґрунту поглинати тепло за особливостями структури, механічного і мінерального складу, вмісту в ньому органічних речовин, порозності грунту та вологості грунту. Розрізняють питому теплоємність грунту вагову та об’ємну теплоємність грунту Т. г. [220; 141].

ТЕПЛООБМІН В АТМОСФЕРІ

процес переносу тепла між шарами або частинами атмосфери. Здійснюється внаслідок випромінювання радіації, турбулентної і молекулярної теплопровідності, фазових перетворень води, взаємодії із підстильною поверхнею [84, c.31; 238].

ТЕПЛООБМІН У ҐРУНТІ

процес переносу тепла між поверхнею ґрунту і його шарами. Здійснюється переважно молекулярною теплопровідністю грунту між частками ґрунту, а також завдяки пересуванню ґрунтової вологи і ґрунтового газообміну повітря, процесам випромінювання тепла частками ґрунту [238].

ТЕПЛОПРОВІДНІСТЬ ҐРУНТУ

властивість ґрунту проводити тепло між поверхнею і суміжними шарами за особливостями його структури, механічного і хімічного складу, вологості, [аерації], попередньо утриманої кількості тепла і ін. Визначається за коефіцієнтом теплопровідності. Т. г. зумовлює теплообмін у ґрунті та інші його теплові властивості [220; 132].

ТЕРМІН СІВБИ

дата, в яку відзначено здійснення сівби польових культур на спостережному майданчику за даними агрометеорологічних спостережень, а також в господарстві, на території району, області за матеріалами статистичного обліку. Відзначають дати початку (до 10% площі), масової (не менше 50% площі) та закінчення сівби (не менше 90% площі, відведеної під посіви даної культури). В дослідженнях використовують декілька Т. с. Середній Т. с. – дата засіву 50% площі. Щорічний оптимальний Т. с. – дата, сівба в яку зумовлює одержання максимального врожаю за поточних агрометеорологічних умов і заданій технології. Агрокліматичний оптимальний Т. с. - середня багаторічна дата, сівба в яку формує максимальну урожайність сільськогосподарських культур за умов освітлення, термічних та режиму зволоження. Біологічний Т. с. – дата, сівба в яку забезпечує утворення максимальної кількості пагонів до припинення вегетації [озимих культур] [166, с.34-47; 232; 169, с.27-36].

ТЕРМІЧНІ РЕСУРСИ

провідна ознака агрокліматичних ресурсів, сукупність агрокліматичних показників і [агрометеорологічних показників], які висвітлюють властивості теплового і температурного режимів атмосфери, [ґрунту] в окремих пунктах або на певній території. Т. р. визначаються протягом року, вегетаційного періоду, періоду активної вегетації чи їх частин, пов’язаних із особливостями вегетації (період спокою, [передпосівний період]) чи агрофітотехнологій (період сівби, період збирання). Т. р. вміщують системи різноманітних показників. За термічними ознаками їх складають терміни настання, припинення, тривалості деяких явищ. Іншу групу складають узагальнені показники теплового ефекту (сум активних температур, [сум ефективних температур] і ін. температур) на деякій території за визначений період, середнього термічного рівня. До Т. р. відносять узагальнені різницеві значення між температурою повітря або температурою ґрунту і потребою агрометеорологічного об’єкту (рослини, агрофітопопуляції, агрофітогеоценозу, агроландшафту, [агрокліматичної зони]). Складовою частиною Т. р. є теплові ресурси Ознаки Т. р. враховують середні багаторічні, екстремальні значення відповідних показників, параметри їх статистичного розподілу, оцінку закону розподілу, повторюваність значень в певних інтервалах за середніми та інтервальними рівнями та інші показники. Системи показників Т. р. можуть вміщувати дату переходу температури повітря або температури ґрунту на деякій глибині через 0, 5, 10С чи інші рівні, дату останнього весняного або першого осіннього приморозку і т. ін. Всі типи показників Т. р. засновані на принципі спряженості термічних умов середовища і потреб до них відповідних об’єктів [60; 71; 72; 117; 49].

ТЕРМОТРОПІЗМ

одна із форм тропізмів, властивість рослин вигинати окремі ростучі органи у напрямі теплового подразнення. За позитивним Т. органи (стовбур, гілки, корінці) вигинаються до джерела тепла. За негативним Т. вони вигинаються у бік холодної частини середовища [16].

ТЕРМОФЕНОГРАМА

графічне зображення особливостей розвитку явища у часі протягом року (дати початку, закінчення, тривалість) в залежності від значень температури. За утвореною таким чином стрічкою відображаються закономірності та особливості динаміки явища під впливом температури. Т. дозволяє визначити розбіжності впливу однакових значень фактору за умов його посилення (весною) та послаблення (восени) і ін. [37, c.58-71].

ТЕХНІЧНІ КУЛЬТУРИ

умовна група господарської типізації культур із різними біологічними властивостями рослин, що вирощується з метою отримання сировини для відповідних галузей промисловості. Поділяються на олійні, ефірно-олійні, цукроносні, крохмаленосні, прядильні, лікарські, наркотичні, каучуконосні, красильні, дубильні та ін. Деякі із Т. к. є об'єктами агрометеорологічних спостережень і досліджень [198, т.6; 141].

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

див. агрофітотехнологія.

ТИП ЗЕМЛЕРОБСТВА

сукупність ознак спрямованості розвитку землеробства за багаторічним рядом урожайності сільськогосподарської культури, [біологічних груп сільськогосподарських культур] або динаміки зернової одиниці. За будь-яким із зазначених показників Т. з. може відноситись до інтенсивного (стале зростання), застійного (щорічне коливання показників навколо деякого середнього значення) та деградуючого за сталим падінням. У визначенні Т. з. слід враховувати біокліматичний потенціал, [плідність клімату], бонітет ґрунту тощо [163, c.22-35, c.36-47].

ТИПИ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ОБСТЕЖЕНЬ

сукупність систематизованих та формалізованих за певними ознаками положень (організаційних, технічних, наукових, методичних, матеріально-технічних, фінансових і ін.), які підпорядковані здійсненню мети сформульованого завдання на виконання агрометеорологічних обстежень. За метою відзначають Т. а. о. науково-дослідні, оперативно-виробничі, змішані. За практикою пріоритетними є змішані Т. а. о. Особливості Т. а. о. визначаються програмою агрометеорологічних обстежень, [методами] отримання інформації й іншими ознаками [154, c.44-61; 218, c.86-92; 153, c.104-115].

ТОЛЕРАНТНІСТЬ

син.: витривалість – здатність організмів успішно протистояти дії зовнішніх, в т. ч. несприятливих агрометеорологічних умов, між межами екологічних екстремумів [абіотичних факторів]. Т. за кривою толерантності визначається рівнями умов летальних, толерантних, адаптації, задовільних, оптимальних. За летального рівня відбувається цілковите порушення найбільш важливих біологічних функцій, що призводить до загибелі організмів. Летальними вважаються умови чи значення фактору, за яких гине половина осіб. У латентному інтервалі між межами екстремальних умов та адаптації організми знаходяться у стані анабіозу або відчувають пошкодження. В інтервалі адаптації організми витрачають енергію і речовини на пристосування до несприятливих умов. В інтервалі задовільних умов репродукційні процеси організмів дещо знижені. В інтервалі оптимальних умов організми знаходяться у зоні комфорту і здатні цілковито проявити свій біологічний потенціал. Завдяки цьому енергія популяції спрямована на створення повноцінного потомства і дозволяє отримувати максимальний урожай сільськогосподарських культур [215; 224; 164, c.3-22].

ТОЧКА РОСИ

син.: температура точки роситемпература повітря, за якої воно досягає стану насичення по відношенню до води за наявної кількості водяної пари та незмінному тиску. За насиченого вологою повітря його фактична температура співпадає з Т. р. Якщо відносна вологість повітря менша за 100%, то Т. р. завжди нижче фактичної температури повітря. Різниця цих температур тим більша, чим менша відносна вологість [238].

ТОЧНІСТЬ

ступінь наближення виміряного або розрахованого значення певної величини до її істинного рівня [131].

ТОЧНІСТЬ ПРОГНОЗУ

один із провідних параметрів методу прогнозу, оцінка довірчого інтервалу за значенням похибки прогнозу для заданої ймовірності його здійснення [178, c.398].

ТРАНСПІРАЦІЯ

фізіологічний процес випаровування пароподібної вологи рослинами в атмосферу протягом їх життєдіяльності. Регулюється устячками листків рослин. Т. відбувається за значень вологості повітря, менших ніж вологість в порах рослинної тканини. За зворотнім співвідношенням рослини поглинають водяну пару із повітря. Інтенсивність Т. залежить від агрометеорологічних умов: освітлення, [температури повітря], вологості повітря, швидкості вітру тощо. Вони визначають добовий і річний хід Т. Вплив анатомічної будови, біологічних особливостей рослин значно менший. Кількісно Т. характеризується коефіцієнтом транспірації [238; 198, т.6].

ТРИВАЛІСТЬ ДНЯ

провідний географічний фактор клімату, який зумовлює біологічні ритми і циклічність біологічних процесів – їх фотоперіодизм та термоперіодизм. Зміна співвідношення між Т. д. і ночі зумовлює кліматичну ритмічність [метеорологічних величин] та циклічність сезонів. За зміною тривалості Д. і ночі формуються особливості добового притоку сонячної радіації і [загальної циркуляції атмосфери] у різні сезони. Разом за цими ознаками відзначається своєрідна кліматична ритміка у низьких, помірних та високих широтах. У біосфері Т. д. є фактором ритміки вегетації (за її початком і закінченням), тривалості вегетаційного періоду. Вона вміщує сезонний хід особливостей росту рослин і розвитку рослин ([фенологічна дата], тривалість міжфазних періодів у структурі і тривалості вегетаційного циклу), чергування періодів активної вегетації і періодів спокою у рослин. Т. д. має критичні значення, за якими виділяють рослини довгого дня (більше 12 год. – цибуля , морква, овес), короткого дня (менше 12 год. – капуста і ін.) та нейтральні (будь-яка Т. д. – виноград, бузок, гречка і ін.) [120, c.326-348; 16; 215, c.412-414; 225, c.13-23; 37, c.58-71; 38, c.54-76].

ТРИВАЛІСТЬ СОНЯЧНОГО СЯЙВА

ознака сонячної радіації, яка визначається відтинком часу у добі, протягом якого сонце знаходиться над обрієм, незакрите хмарами, [туманом], імлою та пропалює слід на стрічці геліографа. Абсолютна Т. с. с. визначається в годинах або частках годин за період спостережень, а відносна – у відсотках від максимально можливої [238; 84, c.11; 45, т.3].

ТРОПІЗМИ

одна із біологічних властивостей рослин – ростові рухи рослин, зумовлені однобічним впливом екологічних факторів. Т. проявляються у згині стебла, [кореня], повертанні листків, [квіток], що орієнтуються за напрямом дії подразника. Т. поділяються на позитивні (рух в бік подразника), негативні (від подразника), плагіотропні (під тупим чи гострим кутом до подразника), діатропні (під прямим кутом до подразника). За природою подразника розрізняють фототропізм, [геотропізм], гідротропізм, хемотропізм, термотропізм та ін. За припиненням дії подразника органи рослин, що здатні до росту, займають попереднє початкове положення – автотропізм. Т. є засобом адаптації органів рослин до періодичних, циклічних змін екологічних та агрометеорологічних умов засобом уникнення від дії випадкових несприятливих факторів [16].

ТУМАН

атмосферне явище у вигляді скупчення продуктів конденсації (крапель, кристалів), які зависли в атмосфері безпосередньо над підстильною поверхнею у вигляді серпанку, щільної смуги чи заслона. За Т. горизонтальна видимість менше 1 км. Т. За умовами походження розподіляють на радіаційний, адвективний та змішаний [238].

ТУМАН СИЛЬНИЙ

стихійне гідрометеорологічне явище. Визначається, як скупчення завислих продуктів конденсації у приземному шарі атмосфери протягом 12 годин і більше. Обмежує горизонтальну видимість до 100 м [99].

ТУРГОР

внутрішній гідростатичний тиск у живій клітині, який викликає напругу клітинної оболонки. Завдяки Т. рослини набувають певної міцності та стійкості, а листки і трав'янисті стебла – вертикального положення. Спад Т. може бути викликаний несприятливими агрометеорологічними явищами, недостатньою вологістю ґрунту, різким підвищенням температури, зниженням вологості повітря в денні спекотні години, у періоди посухи, [суховіїв] тощо. Наявність Т. необхідна для нормального перебігу всіх фізіологічних процесів у рослин [16; 18, т.15].

У
УГІДДЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ

земельні ділянки, визначні засобами землевпорядкування, що відрізняються за господарським призначенням або за природними ознаками в складі агроекосистеми, [агроландшафту]. До них належать рілля, переліг, пасовища, сіножаті, багаторічні насадження. У. с. розрізняються між собою за видами рослин, комплексом агротехнічних заходів, особливими ознаками (заливні, заболочені сіножаті, зрошувальні, осушені землі тощо), мікрокліматом і [фітокліматом]. У. с. систематично використовуються для отримання с.-г. продукції [213; 198, т.6; 248].

УЛЬТРАЗВУК

механічні коливання пружного середовища. За змістом є звуковими хвилями, але із частотою, яка перевищує верхню межу слухового відчуття (приблизно більше 15-20 кГц). Використовується у засобах стимулювання проростання насіння, підвищення урожаю сільськогосподарських культур на 15-17% [238; 228, т.3].

УЛЬТРАФІОЛЕТОВА РАДІАЦІЯ

частина спектру радіації, яка прилягає до видимої його ділянки із сторони фіолетових променів від 400 і до 10 нм [238].

УЛЬТРАФІОЛЕТОВА СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ

частина спектру сонячної радіації із довжиною хвиль, меншою за 400 нм. Поблизу земної поверхні спектр У. с. р. різко обривається в області 200-300 нм за поглинанням радіації менших довжин хвиль. Умовно виділяють три області У. С. р.: ближню за 400-320, середню – 320-275, та дальню – 275-185 нм. Енергія У. с. р. поблизу земної поверхні становить соті долі відсотків. Розсіяна У. с. р. більш потужна. За висоти сонця біля 10 пряма У. с. р. становить близько 2% розсіяної, за 40 - близько 48% і за 60 - біля 85%. Інтенсивність прямої У. с. р. збільшується із висотою місцевості н. р. м., розсіяної – спадає. За широтою інтенсивність сумарної У. с. р. спадає. Максимальні значення У. с. р. у річному ході – восени за зменшенням кількості озону, мінімальні – влітку за збільшенням вмісту аерозолів у нижніх шарах атмосфери, У. с. р. має сильну біологічну дію, викликає еритему шкіри, хвороби крові, згортання білку, у межах 270-240 нм має сильну бактерицидну дію [238; 198, т.6, c.371].

УМОВИ ІСНУВАННЯ

син. умови перебування – сукупність природних факторів і особливостей існування організмів у середовищі зовнішньому за їх життєдіяльності (ріст рослин, [розвиток рослин], продуктивність біологічна і ін.) у визначеному місці за відповідний відтинок часу. Охоплюють абіотичні фактори, [біотичні фактори] та антропогенні фактори. Вміщують агрометеорологічні умови за [методами] агрометеорологічних спостережень [215; 141].

УМОВИ ПОГОДИ

син. погодні умови – особливості фізичного стану атмосфери у певному місці за визначений відтинок часу [238; 141].

УМОВНИЙ БАЛАНС ВОЛОГИ

див. гідротермічний коефіцієнт (ГТК Г.Т. Селянінова).

УРАГАН

син. буревійатмосферне явище, вітер руйнівної сили і значної тривалості (на відміну від шквалу). За шкалою Бофорта під час У. швидкість вітру сягає 12 балів і більше (понад 32 м/c). Наносить шкоду об’єктам агрометеорологічних спостережень [238; 141].

УРОЖАЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

провідна ознака діяльності с.-г. виробництва, загальна маса одного чи декількох споживних органів окремої культури, їх сукупності з певної площі у вигляді основної і побічної продукції у визначений час. У. с. к. з усієї площі вирощування становить валовий збір [сільськогосподарської культури], а з одиниці площі - урожайність сільськогосподарської культури [198, т.6; 164, c.34-43].

УРОЖАЙНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

умовний показник маси продукції господарсько корисного органу (чи декількох із них) вирощеного виду рослин з одиниці площі. У. с. к. визначається поділом загальної маси із площі на її розмір, у ц/га, т/га, г/м2. У. с. к. становить ідеалізацію продуктивності біологічної рослин з певної площі і в цьому розумінні є абстрактним показником. Разом з тим, вона відображає конкретні властивості виду культури, її сорту на окремому типові ґрунту за відповідних агрометеорологічних умов. В зв'язку з цим У. с. к. має власні властивості: рівень урожайності, її сталість, розподіл, мінливість урожайності в просторі і часі, динамічність урожайності, структуру урожайності. Вивчення властивостей У. с. к. здійснюється методами [оцінки урожайності] [213; 156, c.14-19; 164, c.34-43].

УРОЧИЩЕ

структурна складова частина ландшафту географічного, просторове, генетичне і динамічне поєднання фації чи підурочищ, як однорідна ділянка місцевості, відокремлена природними границями (балка, верховий болотний масив, ділянка лісу у Лісостепу тощо) [45, т.3; 215].

УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТУ

операція системи [обробітку ґрунту] та агрофітотехнології, за якою здійснюється зменшення об’єму розпушеного ґрунту із зміною співвідношення між некапілярною і капілярною пористістю ґрунту. Посилює підняття вологи із нижніх шарів ґрунту до глибини загортання насіння, підвищує теплопровідність ґрунту. Сприяє його прогріванню, посилює контакт насіння із ґрунтом та послаблює дифузне випаровування з його верхнього шару. У. г. провадиться котками різних конструкцій. Відзначається у польових книжках під час агрометеорологічних спостережень [89; 141].

Ф
ФАЗИ РОЗВИТКУ

див. фенологічні фази розвитку рослин

ФАКТОР ҐРУНТОВИЙ

чинник природного середовища, під впливом якого утворюються ґрунти. Вчення про Ф. г. започатковане В.В. Докучаєвим. За ним є п'ять головних Ф. г.: ґрунтоутворюючі породи, живі і відмерлі організми, клімат, вік краю та рельєф місцевості. В сучасному ґрунтознавстві до наведених Ф. г. додається господарська діяльність людини, що впливає на утворення та руйнацію ґрунтів. У метеорології сільськогосподарській Ф. г. досліджуються агрогідрологією та ґрунтовою кліматологією.

ФАКТОР ЖИТТЯ РОСЛИН

чинник абіотичного або біотичного характеру чи одна із провідних умов існування і життєдіяльності рослин. Вчення про Ф. ж. р. є засобом застосування загальної теорії систем до наукових, в т. ч., агрометеорологічних досліджень (інерційні фактори, агрометеорологічні фактори, [розвиток рослин], урожайність сільськогосподарських культур тощо). За теорією Ф. ж. р. їх виділяють за відношенням до зовнішніх (атмосферні, ґрунтові, біосферні) і внутрішніх чинників за характеристикою субстанції: якісні абіотичні фактори, речовинні, енергетичні, біотичні фактори, феноменологічні) і кількісні за фізичним змістом та визначеннями у просторі і часі, за важливості вивчення: основні, загальні, другорядні та ін. Загальні фактори є комплексними - це біологічні властивості рослин, [родючість ґрунту], плідність клімату, [антропогенні фактори]. Основні фактори є провідними у складі загальних. Так, у плідності клімату стосовно урожаю сільськогосподарських культур низку основних складають сонячна радіація, термічний режим, вологість ґрунту, [опади] тощо. Дія другорядних Ф. ж. р. зазвичай є зовні непомітною (напр., вологість повітря) але в певних умовах їх вплив може бути визначальним.

ФАКТОРИ АНТРОПОГЕННІ

син.: антропогенні фактори - сукупність факторів людської діяльності, що внесені у природу і викликають зміни органічного світу. Розрізняють непрямі і прямі, позитивні й негативні Ф. а. Непрямий вплив призводить до зміни ландшафтів і їх мікроклімату - фізичного стану та хімічних властивостей атмосфери і водойм, ґрунту, рослинності і тваринного світу, які викликають зміну температурних, мікрокліматичних та біоценотичних умов існування організмів. Людина витискує одні види рослин, спричинює сприятливі умови для розповсюдження нових видів рослин, створює середовище з екологічно відмінними властивостями, в кілька разів збільшуючи продуктивність засвоєних земель. Прямий вплив спрямований безпосередньо на живі організми (нераціональне, природно незумовлене, збільшення площі осушених земель, зменшення чисельності окремих тварин і ін.). При позитивному характері змін складаються сприятливі умови для розвитку окремих видів організмів. Негативний вплив зумовлює пригнічення або вимирання їх (нераціональне полювання призводить до зменшення чисельності окремих видів тварин або до їх знищення). Цілеспрямоване, свідоме перетворення природи формує нові властивості оболонки землі, зміненої людиною (агросфера, агроекосистема, [агрофітопопуляція], техносфера тощо).

ФАКТОРИ КЛІМАТУ

сукупність природних процесів і умов та антропогенних чинників, що зумовлюють стан, зміни клімату і коливання клімату. Природні Ф. к. обіймають кліматоутворювальні процеси та географічні фактори клімату. Вони поділяються на космічні, астрономічні, географічні, зовнішні і внутрішні. Зовнішні географічні Ф. к. охоплюють розміри і масу Землі, швидкість та особливості її обертання, гравітаційне поле, внутрішні процеси в надрах та ін. До внутрішніх географічних Ф. к. відносять склад кліматичної системи і взаємодію її складових за перерозподілом енергії сонця, механізмами циркуляції атмосфери. Ф. к. зумовлюють кліматичні фактори, які визначально впливають на розвиток екосистем, окремі характеристики біоценозів, агроценозів і т. ін.

ФЕНОГРАМА

графічне зображення розвитку явища в часі за послідовністю його етапів із визначенням повторюваності (Ф. цвітіння), інколи – сумісно із залежністю від агрометеорологічних умов – [термофенограма]. Є складовою фенологічного спектру.

ФЕНОЛОГІЧНА АНОМАЛІЯ

відхилення дати настання явища (фази розвитку рослин) у конкретному році від середнього багаторічного її значення. Ф. а. може бути від'ємною або позитивною.

ФЕНОЛОГІЧНА ДАТА

син.: фенодата - термін (число, місяць, рік) настання деякого явища живої природи в певній місцевості, напр., фази розвитку [сільськогосподарських культур]. В агрометеорології ведуться спостереження та фіксуються відповідні Ф. д. початку та масового настання явищ, проходження процесів розвитку рослин [польової культури] та ін.

ФЕНОЛОГІЧНА КАРТА

див. карта фенологічна.

ФЕНОЛОГІЧНА СТРУКТУРА

ознака фенологічної однорідності складу одновидової агрофітопопуляції, зумовлена одноманітністю агрометеорологічних умов у важливі, особливо у критичні періоди [вегетації]. Визначається переліком фаз розвитку і часткою рослин, що знаходяться у кожній із них під час агрометеорологічних спостережень. Ф. с. може бути однорідною (не менше 70%) рослин знаходиться у одній і тій же фазі розвитку рослин) та неоднорідною (не менше 20% рослин агрофітопопуляції відзначаються у кожній із трьох і більше суміжних фазах розвитку, напр. у фазах сходи, третій лист, [кущіння] і ін.). Фенологічно однорідні посіви надають підстави отримання господарського максимуму урожайності. Фенологічно неоднорідні посіви мають підвищену зрідженість посіву і зумовлюють знижений рівень урожайності. Ф. с. є первинною складовою фенологічного спектру.

ФЕНОЛОГІЧНИЙ СКЛАД

ознака різноманітності агрофітопопуляцій чи [фітоценозу] за переліком фаз розвитку кожного виду рослин в цих сукупностях під час фенологічних спостережень, у певну частину вегетаційного циклу або протягом вегетаційного періоду. Ф. с. є провідною ознакою фенологічної структури та [фенологічного спектру] але, на відміну від них, не вміщує даних про частку рослин у кожній фазі розвитку. Інформація про Ф. с. посівів, зазвичай, отримується під час агрометеорологічних спостережень, [авіаційних агрометеорологічних обстежень], автомаршрутних агрометеорологічних обстежень, за даними зйомок супутникової метеорології та ін. засобами. Вона наводиться в агрометеорологічних бюлетенях, оглядах, довідках, агрометеорологічних щорічниках тощо, задля висвітлення різноманітності впливу агрометеорологічних умов на [розвиток рослин] за особливостями та перебігом агрофітотехнологій.

ФЕНОЛОГІЧНИЙ СПЕКТР

розгорнута в часі послідовність чергування фенологічної структури [агрофітопопуляції] або рослинного угрупування (фітоценозу) за ознаками початку і закінчення кожної із фаз розвитку рослин та їх часткою у всій сукупності протягом всього вегетаційного періоду або його частини. Ф. с. надає уявлення про сукупну динаміку розвитку відокремленої фітопопуляції, фітоценозу у складі агроландшафту або всього ландшафту географічного. Зображенню Ф. с. можуть слугувати таблиці агрометеорологічні, таблиці органогенезу рослин або інші спеціальні, графічні засоби динаміки сукупності фенологічної структури агрофітопопуляцій та фітоценозів від відновлення вегетації до [припинення вегетації]. За потребами наукового узагальнення важливі засоби надає матрична алгебра.

ФЕНОЛОГІЧНИЙ СЕЗОН

частина року із відмітними ознаками розвитку і річної динаміки атмосферних процесів і атмосферних явищ. Головними рушійними силами послідовності і зміни Ф. с. є динаміка тривалості дня поряд із тривалістю сонячного сяйва, рівні температури повітря та [вологості повітря], кількості опадів тощо. Ф. с. відзначається за ознаками розвитку природної рослинності і охоплює такі періоди: передвесняний, рання весна, розпал весни, раннє літо, повне літо, рання осінь, глибока осінь, зима. Передвесняний Ф. с. визначається за пробудженням незначної кількості найбільш ранніх видів рослин. Ознаками ранньої весни є час з’явлення і початку розвитку листків більшості чагарникових та деревних порід до початку цвітіння плодових дерев і ягідників. Розпалом весни вважається час перед початком цвітіння озимого жита на ланах та малини у садах. За раннього літа відбуваються максимум цвітіння луків і початок дозрівання перших ягід. Закінчується воно цвітінням винограду та липи дрібнолистої. За повного літа відзначається достигання ранніх плодів, та збирання ранніх хлібів. Закінчується воно дозріванням плодів горобини і початком осіннього пожовкнення листків берези, липи та в’язів. За ранньої осені достигають пізні плоди, відбувається осіннє розцвічування листків дерев та початок листопаду. У глибоку осінь здійснюється масовий листопад. Закінчується вона повним опаданням листя пізніх чагарників (звичайний бузок) та припиненням вегетації трав’янистих рослин. Зима вміщує період від припинення вегетації до [відновлення вегетації] рослин. Під час анабіозу вони знаходяться у стані спокою. За сукупністю ознак Ф. с. досліджується динаміка властивостей підстильної поверхні. Ознаки Ф. с. є об’єктом агрометеорологічних спостережень.

ФЕНОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

вид агрометеорологічних спостережень за сукупністю принципів і методів визначення термінів з'явлення морфологічних ознак розвитку рослин, накопичення біомаси домінуючих видів організмів в деякій місцевості за загальними або спеціальними програмами. Ф. с. можуть охоплювати широкий спектр об'єктів або стосуватись окремих видів і навіть організмів. Є провідними в польовому методі за програмою агрометеорологічних спостережень.

ФЕНОЛОГІЧНІ ФАЗИ РОЗВИТКУ РОСЛИН

син.: фази розвитку, фенофази - сукупність зовнішніх морфологічних ознак онтогенезу рослин у формуванні їх органів і габітусу від проростання насіння до відмирання особи. Вони поєднуються однорідними фізіологічними функціями забезпечення росту рослин і наступного розвитку рослин у [вегетаційному циклі]. На гідрометеорологічних станціях [спостереження] за Ф. ф. р. р. сільськогосподарських культур провадяться у визначених полях сівозміни. Ф. ф. р. р. підпорядковані біологічним властивостям рослин формоутворення і впливу агрометеорологічних умов.

ФЕНОЛОГІЯ

наука про сезонні явища природи. Ф. реєструє, вивчає та визначає закономірності різних періодичних і стихійних явищ живої та неживої природи, які пов'язані із біологічними властивостями рослин, тварин та зі зміною сезонів. Розрізняють Ф. загальну, яке вивчає розвиток природи за зонами і Ф. спеціальну (біофенологію), яка вивчає сезонні явища у певних груп, або одного виду організмів. Ф. спеціальну в свою чергу поділяють на фітофенологію (Ф. рослин) та зоофенологію (Ф. тварин). Ф. надає провідні засади агрометеорології, [агрокліматології], зоометеорології та [гідрометеорологічному забезпеченню сільського господарства].

ФЕНОФАЗИ

див. фенологічні фази розвитку рослин.

ФЕРМА

тваринницьке господарство, що вироблює м’ясо-молочну або іншу тваринну продукцію. Може бути самостійним або структурним підрозділом більш великого комплексного підприємства [183].

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

приватне, кооперативне, інколи державне с.-г. підприємство, яке засноване на землі власній, орендованій або наданій на інших засадах. Ведеться силами власників чи орендаторів із застосуванням найманої праці або без неї (сімейна ферма) [183].

ФІЗИКА АТМОСФЕРИ

син.: фізична метеорологія – розділ метеорології, у якому досліджуються переважно фізичні механізми атмосферних явищ, [атмосферних процесів] та фізична структура метеорологічних величин і кліматологічних характеристик. Змістом Ф. а. є термодинамічні процеси, хімічний та колоїдний склад повітря, процеси конденсації і [сублімації] водяної пари, утворення хмар, [туманів], опадів, радіаційні, оптичні, електричні, акустичні та ін. явища в атмосфері. Географічні закономірності метеорологічних об’єктів вивчаються зазвичай загальною метеорологією. Ф. а. надає методологічні засади дослідженню мікроклімату, [фітоклімату], агрометеорологічних величин, взаємодії атмосфери із [підстильною поверхнею] [238; 197; 153, c.26-46].

ФІЗИКА ПРИЗЕМНОГО ШАРУ

вчення про фізичні явища і процеси у приземному шарі атмосфери за наслідками її взаємодії із підстильною поверхнею. Головними є питання вивчення радіаційного обміну, теплообміну в атмосфері, вологообміну, газообміну та їх режимів у приземному шарі, випаровування, [конденсації] та ін. Останні визначаються у вигляді мікроклімату, [фітоклімату] і ін. [238; 195; 197; 204].

ФІЗИЧНА МЕТЕОРОЛОГІЯ

див. фізика атмосфери.

ФІЗИЧНЕ ВИПАРОВУВАННЯ

див. випаровування.

ФІЗИЧНО ОДНОРІДНЕ ТІЛО

тіло, фізичні ознаки якого однакові у всіх його частинах. Останні визначаються за параметрами. Поняття про Ф. о. т. є провідним принципом визначення однорідності ряду [агрометеорологічних величин] [238; 170, c.57-66].

ФІЗІОЛОГІЧНА ПОСУХА

один із видів посушливих явищ за якого, зазвичай навесні, достатня вологість холодного ґрунту при високих денних температурах повітря не забезпечує потреби рослин у воді. Є наслідком розбіжності між швидкостями транспірації [листками] рослин та пересування води у кореневій системі. В результаті цього водний дефіцит рослин досягає значень фітостресу. На відміну від фізіологічної сухості Ф. п. охоплює території, що підпадають під класифікацію посушливих явищ [238; 91, c.3-22].

ФІЗІОЛОГІЧНА СУХІСТЬ

явище зневоднення тканин рослини за умов достатності вологи в середовищі зовнішньому, але фізіологічного незадоволення потреб рослин на незначних просторових ділянках. Ф. с. зумовлена фізичною недоступністю вологості ґрунту за низькими температурами, або за підвищеним вмістом солей у ґрунті. За значного просторового поширення набуває властивостей фізіологічної посухи [198, т.2, c.592; 221].

ФІЗІОЛОГІЧНИЙ ПОРІГ

рівень значення агрометеорологічних факторів, [екологічних факторів], за межами якого починається або припиняється обмін речовин та нормальна фізіологічна діяльність організмів. Сукупність різних Ф. п. вміщує крива толерантності [215; 164, c.3-23].

ФІЗІОЛОГІЯ РОСЛИН

наука, що вивчає процеси життєдіяльності та функції рослинного організму, взаємозв'язки їх між собою і з навколишнім середовищем. Завдання Ф. р. охоплюють питання дослідження і керування життєвими процесами рослин, підвищення їх продуктивності, раціонального розміщення в агрокліматичних зонах за відповідності біологічним властивостям рослин тощо. Ф. р. поділяють на загальну (вивчає природу і механізми основних процесів - фотосинтез, [ріст рослин], розвиток рослин тощо) і спеціальну (особливості окремих видів, сортів). Тісно пов'язана з біологією, агрометеорологією, [агрокліматологією], агрогідрологією, фізикою, хімією тощо [16; 198, т.6].

ФІЗІОЛОГІЯ ТВАРИН

наука, що вивчає процеси життєдіяльності і механізми їх регуляції та функції тваринного організму в цілому, окремих органів і їх систем у взаємозв'язку між собою і з навколишнім середовищем. Ф. т. поділяють на загальну (всіх тварин), часткову (окремих груп, видів), порівняльну (у філогенезі), вікову (у онтогенезі), космічну (в умовах дії факторів космічного польоту). Одним із розділів часткової Ф. т. є фізіологія с.-г. тварин, метою якої є вивчення фізіологічних функцій тварин задля підвищення їх продуктивності, плодючості, продовження терміну продуктивного господарського використання, підтримання оптимального фізичного стану, тощо. Тісно пов'язана з біологією, агрономічними, ветеринарними науками, зоометеорологією [198, т.6].

ФІЛОГЕНЕЗ РОСЛИН

історичний розвиток окремого виду рослин з часу їх утворення за сукупності послідовних поколінь. Ф. р. містить еволюційні і онтогенетичні складові. Еволюція рослин формується за сукупності специфічних закономірностей. Ознаками Ф. р. на кожному етапі онтогенезу рослин є [біологічні властивості рослин] за поєднанням еволюційно розвинутих особливостей морфологічної структури і своєрідного метаболізму в сукупності наступних процесів (за Ф.М. Куперман): 1. Інтенсивність обміну речовин регулюється агрометеорологічними умовами за співвідношенням процесів асиміляції і [дисиміляції]. 2. Створення органічних речовин із несхожих з ними речовин оточуючого середовища відбувається за ступенем задоволення потреб організму. 3. Подразнюваність є пропорційною відхиленню умов від агрометеорологічних і інших оптимумів. 4. Відтворення собі подібних на сучасній основі відбувається за спадковим кодом. 5. Відбірковість умов існування контролюється спадковим кодом в межах толерантності. 6. [Розвиток рослин] через послідовні незворотні процеси формо- і органоутворення регулюється агрометеорологічними факторами і іншими. 7. Єдність організму з агрометеорологічними умовами і іншими забезпечується органами, пристосованими до виконання фізіологічних функцій за мінливості цих умов. 8. Здатність до різноманітної мінливості рослин через процеси адаптації за відхиленням екологічних умов від екологічних оптимумів і від межі толерантності є основою еволюції рослин [119; 198, т.6].

ФІЛЬТРАЦІЯ

син.: просмоктування, просочування – низхідне пересування вологи ґрунтової. Відбувається під переважною дією сил тяжіння. Її швидкість визначається коефіцієнтом фільтрації відповідного ґрунту. Дія капілярних сил на цій стадії неістотна [220; 132].

ФІТОАКТИНОМЕТРІЯ

розділ актинометрії, присвячений вивченню особливостей засвоєння і перерозподілу сонячної радіації рослинними угрупуваннями – агрофітоценозами та [фітоценозами]. Базується на принципах агрометеорології, [фізіології рослин], ботаніки; досліджує роль сонячної радіації у продукційному процесі окремих рослин, фітопопуляцій, фітоценозів. Провадяться вимірювання різних видів сонячної радіації, виявлення закономірностей поглинання, пропускання та розсіювання її у фітоценозах, побудова моделей продукційного процесу. Цілі Ф. спрямовані на виявлення забезпеченості рослин сонячною енергією, оптимізації солярних умов вирощування сільськогосподарських культур тощо [105; 191].

ФІТОКЛІМАТ

клімат в середовищі рослин за особливостями фітоценозу чи [агрофітопопуляції]: їх складу, структури, динаміки метеорологічних величин на різних висотах в атмосфері та на глибинах у ґрунті. Визначається властивостями, видовими ознаками, розмірами, віком, способом розташування рослин, густотою посіву, [архітектонікою рослинного покриву], особливостями агротехніки і т. ін. Динаміка площі листків, їх розміщення, висоти, маси (фотосинтетичний потенціал посіву) та [потреби рослин] на протязі вегетації формують і постійно змінюють властивості діяльної поверхні та [діяльного шару] протягом доби, за міжфазні періоди та за весь вегетаційний цикл. Це зумовлює постійні зміни між прибутковими та видатковими складовими радіаційного, теплового і водного балансів, формує різний ступінь задоволення потреб рослин і впливає на особливості наступної трансформації діяльного шару за допомогою самого рослинного покриву, його спрямуванням до оптимізації метеорологічних умов у внутрішньому середовищі. Вивченням закономірностей формування Ф. визначаються способи оптимізації агрофітотехнологій [29; 179; 191; 237; 197; 230, с.65-70; 154, с.44-61].

ФІТОКЛІМАТОЛОГІЯ

вчення про фітоклімат. Вміщує засади фізики приземного шару, [архітектоніки рослинного покриву], структури підстильної поверхні, [клімату ґрунту], агрогідрології, [мікрокліматології] тощо [238; 191; 188; 197; 179].

ФІТОМАСА

частина біомаси, що створена рослинами, сумарна маса сукупності рослинних організмів, окремих рослин або їх часток чи органів. Накопичується в надземній і підземній частинах природного середовища (фітоценозі) суші або водойми за деякий час. Кількість її між визначеними моментами на заданій площі характеризує продуктивність біологічну. Вивчається за спеціальними програмами агрометеорологічних спостережень [215; 221].

ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ

система заходів із використанням природних і штучних посівів, посадок рослин, спрямованих на поліпшення умов середовища. Засобами Ф. є задернування схилів, яруг, балок, посів кулісних культур, полезахисні лісові смуги і ін. [45, т.3].

ФІТОСТРЕС

сукупність неспецифічних (незвичних) реакцій рослинного організму, що виникають за різкими змінами зовнішніх умов, в т. ч. агрометеорологічних умов існування і викликають відповідну перебудову захисних систем організму, напр. в'янення рослин, пошкодження заморозками чи опіки прямою сонячною радіацією частини листків, [стебел] тощо. Підсилення адаптаційних властивостей до Ф. відбувається за достатньої недепресивної тривалості несприятливих агрометеорологічних явищ. На відміну від адаптації біологічної Ф. відзначається раптовим виникненням. За цим комплекс фізіологічних змін створює загальний адаптаційний синдром. Він полягає у сукупності фаз реакції, адаптації, відновлення або пошкодження та загибелі за посиленням впливу стресових чинників. Ф. викликає неінфекційні хвороби рослин: [в’янення рослин], пошкодження заморозками, опік штамбів тощо [243; 172, c.48-66; 199].

ФІТОТРОН

штучна споруда, в якій за певною програмою моделюють метеорологічні умови. Використовують для вивчення реагування рослин на зміну умов середовища, прискореного розмноження селекційного матеріалу та створення посухостійких, зимостійких, фіто- і ентомостійких форм рослин [16].

ФІТОЦЕНОЗ

рослинне суспільство, один із компонентів ландшафту географічного, історично створена сукупність видів рослин на однотипних ділянках підстильної поверхні ґрунтовими, кліматичними та іншими умовами. Характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою і з середовищем зовнішнім, які формують власний фітоклімат. Ф. постійно змінюється внаслідок еволюції видів, зміни клімату, [ґрунту] та інших зовнішніх умов, а також впливу людини. Ф. – головний компонент біоценозу, біогеоценозу [16; 215; 230, с.65-70].

ФОНД ЗЕМЕЛЬНИЙ

сукупність всіх земель в межах держави незалежно від їхнього цільового призначення, господарського використання і відмінностей у правовому режимі. За цільовим призначенням і характером використання єдиний державний Ф. з. поділяють на 6 категорій земель: 1) сільськогосподарського призначення, 2) населених пунктів, 3) промисловості, транспорту, курортів, заповідників та інші несільськогосподарського призначення, 4) державного лісового фонду, 5) державного фонду, 6) державного запасу. Встановлений державою правовий режим землекористування є обов'язковим, як для землекористувачів, так і для органів, що здійснюють управління єдиним державним Ф. з. [228, т.2].

ФОРМА ЖИТТЄВА

див. життєва форма.

ФОРМИ РЕЛЬЄФУ

нерівності земної поверхні опуклі (позитивні) та увігнуті (від’ємні), що мають різноманітне походження (тектонічне, вулканічне, ерозійне і ін.) За типовістю ознак нерівностей та розмірів є головним компонентом ландшафту географічного. Визначаються при описі спостережної ділянки під час організації агрометеорологічних спостережень [183; 45, т.3; 141].

ФОТОМЕТР

прилад для вимірювання [фотометричних характеристик] світлового потоку. Ф. поділяють на візуальні і об’єктовні. У візуальних Ф. спостерігачем провадиться співставлення освітленості або [яскравості] стандартного та досліджуваного об’єктів. У об’єктовних Ф. освітленість визначається за певним фізичним принципом – силою струму у фотоелементі чи у термоелектричному ланцюгу, за ступенем почорніння фотографічної платівки під дією світлового потоку та ін. [238].

ФОТОМЕТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

фізичні змінні величини або параметри світлового потоку, що визначаються за допомогою фотометру під час наземних агрометеорологічних спостережень, за матеріалами зйомок авіаційних агрометеорологічних обстежень та за даними супутникової метеорології. Можуть вміщувати дані про освітленість, [світність], яскравість. Надають підстави для визначення просторового розподілу агрометеорологічних величин, їх динаміки, оцінки стану, розвитку агрометеорологічних об’єктів [238; 76].

ФОТОМЕТРІЯ

розділ фізичної оптики, вивчає наслідки і методи [вимірювання] електромагнітного випромінювання в оптичному діапазоні від ультрафіолетових до інфрачервоних променів. Охоплює візуальні і об'єктивні (інструментальні) засоби визначення властивостей і параметрів процесів випромінювання, переносу, поглинання і розсіювання променів в різних середовищах, в т.ч. в атмосфері і в рослинному покриві. У візуальних методах засобом сприймання та вимірювання є око людини. Об’єктивні методи використовують фотоелементи, як приймачі та вимірювачі. За ступенем чутливості фізичної фотоелементи дозволяють вимірювати ультрафіолетову та інфрачервону радіацію, що відноситься до радіометрії. За фотометричними методами вимірюють силу світла джерела, світловий потік джерела, освітленість, [яскравість]. Фотометричні вимірювання в окремих спектральних областях здійснюють спектрофотометром. Надає фундаментальні засади авіаційним агрометеорологічним обстеженням, спектрометричним спостереженням, засобам зйомки із метеорологічних супутників Землі [234, т.5; 238; 221; 153, с.104-115].

ФОТОТРОПІЗМ

одна із форм тропізмів, зміна напряму росту органів рослин за зміною напряму освітлення або притоку сонячної радіації певної інтенсивності [16].

ФОТОСИНТЕЗ

багатоступеневий складний процес утворення рослинами органічних речовин із вуглекислого газу атмосфери та із вологи ґрунтової або водойм за допомогою сонячної радіації, що поглинається хлорофілом. Полягає у розщепленні молекул води квантом світлової енергії із наступним хімічним сполученням їх із вуглекислим газом та утворенням нової органічної сполуки, вивільнення молекули кисню, води і енергії. Механізм Ф. складається із світлової та темнової стадій. Протягом світлової стадії відбуваються фотохімічні реакції і пов’язані із ними каталіз окислення води та утворення новітніх органічних сполук. За темнової стадії ці сполуки використовуються для відновлення вуглекислого газу в циклі сумісних ферментативних реакцій без участі світла. Ф. є основним процесом новоутворення органічних речовин на Землі (вуглеводів, білків, жирів і ін.) за біомасою та [продуктивністю біологічною]. Їх обсяг визначається інтенсивністю, спектральним складом та тривалістю дії сонячної радіації разом із температурними потребами рослин, [водним дефіцитом рослин], газообміном в діяльному шарі за динамікою розвитку рослин у відповідності із біологічними властивостями рослин. Ф. за своєю інтенсивністю визначає кругообіг вуглецю, кисню та ін. елементів і є основним механізмом трансформації сонячної радіації в енергію хімічних зв’язків, яка зумовлює ріст рослин і розвиток рослин [16; 234, т.5; 30, c.100-112].

ФОТОСИНТЕТИЧНА АКТИВНА РАДІАЦІЯ

промениста енергія Сонця, біологічно активна короткохвильова радіація в межах 380-710нм, що здійснює процес фотосинтезу у рослин. Кількісно визначається коефіцієнтом корисної дії ФАР [238].

ФОТОСИНТЕТИЧНИЙ ПОТЕН-ЦІАЛ ПОСІВУ

умовний показник енергетичної потужності посівів сільськогосподарських культур за [вегетаційний цикл]. Визначається інтегральною площею листкової поверхні рослин, що складається із добутку середньої добової площі поверхні листків та тривалості вегетації за розмірністю м2*діб. Ф. п. п. дозволяє розраховувати оптимальну густоту посівів с.–г. культур для агрокліматичних зон, яка забезпечує найбільш повне засвоєння сонячної радіації посівами. За використанням індексу листкової поверхні і його динаміки Ф. п. п. надає значні можливості регулювання агрофітотехнологій [53; 198, т.6; 134].

Х
ХАРАКТЕР ЯВИЩА

відмітна властивість, особливість, ознака агрометеорологічного явища, що відрізняє його від подібних або типових за просторовим чи часовим розподілом значень величини, її структурою і ін. Напр., характер залягання снігового покриву може бути рівномірним, із заметами, із оголеними місцями, із таловинами, такий, що залягає лише плямами і ін. Зрідженість посіву визначається як рівномірна, плямиста, суцільними осередками тощо. Хід температури за стрічкою термографа описується як рівномірний, із випадковими або регулярними незначними, помірними чи істотними коливаннями за амплітудою, із нерівномірними коливаннями або із значними збуреннями тощо. Х. я. свідчить про ступінь однорідності агрометеорологічної величини, [енерго- і масообміну] атмосфери із [підстильною поверхнею].

ХАРАКТЕРНЕ ЗНАЧЕННЯ

найбільш властиве, типове значення агрометеорологічної величини у певного явища, процесу, що відрізняє їх від інших подібних у просторі та часі. Напр., кількість води за один і той же час і в одному і тому ж місці, що надійшла у атмосферу за [транспірації] і випаровування, [висота снігового покриву] на полі озимої пшениці, багаторічних трав, на зябу, у саду тощо.

ХВОРОБА РОСЛИН ЗА НАДЛИШКОМ ВОДИ

неінфекційна хвороба рослин, що викликана затяжною дощовою погодою в період достигання і визначається стіканням плодів і насіння. Врожай і його якість різко понижуються.

ХВОРОБА РОСЛИН ЗА НЕСПРИЯТЛИВОГО СВІТЛОВОГО РЕЖИМУ

люмопатіїнеінфекційна хвороба рослин, що зумовлена недостатньо інтенсивним освітленням (хлоротичне забарвлення, витягування рослин, відмирання проростків і ін.) або надлишковою сонячною радіацією (послаблення інтенсивності фотосинтезу, опік штамбів і ін.)

ХВОРОБА РОСЛИН ЗА МІНЛИВОЇ ТЕМПЕРАТУРИ неінфекційна хвороба рослин, за якої різкі зміни, високі або низькі рівні температури повітря і [температури ґрунту] викликають фізичні, біохімічні та механічні пошкодження клітин, тканин та органів рослин і їх загибель. До Х. р. з. м. т. відносять спікання сходів, захват рослин, запал рослин, [вимерзання рослин], випирання рослин, [випрівання рослин].
ХВОРОБА РОСЛИН ЗА МЕХАНІЧНИМИ ПОШКОДЖЕННЯМИ неінфекційна хвороба рослин, що викликана механічним руйнуванням окремих тканин, органів чи всієї рослини людиною, тваринами та стихійними гідрометеорологічними явищами: сильним вітром, рясними дощами, [зливами], градом, [ожеледицею] і ін. Визначаються як несприятливі агрометеорологічні явища – [полягання посівів], дефляція, бурелом, вітровій, вітролом, сніголам, сніговал і ін.
ХИТЛИВІСТЬ РЯДУ ДИНАМІКИ властивість розсіяння неупорядкованих відхилень значень ряду динаміки від їх середньої величини або від згладженого рівня, викликана випадковими причинами. Мірою Х. р. д. є відхилення середнє квадратичне σ.За стаціонарного ряду динаміки агрометеорологічної величини. міра Х. р. д. визначається за ф-лоюХ. р. д. застосовують при визначенні динамічності урожайності і [агрометеорологічних показників], яким властиві різні типи тенденції.
ХІМІЯ АТМОСФЕРИ розділ метеорології, який вивчає хімічний склад, структуру, просторовий і часовий розподіл хімічних елементів та хімічні реакції в атмосфері. Х. а. досліджує аерозолі і газові домішки, іонізацію повітря, фотохімічні реакції в ньому, хімізм опадів, хімічний обмін між атмосферою і ґрунтом (в т. ч. газообмін в діяльному шарі), океаном і космосом, природну і штучну радіоактивність.
ХІОНОСФЕРА шар атмосфери, в якому можливий сталий позитивний баланс твердих опадів. Нижня границя Х. утворює снігову межу за перетином із гірськими вершинами, яка співпадає із лінією сталої кріосфери у кліматичній системі.
ХЛОРОЗ пожовкнення листків за неінфекційного (функціонального) або інфекційного захворювання рослин. Х. зумовлений нестачею в ґрунті засвоюваних форм заліза, деяких мікроелементів, тривалою надмірною вологістю ґрунту, недостатньою освітленістю, ураженням вірусами, бактеріями, мікроскопічними грибами. За зменшенням вмісту хлорофілу знижується інтенсивність асиміляції вуглекислоти, порушується загальний обмін речовин, зменшується урожайність сільськогосподарських культур. За значного Х. пожовкнення поширюється на всю площу листків, вони стають майже білими, всихають верхівки, рослини часто гинуть. За значного поширення є об’єктом агрометеорологічних спостережень.
ХЛОРОПЛАСТИ особливі живі тільця (пластиди), забарвлені пігментом хлорофіл у зелений колір. Знаходяться у цитоплазмі рослинних клітин. У них відбуваються процеси фотосинтезу. Локалізується його світлова фаза, за якої квантами сонячної радіації збуджуються молекули хлорофілу, здійснюється фотоліз води та утворюються продукти – аденозин - трифосфорна кислота і первинний відновлювач. За темнової фази фотосинтезу, що зосереджена у стромі Х., утворюються вуглеводи із відновленням вуглекислого газу. Х. здійснюють механізми адаптації біологічної рослин до агрометеорологічних умов [освітленості] за переміщенням у цитоплазмі, за процесів збільшення загального вмісту хлорофілу і зміни співвідношення між пігментами пластид (перетворення Х. у хромопласти).
ХЛОРОФІЛ зелені пігменти, забарвники рослин, за допомогою яких останні сприймають енергію сонячної радіації та здійснюють фотосинтез. Осередком структури молекули Х. є особлива магній-органічна сполука порфіринового комплексу. Вона має здатність поглинати променисту енергію сонця і, за наявності комплексу інших речовин, перетворювати її на хімічну енергію органічних сполук. Х. зосереджений у хлоропластах [листків] та інших органів. Біохімічні процеси у Х. належать до засад утворення всієї продуктивності біосфери. Кількість Х. у листках становить, зазвичай, 0,6-1,2% від сухої маси рослин та залежить від агрометеорологічних умов і ін., за їх несприятливості розвивається хлороз. Зруйнування Х. за впливом низьких температур [восени] викликає осіннє пожовтіння листків у сезонних явищах природи.
ХМАРИ атмосферне явище гігротермічного характеру у вигляді систем зважених в атмосфері, на певній відстані від підстильної поверхні, продуктів конденсації водяної пари за скупченням крапель води, кришталиків льоду або сумісно хмарних елементів. За збільшенням та зростанням швидкості падіння вони осаджуються у вигляді опадів. За відповідними механізмами скупчення, розташування, турбулентного чи конвективного перенесення і руху поздовж земної поверхні утворюються різноманітні форми, які описуються генетичною класифікацією хмар. У засобах спостереження застосовують міжнародну класифікацію хмар. За агрометеорологічних спостережень при визначенні агрометеорологічних умов [транспірації], фотосинтезу, ін. фізіологічних процесів, посушливих явищ, [полягання посівів] і ін. визначають і використовують хмарність.
ХМАРНІСТЬ ступінь покриття небосхилу хмарами. Визначається за агрометеорологічних спостережень у десятих частках або у балах. За супутниковими даними, на синоптичній карті чи на трасі польоту Х. відзначається сукупністю хмар на доступній для огляду території.
ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН здатність рослин витримувати вплив низьких температур, вид їх термостійкості за ознаками толерантності. Х. р. визначають як стійкість до охолодження (уникнення пошкоджень низькими температурами вище точки замерзання тканин) та морозостійкість рослин. Х. р. змінюється в онтогенезі за спадковими властивостями, станом рослин і агрометеорологічними умовами: достатнє освітлення, тепловий режим, зволоження ґрунту разом із задовільним живленням в попередні періоди посилюють Х. р. Відхилення від оптимальних значень агрометеорологічних факторів послаблюють рослини і створюють передумови до зниження Х. р.
ХОРОЛОГІЯ син.: ареалогія – розділ біогеографії, що вивчає закономірності просторового розміщення та області розповсюдження (ареали) окремих видів, родин та ін. систематичних груп (таксонів) рослин і тварин, географію і топографію окремих організмів та суспільств. Х. поділяють на фітохорологію і зоохорологію. За змістом і методами Х. співпадає із об’єктовим агрокліматичним районуванням.
ХРОМОПЛАСТИ особливі живі тільця (пластиди) у рослин, забарвлені пігментами (барвниками – каротиноїдами) у жовтий, оранжевий, червоний, коричневий кольори. Властиві переважно дозрілим плодам та рослинам, що визначають сезонні явища природи. Х. утворюються самостійно або перетворюються за впливом агрометеорологічних умов із хлоропластів чи лейкопластів. За відповідним станом агрофітопопуляції утворюють ознаки, які відзначаються за агрометеорологічних спостережень.
ХРОНОБІОЛОГІЯ розділ біології, що вивчає умови виникнення, природу, закономірності та значення різних біологічних ритмів. Ритмічність, [періодичність], циклічність біологічних процесів і явищ у взаємодії між собою і динамікою процесів і явищ атмосфери і [підстильної поверхні] формують часову організацію біологічних систем, є підґрунтям адаптації біологічної та єдності живої і неживої природи.
ХУРТОВИНА син.: заметіль, сніговиця, завірюха – перенесення снігу над поверхнею землі вітром значної швидкості. Розрізняють поземок, низову заметіль і загальну завірюху, хуртовина із випаданням снігу та [хуртовину сильну].
ХУРТОВИНА ІЗ ВИПАДАННЯМ СНІГУ перенесення снігу вздовж земної поверхні досить сильним вітром (4-5 балів) та одночасне його випадання із хмар. Найчастіше спостерігається перед теплим фронтом або перед фронтом оклюзії.
ХУРТОВИНА СИЛЬНА стихійне гідрометеорологічне явище у вигляді хуртовини із швидкістю вітру не менше 15 м/с., що продовжується 12 год. і більше.
Ц
ЦВІТІННЯ фенологічна фаза розвитку рослин, під час якої відбувається запилення. Здебільшого охоплює період від початку розкривання перших квіток до їх відцвітання (висихання). Є об’єктом агрометеорологічних спостережень.
ЦЕНОЗ будь-яке біотичне суспільство. Розрізняють суспільства тварин – зооценози, рослин – фітоценози, мікроорганізмів – мікробоценози та без видового розподілу – біоценози.
ЦЕНТР ДІЇ АТМОСФЕРИ один із проявів систематичної діяльності процесів атмосферної циркуляції загальної чи місцевої, що відображений утворенням областей низького або високого тиску за середніми багаторічними даними на синоптичній карті. За особливостями визначення Ц. д. а. поділяються на сталі (перманентні) та сезонні. Вплив на рослинні організми не виявлений. Тварини реагують зміною активності на різку зміну тиску протягом короткого часу.
ЦИКЛ здійснення процесу за всіма його етапами чи фазами таким чином, що система через деякий час повертається до стану, близького із початковим, але не тотожного йому за певними параметрами. Після завершення попереднього відбувається новий Ц., близький до першого за тривалості і послідовності змін, але відмінний за амплітудою і ін. параметрами. Саме такі Ц. відбуваються в атмосфері і в динаміці метеорологічних величин. Їх нерідко невірно називають періодами.
ЦИКЛ ВИРОБНИЧИЙ повний перелік послідовних технологічних процесів і робіт, що надає готову продукцію або напівфабрикат, який намічений як кінцева продукція виробництва.
ЦИКЛІЧНІСТЬ властивість природних явищ здійснюватись у вигляді циклів, що є основою кругообігу обсягу речовин, інтенсивності процесів протягом певного часу (доби, року і т. ін.) Є важливою ознакою атмосфери за сукупністю метеорологічних величин, яка формує відповідні біологічні властивості рослин за Ц. [сонячної радіації], температури, [кількості опадів] і ін. метеорологічних величин.
ЦИКЛОН син.: область низького тиску, баричний мінімум – баричне утворення, область зниженого тиску в атмосфері. Умовно відокремлена на синоптичній карті замкненими концентричними ізобарами із найменшим тиском у центрі та з циркуляцією повітря навколо центру проти годинникової стрілки у північній півкулі та за нею у південній. У шарі тертя від земної поверхні до висоти декількох сотень метрів вітер має складову, що спрямована всередину Ц. за баричним градієнтом, який спадає із висотою. Ізобари у Ц. округлої, овальної або взагалі неправильної форми. За порядком величини поперечники позатропічних Ц. досягають від тисячі км на початку розвитку до декількох тисяч км у випадку т. з. центрального Ц. Усередині Ц. переважає похмура погода із [дощами], посиленням вітру інколи до значної сили. За тривалості від декількох діб до декількох тижнів Ц. створює несприятливі агрометеорологічні умови у будь-який сезон.
ЦИРКУЛЯЦІЯ явища і процеси кругообігу енергії та речовин у вигляді цілісної системи їх переміщення із замкненими або частково замкненими лініями току, напр. загальна циркуляція атмосфери, [циркуляція] у купчастій хмарі. Розрізняють вертикальну і горизонтальну Ц. відносно горизонтальної і вертикальної вісей.
ЦИРКУЛЯЦІЯ АТМОСФЕРИ див. атмосферна циркуляція
ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ одна із методичних вимог до агрометеорологічних спостережень. Полягає у однозначно і чітко визначеній меті спостережень за станом об’єктів с.–г. виробництва, зумовленій спряженими (суміжними) агрометеорологічними умовами.
ЦІННІСТЬ КОРМОВА загальна поживність певного корму, що використовується для харчування тварин. Визначається у кормових одиницях або у вагових одиницях основних поживних речовин (білку, вуглеводу і ін.).
ЦІННІСТЬ ПОЖИВНА властивість харчових продуктів, що визначається кількістю засвоєних організмом корисних хімічних елементів (органічних, неорганічних, в т. ч. мікроелементів), які приймають участь в процесі обміну речовин. Відображається у енергетичних одиницях і одиницях маси.
Ч
ЧАСТИНКА умовний елементарний об’єм суцільного середовища (рідини, повітря тощо), кожний параметр стану якого в усіх його точках наближень можна вважати однаковим.
ЧАСТІСТЬ властивість варіаційного ряду випадкової величини визначати частку окремих варіантів або інтервалів цілковитого розподілу її стосовно загального обсягу досліджуваної сукупності. Визначається за відношенням частоти кожного інтервалу до повного обсягу сукупності. У метеорології сільськогосподарської використовується у вигляді повторюваності за окремими інтервалами, сумарної повторюваності або забезпеченості за накопиченою Ч. послідовності інтервалів. Є провідним показником у агрокліматології, [агрогідрології] та ін.
ЧАСТОТА величина за абсолютним відліком, що визначає кількість повторювань певної ознаки в окремому обмеженому інтервалі стану, процесу, явища у сукупності її цілковитого розподілу. Є провідним показником емпіричного розподілу випадкової величини у варіаційному ряді. Має важливе значення за узагальненням наслідків агрометеорологічних спостережень. Є основною величиною визначення частості.
ЧЕРЕЗЗЕРНИЦЯ неповна озерненість колосу [зернових культур], внаслідок засихання або недорозвинення окремих квіток чи колосків. Спричинюють Ч. несприятливі агрометеорологічні умови: висока температура повітря, [посуха], сильні дощі, вітри, а також раннє полягання посівів, обмаль поживних речовин, низька агротехніка протягом вегетаційного періоду, особливо в момент цвітіння, наливу зерна. Ч. різко знижує продуктивність рослин.
ЧИСЕЛЬНА ОЦІНКА класифікаційний засіб ранжування агрометеорологічних умов чи [агрометеорологічних факторів] за ступенем інтенсивності або сили впливу (суворості) на об’єкти і процеси агрометеорологічних досліджень. Способи Ч. о. поділяють на типи: за шкалою, аналітичні (графічні, табличні) прості і системні та модельні. Аналітичні прості Ч. о. отримують за обґрунтуванням регресійним рівнянням, графіками, таблицями (див. коефіцієнт перезимівлі). Аналітичні системні Ч. о. поєднують різноманітні властивості однорідних явищ (напр., номограми забезпеченості можливих запасів продуктивної вологи за її середніми багаторічними значеннями). Модельні Ч. о. засновані на чисельних методах і становлять зміст чисельних експериментів (напр. сукупність коефіцієнтів продуктивності польової культури, як часткові Ч. о., у визначенні плідності клімату – загальної Ч. о.).
ЧИСЕЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ засіб дослідження властивостей та ознак агрометеорологічного явища, процесу, об’єкту за допомогою чисельних методів на ПЕОМ. Їх основу становлять математичні методи в агрометеорології, [моделі фізико-статистичні] та ін. Методологія Ч. е. потребує наявності відповідної математичної моделі, вихідної первинної інформації, чітко окресленої мети, завдання та засобів їх вирішення. Ч. е. за задоволення цих вимог дозволяє істотно зменшити втрати та прискорити вирішення навіть дуже складних задач. Світове визнання отримали наслідки Ч. е. із визначення впливу змін клімату на [урожайність сільськогосподарських культур] на земній кулі, виконані О.Д.Сиротенком.
ЧИСЕЛЬНІ МЕТОДИ розділ обчислювальної математики, що застосовує побудову скінченої послідовності дій над скінченою множиною чисел. У прикладній математиці ефективною вважається методологія наступного складу. Формується модель математична (М. М.) процесу у термінах інтегральних і диференційних рівнянь функцій неперервного аргументу. Здійснюється перехід від концептуальної або статистичної до дискретної М. М. із застосуванням засобів апроксимації. Складаються Ч. м. або обчислювальний алгоритм для вирішення отриманої системи рівнянь із певною точністю. Здійснюється програмування для використання обчислювальних машин. Основою Ч. м. є дискретизація задач до отримання системи лінійних алгебраїчних рівнянь. У некоректно поставлених задачах прикладної математики критерієм оптимальності приймається вимога мінімізації похибки Ч. м. або кількості основних операцій за визначеної похибки. Ч. м. використовують при створенні математичних моделей в агрометеорології, [моделей фізико-статистичних] і ін.
ЧИСЕЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗМІВ екологічний показник щільності організмів в екосистемі за певним складом біотопу. Розрізняють Ч. о. будь-якого виду за кількістю осіб на одиниці площі, на деякій території та загальну кількість осіб живих організмів на визначеній площі незалежно від їх систематичної приналежності.
ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ екологічний показник, число осіб визначеної популяції. Використовується у вивченні еволюції рослин і інших організмів.
ЧИСЛО ГОДИН СОНЯЧНОГО СЯЙВА характеристика режиму освітленості території, що визначає тривалість періоду із надходженням безпосередньо прямої сонячної радіації у складі сумарної протягом доби, декади, місяця або року за спостереженнями над [тривалістю сонячного сяйва]. Опрацьовується методами кліматологічного обробітку метеорологічних спостережень. Є одним із провідних агрометеорологічних факторів за розподілом протягом року у порівнянні із тривалістю дня
ЧИСЛО ДНІВ БЕЗ СОНЯЧНОГО СЯЙВА характеристика режиму освітленості території, що визначає тривалість періоду без надходження прямої сонячної радіації протягом декади, місяця, року за спостереженнями над [тривалістю сонячного сяйва]. Опрацьовується методами кліматологічного обробітку метеорологічних спостережень. Є важливою ознакою агрокліматичних ресурсів у порівнянні із тривалістю дня.
ЧУТЛИВІСТЬ БІОЛОГІЧНА властивість організмів сприймати подразнення із середовища зовнішнього та від власних тканин і органів. У рослин розвинена Ч. б. у вигляді хемо-, фото-, гео- і ін. таксисів і [тропізмів]. Ч. б. органів до відповідних подразників викликає фізіологічну, анатомічну, морфологічну і ін. реакції організмів, що формує механізми відповідної адаптації біологічної.
ЧУТЛИВІСТЬ ФІЗИЧНА властивість технічного засобу, фізичної чи інформаційної системи реагувати на мінімальну зміну контрольованої або регульованої величини під впливом коливань вхідного сигналу або параметрів системи. Розрізняють Ч. ф. приладів, датчиків у системі автоматичного контролю і регулювання, системи в цілому тощо. Ч. ф. визначається за різницевим відношенням вихідної величини до вхідної. Поріг чутливості становить найменша зміна вхідної величини, що викликає зміну вихідного сигналу. Окрім цього визначають основну похибку перетворення та додаткову похибку.
Ш
ШАР ВИТІСНЕННЯ умовна структурна складова шару шорсткості у [фітоценозі], де відбувається найбільш істотна трансформація повітряного потоку за його структурою, швидкістю і турбулентністю. В ш. в. повітряний потік швидкістю 3-4 м/с. підноситься та відтісняється рослинним покривом приблизно на 70% його висоти за рядковим та на 80% за широкорядним способами сівби. Зі збільшенням швидкості вітру висота Ш. в. зменшується. Ш. в. є провідною складовою трансформації турбулентності у мікродіяльному шарі атмосфери.
ШАР ОПАДІВ умовна кількість атмосферних опадів, що осаджені на поверхню у даному пункті за певний проміжок часу у вигляді шару води в мм. Для території визначається як поле опадів.
ШАР ОРГАНОГЕНЕЗУ типізована за життєвими формами фітопопуляції, умовно визначена структурна частина підстильної поверхні, в окремі періоди – її діяльний шар. В ній розташований конус наростання рослин і поступово відбувається його пересування та диференціація у відповідності із етапами органогенезу. У злакових трав Ш. о. стрибкоподібно переміщується протягом вегетації: після сівби та в період зимового спокою він знаходиться у ґрунті; після виходу в трубку – над поверхнею ґрунту; в період колосіння – у верхній частині травостою. На луках і в лісових масивах декілька Ш. о. розміщені на різних генетичних рівнях.
ШАР ШОРСТКОСТІ умовна вертикальна структура шорсткості за профілем швидкості вітру у фітоценозах та інших складних об’єктах. Формується взаємодією мікроструктур підстильної поверхні із повітряним потоком, як мікродіяльний шар атмосфери за турбулентністю. Виділяють три Ш. ш. Зовні розташований шар турбулентної атмосфери. Він безпосередньо прилягає до верхньої межі рослинності і формується неоднорідною висотою її поверхні. Проміжним є турбулентний шар всередині рослинного покриву із максимальною питомою поверхнею фітомаси у [архітектоніці рослинного покриву]. Всередині його розташований підшар шорсткості та верхня межа шару витіснення. В ньому є найбільш виразною невпорядкованість турбулентного режиму та експоненційне зменшення швидкості вітру. Найнижче розміщений змішаний шар турбулентності усередині рослинного покриву, який охоплює об’єм із найменшою питомою поверхнею фітомаси від поверхні ґрунту. В ньому швидкість вітру змінюється лінійно. Ш. ш. висвітлює фізичні механізми формування фітоклімату. Вони підпорядковані добовій та сезонній динаміці, зумовлені закономірностями зміни метеорологічних величин у поєднанні із морфологічними особливостями онтогенезу рослин.
ШВИДКІСТЬ ВИПАРОВУВАННЯ кількість водяної пари, що надходить в атмосферу з одиниці водяної поверхні або суші за одиницю часу у вигляді умовного шару води.
ШКАЛА умовний системний засіб вимірювання чи оцінки певних величин, явищ, процесів у вигляді символів, якісних понять (термінів). Розрізняють Ш. номінальні (називані, класифікаційні), порядкові (рангові) та кількісні (матричні). Номінальна Ш. заснована на тому, що певним об’єктам деякого класу привласнюють відповідні ознаки і класифікують за наявністю чи відсутністю цих ознак (напр. стихійні гідрометеорологічні явища). Порядкова Ш. є більш досконалим засобом типізації величин. Вона передбачає співставлення певних ознак за обсягом, розміром, інтенсивністю тощо (напр., Ш. зрідженості та плямистості ланів сільськогосподарських культур за [методики] авіаційного агрометеорологічного обстеження). Кількісні Ш. розрізняють інтервальні та пропорційні. Інтервальна Ш. має всі якості порядкової та точно визначає розмір інтервалу між певними точками на Ш. у прийнятих одиницях виміру (напр., Ш. класифікації посушливих явищ). Пропорційна Ш. є найбільш досконалою. Вона визначає початкову і кінцеву точки вимірювання та поділяє цей відтинок на пропорційні частини (напр., Ш. температури, оцінки урожайності).
ШКВАЛ стихійне метеорологічне явище. Короткочасне різке збільшення швидкості вітру, що супроводжується зміною його напрямку. Швидкість вітру часто перевищує 20-30м/с.
ШКОДИЧИННІСТЬ НЕСПРИЯТЛИВИХ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ властивість несприятливих агрометеорологічних явищ наносити шкоду рослинам, посівам польових культур, агроекосистемам фізичними, хімічними, біологічними чинниками атмосфери і підстильної поверхні шляхом порушення фізіологічних процесів, росту рослин, розвитку рослин, продуктивності біологічній, урожайності сільськогосподарських культур. За часовими ознаками Ш. н. а. я. відзначається епізодичністю, за просторовими – локальністю. За змістом впливу Ш.н.а.я. виділяються депресивність та збитковість. За характером дії Ш. н. а. я. може містити процеси, що дозволяють частково або цілковито відновити властивості рослин, посівів та агроекосистем або надати незворотних збитків
ШОРСТКА ПОВЕРХНЯ властивість підстильної поверхні за поєднанням ознак вертикальної і горизонтальної структури діяльної поверхні. Вони формуються за фізичними, механічними, біологічними та ін. особливостями і розмірами елементів, які узагальнені площею проектовою і дієвою. Ш. п. складають нанорельєф та [мікрорельєф], розташування і механічна структура фітоценозів та [агрофітопопуляцій], промислові утворення, шляхи сполучення, поселення та інші різноманітні природні і антропогенні об’єкти, що складають підстильну поверхню. Ш. п. є чинником сприймання, перерозподілу і зміни структури потоків сонячної радіації, вітрової енергії, опадів та ін. метеорологічних величин. Риси Ш. п. агрофітопопуляцій формуються за способами сівби і особливостями розвитку рослин та росту рослин. Внутрішня структура агрофітоценозів визначається архітектонікою рослинного покриву.
ШОРСТКІСТЬ син.: параметр шорсткості, рівень шорсткості Zo – властивість підстильної поверхні, визначена вертикальною будовою її нерівностей. Вони видозмінюють структуру і швидкість руху повітряних мас у приземному шарі атмосфери та формують мікродіяльний шар атмосфери за турбулентністю. Ш. має розмірність довжини Zo, залежить від вертикальної будови шорсткої поверхні і збільшується із висотою нерівностей  в середньому від  /5 до  /100. На рівні Ш. середня швидкість вітру обертається до нуля, а нижче його відбуваються лише турбулентні пульсації. Посіви кожного виду польових культур, [овочевих культур], садів, ягідників та ландшафтів географічних мають власні параметри Ш. (Zo та шлях зсування l = æ, де æ – безрозмірна стала). За вертикальною структурою повітряного потоку у фітоценозах виділяють шари шорсткості, а горизонтальна його структура формується шорсткою поверхнею. Вони мають добовий та сезонний хід зумовлені динамікою метеорологічних величин у сукупності із особливостями розвитку рослинного покриву.
ШТОРМ 1. Довготривалий, дуже сильний вітер із швидкістю понад 20м/с, що спостерігається при проходженні циклонів і спричинює руйнування на суші і сильне хвилювання моря. 2. Вітер в 9 балів за шкалою Бофорта (21-24м/с). Більш сильний вітер позначається, як сильний шторм, ураган. Ш. наносить збитки посівам, пошкоджує рослини, знищує урожай сільськогосподарських культур[238].
ШТОРМОВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ застережне метеорологічне повідомлення про стихійні гідрометеорологічні явища, [різкі зміни погоди], поєднання небезпечних явищ та випадків екстремально високого забруднення природного середовища.
ШТУЧНІ ОПАДИ тверді або рідкі атмосферні опади, які осаджені за допомогою технічних засобів активного впливу на хмари з метою одержання додаткової вологи посівами сільськогосподарських культур в районах недостатнього зволоження, або з іншою метою в інших районах.
Щ
ЩІЛЬНІСТЬ ҐРУНТУ умовний показник фізичного стану ґрунту за його природної будови або розпушеності за наслідками механічного обробітку. Визначається за відношенням маси абсолютно сухого ґрунту до його об'єму у зразка, вилученого без порушень природної будови, в г/см3
ЩІЛЬНІСТЬ ҐРУНТУ ОПТИМАЛЬНА щільність ґрунту за наслідками спрямованого механічного обробітку. Є ознакою сприятливих умов фізичної структури грунту для росту і розвитку кореневої системи. Щ. г. о. є засобом оптимізації газообміну, вологозабезпеченості посівів, [теплообміну в ґрунті] та ін. Надмірне розпушення та ущільнення ґрунту негативно впливають на життєдіяльність рослин. Щ. г. о. для більшості польових культур становить 1,1-1,3 г/см3. Розпушений ґрунт відновлює природну щільність в середньому за 3 місяці в залежності від агрометеорологічних умов.
ЩІЛЬНІСТЬ ПОСІВУ чисельний агрометеорологічний показник горизонтальної структури агрофітоценозу у вигляді відношення фактичної густоти рослин до її оптимального значення. Останнє визначається за низкою експериментальних досліджень або теоретичним розрахунком зв’язку урожайності із густотою стояння рослин. В експериментах оптимальній густоті посіву, під час дозрівання польової культури, відповідає максимальна урожайність; в теоретичних розрахунках – біологічний максимум урожайності або [господарський максимум урожайності]. За відношенням запланованої густоти рослин до оптимальної посів може бути розрідженим (щільність менше 1), нормальним (щільність співпадає з 1) та загущеним (щільність більше 1). Несприятливою ознакою Щ. п. є зрідженість.
ЩОРІЧНИЙ БЕЗМОРОЗНИЙ ПЕРІОД див. безморозний період.
ЩУПЛІСТЬ НАСІННЯ недостатня виповненість насіння, що визначається за неправильною формою, шорсткою поверхнею, низькими абсолютною масою насіння та об’ємною масою зерна. Утворюється у хлібних злаків, бобових та ін. трав за несприятливих агрометеорологічних умов під час дозрівання – високої температури, нестачі вологи у ґрунті після цвітіння, [суховіїв], полягання посівів, негативного впливу хвороб (особливо іржі) та шкідників тощо. Є об’єктом агрометеорологічних спостережень.
Ю
ЮВЕНІЛЬНИЙ ПЕРІОД частина періоду онтогенезу рослин, етап молодості, протягом якого відбувається закладання, ріст рослин і [розвиток рослин] вегетативних органів рослин. Простягається від проростання насіння чи вегетативної бруньки і до настання здатності утворювати репродуктивні органи. У монокарпічних рослин ототожнюється із вегетативним періодом протягом вегетаційного циклу та передує репродуктивному періоду. У полікарпічних рослин Ю. п. може охоплювати декілька вегетативних періодів
Я
ЯГОДА плід соковитий, нерозкритий у рослин, одно – або багатогніздовий (виноград, пасльони, помідори, чорниці, аґрус, смородина тощо). Є об’єктом агрометеорологічних спостережень у ягідництві, овочівництві як господарсько корисний орган.
ЯДРА АТМОСФЕРНІ природні або сторонні домішки в складі повітря атмосфери. Вони стають осередками термогідродинамічних атмосферних процесів фазових перетворень вологи: конденсації, замерзання, кристалізації і ін. За наслідками згаданих процесів змінюється фітоклімат та фізичні властивості рослин щодо теплообміну, посилюються стихійні гідрометеорологічні явища, які негативно впливають на ріст рослин і [розвиток рослин] (заморозки, [тумани] під час цвітіння, [ожеледь], ожеледиця тощо).
ЯЗИК ТЕПЛА атмосферне явище, що за зовнішніми ознаками подібне язику холоду.
ЯЗИК ХОЛОДУ атмосферне явище, що визначається обмеженою ділянкою території, яка охоплена холодною повітряною масою. Вона проникла у більш низькі широти таким чином, що на карті відносної топографії утворюється язикоподібна структура за особливостями розташування холодного фронту, ізотерми чи ізогіпси. Ця повітряна маса за властивостями істотно відрізняється від оточення. Я. х. за значними градієнтами температури повітря може викликати хворобу рослин за мінливої температури. Аналогічне утворення, але за теплою повітряною масою стосується язика тепла.
ЯКІСТЬ АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ сукупність властивостей даних агрометеорологічних спостережень, які забезпечують здатність агрометеорологічної інформації надійного обґрунтування та опрацювання наукових проблем і практичних виробничих завдань агрометеорологічного забезпечення землеробства та інших галузей сільського господарства. Визначення Я. а. с. засноване на принципах спряженості агрометеорологічних спостережень, репрезентативності спостережень, однорідності ряду, а також на системі ознак якості. Останні вміщують характеристики цілеспрямованості і відповідності меті спостережень, своєчасності їх проведення, повноти показників про стан об’єкту, порівнянності за просторовими та часовими ознаками, вірогідності. Цілеспрямованість і відповідність меті полягає у формуванні програми та методів, які забезпечують отримання надійної інформації про стан та особливості зміни ознак агроекосистем у відповідності із змінами погодних і ґрунтових умов та агрофітотехнологій. Своєчасність проведення означає розташування моментів спостережень у відповідності із особливими точками динаміки розвитку і стану стрижня агроекосистеми та її оточуючого середовища. Показник своєчасності оцінюється відношенням кількості проведених спостережень у особливих точках до кількості наявних таких точок. Повнота показників про стан агроекосистеми вміщує перелік ознак об’єктів спостережень та оточуючого середовища за принципом спряженості у відповідності із цілеспрямованістю та метою. Показник повноти визначається відношенням кількості отриманих ознак до кількості необхідних за цілеспрямованістю спостережень. Порівнянність означає можливість співставляти між собою дані спостережень про стан стрижня і оточуючого середовища агроекосистеми на даному об’єкті протягом усього вегетаційного циклу та за матеріалами різних гідрометеорологічних станцій. Вірогідність даних спостережень вміщує принцип репрезентативності, а також властивості їх точності та надійності. Загалом оцінка вірогідності визначається відношенням обсягу здійсненої вибірки до обсягу, який вміщує похибку до 105 із надійністю 95% за статистичними методами. Визначається у візуальних та інструментальних агрометеорологічних с